Понеділок, 26 жовтня

«Назбираємо грошей та махнемо влітку до Затоки», – незнайома мені пара в одному з київських закладів, здається, вже починала мріяти про довгоочікувану відпустку. Він пишався своєю ідеєю та допивав каву, вона раділа та, здається, ось-ось мала б почати пошук нового купальника на якомусь із сайтів. «Збирати гроші заради Затоки» – це не вкладалось у моїй голові. Туди ще досі хтось планує і навіть мріє поїхати.

Більшу частину свого життя я провів у місті неподалік від Затоки. Там, у Білгород-Дністровському, це курортне селище не сприймалося як місце для відпочинку чи розваг. Це була, а може, є й досі, золота жила. Без жодних перебільшень. Цілком нормальним та навіть правильним вважалося кинути стару роботу чи взяти відпустку на все літо, аби поїхати працювати «на море». Там, «на морі», за великим бажанням можна було заробити вдосталь грошей, аби протягом року не напружуватися на підробітках та додаткових змінах. Затока – це джерело прибутку для місцевих та якийсь дивний магніт, який із невідомих мені причин продовжує притягувати туристів. Більшою таємницею, напевно, є хіба що ті, хто повертаються туди знову.

Затока – це така собі проекція людського бажання підзаробити, помножена на довгоочікувану радість настання сезону. Коли ти буваєш там на правах місцевого, все це зчитується доволі просто, адже насправді ніхто цього й не приховує. Але якимось дивним чином ті, хто все ж назбирав грошей та махнув до Затоки, помічають це далеко не завжди. Або принаймні роблять вигляд, ніби все йде за планом.

Селище оживає влітку. Десь наприкінці квітня воно прокидається через появу перших локальних заробітчан, тоді відкриваються сезонні магазини, вмикаються вицвілі та місцями побиті вивіски, починається масове намагання відчухати все до приїзду перших туристів. До цього Затока виглядає до певної міри архаїчно. Наприкінці осені та особливо взимку вона закривається від сторонніх, стає камерною та лайтовою, можливо, справжньою. Але це все можна побачити хіба що «до». Потім наступає «після», яке радше нагадує незрозумілий хаос. Хаос, який перемагає тебе та поглинає всі твої сподівання на тихий та спокійний відпочинок.

Якби міста можна було характеризувати якимись людськими якостями, я б, напевно, сказав, що Затока – це жлобство. Без жодних прив’язок до окремих осіб чи місцевого населення, тим паче – до туристів. Жлобство – це ніби хімічна реакція, результат взаємодії всіх цих людей, синтез негативної енергії та розчарувань. Жлобство – це те, що виникає, коли комусь все одно на своїх клієнтів, а їм зі свого боку все одно на місце, куди вони приїхали. Нікого не парить, що буде після нього, ані продавців, ані покупців, ані місцевих, ані гостей. Замкнуте коло байдужості, з якого, здається, є лише один вихід – втекти. Така собі сансара у Затоці. Такий собі нескінченний цикл страждань. До Затоки оптимально приїхати на один день, рано-вранці. По-перше, ти матимеш якийсь час, аби оглянути це місце у відносній тиші – нічне життя селища, сповнене запізнілої на кілька років музики та дешевого алкоголю, відбирає у всіх забагато сил, аби прокидатись надто рано. По-друге, ти зможеш швидше зрозуміти, наскільки вона, Затока, підходить тобі та чи готовий ти зустрітись з усіма її складниками. Інша річ – це причини, з яких ти вирішиш сюди їхати, з цим тобі навряд чи зможе хтось допомогти.

Іноді жлобство поєднується з дивною та навіть неочікуваною вульгарністю. Чим ближче до ночі – тим цієї вульгарності більше. Боротися з нею – марна справа, як, власне, і з усім, що може тебе тут дратувати. Найгірший приклад ринкових відносин, в яких зберігся хіба що механізм купи-продай. Тотальне ігнорування та недовіра один до одного. Але, звісно, не без місцевих воїнів добра, котрі намагаються хоча б якось це все впорядкувати, запропонувати щось замість цього. Щоправда, ці воїни швидко ламаються та підкоряються системі. Це все випрацьовувалося не тижнями й не місяцями – роками.

Іноді здається, що Затока – це особлива школа життя, навіть якщо ти приїхав до неї лише на кілька днів. Це паралельний світ зі своїми законами та правилами, зі своїми лідерами та контролювальними органами, які не мають нічого спільного з офіційною владою. Це світ, в якому твої бажання можуть бути реалізовані лише твоєю спроможністю платити. Та й реалізація зовсім не означає отримання максимуму. Ти або втікаєш в перші дні, або стримано та покірно відбуваєш тут свою відпустку, намащуєшся сметаною після першого пляжного дня, гуляєш алеями у самих лише трусах чи купальниках, стаєш елементом цієї системи.

Тут немає чого соромитись та перед ким вибачатись. У чому Затока залишається доброю – це у вмінні приймати всіх, незалежно від їхніх поглядів. Знову ж таки: всім просто байдуже. Ти можеш бути найбільш ввічливою людиною, пропускати інших у тісних проходах місцевого ринку, викидати недопалок у смітник. А можеш кинути його собі під ноги, розштовхати всіх, аби першим пройти до розливного пива, забути про «будь ласка» та «дякую». Спрацюють обидва варіанти, при чому абсолютно однаково: всім і надалі буде байдуже.

Найстрашніше у Затоці – це центр, далі від нього стає трохи легше, спокійніше. Але центр все одно лишається магнітом, який збирає всіх довкола себе. Уся інфраструктура селища, усі нормальні магазини та відносно нормальні заклади – все це у центрі. Десь між жлобством та байдужістю, між ігноруванням та пихатістю, все це зібрано десь там. Поза центром трохи применшується. Але не зникає повністю.

Я впевнений, що Затоку можна любити та розуміти. З нею можна лишатись наодинці та довіряти їй. Але щось невпинно вбиває це та заважає йому рости. Весь цей спокій і порозуміння – вони прокидаються тоді, коли селище лягає спати, втомлене від чергового літа. Курортний сезон висмоктує з нього всі сили, усю міць та здатність боротися. Це роблять не стільки місцеві, як ті, хто вирішив перетворити Затоку на плацдарм для свого бізнесу, на швидкий заробіток із мінімальним капіталовкладенням. І ті, хто охоче все ще купує та підтримує своїми візитами. Затока потребує перезавантаження. Цікаво, чи назбирала та пара грошей, чи приїхали вони до Затоки?

Текст: Дмитро Журавель

Фото: Марина Банделюк

11 комментария

  1. Стаття один в один співпадає із моїми враженнями та спогадами після відпочинку у Затоці цього року, не планую туди повертатися.

  2. Ви забули про місцевих відпочивальників з Б.Дністровського яких кожного дня приїзжає великим трамваєм понад 1000 осіб, саме осіб, бо то бидло по іншому назвати не можна, свій трипер змивають з ніг прямо під моїми дверми, бо їм так зручно, засерають пляж своїми сциклями та памперсами, помідорами з кукурудзою та пляшками, при цьому пищать що «ми ТУТА все життя відпочиваем, у свинарнику і це нас влаштовує». Загадкові ідіоти!!! Загадять все що можна та неможна! А взагалі підсумуючи, зазначу що мені жаль приїзджих, бо з них реально здирають шкуру живцем (ТРИ) СЦУКО ні як нажертись бізнесмени хренові не можуть.

  3. Стаття ніпрощо.
    Затока- це море по Українськи.
    Одеса, Белгород, Миколаїв, Херсон- одна публіка. Совок так скоро не лікується
    Був цього року з трьома дітьми- супер
    Ще є море по Болгарськи- теж там був цього року і теж супер.
    А ще є по Турецький і Египецьки- більше не хочу.
    І звичайно прошарок для багатих море по Іспанський чи Італійськи, для пенсіонерів з 1500 грн на місяць
    В затоці ціни і сервіс значно виріс, ціни на продукти дешеві, а от житло догнало Болгарські.
    Єдине за що затоці мінус- на день незалежності ні одного Українського прапора !!!

  4. Анатолій on

    В кожного є вибір, десь краще, десь гірше, і не варто зливати своє ниття. В кожного свої пріоритети, в ринкових відносинах є правило попиту і пропозиції і якщо на жлобство є попит то відповідно виникає пропозиція.

  5. не згідна. тут в Затоці мені сподобалось найкраще зі всіх курортів де я була. море близько не глибоке і порівняно чистіше ніж у Херсоні та Одесі в цілому. І ціни можуть бути, я розумію тих людей які живуть за рахунок відпочиваючих цілий рік. І людей я зустрічала нормальних, бо це в їх інтересах щоб люди до них поверталися знову. Не знаю де ви ходите. стаття ні про що…

  6. ми відпочиваємо тут,бо легко добратися власним авто з буд-якого куточка України,знайшли супер готель з шикарним басейном,сніданками в гарному ресторані,до моря 50 метрів з власним пляжем і шезлонгами(що мені подобається,що пляж великий і місця вистачає і не готельним).Цікаво спостерігати як реагують на українську-якось стискають зуби і зневагу ховають,але проскакує в очах нелюбов.Що не сподобалось-хаос в забудові і те,що не спішать мєстні це виправляти.Мені здається,що з їх погляду це вполнє нормально

  7. Недавно повернулися з Затоки,були там вперше.Дуже розчаровані. Ціни на житло високі,а що таке «сервіс» власники не знають, бо « у них же курортний гарадок»….Люди ,поїдьте в Карпати, на Західну Україну,а в найближчі закордонні курорти і подивіться ,що таке «курортний гарадок».Хоча б сміття прибрали з найближчих до пляжу вулиць і урни поставили. МАЙТЕ ЕЛЕМЕНТАРНУ ПОВАГУ ДО ЛЮДЕЙ,ЯКІ ВЕЗУТЬ ВАМ ГРОШІ.БІЛЬШЕ ТУДИ НІ НОГОЮ……!!!!!

  8. Їздили до Сергіївки цього року, шлях до неї лежить через Затоку, від побаченого хаосу хотілось пошвидше виїхати з цього смітника.

  9. Теж цього літа відпочивали у Затоці, враження склались не дуже добрі. ПЛЯЖІ ГРЯЗНІ , МОРЕ ТЕЖ НЕЧИСТЕ , враховуючи цей факт що каналізації зливають в море і плаває сміття.Це дуже сумно.БАГАТО ЛЮДЕЙ, ШУМНО І ЦІНИ ВИСОКІ НА ВСЕ!!!БУЛА ТАМ ЩЕ РОКІВ 12 ТОМУ, СПОДОБАЛОСЬ.ЗАХОТІЛОСЬ ПОЇХАТИ З СВОЄЮ СІМЄЮ, АЛЕ НА ЖАЛЬ РОЗЧАРУВАЛАСЬ.БІЛЬШЕ ТУДИ НЕ ПОЇДЕМО.

Залишити коментар