Вівторок, 27 жовтня

Печерський районний суд Києва на вимогу Генпрокуратури надав слідству дозвіл отримати доступ до дзвінків, повідомлень і даних про розташування телефону журналістки та головної редакторки програми розслідувань «Схеми» Наталії Седлецької з липня 2016-го по листопад 2017 року. Як наголошує «Радіо Свобода», за ці 17 місяців редакція програми здійснила та оприлюднила низку розслідувань про високопосадовців, не оминувши увагою і діяльність генпрокурора. Про причини такого рішення та обурення журналістів – у реакціях від Opinion.

За словами речника ГПУ Андрія Лисенка, таке рішення суду обумовлене необхідністю встановлення часу, дати та місця ймовірного розголосу державної таємниці Артемом Ситником, директором НАБУ. У цій ситуації журналістка Наталія Седлецька виступає як можливий свідок. Лисенко наголошує: не йдеться про отримання змісту розмов, контенту повідомлень і прослуховування журналістки, втручання у професійну діяльність та особисте життя також не здійснюватиметься.

Сама журналістка розповіла, що за 17 місяців, за які силовики отримали доступ до її дзвінків, повідомлень і даних про місцеперебування телефону, вона з колегами щотижня викривала високопосадову корупцію в країні і, як кожен професійний журналіст, спілкувалася з джерелами. Щоправда, не звичайними дзвінками та повідомленнями, а захищеними каналами, до яких прокуратура не зможе отримати доступ. Седлецька впевнена: підлеглі Юрія Луценка шукають саме це, оскільки найцінніше в роботі кожного розслідувача – його джерела.

Журналістка наголошує: слідчий ГПУ самостійно чи за незаконною вказівкою керівництва отримав доступ до великого обсягу здебільшого приватних даних, які не мають жодного стосунку до розслідування справи. Зважаючи на це, Седлецька розцінює такий крок як спробу втручання в приватне життя, абсолютно не виправдане потребами слідства.

Команда програми розслідувань «Схеми» поширила у мережі офіційну заяву, у котрій засудила переслідування та тиск на Седлецьку. За словами журналістів, у них є підстави вважати, що це розслідування ГПУ та таке рішення суду здійснюється з метою психологічного тиску та подальшого перешкоджання професійній діяльності журналістів, адже Луценко та його підлеглі неодноразово ставали фігурантами розслідувань програми «Схеми».

Втім, автори звернення наголосили: ані цей крок, ані подальші не змусять їх зупинити роботу над новими розслідуваннями програми «Схеми» відповідно до високих стандартів «Радіо Свобода».

Однак Наталія Седлецька є не єдиним свідком у справі про розголошення інформації Ситником. Про це розповіла Христина Бердинських, котра проходить свідком по тій самій справі. З огляду на останні події у журналістки виникло цілком логічне питання: чи перевірятимуть її телефон та за який період?

Бердинських також додала, що слідчий міг би здогадатися, що журналісти не проводять розслідування у смс-листуванні. І скільки б рекламних роликів не знімала ГПУ, вони мають цілком зрозумілі проблеми з комунікацією, пресою, а також, вочевидь, дуже повільний темп роботи: перевірити телефон Седлецької силовики вирішили через дев’ять місяців після допиту.

На підтримку «Схем» і Наталії Седлецької виступило чимало журналістів, блогерів та політиків. Зокрема, журналіст Денис Бігус обурився терміну, на який прокуратура отримала доступ до даних журналістки. Адже за логікою достатньо було б того дня, коли, власне, пан Ситник імовірно і розповів засекречену інформацію. Насправді, за словами Бігуса, такі дії відомства Луценка є показовими, мовляв, «якщо забажаємо, перевіримо все публічно».

Солідарність із командою «Радіо Свобода» та Наталею Седлецькою висловив і голова Спілки журналістів України Сергій Томіленко, закликавши припинити тиск на журналістів. За його словами, замість публічного звіту про стан розслідувань злочинів проти журналістів, Генпрокуратура нишпорить по особистій переписці та контактах керівниці «Схем».

Телеведуча та акторка Яніна Соколова назвала такі дії прокуратури тривожним дзвінком, а переслідування журналістів за викриття схем корупціонерів – «лютою справою».

А ось блогер Сергій Наумович впевнений, що відповідь на всі питання ховається у наближенні виборів, адже головним завданням влади нині є зачистка інформаційного простору. Все просто: весною буде запізно.

Нардеп і екс-журналіст Сергій Лещенко переконаний: серед усієї інформації, до якої отримала доступ Генеральна прокуратура, головною є не дзвінки чи повідомлення, а переміщення її телефону, адже це дає можливість прослідкувати за пересуванням Седлецької по місту, країні та поза її межами протягом 17 місяців.

Не погодився з діями силовиків і журналіст Павло Коробчук. За його словами, це неймовірно дикий прецедент в історії української журналістики.

Журналістка Наталія Соколенко натомість зазначила, що прокуратурі варто було б зацікавитися дещо іншими питаннями. Наприклад, чому досі немає вироку у справі Кулика, та чому суд за матеріалами, зібраними НАБУ, йде понад два роки?

Блогер і журналіст Петро Шуклінов констатував, що вже насправді не соромно дивитися на роботу ГПУ, адже зрозуміло, що краще вже не стане. За словами автора допису, на фоні повного провалу в боротьбі з реваншем спрямувати атаку на рештки об’єктивних медіа – це знущання над здоровим глуздом та визнання неспроможності працювати в умовах російсько-української війни.

Тетяна Попова, екс-заступниця міністра інформаційної політики України, підкреслила: контроль за дзвінками та листуванням журналістки працює, передусім, проти тих людей у владі, хто його замовив, і свідчить про існування інформації, котру хтось намагається старанно приховати. Вихід із ситуації Попова бачить лише один: прокуратура має вибачитися перед Седлецькою та відмовитися від отриманого доступу.

А ось нардеп Мустафа Найєм впевнений: зупинити цей маразм може лише одна людина – Юрій Луценко. Адже як колишній журналіст він сам має розуміти абсурдність такого рішення. Найєм пояснив: він не проти розслідування проти Ситника, але у цій ситуації дії правоохоронців радше нагадують бажання помститися журналісту.

Інша депутатка, Світлана Заліщук, висловила дещо іншу точку зору. На її переконання, Юрій Луценко намагається «втопити» голову НАБУ, а тому з усіх сил шукає компромат. Для цього, власне, йому і довелося опуститися до засобів «попередників». Однак рішення Генпрокуратури порушує не лише українське, але й міжнародне законодавство у сфері свободи слова, тому Заліщук разом з іншими народними обранцями вимагатиме зустрічі з Луценком.

Збирав реакції та відмовився від жартів Степан Коза

Залишити коментар