Субота, 8 серпня

Проект нового правопису наробив чимало галасу в мережі, перетворившись на одну з найбільш дискусійних тем. «Проект» чи «проєкт», «ефір» чи «етер»: пошук відповідей і страх перед змінами – приблизно так виглядала чимала кількість реакцій на можливі новації. Opinion дізнався, чого варто очікувати від нового правопису, коли він почне працювати, що не так зі старою версією, до яких принципових змін доведеться звикати українцям і як зробити так, аби написане не залишилося на папері.

Чого очікувати від проекту нового правопису?

За словами міністра освіти та науки Лілії Гриневич, потенційний новий правопис не варто розглядати як щось, що несе за собою критичні зміни та неочікувані новації. Насправді, йдеться в першу чергу про повернення частини репресованих норм, що були вилучені ще у 30-х роках. Міністр не заперечує, що більшість норм, створених для русифікації української мови, цілком собі прижилися, навіть настільки, що ми цього можемо не відчувати.

«Він не претендує на такі вже аж новації — він лише повертає частину репресованих норм українського правопису, які були вилучені в 1930-х. Це ті норми, які збереглися в усіх визнаних літературних творах. Це була дуже клопітка робота орієнтовно понад три роки. Між собою зібралися науковці та громадські діячі. І дуже довго вирішували, які з тих норм… Мова – живий організм, вона постійно розвивається, входить у повсякденне життя людей, і якісь кардинальні зміни складно робити.

Справа в тому, що багато норм, до яких ми зараз вже звикли – це було ніщо інакше, як певні такі речі, зроблені для русифікації української мови. Сьогодні ці норми прижилися, звичайно, за стільки років повсякденного використання. І ми вже навіть не відчуваємо цього. Але мовознавці дуже добре знають, що насправді це є новоутвори, які тоді, фактично після репресій українського правопису, прийшли у наше життя», – пояснила в одному з інтерв’ю Лілія Гриневич.

Що не так зі старим правописом?

За словами Ірини Фаріон, доктора філологічних наук і професора, сучасний правопис є своєрідною легалізацією «української “совєцької мови», яку намагалися нормалізувати через насильні зміни. Фактично, це норми московської, а не української мови.

«Чинний Український правопис (ост. вид. 2012 року) – це узаконення так званої української совєцької мови, яку нормалізовано у 20-30-ті роки ХХ століття через насильну зміну внутрішньої структури мови (фонетику, морфологію, синтаксис) і зовнішній демографічний вплив на носія цієї мови (Голодомор, репресії та терор: лише за один 1933 рік знищено 1649 науковців-націоналістів та 10 млн замордовано голодом). Ухвалений чужинцями (Йосип Сталін, Лазар Каганович, Андрій Хвиля (Олінтер), Павло Постишев, Володимир Затонський) Правопис 1933 року в чужих словах – це норми московської, а не української мови», – пояснила у своєму зверненні Ірина Фаріон.

Водночас доктор філологічних наук наголосила: запропонований новий проект правопису є відображенням типового роздвоєння між самостійністю та залежністю. Головною рисою цього проекту, на думку Фаріон, є амбівалентність і компроміс, адже він повністю програє проектові 99-го року, який, натомість, є проектом українськомовної позиції.

«…У проєкті 2018 року ми маємо дзеркало типового українського роздвоєння між самостійністю та залежністю, між позицією й угодовством, між своїм і чужим. І це не професійне філологічне явище, а загальна суспільно-політична тенденція, що називається гібридизм (чи, за Дмитром Донцовим, “гермафродитизм“). Амбівалентність і компроміс – основна риса цього проєкту. Через це він абсолютно програє проєктові 1999-го, затаврованому, свого часу, владою, пресою та невігласами. Проєкт 1999-го через системну демосковізацію нашої мови сміливо можемо назвати проєктом українськомовної позиції, а не компромісу», – вважає Фаріон.

Наскільки актуальними є нові зміни?

Марина Багрова, членкиня правління міжнародної спілки «Інститут національної політики» пояснила Opinion, що існує більш ніж об’єктивна необхідність ухвалення нового правопису, оскільки це той крок, який необхідно було зробити одразу після проголошення української незалежності. Такі заходи, на думку експертки, здатні відновити концептуальну цілісність окремих сфер української мови.

«Новий український правопис, це об’єктивна необхідність. Існує така класична приказка: Без мови немає нації, а без нації – держави. Тому прийняття нового правопису має історичні підстави, які пов’язані з відновленням української мови, порушеною російським впливом. Це абсолютно правильний крок, який потрібно було зробити ще відразу ж після проголошення української незалежності. Прийняття нового правопису відновить концептуальну цілісність окремих сфер української мови. Ці заходи спрямовані на розвиток мови, відновлення історичної справедливості та зміцнення української державності», – розмірковує Марина Багрова.

Журналіст і докторант Києво-Могилянської академії Олександр Ярощук переконаний: ухвалити новий правопис треба було набагато раніше. До того ж, за словами експерта, найбільш оптимальним є варіант повернення правопису 1928 року, над яким працювали свого часу провідні мовознавці ХХ століття. До цього варіанту правопису Ярощук пропонує додати ті зміни, які збагатили українську мову за останні 90 років.

«Насправді, це рішення потрібно було прийняти давно. До сьогодні в історії України було три правописи: 1928 року, який кодифікував українську мову (його ще називають харківським або скрипниківським), 1933 року, яким Сталін почав знищення української мови, та 1999 року, коли було частково повернуто особливості мови, наприклад, лідеру ґ, якої з 1933 року офіційно не існувало через її, як тоді писали комуністи, буржуазно-націоналістичний характер, а насправді просто через те, що вона була самобутньою рисою української мови.

Тому сьогодні потрібно відновити правопис 1928 року, над яким працювали провідні мовознавці початку ХХ століття, з урахуванням змін, які збагатили українську мову за останні 90 років. Потрібно розуміти, що правопис – це національне надбання, українська національна особливість, і потрібно робити все, щоб якомога швидше його українізувати, забравши з нього всі неукраїнські елементи: російські кальки», – ідеться в коментарі для Opinion.

Однак повернутися до «харківського» правопису – неможливо. Про це розповів директор Інституту мовознавства імені Олександра Потебні НАН України, член Української національної комісії з питань правопису Богдан Ажнюк. Експерт також додав, що версія правопису 1928 року не була ідеальною навіть на ті часи.

«Вороття до скрипниківки неможливе технічно, тому що вона не може кодифікувати мову України початку ХХІ століття. Я наголошую, мова це не тільки система, а й організм — вона живе. З іншого боку, скрипниківка не була ідеальним рішенням навіть на ті часи, коли була прийнята. І якби вона, уявімо собі, не була скроплена кров’ю жертв, то також зазнала б змін, перетворень і до сьогоднішнього дня мала б інший вигляд… Слова фльота, кляса ніхто навіть не пропонував для обговорення, що було однією з найпримітніших рис “харківського“ правопису щодо передавання іншомовних слів», – коментує фахівець.

Коли новий український правопис запрацює?

Коментуючи це питання для наших колег, Лілія Гриневич пояснила: через доволі бурхливу дискусію довкола проекту, громадське обговорення, імовірно, буде продовжено. Серед причин – і той факт, що інформаційна кампанія була реалізована у недостатньому обсязі. До того ж, за словами міністра, є необхідність долучити до обговорення тих фахівців, котрі не потрапили до робочої групи.

«Зараз проект правопису на громадському обговоренні до 15 вересня. Але наші спостереження та бурхлива дискусія навколо правопису свідчать про те, що потрібно продовжити це громадське обговорення і варто проводити більше інформаційної кампанії, тому що люди лякаються, що їм заборонять говорити якось так, а змусять говорити якось інакше. Тому що багато з них навіть не читали цей правопис і цю пропозицію докладно, але хтось десь щось чув.

Тому це потребує ще й наукової дискусії, додаткової для всіх тих, хто не був і в робочій групі, але хоче зараз долучитися. Коли ми будемо мати більш-менш суспільно узгоджений варіант, він повинен бути спочатку затверджений Кабміном, розглянутий усіма центральними органами влади, та після того буде прийняте рішення», – пояснила Гриневич.

У чому полягають принципові зміни?

Олександр Ярощук впевнений: зміни, запропоновані новим правописом, покликані, в першу чергу, повернути те, що було скасовано та фактично знищено сталінськими указами, і робилося задля штучного зближення української та російської мов.

«Принципово повернути питомо українські слова, які були викреслені зі словників сталінськими указами як буржуазно-націоналістичні. Це робилося для того, щоб зблизити українську й російську мову та підірвати самобутність українців. Експеримент був дуже вдалим, оскільки вже у 1970 роках українську мову включили у так звану групу неперспективних мов. Окрім української там була ще білоруська та мови народів Центральної Азії. У Москві сподівалися, що ці мови зникнуть першими у СРСР й інтегруються в російську.

Як бачимо, з білоруською майже вдалося. Уявляєте, з українською могло б бути те саме. Тому сьогодні нам потрібно йти тим шляхом, яким пішов, наприклад, Казахстан. По-перше, відтепер в українську мову повернуться слова, які починаються на “и“. По-друге, слова грецького походження будуть писатися через “т“: тому “етер“, “міт“. Слова через “ф“ збережуться. По-третє, менше дефісів і лапок», – розповів Opinion журналіст.

Утім, Ірина Фаріон переконана, що ряд пропозицій проекту нового правопису мають половинчастий характер, що пояснюється варіативністю вживання. Однак фахівець підкреслює: навіть варіативність – це краще, аніж і надалі залишатися за бортом кодифікації.

«Давно назрілі пропозиції, що пов’язані з демосковізацією та десовєтизацією українського правопису, мають половинчастий характер через варіянтне вживання (інший / инший, Гегель / Геґель, аудиторія / авдиторія, ефір / етер, вікенд / Уельс, Вайнрайх / Гейне, Сідней / Сирія, бюст / б’ю, в кіно / в пальті, незалежності / незалежности), а деякі так і зостаються в радянсько-московській версії (матеріальний, імені – родовий відмінок однини). Позитивні новації (чи радше повернення позитиву) – це маленькі напів сміливі кроки, що, здається, і самих авторів змін налякали (проєкт, дієреза, рієлтор; -ай замість -ей у німецьких запозиченнях; трактування активних дієприкметників; розширення сфери кличного відмінка). Проте варіянтність – це, без сумніву, набагато краще ніж і далі питомій формі залишатися за бортом кодифікації. Можу лише уявити той супротив, які чинили радянофіли, більшість яких в УНК очевидна, і дякую кожному, хто намагався демосковізувати нашу мовну конституцію», – зазначила Ірина Фаріон.

А ось Богдан Ажнюк до принципових змін відніс написання запозичень з інших мов, а саме слова на кшталт «проект» – «проєкт». За новим проектом всі слова з латинським коренем -ject- звукосполучення [je]  передаватиметься через українське «є«.

«Це зміна без варіантів. Інші зміни – це те, що легітимізує мовна практика, яка присутня в багатьох ЗМІ сьогодні. Це написання слів іншомовного походження, де є англійська літера j чи німецька g. Як легітимний варіант буде також написання з “ґ імен і прізвищ – Габсбург і Габсбург’. У загальних назвах перелік слів із “ґ“ залишається практично незмінним. Українська мова й усі інші мови світу, запозичуючи слова, змінюють їх і пристосовують до своєї фонологічної системи. Українська “г є однією з найхарактерніших рис нашої системи. Якби ми дозволили “ґ в загальних назвах, кількість і частотність вживання “ґ настільки зросла б, що ми би мали перекошене фонетичне обличчя української мови. Принцип не може бути реалізований вибірково, тому якщо ми будемо дозволяти г’еймер, нам треба також дозволити леґендарний, ґвардійський, ґенерал. І будуть сто ґрам і кілоґрам ґречки. Це суржик, а не українська мова», – наголосив експерт під час одного з брифінгів.

Як зробити так, аби зміни не залишилися на папері?

На думку журналіста Олександра Ярощука, аби всі запропоновані зміни дійсно були реалізовані, потрібно розпочати роботу з переходу на новий правопис органів державної влади та ЗМІ. Та саме тоді потрібно запровадити новації і в начальних закладах.

«Потрібно почати із обов’язкового переходу на новий правопис органів державної влади та ЗМІ. Одночасно його потрібно запроваджувати в усіх навчальних закладах, щоб школярі та студенти автоматично переходили на новий правопис, що для них не буде болючим. Якщо створити умови для переходу в цих сферах, решта країни зможе з часом теж засвоїти нові правила. Наприклад, літера ґ спокійно увійшла в офіційний ужиток.

Звичайно, окремі слова можуть викликати шок, однак із часом люди звикнуть і до цього. Що вже казати про написання частки пів, яка сьогодні пишеться по-різному, а в новому правописі буде писатися виключно окремо, що хоча б трохи спростить вивчення української мови. Ще варто наголосити, що новий правопис стосуватиметься лише написання, тому ніхто змушувати говорити по-новому не буде», – розмірковує експерт.

Водночас фахівець пояснив, що новації навряд чи можуть спричинити великі фінансові збитки. Якщо, до прикладу, порушувати тему шкільної освіти, то варто розуміти, що нові підручники друкуються кожного року, а саме впровадження правопису радше буде не радикальним, а поступовим: практично непомітним для більшості громадян.

«Перехід на новий правопис не повинен спричинити жодних фінансових чи банально мовленнєвих проблем. По-перше, підручники друкуються щороку. По-друге, зміни, які вносяться правописом незначні. По-третє, якщо почати впроваджувати його поступово, перехід буде практично непомітним для більшості громадян. Також варто скористатися досвідом інших країн. Наприклад, в Італії свого часу новий правопис почали впроваджувати зі школи. Учні, незважаючи на те, що вони вчили стандартизовану мову, могли порозумітися зі старшими людьми, які користувалися діалектами. Тому повернення харківського правопису не буде проблемою», – коментує Ярощук.

Текст: Дмитро Журавель

Залишити коментар