Вівторок, 27 жовтня

Олег Каданов – музикант і поет, активний учасник і творець колективів «Оркестр Че» (який сьогодні перебуває в безтерміновій творчій відпустці), «Мантри Керуака», «Лінія Маннергейма» (разом із Сергієм Жаданом і Євгеном Турчиновим). Активно виступає сольно і в різних колабораціях. Живе і працює в Харкові. Він один із тих, кому кортить і не сидиться на місці. Так було з його колективами та з іншим, але головне, що він ніколи не зраджує собі. І йде навпростець, руйнуючи, втрачаючи, але набуваючи те мале, що важливе і необхідне, яке не вбиває, а робить сильнішим. Сьогодні він грає сольні концерти, готує матеріал зі своїми формаціями – «Лінія Маннергейма і «Мантри Керуака». А ще у нього вийшла книга «Не я, а той», в якій увесь він за останні два роки. Про музику, громадянську позицію й тишу поговорили з Олегом Кадановим.

Олеже, привіт! Що у тебе зараз в житті відбувається, що руйнується, що зводиться?

Привіт. Усе, що могло бути зруйнованим, вже зруйновано. Так що на даний момент деструктивних процесів не відбувається. Навпаки, з’являються нові проекти і колаборації. Це десь той самий момент, коли по-старому вже не хочеш, а по-новому ще не можеш. Це дуже цікавий відтинок часу.

Олег Каданов: «Хочеться, щоб концерти допомагали не забувати про те, що відбувається в країні»

Не так давно вийшов артбук «Не я, а той». На які питання він відповів, про що промовчав?

Ця книга не відповідає на жодні запитання. Скоріше, ця книга ставить низку нових запитань. Відповідати на запитання це якраз завдання слухача, глядача, суб’єкта, що спостерігає і фіксує те, на чому пропонує сфокусуватися митець. Мистецтво відчуває актуальні больові точки і, немов той фотограф, проявляє їх і виводить у зону публічного сприйняття, тим самим провокуючи обговорення. Це так досить абстрактно. Якщо вже казати про конкретно цю книгу, це немов зліпок моїх останніх двох років. Трансляція процесів, що відбувались. Звісно, не без абсурду та ентропії.

Постійні переміщення і концерти це така філософія пошуку себе?

Ну, я собі якось не уявляю такої моделі, що виконавець сидить на одному місці, а на його концерти, як на паломництво, приїздять слухачі з різних країв. Це даність. Але це мене тішить, бо довго сидіти на одному місці страшенно нудно.

З тобою взагалі просто домовитися про виступ, що для цього потрібно?

Потрібно зв’язатися зі мною.

Олег Каданов: «Хочеться, щоб концерти допомагали не забувати про те, що відбувається в країні»

Скоро виходить новий EP твого проекту з Жаданом і Турчиновим «Лінія Маннергейма». Розкажи про нього.

Цей ЕР буде сильно відрізнятися від першого релізу. У ньому немає поезії під музику. Це крок до хіп-хопу. Знову ж таки про чистоту жанру говорити не доводиться, але жорсткі соціальні тексти Жадана тягнуть робити щось на кшталт гангста, звісно, не без дрібки панку. До речі, тільки-от закінчили зйомки кліпу на один із треків цього ЕР.

Твій інший проект «Мантри Керуака». Які настрої панують там?

Через те що наш барабанщик Вітя Кондратов живе у Києві, а ми базуємось у Харкові, процеси йдуть дуже повільно, аж занадто. Але все ж ми на фінішній прямій запису першого релізу. І найближчими днями зніматимемо кліп на пісню «Безодня».

Розкажи про концерти на Майдані на підтримку політв’язнів.

Хочеться, щоб ці концерти допомагали не забувати про те, що відбувається в країні. Що йде, бл…ть, війна, що кожен день гинуть наші воїни, що в російських тюрмах дуже багато як військовополонених, так і політв’язнів. Але зважаючи на те, яка кількість людей, що приходять на такі концерти, і взагалі, оце страшне українське «аменене…бе», стає зрозуміло, що цій країні може допомогти тільки дуже сильна і кривава пізд…ліна.

Олег Каданов: «Хочеться, щоб концерти допомагали не забувати про те, що відбувається в країні»

Ким для тебе особисто є Олег Сенцов?

Я дозволю собі оминути це питання. Я не знаю особисто Сенцова і не можу взагалі робити якісь припущення, але мене непокоїть цей постійний фокус уваги біля Олега. Щось подібне ми вже бачили. І в нас немає жодної інформації, що ж там відбувається насправді, тільки якісь чутки і припущення. Я бажаю Олегові та багатьом іншим полоненим найшвидшого повернення додому!

Особисто для тебе ненависть – це що? І чи часто її застосовуєш до когось або чогось?

Ненависть, як і любов, є невід’ємною складовою людського існування. Як казав Юнг, коли приходить час гніватися, то треба гніватись. Взагалі, сучасна парадигма позитивного існування є одноокою і однорукою калікою, бо намагання придушити в собі гнів та ненависть призводять до неприємних наслідків у майбутньому. Коли ти хочеш відлити, але не робиш цього, то може луснути сечовий міхур.

Олег Каданов: «Хочеться, щоб концерти допомагали не забувати про те, що відбувається в країні»

Що відпустило тебе після сорока? Вік якось позначився на тобі?

Після сорока мене відпустило оце відчуття а що ж там після сорока? Словом, на Марсі є життя! І воно прекрасне. Після сорока більше цінуєш власний час та час інших.

Майбутнє для тебе невідоме чи вгадана закономірність?

І те, й інше! Майбутнє ми формуємо самі, але дуже часто нам не вистачає рішучості, витримки та волі.

Про що ти мовчиш, що ховається у твоїй тиші?

Який сенс буде у моїй тиші, якщо я її порушу?

Розмовляв Олександр Пролетарський

Фото: Олександр Пролетарський

Залишити коментар