Понеділок, 26 жовтня

Берлін та його пневматичні роботи

Пневматичні роботи-музиканти рвучко смикалися і сичали, мов змії. Іноді складалося враження, що вони дійсно рухаються самі, а не під командою їхнього власника, художника Колі Куглера. Лівий робот залізними пальцями чіпляв за струни бас-гітари, а правий – стукав дерев’яними паличками по барабанах. Посередині залізні пташки виспівували нехитру мелодію. Враження живого виконання зникало, лише коли робот ламався. Тоді Коля виходив на сцену, повертав на місце молотком неслухняну деталь або ж міняв поламану грубим залізним барабанщиком дерев’яну паличку.

Я знайшов галерею Wild Waste («Дикі відходи») випадково, коли шукав для свого сина іграшки на дитячій барахолці по вулиці Грайфсвальдер біля станції однойменного S-Bahn’у. Це закинута територія, де колись були промислові склади. Тепер по неділях там зрідка збираються бідні берлінські родини, які продають за безцінь старі іграшки своїх дітей. Коли я залишав барахолку із невеличким уловом, то помітив плакат із картою і написом: «Ми не скажемо вам, що це, але воно ось тут». Я дуже зацікавився і пішов за вказаним маршрутом. На вході до галереї стояв трохи здивований пікап, а далі чоловік, схожий на усміхненого наркодилера, збирав пожертви: хочеш зайти дай хоч двадцять центів.

Трохи далі митець-інженер із великими сережками в обох вухах монтував кіберпанк-астролябію. До нього підходили відвідувачі, і він розповідав їм принцип дії цього пристрою.

Я трохи затримався біля фолк-музикантів, які грали на сцені зі старого ржавого контейнера, і пройшов до сцени із роботами. Вони царювали там, але й їхній почет вражав: навколо були розставлені шматки андроїдів та фантастичні тварини. Особливо вражав птахозавр із старого залізного насоса.

Коля Куглер прославився ще у 1990-ті, коли перетворював архаїчну машинерію холодної війни на мирні твори мистецтва. Найвідоміша робота тих часів радянський винищувач МІГ-21, що вилітає просто з чотириповерхового будинку. З часом Коля навчився анімувати свої скульптури за допомогою пневматичної автоматики. Саме тоді він і створив свій One Love Machine Band і називає себе «директором групи пневматичних роботів-скульптур, які висловлюють свою радість життя, граючи на справжніх інструментах». Він створює свої скульптури без всякого плану. «Це гра хаоса, я називаю це мутацією, каже Коля. Чим більше життя мені вдається видобути з купи металічних відходів, тим краще». Роботи Куглера не лише грають, але й витанцьовують, клацають щелепами і підморгують.

Людей навколо небагато, здебільшого це панки у драному одязі чи причетна до художнього руху молодь. Туристи, які завчено, мов ті роботи, рухаються від Александрплац до Бранденбурзьких воріт і Бундестагу по Унтер-ден-Лінден, сюди ніколи не заходять. Але хоча галерея ця і складається з відходів, тут, на диво, чисто: ніхто не розкидає недопалків та порожніх пляшок від пива, все складають у мішки для сміття.

Друга цікава берлінська локація знаходиться біля станції Warschauer strasse. Якщо, не доходячи до самої станції, встати обличчям до річки Шпреє, то ліворуч ви побачите заглиблення, де колись знаходилися склади та заводи. Тепер там цілий конгломерат культурних закладів, який дещо нагадує наш київський арт-завод на метро Лісова.

Біля самого входу розташовані бар та галерея стрит-арту. Там можна придбати альбоми авторських наклейок, якими вкритий буквально весь Берлін.

Трохи далі BIMM Institute Berlin  відома музична школа. На її фасаді наклеєний постер з Олегом Сенцовим.

Далі знаходиться музичний клуб, де в цей день проходив фестиваль електронної музики Sample Music Festival. Я зайшов у приміщення, на дверях якого був напис: «Немає місця для ненависті, сексизму, расизму, фашизму, гомофобії та антисемітизму». Всередині програміст показував, як писати музику без музичних інструментів, тільки за допомогою програмного коду.

Біля входу до музичної зали я побачив величезну башту, обліплену шматками різнокольорових камінців. Тримаючись за них та нехитре спорядження, на башту дерлися декілька міських альпіністів.

Далі я побачив сауну і гараж із маленькими машинками. Дорослі чоловіки сідали в них та під керівництвом власника сервісу каталися по колу перед входом до закинутого цеху.

Закінчувалась ця конгломерація декількома крамницями з антикварними меблями. Однією із вражаючих особливостей цього міста є, мабуть, найвища концентрація стрит-арту на квадратний метр стін.

Якщо рухатися від станції Warschauer strasse до річки Шпреє далі, то ви потрапите до залишків Берлінської стіни. Цей колись моторошний артефакт холодної війни тепер перетворився на банальну туристичну деталь. За нею тепер їдять курівурст (сосиску з карі, кетчупом та смаженою картоплею), а перед нею роблять селфі та купують сувеніри.

Втім, варто перетнути Шпреє по знаменитому мосту Обербаумбрюке та потрапити у Західний Берлін, а саме в його район Кройцберг. Там дуже багато цікавого стрит-арту та оригінальних крамниць, а також нічних клубів. Іноді їхні відвідувачі влаштовують демонстрації. Виглядає це вражаюче. По вулиці рухаються декілька сотень людей, попереду них автомобіль із величезними динаміками, з яких несеться оглушлива техномузика. Її чутно за декілька кілометрів, але просто за машиною, ледве не встромивши голови у динаміки, рухаються декілька людей. Підозрюю, що вони отримали після цього справжню контузію.

Якщо ви потрапили до Берліна, обов’язково відвідайте багатоповерхову книгарню Dussmann біля станції метро Friedrichstrasse. Для тих, хто не читає німецькою, там є великий двоповерховий відділ книжок англійською мовою. Книжки в ньому коштують від 5 до 50 євро. Я цього разу обрав повне зібрання оповідань Фленері О’Конор за 15, хоча хотілося придбати всі оповідання Курта Воннегута за 50 у подарунковому виданні. Втім, якщо ви хоча би трохи знаєте німецьку, то мандрувати цією книгарнею цілими годинами значно цікавіше, ніж численними торговельними центрами. Тут ви знайдете те, чого у вас точно немає. Всі книжки з Dussmann будуть зберігатися у вас багато років.

Ще одна цікавинка Берліна це його численні барахолки, які називаються Flohmarkt. Шукати їх треба через сервіс Google Maps по ключовим словам Berlin Flohmarkt: всі вони вказані на карті міста. Кожна з цих барахолок, порівняно із київською на Почайній (колишній Петрівці), досить маленька, але там можна знайти несподівані речі. Наприклад, мене зацікавили ящики зі старовинними монетами на барахолці біля Mauerpark. Там я знайшов дві монети по два франки 1943 та 1947 років. В окупованій Франції нацисти запровадили гасло «Робота, родина, батьківщина». Щойно Францію звільнили, повернулося її демократичне гасло «Свобода, рівність, братерство». Що ж такого фашистського в роботі, родині та батьківщині? Маніпулюючи цими поняттями, фашисти намагаються відвернути увагу від рівності та свободи, щоб обмежити права людини. «Заради родини та батьківщини можна відмовитися від свободи та рівності», казали вони.

Для того щоб Берлін відкрився вам, треба йти йому назустріч. Поза типовими розвагами для туристів та стандартним набором музеїв є дуже багато цікавого. На нього варто полювати.

Олег Шинкаренко

Залишити коментар