Понеділок, 19 листопада

Ліон, Варшава, Гельсінкі, Одеса, Київ… Здається, що список міст можна продовжувати нескінченно, але це лише частина міст, де виступали неперевершені Dakh Daughters останніми місяцями. Однак, не зважаючи на постійні подорожі світом, семеро дівчат записують новий альбом. Про нове звучання «Доньок», Влада Троїцького й українську культуру — в інтерв’ю від Opinion.

Dakh Daughters: "Ми показуємо красу

Подейкують, що зібрати разом сімох дівчат із Dakh Daughters можуть лише двоє: Влад Троїцький і виступ на сцені. Адже в інший час кожна з них пише музику, грає в театрі, репетирує сцени, пише книги та знімається в кіно. Поки Руслана Хазіпова та Тетяна Гаврилюк налаштовували свої інструменти, п’ятірка красунь зголосилася поговорити про наболіле без цензури (а в цьому випадку — без гриму — прим. авт.)

Ходять чутки, що нещодавно ви закінчили записувати новий альбом. Як з’явився для нього матеріал?

Наталка Галаневич: Ми були б безмежно щасливі, якби це було так, як ви кажете, але ми записали тільки частину нового альбому. І то ледве-ледве, через постійні виступи й гастролі. Станом на сьогодні в нас готові чотири композиції.

Наталка Зозуль: Це тому, що нас семеро дівчат, як семеро козлят: кожна щось собі думає, щось комусь не подобається, тому кожний уривок доводиться перезаписувати багато разів. Навіть якщо записуємо ідеально — все одно запишемо ще раз. Така тенденція у Dakh Daughters.

Dakh Daughters: "Ми показуємо красу

Може, тоді засісти в студії на кілька місяців і працювати над матеріалом?

Наталка Галаневич: Це вийде дуже дорого, хоча після запису цих чотирьох пісень у мене виникло бажання створювати музику відразу в студії. Тому що те, що ти створюєш в акустиці, а потім зіграєш на концерті, а потім ще й намагаєшся відтворити в студії, — це різні історії, енергетики й аури. А наші пісні створюються дуже по-різному. От, наприклад, чотири замальовки для нового альбому з’явилися в Парижі під час виступу з іншим проектом «Terabak de Kyiv» (цирк-кабаре — прим. авт.) — для спектаклю матеріал уже готовий, тому ми просто грали вечорами в Парижі 13 вистав, а вдень репетирували новий матеріал із Владом Троїцьким (режисер театру Дах, ідейний засновник Dakh Daughters — прим. авт.) Композицію «Візьми» на вірші Жадана ми взагалі створили під час роботи над проектом «Глибинні мрії» Вірляни Ткач (американська режисерка українського походження. Її проект представляв інтерв’ю з мешканцями Донеччини, монологами Сергія Жадана та піснями Dakh Daughters у 2014 році — прим. авт.) Вистави вже немає, а от пісня залишилася з нами.

Наталка Зозуль: При чому є такі композиції, які починаються саме з нього. Влад сидить і думає, а потім каже: «Зробіть так, так і так». А буває, що пара учасників створила якусь замальовку й потім інші додумують свої частини.

Dakh Daughters: "Ми показуємо красу

Деякі гурти ледь не б’ються через різні погляди на свій музичний розвиток.

Наталка Зозуль: Не билися, але було, що ображалися одне на одного.

Наталка Галаневич: Попереду ще п’ять пісень, так що ми не знаємо, чим усе закінчиться (сміються).

Ганна Нікітіна: Та нормально все в нас. Просто в кожного своє бачення світу, не те, що музики. Тому суперечки щодо звучання — це нормальна справа.

Dakh Daughters: "Ми показуємо красу

У це складно повірити, адже перший альбом «If» видався настільки органічним.

Ганна Нікітіна: У цьому нам дуже допоміг Влад Троїцький, який ставить крапку у витворі. Чимало композицій він підлаштовує під своє бачення. Там трохи гучніше, там тихіше. Але останню редактуру робить саме він.

Наталка Зозуль: Тільки не думайте, що він тиран. Він не змінює нашу творчість — лише робить акцент на деталях.

Наталка Галаневич: Просто Влад такий майстер, і так тонко відчуває музику, що навіть зміна одного нюансу може вплинути на сприйняття всієї пісні.

Соломія Мельник: Але він не над нами, а з нами — усередині процесу. Це не тоталітарна історія (сміються). Він не приходить і все «чистить», що ми зробили. Влад сидить із нами, і ми разом творимо.

Dakh Daughters: "Ми показуємо красу

Учасниця гурту Dakh Daugters Руслана Хазіпова у 2017 році сказала: «Найголовніші меседжі наші – це мир і любов. Що у 2018-му сповідує Dakh Daugters?

Разом: Мир і любов. Це й досі сповідує Dakh Daugters.

Соломія Мельник: Однак, мені здається, що новий альбом дуже відрізнятиметься від першого. Зараз ми дуже серйозно підійшли саме до музичної складової, до структури музики, до аранжування. І в новому альбомі будуть наші авторські тексти — здебільшого, Наталі Зо. І от у них вже будуть нові меседжі. Вони теж про мир і любов, але тут з’являється наша філософія. Вона легка, але відчутна.

Dakh Daughters: "Ми показуємо красу

«Ми приречені на якісну та швидку еволюцію», казали Dakh Daugters у книжці «Революція безсмертя». На жаль, з кожним роком після Майдану більшає розмов про зраду. Ви з якого боку?

Разом: Перемоги.

Наталка Галаневич: Про еволюцію — то моя цитата, і щодо української культури, то тут еволюція надшвидка. І слава Богу, зрада є тільки в людини, яка не має терпіння. Це великий труд — змінювати себе та країну. І ми готові до цього.

Наталка Зозуль: Просто поки процент не такий великий, але кожного року таких людей більшає. І це відчувається серед людей і в побуті. А на зраду краще просто не звертати уваги, а робити своє діло.

Dakh Daughters: "Ми показуємо красу

Гастролюючи Європою, є відчуття, що тамтешні жителі це помічають?

Соломія Мельник: Ми ж тільки з фестивалю у Гельсінкі повернулися. Й там вийшов дуже серйозний матеріал про Dakh Daughters. І видно, що людина, яка це писала, розуміється й на музиці, й на історичних подіях, зокрема в Україні. Європейці дуже чітко розуміють наші меседжі, навіть завуальовані в таку театральну форму. Й от цю статтю ми навіть хочемо надіслати до Міністерства культури, МЗС, тому що тут нікого не цікавить те, що нами зацікавилися за кордоном.

Наталка Галаневич: І це попри те, що у фінів теж діє потужна російська пропаганда.

Соломія Мельник: Фіни теж потерпали свого часу від Радянського союзу, і вони пам’ятають свої рани. Тому ми для них надзвичайно цікаві. У заголовку цієї статті йшлося про те, що виступ Dakh Daughters став найкращим подарунком глядачам на цьому фестивалі. Фіни не очікували, що можуть таке побачити.

Ганна Нікітіна: Хоча зараз немає такого бренду у світі, як «Україна». Навіть більше, це слово тільки зараз набуває якогось сенсу за кордоном: що це окрема держава, інша культура. І ми показуємо шматочок української краси. І це набагато краще й конструктивніше, ніж апелювати до нас, як до жертв війни.

Наталка Зозуль: І вже після цього європейці починають відокремлювати нас від Росії, й усвідомлюють, що тут дуже тонкий лід.

Dakh Daughters: "Ми показуємо красу

Я знаю, що особливо французи переживають за українську культуру. Мер Парижа закликає звільнити Сенцова, на їхній мерії вивісили банер із зображенням. Їм дійсно не байдуже?

Соломія Мельник: Європа зараз дуже дезінформована, тому що російська пропаганда продовжує працювати. У світі взагалі мало новин про нас. Коли була анексія Криму чи загострення на Донбасі — новин було багато, а зараз нам самим доводиться розповідати, що в нас відбувається.

Наталка Зозуль: Молодь зараз більш-менш адекватно налаштована, тільки от напружує, що стільки людей хоче втекти звідси за кордон. А ті, хто навмисно залишаються тут, — дуже свідомі й будують нову країну. Проблема в тому, що в нас чимало людей, поранених «совковою» системою. Вони не можуть нормально прийняти те, що треба рухатися далі, бути нормальними громадянами в нормальній країні.

Наталка Галаневич: Сенцов — це дуже сильна та трагічна історія, тому про неї знає увесь світ. Але в самій Україні є люди, які не розуміють, що в нас відбувається. Їм усе одно, що йде війна. Вони живуть своїм життям. Я приїжджаю до бабусі в Закарпаття, і молодь каже про війну: «А нам що з того, у нас тут Угорщина поруч». І чимало людей у нас не хочуть розуміти, що це саме за них хлопці на війні вмирають. А за кордоном людям ще менше є справи до нашого горя — це теж треба розуміти.

Dakh Daughters: "Ми показуємо красу

Кажучи про байдужість, не можна не згадати труднощі «ГогольFest» — не з ініціативністю, а, як завжди, з фінансуванням. Невже в Україні все так складно з підтримкою культури?

Соломія Мельник: У нас у країні є проблема з підтримкою держави культурних процесів. Хоча, це серйозна справа для спеціалістів — давати кошти перспективним проектам і допомагати людям підіймати українську культуру та бути корисними для країни. Талановитих людей треба підтримувати хоча б стипендіями, щоби вони творили, а не думали, де їм дістати поїсти. У нас такого поки немає.

Наталка Галаневич: Маріуполь  — заперечення того, що з підтримкою держави все погано. Там дуже потужна місцева підтримка. І це не приватний спонсор чи волонтер. Це адміністративна, тобто державна підтримка. Хоча, у культурі все ще досить швидко розвивається, в інших сферах — гірше. Усім депутатам треба прочитати книжку Семесюка «Еволюція або смерть».

Dakh Daughters: "Ми показуємо красу

Так, а що робити тоді пересічним українцям?

Наталка Зозуль: Створювати альтернативну систему — ініціатива має йти від громади, від самих людей.

Ніна Гаренецька: Працювати, врешті-решт. Бо дехто не дуже любить працювати, проте знаходить час на зраду. А із себе почати дуже складно.

Наталка Галаневич: Приходити до нас, коли ми приходимо до вас. І разом ми будемо створювати щось неймовірне.

Розмовляв Костянтин Руль

Фото: Павло Лебедєв

Залишити коментар