П'ятниця, 30 жовтня

Тиждень тому розпочала робочий візит в Україну технічна місія МВФ. Експерти фонду мають оцінити, чи виконала Україна повною мірою взяті на себе зобов’язання. За результатами цього візиту Рада директорів прийматиме рішення про виділення чергового траншу та його обсяги. Причому це буде або вже останній транш у рамках чинної програми розширеного фінансування, яка закінчується навесні наступного року, або перший транш вже за новою програмою, яка відкриє доступ України до нових запозичень. Крім того, відновлення співпраці з фондом розблокує грошову допомогу, яку мають нам надати інші донори, зокрема Світовий банк, та дозволить урядові України залучити кошти у приватних зовнішніх інвесторів за кращою відсотковою ставкою та на довший термін. Враховуючи, що на період з 2018 по 2020 роки припадають пікові виплати України за зовнішніми боргами, це фінансування є вкрай необхідним. А участь у новій програмі МВФ – чи не єдина можливість для України уникнути дефолту. Та чи виконуємо ми умови Меморандуму з фондом повною мірою, щоб отримати його підтримку?

Окрім двох загальновідомих умов щодо створення Антикорупційного суду та приведення ціни газу до рівня імпортного паритету, Україна також має переконати кредитора останньої надії у тому, що її макрофінансова ситуація стабільна і прогнозована, що дефіцит державного бюджету вписується у встановлений норматив (2,4 % від ВВП цього року і 2,2 % – наступного), а сам бюджет є збалансованим. Експерти фонду аналізуватимуть не лише проект бюджету наступного року, який уряд має представити парламенту до 15 вересня, а й виконання поточного Держбюджету, який, нагадаємо, команда Мінфіну на етапі затвердження називала «Бюджетом розвитку».

Податкові біди

Попри те, що ріст ВВП цього року перевищив сподівання уряду, ціни на сировинних ринках сприяли зростанню експортних надходжень, а купівельна спроможність населення зросла, пожвавивши попит на внутрішньому ринку, ризики недовиконання Державного бюджету цього року є досі. Ситуація суттєво погіршилася з другого кварталу, коли стало зрозуміло, що реальний середньорічний курс гривні до долара відхилився від прогнозованого більше ніж на три гривні. Стабілізація гривні, яка є абсолютним позитивом для звичайних громадян, завдала клопоту державним фінансам. Податкові та митні надходження різко просіли порівняно з плановими розрахунками. Нині недовиконання зведеного Держбюджету через «курсовий фактор» склало 14 млрд грн. Але не лише податкові дохідні статті виконувалися з відхиленням від плану.

Не виконано й план із надходжень від прибутків державних підприємств – НАК «Нафтогаз» України, який має перерахувати до Держказни 75 % від отриманого прибутку у вигляді дивідендів, спрямував до Держбюджету лише 30 % від суми (11,7 млрд грн), решту коштів він залишив нерозподіленими «до прийняття окремого рішення». Фактично дивіденди НАКу – це своєрідний запас на «чорний день». Зрозуміло, що до кінця року Нафтогаз розрахується із державою, але несвоєчасні розрахунки з Держказною псують не тільки звітність, а й виконання видаткової частини Держбюджету. Бо якщо кошти надійдуть у 20-х числах грудня, як це частенько буває, витратити їх вже буде неможливо, лише звести в балансі.

План з податку на прибуток, за інформацією Мінфіну, виконується також лише завдяки Нафтогазу, зокрема, завдячуючи позитивному рішенню у Стокгольмському арбітражі. А надходження внутрішнього ПДВ (з вироблених в Україні товарів) зросли на 19 %, відповідно до рівня інфляції та інфляційних очікувань – ціни виробників зросли порівняно з минулим роком на 17,7 %, а споживчі ціни – на 12,6 %. Це свідчить про те, що виробництво та реалізація залишилися на минулорічному рівні, і лише зростання роздрібної ціни та закладення майбутньої інфляції у ціну виробників вплинули на ріст платежів до бюджету. Знову ж таки для звітності це ролі не грає, але у дійсності говорить про негативні економічні тренди.

Податковий борг перед державою продовжує зростати, на 5,2 % за перше півріччя, і вже становить 81,8 млрд грн. Причому лише 12,7 млрд грн із цієї суми – це борг платників-банкрутів, решта – податкові борги компаній.

Надходження від ренти за користування надрами просіли на 17,5 млрд грн (або на 30 % порівняно з першим півріччям минулого року), надходження від акцизів також знизилися – на 2 млрд грн, або 7 %.

Відчутна девальвація гривні допоможе урядові впоратися із виконанням планів надходжень з імпортного ПДВ та митних зборів, але на «внутрішні» податки вона вплине опосередковано. Зрозуміло, що наслідком девальвації зазвичай є ріст інфляції, яка в перспективі збільшує надходження від «внутрішнього» ПДВ, але це ефект зазвичай відкладений у часі і радше матиме вплив на надходження у бюджет майбутнього року.

Видаткові негаразди

Звичайно, проблеми із виконанням Держбюджету позначаються на фінансуванні видатків держави, особливо зараз, коли всі резерви, чи то Мінфіну, чи то НБУ, спрямовуються на виплати зовнішніх боргів, а система держфінансів фактично залежить від постійних і планових надходжень.

Певний дисбаланс був закладений у Держбюджет із самого початку, бо доходи його за планом мали б зрости на 20 %, а видатки – на 25,4 %. Зокрема, поточні видатки зросли на 23 % через зростання витрат на субсидії на сплату ЖКП, пенсії та заробітні плати працівників у держсекторі, а капітальні видатки зросли майже втричі, зокрема, через впровадження нової субвенції на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг.

За даними Рахункової палати, план видатків за результатами півріччя було не виконано майже на 42 млрд грн, або на 9 %. Взагалі не розпочалося фінансування за 47 бюджетними програмами, 365 бюджетних програм виконуються із відставанням від плану, а за планом фінансуються лише 13 бюджетних програм. Із 54 бюджетних програм, які мають фінансуватися зі Спеціального фонду Держбюджету, лише чотири виконуються відповідно до затвердженого графіку.

Мінфін та бюджетні розпорядники не змогли забезпечити належне використання навіть тих коштів, які їм були надані. Із 42 бюджетних програм, за 17-ма фінансування або не розпочиналося взагалі, або із суттєвими затримками, а ще за чотирма – не надано відповідні трансферти місцевим бюджетам. Та навіть за наявності затверджених порядків і розподілу коштів 14 бюджетних розпорядників не змогли затвердити паспорти бюджетних програм та розпочати фінансування проектів. Лідерами антирейтингу є Міністерство аграрної політики, МВС та МОЗ.

Кредиторська заборгованість розпорядників коштів також зростає – із початку року майже на 30 %, або на 547 млн грн (до 2,5 млрд грн), однак половина із цієї заборгованості вже є простроченою.

Низький рівень вибірки коштів, отриманих від іноземних кредиторів, а також неповернення до спеціального фонду раніше наданих кредитів призвело до невиконання й державних програм кредитування. Цьогоріч Україна мала б отримати від донорів понад 7,7 млрд грн за 12 бюджетними програмами. Втім, урядовці спромоглися отримати лише 2,3 млрд грн за сімома програмами, по решті фінансування навіть не починалося. Головна причина традиційна – українські чиновники надто довго готують необхідну документацію, обирають проекти, не перевіряють фінансовий стан кінцевих бенефіціарів тощо. В результаті взагалі не розпочато цього року фінансування будівництва високовольтної повітряної лінії Рівненьська АЕС – Київська, реконструкцію трансформаторних підстанцій на сході України, реконструкцію та технічне переоснащення магістрального газопроводу «Уренгой – Помари – Ужгород», програму розвитку міського пасажирського транспорту в містах України.

А через несвоєчасне повернення кредитів не була профінансована низка бюджетних програм, що фінансуються зі спеціального фонду Держбюджету. Зокрема, формування аграрним фондом «Інтервенційного фонду» та закупівлю матеріально-технічних ресурсів для агровиробників та фермерів.

Співпрацю держави із приватними інвесторами також не можна назвати плідною. Приплив прямих іноземних інвестицій у першому півріччі склав лише 1,1 млрд дол. США, це на 28,5 % менше, ніж минулого року. Більшість із них – це інвестиції у банківський сектор, які фактично є переоформленням банківського боргу у капітал банків. Решта інвестицій в економіку, зокрема до реального сектору, порівняно з минулим роком скоротилася на 51 %. На жаль, попри численні інвестиційні форуми та конференції, які щороку проводить і відвідує Україна, інвестори дуже стримано дивляться на перспективу вкладання коштів у нашу економіку. За даними НБУ, більшість усіх прямих іноземних інвестицій, які спрямовуються в Україну, – це кошти українського бізнесу, свого часу виведені в офшори, а потім, за потреби, повернуті назад у країну. Про реальну зацікавленість іноземців досі не йдеться, а український бізнес зайняв вичікувальну позицію і не поспішає повертати кошти у країну.

Для МВФ це недобрий сигнал. Відсутність іноземних інвестицій, насамперед, свідчить про незахищеність прав інвестора в Україні та «ризикованість» роботи в її правовому полі, а небажання українського бізнесу повертати кошти і державу – яскрава ознака того, що реальний сектор вважає можливими і чергову девальвацію гривні, і проблеми зі сплатою зовнішніх боргів.

Поки що єдиним реальним інвестором для України є її ж громадяни, що працюють за кордоном, – обсяг приватних грошових переказів лише у січні-травні цього року, за даними НБУ, склав понад 4,5 млрд доларів США. Втім, і це доволі сумнівне досягнення, яке, скоріше, свідчить про безпорадність уряду у вирішенні питання трудової міграції в державі.

***

Вочевидь, такий рівень виконання Держбюджету, ймовірно, не вразить представників МВФ, бо зовнішні чинники практично ніяк не впливали на ситуацію, що сталася. Левова частка провини лежить саме на урядовцях із високих кабінетів, котрі невдало вивели макроекономічні показники, на яких ґрунтується Держбюджет, та на рядових виконавцях, які навіть за наявності фінансування працюють вкрай неефективно, роблячи «людський фактор» чи не єдиною причиною того, чому українські фінанси не можуть витрачатися раціонально.

І зробивши невтішні висновки щодо бюджету поточного, експерти фонду будуть аналізувати Держбюджет наступного року, який буде сповнений сюрпризів. Уряд буде подавати МВФ Держбюджет-2019 у двох версіях – на базі чинного законодавства та з урахуванням впровадження податку на виведений капітал. Фактично фонд має погодити чергову податкову реформу та підтвердити можливість її впровадження без зайвих втрат для бюджету. Заміна податку на прибуток податком на виведений капітал – це пряма втрата близько 40-45 млрд грн податкових надходжень, компенсаторів для якої досі не знайдено. В перспективі ці кошти повернуться, бо податкова реформа стимулюватиме розвиток бізнесу, але у перші два роки ситуація буде складною. Заради такої, до речі, довгоочікуваної бізнесом, реформи уряд мав би цього року зробити все, щоб переконати кредитора останньої надії, що він здатний контролювати державні фінанси, вчасно наповнюючи та повною мірою витрачаючи кошти. Та з урахуванням того безладу, який відбувався із виконанням Держбюджету в першому півріччі цього року, у МВФ напевне виникне чимало пересторог щодо чергових податкових змін. Адже навіть за стабільної ситуації уряд не в змозі виконувати покладені на нього завдання.

Текст: Валентина Ющенко

Залишити коментар