П'ятниця, 7 серпня

До цієї теми народні обранці повертаються вже не перший рік. Вона традиційно входить до переліку передвиборчих обіцянок, та з такою ж легкістю кожного разу ризикує залишитися поза інтересами нардепів. Зняття депутатської недоторканності – тема, що знову опинилась у фокусі. Opinion дізнався, наскільки необхідним є такий крок, чи варто очікувати на тиск та маніпуляції у випадку позбавлення нардепів імунітету, про що йдеться в депутатському та президентському законопроектах та чи зможуть парламентарі уникнути голосування.

Зняття недоторканності з депутатів – потрібний крок чи піар-хід?

Розмірковуючи над цим питанням Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму, пояснив Opinion, що у випадку скасування недоторканності народних обранців, ми можемо в результаті отримати повністю контрольовану Верховну Раду. А тому нині імунітет депутатів є радше інструментом системи стримувань та противаг.

«Депутатський імунітет – це захист представника народу від переслідування за політичними цілями. Якщо ми скасуємо повністю недоторканність депутатів, то матимемо абсолютно контрольовану Верховну Раду. І ця проблема існуватиме доти, доки не буде сформована незалежна судова влада. Тому парламент без депутатської недоторканності буде повністю керуватися тими, хто контролює правосуддя та силовиків. Фактично, депутатський імунітет – це інструмент системи стримувань та противаг у системі поділу влади», – вважає фахівець.

Петренко також наголосив: куди важливішим є не сам факт зняття імунітету, а притягнення депутатів до відповідальності після зняття мандату. Нині ж позбавлення недоторканності, на думку експерта, виглядає більше як піар-хід для прокуратури та влади чи, навіть, окремих політичних проектів.

«Найбільша проблема полягає не в тому, що депутати мають недоторканність, а тому, щоби їх притягти до відповідальності після зняття мандату. І досвід останніх «знятих імунітетів» доводить, що притягнення до відповідальності – ще більша проблема. Таке враження, що після складення своїх повноважень у зв’язку з обранням нової Ради, більшість депутатів одразу відправляються за ґрати. Бо нібито їх суперімунітет закінчився, і вони стали відповідати за свої злочини, які здійснили за час депутатської діяльності. Тому, зняття імунітету – це більше піар-хід для прокуратури, влади, цілих політичних проектів, а не засіб вирішення реальної проблеми притягнення до відповідальності винних», – констатував Богдан Петренко.

Чи справді скасування недоторканності призведе до тиску на депутатів?

Марина Багрова, членкиня правління міжнародної спілки «Інститут національної політики» переконана: якщо депутат дійсно обраний народом та є легітимним, ніякі структури, у тому числі президент, адміністрація й інші, не зможуть його незаконно усунути від влади. Варто не забувати: народний обранець має лише одного роботодавця – це його виборці.

«Стосовно України, де, на жаль, склалася хибна форма партійно-олігархічної системи, — депутатами часто стають ті особи, які замість того, щоби створювати необхідні закони на благо своїх виборців, хочуть нечесно заробляти на депутатській посаді та, при цьому, використовувати депутатські повноваження для лобіювання фінансових, часто незаконних (корупційних) інтересів. До того ж, такі особи, офіційно діючі в якості депутата, скоріше залежні від певних олігархів, ніж від своїх виборців. Тому, вони служать не народу, а тим, хто їх привів до влади, та при цьому ще й обманув виборців. Таким особам депутатська недоторканність необхідна для особистого захисту від закону та народу, у випадку порушення ними законів, а також прав і свобод громадян.

Хотілося б розвіяти міф про те, що скасування депутатської недоторканності призведе до тиску на депутатів із боку президента та його адміністрації, а також з боку інших владних структур. Якщо дійсно депутат обраний народом, він — легітимний, то ніякий президент і ніяка адміністрація не зможуть його незаконно усунути від влади. У випадку спроб надання будь-якого незаконного тиску на депутата та, навіть, кандидата в депутати з боку влади, він, користуючись своєю легітимністю, звертається до своїх виборців із доказами протиправного втручання у свою діяльність і просить захисту у своїх виборців. Коли виборці отримують докази незаконного втручання в діяльність свого депутата, як вони кажуть, беруть ситуацію під громадський контроль. У такій ситуації, тиск будь-яких чиновників на депутата буде сприяти не тільки підвищенню його рейтингу, але й підтвердженню його легітимності, й одночасно серйозно дискредитує саму владу. Адже в депутата єдиний роботодавець — його виборці», – пояснює експертка.

Марина Багрова також зазначила, що існує необхідність детально прописати підстави відкликання депутата. Подібна практика, до прикладу, працює в багатьох цивілізованих країнах. Це може додатково дисциплінувати обранця та збільшити відповідальність перед своїм роботодавцем. Загалом же скасування недоторканності, на переконання Багрової, наблизить нас до формування справжнього демократичного правління.

«До того ж, необхідно законодавчо встановити процедуру відкликання народного депутата за різні порушення регламенту Верховної Ради, законодавства України та елементарне невиконання своїх депутатських обов’язків або обіцянок перед виборцями. У законі про статус депутата потрібно детально прописати підстави відкликання. До речі, у багатьох цивілізованих країнах давно існує процедура відкликання депутатів, яка за роки політичної практики неодноразово доводила свою ефективність. Наявність у законі процедури відкликання дисциплінує депутата, змушує його бути більш відповідальним перед своїми виборцями.

Загалом, повне скасування депутатської недоторканності та запровадження процедури відкликання депутата в подальшому призведуть до суттєвої зміни депутатського складу Верховної Ради та забезпечать справжній політико-правовий зв’язок між депутатом та його виборцями, тобто наблизять усіх нас до встановлення в Україні справжнього демократичного правління», – ідеться в коментарі для Opinion.

Навіщо депутату бути захищеним?

Андрій Магера, юрист та заступник голови ЦВК України, переконаний, що захищеність народного обранця є не привілеєм, а складовою парламентаризму. Коли йдеться про підозру вчинення неважких злочинів, це потрібно спершу довести. Сьогодні ж нардепи, як правило, голосують за знаття недоторканності у всіх випадках, бо бояться реакції виборців.

«Коли ми хочемо зараз прибрати депутатську недоторканність, на мою думку, це – дурість. Ті, хто грається цією “іграшкою, не розуміють, що Україна – держава молодої демократії, і депутат має бути захищений. Це не особистий привілей депутата, а складова парламентаризму. Звісно, недоторканність не має залишатися в нинішньому вигляді. Наприклад, якщо депутата застали на місці скоєння важкого злочину – вбивства, розбою, зґвалтування – його повинні затримати. Але коли йдеться про підозру вчинення фінансових, господарських чи посадових злочинів, це треба довести. І парламент повинен сам вирішити, чи є тут ознаки політичного переслідування. Зараз депутати у всіх випадках голосують за зняття недоторканності, бо бояться, що подумають виборці», – запевнив юрист в одному з інтерв’ю.

Депутатський та президентський законопроекти – що, зрештою, може спрацювати?

Політичний експерт Олег Петровець пояснює: проект закону, ініційований Петром Порошенком, має одну суттєву відмінність від документу, зареєстрованого парламентарями, – недоторканними він може зробити народних обранців вже після наступного скликання, адже закон набуде чинності лише з 2020 року. Фахівець вважає, що шанси на успіх має саме президентський варіант закону, оскільки навряд чи парламентарі зацікавлені в голосуванні за знаття свого імунітету взагалі. Однак, обираючи між двома варіантами, нардепи радше волітимуть виграти для себе бодай якийсь час.

«Ініціативу № 6773 зареєстрували у Верховній Раді України ще 19 липня 2017 року. Зауважимо, що свої підписи під текстом законопроекту поставили більше 150 народних обранців! Суть документу зводиться до вилучення з Конституції України частин І та ІІІ статті 80, якими, власне, і закріплюється інститут депутатської недоторканності. Інший законопроект – № 7203 від 17 жовтня 2017 року – є ініціативою президента, і фактично повторює суть попереднього. Але з однією маленькою умовою – недоторканними він може зробити депутатів уже наступного скликання, бо закон набуде чинності лише з 2020 року.

Як на мене, реальні шанси бути проголосованою має президентська пропозиція, адже, якщо оцінювати реалістично, то зрозуміло – не в інтересах парламентарів голосувати за скасування своєї недоторканності взагалі. Проте, якщо доведеться обирати з двох зол, зрозуміло, що буде спроба або тут і зараз убезпечити себе законодавчо, або хоча б виграти для себе бодай якийсь час», – пояснив у коментарі для Opinion політичний експерт.

Однак, не все так просто. Олег Петровець звертає увагу, що у юридичній та політичній теорії поняття депутатської недоторканності складається з двох частин – індемнітету та імунінету. Далі – ще цікавіше, адже й депутатський та президентський законопроекти передбачають неповне позбавлення недоторканності, а лише часткове. Себто індемнітет (відсутність юридичної відповідальності, висловлювання та голосування) пропонується залишити без змін.

«Але, якщо вчитатися в прописані законопроектами пропозиції, то виходить, що забирати в народних обранців їхню недоторканність не зовсім то й збираються. Справа в тому, що в юридичній та політологічній теорії поняття депутатської недоторканності складається з двох умовних частин – депутатський індемнітет і депутатський імунітет. Перше означає, що член парламенту не несе юридичної відповідальності за свої висловлювання та голосування. Водночас сенс депутатського імунітету полягає в тому, що член парламенту, який підозрюється у вчиненні злочину, не може бути притягнутий до юридичної відповідальності без дозволу парламенту. Так ось, обидва вищезазначені законопроекти передбачають неповне позбавлення нардепів недоторканності, а лише часткове. Частину ІІ статті 80 Конституції, яка закріплює так званий індемнітет, пропонується залишити без змін. Таким чином, як би не розвивалася ситуація в парламенті й чим би вона не закінчилася, депутати й надалі не нестимуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у ВР та її органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

І, в принципі, скасування недоторканності в частині притягнення до відповідальності мало б піти на користь корумпованій Україні, адже унеможливлення відстоювати свої бізнес-інтереси депутатами під прикриттям недоторканності вичистить парламент від бізнесменів і, теоретично, звільнить шлях у велику політику для дійсно фахових людей. Ну й залишити недоторканність хоча б частково – це досить раціональне для України рішення, адже, з одного боку, і Венеціанська комісія у своєму висновку ще від 2015 року й Конституційний суд у своїх висновках сьогодні попереджають: за умови недостатньо розвинених демократичних інститутів у країні скасування депутатської недоторканності може використовуватись у цілях політичних переслідувань та тиску на опонентів, що веде до встановлення авторитаризму», – розмірковує експерт.

Депутатська посада – привілея чи громадська відповідальність?

Інна Богословська, державна та громадська діячка, екс-нардепка від «Партії регіонів» (покинула фракцію та лави партії в листопаді 2013 року) вважає, що особа, яка обіймає посаду депутата, має відповідати перед законом за скоєні кримінальні злочини так само, як і будь-який інший громадянин країни. Утім, за словами Богословської, сучасний процес зняття недоторканності переповнений бюрократичних процедур, що дає велику кількість можливостей для саботажу.

«Діюча нині гарантія депутатської недоторканності, закріплена у 80 статті Конституції, складається з двох частин – політичної та кримінальної. У першому випадку депутати не несуть відповідальності за голосування, проголошення поглядів і думок під час виконання своїх професійних обов’язків. І це, я вважаю, цілком виправданим. Однак друга частина цієї норми, стосовно відповідальності за кримінальні злочини, у нашій країні давно перетворилася на державну гарантію безкарного пограбування українського народу. Я впевнена, що депутатська посада – це не привілея, а серйозна громадська відповідальність. І той, хто цю посаду обіймає, має відповідати перед законом за скоєні кримінальні злочини так само, як і будь-яка інша людина в Україні.

Сучасна схема зняття депутатської недоторканності складається з бюрократичних процедур, які можна без проблем саботувати. Наприклад, просто уникаючи ознайомлення з протоколами. Процедура розгляду справи досить тривала, за цей час підозрювані можуть без проблем забезпечити собі юридичні виправдання або втекти з країни. Тому з 17 нардепів, яких позбавили депутатської недоторканності за роки незалежності, частина змогла без проблем уникнути відповідальності, а деякі навіть судяться з Україною в Європейському суді та водночас без проблем продовжують працювати у Верховній Раді», – коментує для Opinion Богословська.

Також екс-нардепка підкреслює: контролювати роботу депутатів мають не вони самі, а їхні виборці. Для цього необхідні дві складові – розвинене громадянське суспільство та діючий механізм відклику депутатів із посади.

«Депутати не можуть контролювати себе самі, адже практика свідчить, що вони з цим справляються вкрай погано. Це мають робити виборці. Однак для цього нам потрібні: розвинене громадянське суспільство та діючий механізм відклику депутатів із посади. Перше за останні роки вже багато разів уголос повідомило про своє існування», – вважає Інна Богословська.

Чи зможуть нардепи уникнути голосування за скасування недоторканності?

Олег Петровець наголошує: є щонайменше дві причини, які не дадуть народним обранцями оминути голосування за зняття недоторканності. Одна з них – суспільний запит та наближення виборів, періоду, коли відмова від голосування буде сприйматися як обман і зменшуватиме шанси на успіх.

«Уникнути голосування за скасування недоторканності на сьогодні в Україні не вдасться з двох причин: ну, по-перше, не секрет, що деякі парламентарі використовують цей інститут як не зовсім законний бізнес-інструмент, і ці факти періодично стають відомими. Тому ясна річ, що суспільство це категорично не влаштовує. По-друге, знову ж – суспільний запит величезний, а відповідні обіцянки політиків озвучувалися чи не перед кожними виборами, причому подекуди й на місцевих рівнях. Отже, напередодні парламентських та президентських виборів неголосування за скасування недоторканності розцінюватиметься як черговий політичний обман, що значно зменшуватиме шанси чинних народних обранців на політичний реванш», – пояснив Петренко.

Текст: Дмитро Журавель

Залишити коментар