Середа, 28 жовтня

Вибір простих людей

У нашому селі вже нескладно знайти інтернет. Іноді можна зловити вай-фай прямо на лавці коло двору — просто треба знати, де ловити. Тут немає бордів із політичними мордами, сюди не приїжджають «великі» й «дрібні» політики. Сюди скоро можна буде доїхати тільки на танку, або ще якимсь всюдиходом.

Тут свій політичний світ, заснований лише на тих телеканалах, які пробиваються сюди через слабенькі тюнери Т2. І це якраз не ті канали, про які навіть із натяжкою можна сказати «політично незаангажовані». Саме із цього й виростають політичні вподобання народу. І все це множиться на патологічно коротку пам’ять.

—         Ну шо там в Києві?

Так зустрічає мене сусідка, ледь я встигла розправити ноги. І за цим починається… «За кого голосувати на виборах?» Хоч до виборів, як до Києва рачки.

—         А я щитаю, шо президентом має бути Юля.

Я озираюся. За мною висить старий календар, а на ньому засиджена мухами кандидатка в кандидати в президенти тримає грудочку землі в руках — на ній ще коса й не таке помітне втручання пластичного хірурга.

—         От вона ж протів Європи…

І далі цілий потік аргументів за кандидатку. І все цитатами з телевізора — з того самого телевізора, який поміж хороших московських ментів показує душевні історії з чужого життя та якусь паралельну політичну реальність із хорошим «Опоблоком». Я довго й сильно прикусую язик. А тоді починаю здалеку — і показую, шо Юля вже не проти Європи, а навіть дуже за, і навіть за НАТО. І розказую, шо навіть тоді, коли Юля була проти Європи, її дочка майже постійно жила за кордоном, та й сама нинішня кандидатка надавала перевагу лікуванню, шопінгу, відпочинку в тій Європі. І що зараз в неї взагалі новий курс. Сусіди кивають і дивляться на мене, як на інопланетянку.

Вони виховувалися в часи тотальної брехні. Настільки тотальної, що за вказівкою партії всі вірили в те, що чорне — це біле, а біле — чорне, якщо на це була директива партії. Аналізувати щось, відкривати для себе нове — це прирівнюється й нині до страшного гріха.

—         Так а от Рабінович, він же ж за простих людей?

«Прості люди» — спрощені люди, у моєму світосприйнятті стали першою ознакою маніпулятивності повідомлення. От як тільки хто з політиків вдається до маніпуляцій, так в того й лізуть із рота – «прості люди». Прості люди не мають ніякого соціального чи навіть образотворчого портрету. Ніхто не знає, де вони й хто вони. Єдине, що відомо – їх багато. Дуже багато — і їх треба почути, і треба щось для них зробити. І всі обіцяють це «щось» зробити, але ніхто не робить, бо прості люди, як інопланетні цивілізації — ніби вони десь й існують, але ніхто їх не може чітко описати. Про простих людей дбають просто – перед виборами головне рознести дворами цупкі пакетики з логотипом, а в них хай буде цукор, гречка, макарони, олія. І хай вони цим людям ні на хрін не потрібні, хай у їхньому домі це буде 21 кілограм гречки, 105 кілограм цукру та 12 літрів олії – це завжди спрацьовує. І спрацьовує й цупкий пакетик із логотипом, і листівочка, і календарик — а бажано два. Другий, щоби був із церковними святами.

Я довго розказую, хто звідки прийшов, під ким ходить і якого політичного вектору притримується. Намагаюся пояснювати максимально зрозуміло, уникаючи термінів. Мені ніколи не вдається їх переконати остаточно, тільки трішки засіваю зерно сумніву. Сумнів — головний рушій аналітики. От як тільки починає людина сумніватися, як тільки в її картині світу не співпали два та два, от тоді й починається якась мисленнєва діяльність: вмикається допитливість і пошук додаткової інформації. Ці люди звикли сприймати на віру. Вони й досі вірять у те, що телевізор каже правду й тільки правду, і нічого крім правди. Вони думають, що газети, навіть партійні, ніколи не брешуть.

Тут немає бордів із політичними мордами — тут рясно цвітуть айстри, неймовірно прозоре небо, і посеред села й досі фарбують голову вождя якоїсь давньої революції. Бо це історія, яку, правда, ніхто не пам’ятає, але в яку свято вірять, як в телевізор, як в простих людей і як в пакети зі 105-им кілограмом цукру.

Татуся Бо

Залишити коментар