Неділя, 25 жовтня

Ну що, дамо трохи перемоги в наші інтернет-сторінки? Два кораблі Військово-морських сил України, пошуково-рятувальне судно «Донбас» і морський буксир «Корець», пройшли під так званим Керченським мостом та увійшли до Азовського моря. До кінця цього року в Бердянську планують створити базу ВМС України. Більше про новий фронт перемог – у реакціях від Opinion.

Як повідомили на сторінці ВМС ЗС України в соціальній мережі, наші кораблі не просили дозволу в країни-агресора, а просто реалізували своє право на вільне плавання Керченською протокою та Азовським морем, згідно з Конвенцією ООН та міжнародними угодами. Втім, прес-служба Військово-морських сил зізнається: перехід до Азовського моря проходив у доволі складній обстановці. На Чорному морі українські судна супроводжувалися розвідувальним кораблем Чорноморського флоту та прикордонними сторожовими кораблями Росії. А вже у Керченській протоці для супроводження наших кораблів було залучено більше 10 суден ФСБ та флоту РФ. Долучили до цього росіяни і свої літаки, часом здійснюючи обліт на гранично низьких висотах. Росія неодноразово порушувала міжнародні правила та створювала небезпечні ситуації.

Однак у прес-центрі командування ВМС ЗС України наголошують: кораблі продовжують виконувати своє завдання, а агресору не дозволяють зробити Азовське море своїм внутрішнім озером.

Подібні новини зазвичай сприймаються в нашій мережі як практично цілковита перемога, тож на розділення реакції на перемоги та зради очікувати не варто – краще розберемося, чому все це є добрим. До слова, оцінив успішність проходу українських кораблів і Петро Порошенко, подякувавши екіпажам суден за бездоганно виконаний наказ.

Роман Кулик, блогер, громадський активіст і ветеран російсько-української війни, наголосив, що ця новина є першим прецедентом, коли українські ВМС змогли перекинути кораблі до Азова морем, через Кримський міст. До того ж весь процес переходу плавзасобів ВМСУ супроводжував розвідувальний літак ВПС США. Тож у такій обстановці біднесенькі росіяни не осмілилися блокувати кораблі, але супроводжували їх цілим флотом.

Що ж ми маємо тепер? За словами Кулика, тепер, окрім катерів Маріупольського прикордонного загону, на Азові у нас є два МБАКи, умовно стаціонарний «Донбас», «Корець», «Лубни» та «Кременчук». Є чим похизуватися і на суші: 501-й та 503-й батальйони 36-ї бригади МП тощо. Звісно, можна сміятися та саркастично питати, як ці сили можуть стримати весь російський флот. Але, камон, друзі, до цього ми взагалі не спостерігали будь-якої реакції на створену країною-агресором ситуацію в Азовському морі. Тепер починаємо брати все під контроль. Тримаймо кулачки.

Які висновки можна вже зробити з цієї новини? На це спробував відповісти нардеп Вадим Денисенко. Він наголосив, що операція із проведення наших кораблів у Азов була блискучою як із військової, так і з політичної точки зору. А висновок робимо такий: росіяни, попри певні провокації, бояться йти на прямий конфлікт. І тут є одразу два моменти. Перший – відкритий конфлікт одразу означатиме посилення санкцій, чого сьогодні Москва собі дозволити не може. Інший момент – передвиборча площина. Річ у тім, що росіяни роблять ставку на так звані партії миру, і тому якісь загострення для них є дуже невигідними. Їм потрібно, аби ми забули про війну і про самих агресорів.

Нардеп переконаний, що це чудова можливість, аби нею скористатися та поводитися більш розкуто, зокрема і на Азовському морі. Тож готуйтеся відчути зміни, на які росіяни навіть не очікували, котики.

Назар Розлуцький, історик, письменник і ветеран АТО, переконаний, що в цьому успіху ВМС можна роздивитися запоруку майбутнього повернення Криму і один із факторів, який сприятиме подальшій перемозі. І такі новини, за словами письменника, вартують уваги аж ніяк не менше від будь-яких спортивних здобутків, які ми репостимо та лайкаємо куди більш активно.

Марія Подибайло, голова громадської організації «Новий Маріуполь», підкреслила: ми, а особливо мешканці Приазов’я, маємо знати ситуацію, розуміти матчастину, стежити та бути напоготові. Навіть попри всі успіхи, загроза все ще залишається, але і процес невпинно рухається. Будемо готовими до захисту своєї землі – не буде необхідності застосовувати силу.

Політолог Олег Саакян назвав крок ВМС тактичним перехопленням ініціативи. Якби кораблі не пропустили – це було б додатковим козирем для українських дипломатів. А пропустили – нехай пояснюють цю зраду власному суспільству та військовим. Експерт впевнений: необхідна ще й стратегічна ініціатива, котра здатна зламати всю розстановку сил. Для цього Саакян пропонує використати принцип фронтиру, делегувати частини охоронної функції місцевим рибалкам, озброїти риболовецькі судна та посадити на кожне з них декілька підготовлених ветеранів.

Фахівець переконаний, що так можна буде вирішити одразу кілька проблем, зокрема врегулювати баланс сил в акваторії, зменшити соціальне напруження серед місцевого населення та ускладнити можливість провокативних дій РФ. Це один із нестандартних кроків, однак деякі країни та власне українське суспільство фантастичним його точно не вважають. То що, порибалимо?

Співробітник Державної прикордонної служби України Олег Медведчук впевнений: у Маріуполі, Бердянську та Одесі слід створювати потужні сили оборони, а також проводити заходи щодо придушення сепаратистських настроїв.

А для тих, хто все гортає та шукає якомога коротшого скріншота, ось вам кілька слів від журналіста, музиканта та диякона Романа Коляди. «Просто тому, що можемо. І маємо. І не повинні нікого питатися», – і спробуйте ще з цими словами посперечатись.

І для найбільш витривалих моїх читачів – великий і ґрунтовний розбір ситуації від журналіста та головного редактора інтернет-порталу «Цензор.Нет» Юрія Бутусова. Він переконаний: посилення на Азовському морі не зможе швидко змінити ситуацію, адже Росія і надалі може здійснювати морську блокаду, затримувати наші кораблі. Що робити? Висунути проти цього комплекс політичних та військових зусиль. Зараз розберемось, яких саме.

Щодо політичного рішення Бутусов зазначає: якщо ми не можемо гарантувати цілковиту безпеку, потрібно відкрити можливість долучення наших союзників із країн НАТО в конвоювання кораблів. А для цього необхідно скасувати внутрішній статус Азовського моря, від цього ми нічого не втратимо.

Щодо військового питання Юрій Бутусов спробував трохи вгамувати критику тих, хто вказує на мале оснащення українських ВМС. Річ у тім, що в разі необхідності атакувати російські кораблі, завдавати ударів будуть не судна, а літаки та гелікоптери. Не виключає експерт і можливості нових провокацій від країни-агресора.

І останнє питання: що робити? Одним реченням тут не обійтись, адже мова буде і про демонстрацію того, що Росія не залишиться безкарною, і про розрив угоди про Азовське море, і про залучення країн НАТО тощо. Тож читайте та будьте розумничками, а ми побачимось вже у наступній реакції.

Збирав реакції та збирався порибалити Степан Коза

Залишити коментар