Середа, 21 жовтня

Пані в червоному

Знаєте, що об’єднує рожеве шампанське, перископ для підводних човнів, циркулярну пилку, шоколадне печиво, бронежилет і пиво? Усе це придумали жінки. Так-так, жінки-винахідниці придумали багато речей, без яких ми не уявляємо сучасне життя.

М’ясні консерви, снігоприбиральну та посудомийну машини, бюстгальтер, фільтр для кави, автомобільний глушник, невидиме скло, мову програмування, ідею тоталізатора на скачках, глобус, пожежні сходи, медичний шприц – і це теж – жінки. Список можна продовжувати й продовжувати.

Певна, багато хто з вас про ці факти просто не знає. Чому?

Ось вам приклад. Із 132 314 біографічних статей в українській Вікіпедії тільки 13 % – про жінок. І цей дисбаланс поки що не змінюється.

Пару років тому в вітчизняному сегменті Вікіпедії ініціювали місяць написання статей про жінок. Назвали за аналогом англомовної Вікіпедії – «Пані в червоному». У Вікіпедії посилання на ті статті, яких не існує, виділяються червоним кольором.

Про жіночі успіхи важливо писати, щоб зробити їхні досягнення видимими. Щоб ті, хто підростають і опановують світ, були менш залежні від гендерних стереотипів.

Перша в історії світу жінка-президентка, яка була обрана на демократичних виборах, ісландка Вігдіс Фіннбогадоттір, після поїздок по країні та зустрічей з дітьми розповідала, що діти вважають, що президентом країни може бути лише жінка. Ми віддзеркалюємо те, що бачимо. Сама Вігдіс назвала це «силою дзеркала».

У парламенті в нас – 11,8 % жінок. А в Саудівській Аравії, де жінкам заборонено їздити на велосипеді, у парламенті – 13, 5 % жінок.

В Україні встановлена квота на представництво жінок у виборних органах державної та місцевої влади на рівні 30 %. Звісно, її не дотримуються.

За результатами місцевих виборів 25 жовтня 2015 року, середній рівень представництва жінок в обласних радах складає 15,1 %. На попередніх виборах жінки отримали 12 % мандатів в обласних радах. Тенденції очевидні. З такими темпами ми про рівність зможемо заговорити років через 100.

Чому важливо підвищувати представництво жінок у суспільному житті?

Перше. Дослідження політичних систем вказують на пряму пропорційність між кількістю жінок у політиці на національному рівні та кількістю тих, хто цікавиться політичною діяльністю на локальних рівнях.

Друге. Жінки на посадах стають рольовими моделями для дівчат, гарним прикладом для наслідування. Ну, не лише ж фотомоделей та дружин олігархів наслідувати!

Третє. Жінки на посадах нормалізують політику для дорослих жінок, які потребують легкого поштовху, щоб самим стати активнішими й долучатися до суспільного життя.

Четверте. Приклади інших жінок, які досягли успіхів не в так званих традиційних сферах, які були їм визначені соціумом – викладачки, медсестри, – а стали відомими в кінематографі, комп’ютерних технологіях, менеджменті тощо, надихають наслідувати приклад і не обмежувати себе.

П’яте. Існує прямий зв’язок з якістю рішень, які приймаються органами влади, де достатнє представництво жінок. Наприклад, третина жінок в органі влади може кардинально змінити становище дітей у країні.

У Глобальному рейтингу гендерної рівності наша країна, за підсумками 2017 року, посідає 61-е місце із 144.

Цей рейтинг враховує декілька параметрів: доступність освіти, економічні можливості, якість охорони здоров’я, доступність жінок до участі в політиці.

Найкраща у нас ситуація з доступом до освіти. Найгірша – з участю в політиці.

Соціологи оприлюднили результат досліджень, який вказує на те, що кожен десятий українець виступає проти того, щоб жінки працювали на впливових посадах у державній владі.

Небагато наче. Але, погодьтеся, і немало.

І це притому, що Україна на третьому місці у світі за співвідношенням жіночого населення до чоловічого!

В Європі ситуація значно краща. Найкраще справи йдуть у Швеції, де 45 % жінок-парламентаріїв.

Але в бізнесі все майже так, як і у нас. Дивіться самі: лише 7 із 415 посад генеральних директорів найбільших компаній по всій Європі дісталися жінкам (звіт Egon Zehnder International). Лише в Норвегії управлінням підприємствами займаються 42 % жінок.

І це в той час, коли у світі 60 % випускників – жінки. З усіх працюючих у світі 40 % – теж жінки. А серед генеральних директорів компаній, що входять до фондового індексу S&P 500, на жінок припадає лише 5 %.

У нас тільки минулого року скасували понад 450 професій, заборонених для жінок. І тут питання не в тому, що нас бережуть від тяжких чи небезпечних робіт. Питання в рівному доступі: я сама маю вирішувати, що для мене важливе, а що ні, що прийнятне, а що шкідливе. Не треба вирішувати це за мене. Чому жінка могла керувати автобусом, у якому 14 пасажиромісць, але їй було заборонено керувати автобусом, де таких місць 17?

Не існує жодних наукових даних, що монтаж на землі для жінок не шкідливий, а на висоті – так. Кранівницею на суші можна працювати, а на платформах у морі – ні. Водити трамваї жінка може, а поїзд метро – у жодному разі.

Добре, що цю дурню прибрали.

Ви пам’ятаєте, певне, надзвичайний випадок з американським літаком Southwest Airlines, який стався у квітні цього року. Тоді під час польоту вибухнув один із двигунів. Цей літак екстрено приземлила пілот, командир літака Теммі Джо Шульц. До цього вона 10 років була пілотом винищувача і служила у ВМФ США.

Після приземлення Теммі Джо поговорила особисто з усіма пасажирами. І схвильованою чи в істериці вона не виглядала

Завдяки змінам до американського законодавства, 24 роки тому жінки отримали більший доступ до військових спеціальностей, і тепер вони складають 15 % американського війська, а понад 90 % армійських посад відкриті для жінок. Тут існують лише деякі обмеження щодо участі в боях.

У Збройних силах України на контракті служать близько 25 тисяч жінок, із них десь 3 тисячі – офіцери. Жінки складають майже 23 % від всієї кількості військовослужбовців. Наш показник вищий за американський, до речі. Але лише у відсотках, а не в абсолютній кількості.

Зараз розширили список військових посад для жінок, і тепер вони можуть бути не лише медиками, кухарями та бухгалтерами.

Але при цьому тільки 70 жінок обіймають посади полковників, а жінок-генералів у нашій армії немає, і чи вони взагалі будуть – питання.

Нещодавно прочитала, як жінки вдаються до активних дій, відстоюючи свої права. Журналістки німецьких медіа, наприклад, борються за частку у 30 % жінок на керівних посадах. У Німеччині лише 2 % шеф-редакторів газет – жінки. Жіноча ініціатива «За квоту», яка стартувала із 350 журналістками, уже за тиждень після створення здобула підтримку 1700 активісток.

А наукова керівниця Дослідницького центру жіночих та гендерних питань у Гессені (Німеччина) Марґіт Ґетерт, стверджує, що «скрізь, де йдеться про владу, гроші та вплив, квотування може бути раціональним. Мова не про те, що немає кваліфікованих жінок, їм просто не вдається потрапити “нагору”».

Гендерна рівність – це не про жінок. Це про якість життя і комфорт в країні з урахуванням справді рівних прав, можливостей, обов’язків і для чоловіків, і для жінок у всіх без винятку сферах життя – від державного управління до виховання дітей.

І наостанок цитата моєї улюбленої політикині, президентки Ісландії Вігдіс Фіннбогадоттір: «Не існує жодної скляної стелі для жінок. Насправді те, що ми називаємо “скляною стелею”, – це щільні ряди чоловіків».

То, може, варто розірвати ці щільні чоловічі ряди? Інакше суспільні зміни в Україні будемо ще довго чекати. І продовжувати залишатися пані в червоному – яскраві, але невидимі.

Зоя Казанжи

* у матеріалі використані факти та дані із відкритих джерел

Залишити коментар