Середа, 28 жовтня

Нещодавно в мальовничому селі Дубіївка, що на Черкащині, відбулося відкриття селекційно-дослідної станції від ТОВ «ДСВ-Україна», що є дочірньою компанією німецької фірми Deutsche Saatveredelung AG (DSV). Ця подія стала знаменною, адже відтепер невелике черкаське селище набуло статусу важливого аграрно-наукового осередку в Україні. DSV – це провідна німецька компанія у сфері селекції рослинництва, яка має 90-річну історію і понад 800 сортів аграрних культур, зареєстрованих у всьому світі.

Українські ризики? Ні, європейські перспективи

Отже, не зважаючи на те, що наша держава сьогодні – не надто приваблива країна для закордонних інвестицій, DSV таки вкладає кошти в агропромисловий розвиток України. Чому? «Є чітка політика компанії DSV, – пояснює начальник відділу селекції та сортовипробувань «ДСВ-Україна», керівник селекційно-дослідної станції Ігор Гаро, – 12 % від фінансового обігу компанії постійно вкладається в розвиток. Українські аграрії користуються селекційними здобутками DSV із 2010 року. Тому на території України компанія не порушує своїх традицій. Отже, ідеї створення селекційної станції передував тривалий шлях. До 2012 року ми вже працювали в селекційному напрямі. А у 2016 році розпочалося будівництво станції. Загальна сума інвестицій у спорудження об’єкту становить 550 тис. євро.

Якщо говорити про масштаби станції, варто зазначити, що сама будівля має площу 1 500 кв. м, із них понад 400 кв. м займають офісні приміщення, а близько 1 000 кв. м – виробничі. У будівлі передбачено лінію для зберігання сортозразків із залученням спеціалізованої селекційної техніки. А для виконання повного комплексу селекційних робіт станція забезпечена новітньою європейською дрібноділянковою технікою та необхідним обладнанням. Нинішнього року під створення та випробовування нових сортів і гібридів ріпаку, сої та пшениці – культур, що мають для України ключове значення і дуже популярні серед вітчизняних агровиробників — відведено вже більше 20 тис. дослідних ділянок. Окрім цього, у планах ще облаштування сучасної лабораторії з вивчення різноманітних показників насіння тощо. А щодо ризиків у нашій країні… Так, дійсно, політична й економічна ситуація в Україні досить хитка, але незважаючи на це, ринок розвивається. Тож, з огляду на те, що наша держава є активним учасником ринкових відносин в аграрному секторі, компанія DSV активно провадить у нас свою інвестиційну політику».

Хороша праця – достойна зарплатня

Саме Дубіївку для будівництва селекційно-дослідної станції було обрано шляхом тривалого аналізу кліматичних умов і ґрунтових показників. «Черкащина – це золота середина за кліматично-ґрунтовими показникам на території України, – пояснює Ігор Гаро. – До того ж саме в Дубіївці гарна транспортна розв’язка: близько обласний центр і налагоджена співпраця з багатьма місцевими фермерськими господарствами».

Дубівчанам пощастило з вибором DSV, адже відкриття нового агро-об’єкту – це створення робочих місць. Отже, в селі з’явилася перспектива мати достойну роботу й отримувати хорошу заробітну платню. «У нас працюють і місцеві жителі, – розповідає очільник селекційної станції. – Ми розуміємо кон’юнктуру ринку, тож заробітна плата у нас завжди на порядок вища за середньостатистичну по місцевості. Працівники мають повний соціальний пакет. На сьогодні розглядаємо програми більш гідних умов страхування. Звісно, компанія періодично зіштовхується з бюрократичними перешкодами щодо свого розвитку в Україні. Але коли є бажання — немає таких перешкод, які б не можна було подолати. У нас є механізатор, який свого часу неодноразово працював у Польщі. Але зараз — у нас. Йому тут більше подобається».

Дубівчанка Катерина Бутакова працює на полях «ДСВ-Україна» близько трьох років. «Я люблю роботу на полі, роботу із зерном, – посміхається жінка. – Я виконую відбір пшениці, її кастрацію, схрещення. Навчилася всьому. Справляюся». Селекційна робота в полі потребує кропіткої праці та високої відповідальності. За словами керівництва, пані Катерина успішно виконує свої обов’язки.

Усі фахівці, які приходять на роботу на селекційну станцію, зазвичай проходять 2-3-місячну практику в Німеччині, аби навчитися працювати за стандартами материнської компанії. «У Німеччині є критерії оцінювання роботи. І ми тримаємося на рівні німецьких станцій, – пояснює Ігор Гаро. – Не пасемо задніх. Хоча у нашого кваліфікованого персоналу іноді є проблема з іноземною мовою. Але ми над цим працюємо. Щодо найманих працівників-сільських жителів – у них під час праці на станції вмикаються німецька пунктуальність і сумлінність. Притому, що їм надається певна межа відповідальності. Ми беремося повністю забезпечити людину, а вона має натомість добре працювати. Є певний кредит довіри від материнської компанії, – пояснює Ігор Гаро, – і наша задача – відповідати критеріям DSV в усіх сферах. Ми добре розуміємо, що це наше майбутнє, наші робочі місця».

Творення нового сорту

«Наразі життя сорту на ринку, а це п’ять-шість років, подекуди коротше, аніж час на його отримання, – розповідає науковий співробітник із селекції зернових культур селекційно-дослідної станції Ярослав Рябовол. – Для отримання нового сорту потрібно шість-сім років. А інколи навіть вісім років. Затримка може відбуватися внаслідок несприятливих або аномальних погодних умов, потреби перетестування сорту. Позитив технологій DSV полягає в тому, що первинні ланки селекції пшениці та ріпаку ми проводимо в теплицях Німеччини. Отже, можемо за один рік отримати два урожаї. У теплицях ми можемо робити також схрещування рослин – це дозволяє прискорити процес».

Цікаво, що несприятливі погодні умови можуть не тільки ставати на заваді селекційному процесу, а і сприяти створенню нових сортів. «Наприклад, цього року в Херсоні була аномальна посуха, – пояснює Ярослав Рябовол. – Пшениця там навіть не виколосилася. Була лише зелена маса, яка швидко полягла і засохла. Але близько 15 % матеріалу вижило. А це для селекції дуже добре. Адже з цим матеріалом ми маємо працювати далі, аби створити нові посухостійкі сорти. Відібрані генотипи оцінено на посухостійкість, та на їхній основі буде створено нові сорти для зони нестійкого зволоження. Тож природа в цьому питанні селекціонерам допомогла. Для нас це був суперовий сезон».

Селекція під мікроскопом

Раніше, до 80-х років ХХ століття, селекція нових сортів велася переважно всліпу, на популяційному рівні. Тобто рослину посадили, виростили, і кращі екземпляри зібрали на насіння, аби наступного року знову їх висадити і зібрати насіння для майбутнього сезону. Так відбувався відбір, аж поки селекціонер не отримає бажаний результат. Із часом почали використовувати схрещування рослин, тобто проводити гібридизацію. Але селекціонери не бачили, що знаходиться всередині рослини, на клітинному рівні. Просто візуально відбирали те, що їх зацікавлювало, і схрещували їх для отримання нового сорту.

Сьогодні, з розвитком генетики, селекція зробила величезний крок вперед. Весь матеріал перед схрещуванням досліджується в лабораторіях на генетичному рівні, складаються карти хромосом, виокремлюються потрібні гени й генні лінії, аби надалі проводити з ними схрещування. Така процедура не є забороненою, адже не відбувається штучне втручання в геном рослин і не створюються трансгенні форми. Натомість, виводяться нові сорти, адаптовані до специфічних погодних умов і стійкі до хвороб та гербіцидів.

«У своїх нових лініях пшениці, ріпаку і сої ми маємо пов’язати високу врожайність західноєвропейських сортів із зимостійкістю і посухостійкістю вітчизняних. Також ми працюємо над стійкістю рослин до фузаріозу (грибкова хвороба, що викликається грибами роду Fusarium, які проникають через ґрунт – прим. ред.), борошнистої роси, бурої та жовтої іржі, – розповідає Ярослав Рябовол. – Знаєте, якщо раніше, навіть 10 років тому, в Україні цінувалася переважно врожайність сортів, а на якість зверталося мало уваги, то тепер інша ситуація. Українські зернотрейдери приділяють увагу й якості. Тож ми у своїй роботі орієнтуємося і на високу врожайність нових сортів, і на якість готового продукту».

Отже, селекційно-дослідна станція в Дубіївці активно працює і вже має певні селекційні здобутки. Вона стала не тільки візитівкою села, а й справжнім аграрно-науковим осередком, мета якого – забезпечити українських аграріїв достойним посівним матеріалом високоврожайних якісних сортів.

Текст і фото: Юлія Вовкодав

Залишити коментар