Четвер, 22 жовтня

Історія про невловимого Джонні

Є такий бородатий анекдот.

Ковбой приїздить у містечко на Дикому Заході й бачить десь на обрії вершника, що з шаленою швидкістю мчить у невідомому напрямі.

– Хто це? – питає гість.

– Невловимий Джо, – відповідають місцеві.

– А чому невловимий?

– А кому він до дідька потрібен?

Власне, ця максима цілком пасує головному герою британо-французької комедії «Агент Джонні Інгліш: Нова місія».

Він нікому не потрібен, бо він – ходяча катастрофа. Звертаються до нього, коли іншого вибору немає.

Історія про невловимого Джонні

Кадр із фільму «Агент Джонні Інгліш: Нова місія»

Саме така халепа трапляється на початку «Нової місії». Таємничі хакери зламали базу британської розвідки МІ-7 і злили дані про всіх агентів у мережу. Надалі комп’ютерні конспіратори влаштовують атаки на цілі сектори Об’єднаного Королівства: то виведуть з ладу всі світлофори, то притиснуть економіку. Взятися за них через масовий «злив» агентів нема кому – окрім однієї людини. Вона й гадки не має про сучасні технології й завдяки своєму невігластву є невразливою. Але не тільки через це.

Франшиза про Джонні Інгліша виникла в 2003 році як реакція на найвідомішу шпигунську епопею – нескінченні пригоди Джеймса Бонда, котрі на ту мить обросли достатньою кількістю штампів і пафосу, аби бути спародійованими.

А втім, на відміну від циклу про агента 007, «Інгліш» задумувався з розрахунку на одну людину – британського актора Ровена Аткінсона.

Ровен Себастьян Аткінсон (англ. Rowan Sebastian Atkinson; народився 6 січня 1955 року в місті Консетт, Англія, Великобританія) посідає у висококонкурентному світі британської комедії одне з чільних місць. Уславили його ролі містера Біна в однойменному телесеріалі (1990-1995) та Едмунда Блекеддера у псевдоісторичному ситкомі «Чорна Гадюка» (1983-1989) – за останню він отримав премію BAFTA.

Історія про невловимого Джонні

Кадр із фільму «Агент Джонні Інгліш: Нова місія»

«Нова місія» – третя картина про Інгліша. Формат цієї розваги відпрацьований у інших проектах Аткінсона: як і містер Бін, агент Інгліш – майстер потрапляти в цілковито ідіотські ситуації, а потім виходити з них у якомога дотепніший спосіб, щоб у найостаннішому з останніх кадрів, вже після того як світ врятовано, все одно вляпатися в дурницю.

Звісно, зовнішність Аткінсона достатньо яскрава, та все ж його стихія – це комедія положень. Будь-який сюжет він за допомогою пластичного тіла (у 63-річному віці!) та невідпорної міміки здатний перетворити на захопливий каскад гегів і кумедних витівок. Цього разу йому в боротьбі з лиходіями, як і годиться, допомагає красуня-агентеса – така собі російська розвідниця «Офелія Пістолетова» (шпилька на адресу голлівудських сценаристів, нездатних придумати правдоподібні імена слов’янським персонажам) у виконанні нашої землячки, уродженки Бердянська Ольги Куриленко. Прикметно, що й Аткінсон, і Куриленко зіграли у «бондіані»: Ровен – у «Ніколи не кажи “ніколи”» (1983), а Ольга – в «Кванті милосердя» (2008). Тут же вони склали могутній союз: непроникно серйозна бійчиня й убивчо смішне чудовисько, краса й незграбність. Ворога буде знищено – можна не сумніватися, бо навіть найпродуманіші підступи повністю розвалюються через те, що невловимий Джонні не кориться жодній логіці.

Історія про невловимого Джонні

Кадр із фільму «Агент Джонні Інгліш: Нова місія»

І в цьому він набагато більше британець, ніж може здатися. Адже одна з традицій Островів – це нонсенс, знаменитий британський абсурдний гумор; інший звичай – сміятися з себе. І перше, і друге (не рахуючи знущань зі шпигунського кіна) – це те, чим наповнені й тим цікаві пригоди Інгліша.

Інша річ, що вже й ця сага почала страждати від тої самої біди, що й «бондіана». Вже й тут накопичилися штампи, впала винахідливість і сценаристів, і самого Аткінсона – що в «Новій місії» відчувається.

Але чомусь віриться, що Джонні-Ровен вибереться і з цієї пастки. Ще й насмішить усіх по дорозі.

Дмитро Десятерик, «День» спеціально для opinionua.com

Залишити коментар