П'ятниця, 20 вересня

Більше так тривати не може! Революція Гідності мала на меті інші цілі, ніж ті речі, котрі доводиться спостерігати нині. Зовсім не за це гинула Небесна Сотня на Майдані, а також кладуть свої голови українські воїни на Сході країни. Адже схоже на те, що кривава війна триває і в тилу. Тільки за останній рік від рук нападників постраждали більше 40 активістів, які воліли не мовчати, а намагалися викривати прояви свавілля та корупції.

«Бити за таке по руках!»

У четвер увечері, 27 вересня, сотні небайдужих зібралися в центрі столиці, неподалік Адміністрації президента, щоб у повен голос заявити про те, що в країні кояться неприпустимі речі. Недаремно головним гаслом мирної акції солідарності «Ніч на Банковій», яка розпочалася о 18:00 і тривала до 3:00 28-го числа, став вираз «Мовчання вбиває». Його скандували учасники, він був на постерах і плакатах, його писали фарбою через трафарети на асфальті. А з наступом темноти вислів спроектували лазером на стіну будинку по вулиці Інститутській, там же висвічували імена та прізвища постраждалих від бандитів активістів.

Власне, більшість учасників акції розмістилися саме на перпендикулярній до Банкової вулиці — Інститутської, оскільки простір довкола президентської резиденції перекрили правоохоронці. Поліція й Нацгвардія також обмежили автомобільний рух на частині Інститутської, і у вечірній час нових учасників протесту на підході до місця події перевіряли металошукачами. Я прийшов раніше, тому уникнув цієї участі.

Учасники зібрання виступили з відкритою заявою щодо нападу на активістів та політичних діячів. Серед іншого, представники громадянського суспільства звернули увагу на те, що стан свободи слова, забезпечення свободи мирних зібрань, безпеки громадських активістів та політичних діячів стрімко погіршується. Країна знову поринає в часи переслідування активних громадян і бездіяльності держави, тобто відбувається те, що було звичним за режимів Кучми та Януковича.

Цей ганебний процес посилився в останні місяці. Правоохоронці ж, як правило, демонструють байдужість і пасивність, а починають вони «шевелитися» здебільшого під тиском громадськості. Чому таке відбувається? Чи свідчить це про згортання Майдану, занепаду його ідеалів?

«Насправді про згортання Майдану ще рано говорити, — запевнив Opinion Мустафа Найєм, народний депутат України. — Після подій Революції Гідності активістів, журналістів і громадських діячів стало значно більше. А інстинкти влади, тих людей, які обіймають посади в державних органах, залишилися тими ж самими, що й раніше. Тобто, агресивна реакція на будь-які прояви громадянського суспільства, будь-яку активність є наслідком різкого збільшення кількості таких нападів. Треба бити по руках за такі інстинкти, жорстоко за таке карати».

Кого, де і за що?

Статистика невтішна: з початку минулого року скоєно 55 нападів на представників третього сектору (за іншими підрахунками, таких випадків було щонайменше 100), за останній рік — понад 40. Чи не найрезонансніші сталися на Півдні – в Херсоні та Одесі.

Так, три напади на одеського громадського активіста Сергій Стерненка відбулися впродовж кількох місяців (7 лютого, 1 і 24 травня цього року). Про останню подію в кінці весни дізналася вся країна, коли Сергій обірвав життя одного з нападників («Смертельна різанина в Одесі: на відомого активіста Сергія Стерненка скоєно замах, один із нападників помер на місці»). Замовники досі не знайдені. 5 червня в Одесі ножові поранення від невідомих отримав лідер руху «Автомайдан» Віталій Устименко (детальніше в Реакції від Opinion «В Одесі скоєно напад на відомого активіста Віталія Устименка: потерпілий залишився живий»). Замовника не виявлено. І Сергію, і Віталію надали слово на розі Банкової й Інститутської одразу ж після того, як зачитали списки всіх постраждалих.

Менш ніж за два тижні після нападу на Устименка двоє невідомих у Херсоні атакували журналіста та активіста Сергія Нікітенка («Антиукраїнський реванш: у Херсоні невідомі побили журналіста Сергія Нікітенка»). Злочинців не встановлено. 31 липня у цьому ж місті облили кислотою радницю міського голови і громадську активістку Катерину Гандзюк («Напад на активістку Катерину Гандзюк: знову спільнота соцмереж поділилася на два табори»). Потерпіла потрапила до реанімації. Справжніх виконавців начебто знайшли, про що писав Opinion («Замах на Гандзюк: кого підозрюють і що відомо про злочин?»), однак питання замовників залишається відкритим. Запис звернення Катерини з лікарняної палати присутні на акції дивилися на великому екрані.

А нещодавно, 22 вересня, вогнепальне поранення отримав Олег Михайлик, голова одеського осередку партії «Сила людей». Його госпіталізували у важкому стані. Нині Олег потроху одужує. Замах на активіста стався неподалік Головного управління Національної поліції України в Одеській області. («Постріл в українську Одесу: хто такий Олег Михайлик, та що відбувається на Півдні країни?»)

І це не повний перелік злочинів, коли намагалися обірвати життя чи покалічити громадських активістів. На жаль, траплялися і смертельні випадки. На початку літа в селищі Есхар на Харківщині в лісосмузі знайшли повішеним місцевого активіста 23-річного Миколу Бичка. У цьому випадку, як і в більшості інших нападів, замовників та виконавців злочину поліція не знайшла. Не встановили правоохоронці замовника вбивства в Бердянську, коли бандити позбавили життя громадського активіста й ветерана АТО Віталія Олешка (позивний «Сармат»). Проте під варту взяли чотирьох підозрюваних у причетності до скоєння цього злочину. Цих мужніх хлопців (Бичка й Олешка) неодноразово згадували під час мирної акції.

Вимоги невідкладні

Отже, ситуація що склалася, не терпить зволікань. Влада практично не реагує на численні кричущі випадки насильства над громадськими активістами. Хоча політолог Валерій Димов, який відвідав акцію, переконаний, що крига потроху скресатиме, і правоохоронці звітуватимуть саме завдяки протестним проявам.

«Сьогодні ми вже чуємо, що розкрита справа “Сармата, — повідомив Opinion пан Димов. — Тобто, йдеться про те, що навіть якщо до такого роду акцій приурочать звіти, то такі акції все ж потрібні. Бо якби не було їх, то вони (правоохоронці – прим. ред.), можливо, і не звітували б. Зрозуміло, що не реформована правоохоронна система є частиною того реваншизму, який ми нині спостерігаємо».

Представники громадянського суспільства висунули до влади кілька вимог: отримати чітку публічну позицію вищого керівництва держави, провести позачергове засідання РНБО у зв’язку зі зростанням інтенсивності нападів на активістів; оперативно та ефективно розслідувати кримінальні провадження щодо нападів зі звітами на кожному етапі перед громадськістю; Генпрокурору, голові СБУ, міністру МВС та президенту зустрітися з регіональними представниками громадського сектору й налагодити спілкування, оприлюднити позиції; створити у Верховній Раді ТСК щодо нападів на активістів у 2017-2018 роках із обов’язковим представництвом паритетної участі в її роботі представників громадянського суспільства; міністру МВС невідкладно публічно прозвітувати з парламентської трибуни про стан розслідування справ і внести цей пункт до порядку денного на найближчому пленарному засіданні.

У випадку ігнорування зазначених вимог представники громадянського суспільства залишають за собою право на захист власної безпеки всіма доступними засобами. Звернення висунули понад півсотні вітчизняних громадських організацій, більше десятка політичних партій та чимало індивідуальних підписантів.

Не ділити на своїх і чужих

Слід зазначити, що одними з першими прийшли на акцію юні представники «Національних дружин» у плямистих камуфляжах (верх) та спортивках із кросівками (низ). Окремі присутні зазначили, що хлопців привели для піару цього напівмілітарного угруповання. Адже нерідко їх самих звинувачують у побитті активістів, членів ромських громад. Утім, участь в акції не обмежували за жодними критеріями. Крім активістів громадських організацій, були і представники політичних партій, учасники яких також постраждали останнім часом від нападів.

Щоправда, Марія Томак, координаторка Медійної ініціативи за права людини, наголосила Opinion, що список оприлюдненої заяви дещо урізаний, тому що в ньому не вказані активісти, які стали жертвами насильства збоку правих організацій:

«Так розумію, що були дискусії, коли складали цей список: кого вносити, а кого — ні. Там, наприклад, немає активістів, яких нещодавно підрізали, маю на увазі анархістів. Ми ж повинні говорити про всіх, хто зазнав нападів у зв’язку зі своєю діяльністю або поглядами. Оскільки серед підписантів цієї заяви є представники правих організацій, то вони не вимагатимуть розслідувань тих випадків, де вони є самі ініціаторами нападів. Звісно, ми це не підтримуємо.

Колеги-правозахисники працюють над тим, щоби скласти повний список і відповідно вимагати розслідування всіх справ, а не тільки пов’язаних із радикальними активістами чи правими групами. Цей підхід передбачає підтримку ідеї верховенства права».

Генпрокурор образився

Ще за кілька годин до початку акції на Банковій генпрокурор Юрій Луценко переклав частину провини за скоєне на самих активістів (читайте в Реакції від Opinion «Самі винні: генпрокурор Юрій Луценко звинуватив активістів у ненависті до влади»), зазначивши після участі в засіданні Комітету ВР з питань національної безпеки й оборони: «Вина в цій ситуації лежить не тільки на бандитських елементах та неякісній роботі правоохоронних органів, але й на атмосфері тотальної ненависті до влади, яку сіє частина громадських активістів». Водночас, очільник ГПУ закликав активістів до співпраці з владою.

«Генеральний прокурор, сказав, що активісти самі винні, бо вони не люблять владу. Але, вибачте, не треба грабувати, брехати, робити абсолютно беззаконно дії, — повідомив Opinion Віктор Чумак, народний депутат України. — Любити владу треба за те, що вона виконує закони, за те, що вона відкрита і прозора. А в нас побутує феодальний устрій. Правоохоронні органи — частина тієї системи, вони круговою порукою пов’язані з політиками. Це все єдине ціле, спрут. І говорити про їхню пасивність просто немає сенсу. Без політичного замовлення вони нічого не роблять».

«Він (Юрій Луценко – прим. ред.) сказав, що активісти створюють атмосферу ненависті до влади, а я б сказав, що влада створює атмосферу безкарності в країні, — розповів Opinion журналіст Денис Казанський. — І через це жоден високопоставлений корупціонер, представник режиму Януковича або вже сучасний корупціонер так і не потрапив до в’язниці».

Чи бути новому Майдану?

Чим все може закінчитися? Чи не означатиме мовчання влади те, що в країні з часом станеться новий Майдан?

«Ця акція — просто невеличке попередження, — переконаний Віктор Чумак. — Ви ж пам’ятаєте із чого почався Майдан? Усе може бути».

А ось Валерій Димов такі протести з Майданом не пов’язує, хоча й застерігає від негативних наслідків у майбутньому: «Якщо держава не буде карати винних, то це монопольне право може бути розпорошене між групами, силами й навіть людьми, які будуть його використовувати. Можливо, безвідповідально».

«Мені не хотілося б повторення революційних подій, але думаю, що і без цього відбудуться вибори, і влада отримає той результат, на який вона заслуговує, — запевнив Денис Казанський. – І результат цей буде негативний».

Цікава деталь. Серед учасників акції на Банковій були присутні співробітники у формі з надписом на спині «Поліція діалогу». Вони не забороняли наносити фарбою на асфальт трафаретні надписи, але уважно їх вичитували. Очевидно, слідкували за тим, що не було під ногами в центрі Києва образливих  гасел. Утім, такі надписи навряд чи з’являтимуться, якщо триватиме справжній діалог у суспільстві, а не жорстокі розправи над тими, хто незадоволений свавіллям. Дійсно, потрібен конструктивний діалог між владою й активними громадянами. І це одна з вимог протестувальників.

Текст: Віктор Цвіліховський

Фото: Іван Печений

Залишити коментар