Вівторок, 20 жовтня

Красуня більше не красуня

Я вже дуже давно не стежу за різними конкурсами краси — якось перестало це бути цікавим невдовзі після виходу з підлітковості. А тут нещодавно в Фейсбуці ґвалт і алярма. З одного боку кричали: «Дискримінація, кошмар», з іншого: «Порушення правил, збрехала». І тут я вирішила таки сісти й розібратися.

Отже, якщо ви так як і я давно не стежите за конкурсами краси, то ось коротко вся історія. Красуня Вероніка Дідусенко (а вона й справді красуня, до цього якраз претензій немає) отримала на Національному конкурсі краси корону й титул «Міс Україна». Усі поаплодували, привітали, підтримали. І тут раптом виявилося, що Міс, уже якось навіть і не Міс, а Місіс. Адже в пані є дитина й навіть досвід перебування у шлюбі. І от тут якраз би звинуватити всіх організаторів гамузом у сексисзмі, упередженості проти дітей і заміжніх жінок… якщо забути про саму природу цих конкурсів.

А в основі якраз ні слова ні про толерантність, ні про терпимість, ні про людяність. Тут чіткі сексистські й об’єктивістські умови. Тут не шукають особистостей — тут шукають гарні оболонки. І з одного боку українські організатори нічого не порушили — їхні правила один в один збігаються з правилами конкурсу «Міс Всесвіт», який до речі 1996 року викупив Трамп, і тримав роками, як власний розарій або, грубіше кажучи, розплідник красунь.

Так от в тих правилах чіткі вимоги, як до товару на базарі – зріст 170 сантиметрів, струнка статура, відсутність тату й судимостей, а ще кандидатка має бути незаміжня, нерозлучена й бездітна. Вимоги одні для всіх – як для «Міс США», так і для «Міс Україна».

І люди, котрі йдуть на ці конкурси, апріорі погоджуються на нетолерантність, несправедливість, сексизм, об’єктивізм тощо. Між іншим, у статтях-поясненнях до конкурсу наголошується, що це саме конкурс краси, а не конкурс талантів, тож від Міс вимагається лише гарно носити сукню й купальник і доречно відкривати рота з короткими промовами.

У нашої красуні якраз судимості та татуювань не було, із віком — все в порядку, а от щодо заміжжя й наявності дитини… Вона вирішила не заморочуватися, і якщо про це не говорити, то значить цього і немає. Як запевняють організатори, Вероніка збрехала двічі: один раз як подавалася на конкурс, і вдруге, коли підписувала угоду. І тут в мене запитання відразу до організаторів: а ви всім отак на слово вірите? Нині при наймі на роботу навіть прибиральницю перевіряє служба безпеки чи просто кадровик. Бо отак візьмеш людину, а вона іконами Путіна весь кол-центр заліпить, або ще чого доброго виявиться нестабільною і психопатичною. А тут прийшла пані, сказала, що «незаміжня я і бездітна», і їй типу всі повірили. Так, шановні організатори, до вас наступного року я прийду і скажу, шо я вовсє не колобок 150 см зросту, а ціла собі красуня висока, і шо мені не майже 40, а 20 зі хвостиком, і що в мене ні чоловіка, ні дітей. А ви головне не забувайте мені вірити на слово, і тільки спробуйте засумніватися.

Пані Дідусенко всеукраїнською красунею пробула всього лише чотири дні. І за ці дні журналісти розкопали й родинну історію, і дитину. У відповідь Вероніка заявила, що дискваліфікацію не визнає, і звинувачує організаторів в дискримінації. А ще проголосила себе борчинею за права жінок і дітей. І саме тут вона і стратила. Бо дискримінація – це коли тебе з супермаркету виганяють, бо в тебе у візочку спить дитина. Дискримінація — це коли тебе з роботи звільняють, бо ти жінка. Дискримінація — це коли тобі зарплату платять меншу ніж колезі. Дискримінація – це коли в кав’ярню не можна, бо ти іншого кольору шкіри. Пані чомусь не пішла на конкурс «Гарні мами», чи «Прекрасні дружини». Вона пішла на той найупередженіший конкурс у світі, де ледь не на вході вказано: «Заміжнім, розлученим і дітним женщинам, зросту нижче 170 см – зась». Тож це не дискримінація – це глупство, це правічна національна звичка: обійти систему, раптом ніхто не побачить. А потім, якщо система обійде у відповідь – голосити про тотальну несправедливість і місцями дискримінацію.

Тому звиняйте, але це якраз не історія про дискримінацію, а звичайний приклад того, як всі всілися в калюжу. Це історія про занадто довірливих організаторів і хитрозаду панянку.

Будьте чемними, не намагайтеся обійти правила, бо колись вони можуть обійти вас!

Татуся Бо

Залишити коментар