Вівторок, 27 жовтня

У київському метро розмістили рекламу із начебто обіцянкою Артема Ситника, директора Національного антикорупційного бюро, викрити всіх ТОП-корупціонерів. Нова реклама анонсує і засідання профільного комітету Верховної Ради 3 жовтня. У НАБУ ж запевняють, що не мають стосунку до цієї медіакампанії. Більше про неочікувану промоцію Ситника – в реакціях від Opinion.

Так ось, НАБУ (не знаю, очікувано це для більшості чи ні) запевнило, що не має жодного стосунку до цієї реклами і не знає, хто той «добродій», який її організував та оплатив. Але як же не похвалити при цьому себе? Кажуть, що усвідомлюють: з майже 200 млрд грн, привласнених корупціонерами у владі, яких агентство намагається змусити повернути вкрадене, може знайтися копійчина сплатити і не за таку «кампанію». То що ж це, шановні детективи, виходить, все через те, що недопрацювали? Типу намагалися примусити повернути, та не встигли – Ситник вже у метро? Чи я знову все на світі переплутав?

Насправді значна частина дописів виглядала приблизно так: «Жах який, що собі той Ситник дозволяє, піариться у метро, а жодного вироку досі немає». А поті далі маленьке оновлення, мовляв, виявляється, НАБУ рекламу не замовляло. І це півбіди, коли так робить звичайний користувач. Хоча… Коли це робить журналіст NewsOne, це ще менше біди. Не звикати, так би мовити.

Ну, а дехто, як це зробив блогер Олександр Данилюк, взяв і попросив вибачення за поширення недостовірної інформації. Щоправда, до того як НАБУ спробувало виправдатись, блогер наголосив, що жодного ефекту, окрім негативного, для агентства від цієї «операції» не буде. Хтозна, можливо, якщо НАБУ дійсно нічого не замовляло, справжній «організатор» подібного і добивався. А може, і добився, це ми дізнаємося лише згодом.

Однак чіткої полярності позицій у цьому питанні серед користувачів мережі немає. Ось, наприклад, візьмемо блогера Масона Лемберга. У його дописі все взагалі перетворилося на незрозумілий тролінг НАБУ. Читаєш і не розумієш, що людина хотіла цим сказати. Може, я сьогодні не в гуморі, але виглядає, як значна частина усіх дописів у фейсбуці загалом. Я пишу, отже, я існую.

А ось народний депутат Ігор Мосійчук, вочевидь, вирішив підтримати Ситника та детективів, наголосивши, що тепер справою честі для НАБУ є встановити, хто розмістив цю рекламу в київському метрополітені. Вчинив цей хтось, на думку Мосійчука, аморально та протизаконно. Ага, а тільки головне не забувати про ще одну справу честі – надалі продовжувати свою роботу.

Не вірить у те, що НАБУ самостійно розмістило рекламу свого керівника, і народний депутат та екс-журналіст Мустафа Найєм. На його думку, подібна ситуація є лакмусовим індикатором для держави: у країні, де триває війна, під носом у всіх правоохоронних органів розгортається відкрита дискредитація одного з центральних органів влади. Найєм наголошує: це питання національної безпеки. Тому відреагувати на це має, насамперед, саме керівництво НАБУ, а також правоохоронні органи і, вочевидь, СБУ. Оскільки кампанія не анонімна і за нею стоїть конкретний рекламний агент, сплачена вона з конкретного банківського рахунку відповідно до конкретного договору. Та й розслідування цієї справи має бути значно простішим, ніж справи про державні зради всіх «колишніх». Ось такий виклик, виходить, отримало сьогодні НАБУ.

У тому, що замовників знайдуть, впевнений блогер Олександр Нойнець. На його переконання, це буде або голосна історія, і всі ми дізнаємось про винних та організаторів, або ж усі мовчатимуть, але поведінка окремих персонажів відчутно зміниться. Ось і подивимось, у кого саме.

Дещо інакше розмірковує політичний оглядач Павло Нусс. Спершу він опублікував допис, в якому висловив впевненість, що саме Артем Ситник і розпочав рекламну кампанію. І взагалі, Ситник, за його словами, розпочав свою роботу в НАБУ задля створення такого собі політичного трампліну, та й політиком нового покоління стати йому також не вдалось. Ух, хоч якась драма пішла в нашому огляді, а то все так нудно, що я вже й закінчувати думав.

Згодом, коли НАБУ заперечило свою причетність, Павло Нусс, як стає зрозуміло, не повірив у ці заяви та розкритикував авторів допису за те, що вони вирішили прикритися начебто повернутими народу грошима. Нє, ну постривайте, а що, просто голу заяву публікувати? Треба ж мати хоча б мінімальні уявлення про стратегію підтримання власного іміджу. Ще б сказали, що треба було написати так: «Рекламу розмістили не ми. Жодного вироку корупціонерам досі не було». Хей, NewsOne, чекаю на перелік вакансій у електронній скриньці.

А ось народний депутат Ігор Попов спробував прокоментувати ситуацію, незважаючи на те, хто саме розставив та оплатив десятки сітілайтів у київському метро. Так ось, на думку Попова, виникає низка питань. Чи стане Ситник таким собі суперником Медведчуку? Чи його імовірне балотування у президенти змінить порядок денний та поверне тему корупції в топ політичних дискусій? Та подібне. Шкода, що Ситник не приходить у всі коментарі – хоч на питання відповів би. А так нам тепер із ними жити.

Член Ради громадського контролю НАБУ Артем Романюков спробував провести паралель між генпрокурором, який замовляв для себе рекламу через підставні організації, та директором НАБУ, якому начебто через такі ж підставні організації замовили рекламу вороги. Нащо? Романюков каже, аби вбити його репутацію. У підсумку ж автор допису наголошує: подібні ситуації лише засвідчують, що НАБУ все робить правильно.

Та вкотре наголошую: не було ще на моїй пам’яті таких випадків, коли доволі неоднозначна ситуація коментувалась однобічно. І на кожного умовного Артема Романюкова знайдеться умовний політолог Кирило Сазанов, який відкрито заявить, що не вірить у слова НАБУ про їхню непричетність. Ба більше, експерт наголошує, що Ситник провалив усю свою роботу в агентстві, адже ніхто з корупціонерів так і не сів за ґрати. А тепер, коли начебто після невдалої реклами, спільнота почала сміятися, в установі швиденько запевнили: це не ми. Анонімний корупціонер проплатив рекламку. Ха, я, звісно, не люблю всілякі зради розносити, але під певним кутом зору це і справді виглядає смішно. Але ж то все залежить, звідки дивитись, любчики. Ну, а рівень жарту Сазанова про секс – це взагалі заслуговує на окрему премію «найгірший жарт року».

Блогер Антон Швець підійшов до аналізу проблеми більш конструктивно. Каже, зробити подібне розміщення офіційно і «не спалитися» – нереально. А це замовлення, на його переконання, скоріш за все, офіційне. Що ж тоді виходить? А виходить, що слідів буде чимало, всі достатньо просто і швидко зрозуміють, хто виконавець. Можливо, так само швидко вийдуть і на замовника. І тут виникає таке питання: а кого ж зараз мають звинувачувати? Швець припускає, що найбільш логічний варіант – це дехто Юрій Віталійович. Я, крім Луценка, інших не знаю. І якщо це він, то його нова політична кар’єра (а він начебто збирався) почнеться із привселюдного стрибка у … Ну, додумайте самі, бо хтозна, може, мене діти читають.

Загалом Швець пророкує, що до 3 жовтня інтрига буде пекельна. І цілком імовірно, що цією рекламою її автори дали, про що говорити Ситнику на комітеті. І, більш того, дали можливість аргументовано туди не прийти. Ну, типу йде кампанія із дискредитації, брудна гра з усіма методами, треба сфокусуватися на роботі, все таке. У підсумку блогер зізнається: у те, що Ситник сам на себе замовив подібне, він не вірить. Таких «багатоходівок» не буває, бо живуть вони недовго.

Але не все так вже й погано для пана Ситника. Ось, наприклад, екс-нардеп Віктор Уколов порадив йому заявити адміністрації метрополітену про порушення ст. 308 Цивільного кодексу України. І єдина умова, чому НАБУ не зможе оскаржити рекламу та вимагати її термінової ліквідації, це якщо «фізична особа позувала авторові за плату». Тоді фотографія (у нашому випадку – фото Артема Ситника) може бути публічно показаною, відтвореною та розповсюдженою без її згоди. То що там, пане Артеме, зізнавайтеся, позували?

Членкиня Ради громадського контролю НАБУ Злата Симоненко впевнена, що замовник буде виявлений. І навіть дізнаються, скільки він заплатив. Авторка допису стверджує: такими методами неможливо зупинити роботи цілої інституції перед виборами. А тому Симоненко дала просту рекомендацію замовнику: надіслати свої кошти на будівництво лікарень. Мовляв, на виборців такі технології діють краще.

Ну, і наостанок моя улюблена рубрика, трошки мережевої творчості. Це, зокрема, і для тих, кому ліньки було гортати цю немаленьку реакцію (мої співчуття перекладачеві, у нас же є англійська версія), але кому цікаво у загальних рисах дізнатись, у цьому «сіль» проблеми. Приємного читання, любчики. І нехай ваші фото ніколи не беруть без дозволу погані хлопчики й дівчата. Та й ви теж не беріть. Побачимось-почитаємось!

Збирав реакції та фотки Ситника Степан Коза

Залишити коментар