П'ятниця, 20 вересня

Вересень для нашої країни виявився неабияк насиченим на новини. Щоправда, далеко не всі з них відбувалися під маркером перемоги. Втім, якщо українські ЗМІ ще знаходили баланс між позитивними та відверто жахаючими матеріалами, авторів міжнародних медіа все більше турбують негативні події, що відбуваються на нашій території. Єдиним променем світла, схоже, є довгоочікувана незалежність для української церкви. Про продовження боротьби Сенцова, напади на активістів, прослуховування журналістів та інше крізь призму бачення закордонних ЗМІ – у щомісячному огляді від Opinion.

«Ми кажемо “Олег Сенцов“ і маємо на увазі всіх українських в’язнів»

Голодування Олега Сенцова, незаконно утримуваного в російській в’язниці, у вересні, здається, приваблювало закордонних авторів дещо менше, аніж у серпні. Якщо в нашому попередньому огляді боротьбі та долі Олега присвячувались окремі колонки та звернення, то цього разу опубліковані тексти все частіше мали новинний характер. Однак у будь-якому разі навіть найменша згадка про Олега та інших українців, які продовжують опір російській системі, є необхідною: будь-яка подія залишається у свідомості та реальності людей доти, поки про неї пишуть.

На сторінках словацького англомовного видання The Slovak Spectator наприкінці вересня опублікували невеликий огляд про те, як самі словаки долучаються до підтримки українського режисера. Зокрема, йдеться про відкритий лист на підтримку Сенцова, який на момент публікації тексту вже підписали майже 3000 людей. Окрім цього, словаки організовують мовчазні громадські збори у рамках ініціативи We Do Care. За словами журналістів, учасники прагнуть продемонструвати, що їм не є байдуже, як реалізуються права людини в різних країнах, тому словаки як члени Європейського Союзу активно виступають за європейські цінності, які подавлені в Росії режимом Володимира Путіна. Водночас активісти вимагають і чітко сформульованої позиції власне Словаччини щодо цього питання.

«Ми кажемо “Олег Сенцов“ і маємо на увазі всіх українських громадян, ув’язнених Російською Федерацією. Кремлівський режим вирішив відібрати їхню батьківщину, громадянство та свободу. Сенцов є символом мужності та наполегливості у боротьбі за свободу, незалежність країни, життя та свободу своїх співгромадян», – зазначає Людмила Вербіцька, засновниця українсько-словацької ініціативи.

Про номінацію Олега на Нобелівську премію, здається, знають всі. Ця новина облетіла як українські, так і закордонні засоби масової інформації. Однак це не єдина нагорода, на котру заслуговує Олег, про це у своєму матеріалі повідомляє Radio Liberty. За словами журналістів, Європейська народна партія, найбільша політична група в Європейському парламенті, номінувала Сенцова на цьогорічну премію Сахарова за свободу думки.

Представляючи кандидатуру перед парламентською комісією, Едуард Кукань зазначив, що український режисер почав голодування з надією, що його голос чують, а світ розуміє цінність честі, правди, свободи та демократії. «Підтримуючи Олега, ми залишаємось вірними нашим власним переконанням щодо універсальних принципів демократії, прав людини, верховенства права та свободи думки», – зазначив словацький політик.

Зрештою, казати про малу кількість повідомлень про Олега було б неправильним та неправдивим. Він не зникає навіть з інформаційного поля закордонних медіа, однак головне, що ми маємо зрозуміти, що Олег Сенцов – це не лише одна людина, котра чинить титанічний супротив машині російської системи. Це кожен українець, якого Москва зробила своїм в’язнем фізично, але ніколи не зможе полонити його погляди та думки.

ГПУ проти Седлецької: наступ на свободу преси та все та ж корупція

На початку місяця Печерський районний суд Києва на вимогу Генеральної прокуратури надав слідству дозвіл отримати доступ до дзвінків, повідомлень та даних про розташування телефону журналістки та головної редакторки програми розслідувань «Схеми» Наталії Седлецької. Ця новина добряче обурила українську медіаспільноту, журналісти в один голос почали казати про наступ на свободу слова та переслідування працівників ЗМІ. У той самий час не промовчали і колеги із закордонних видань.

Першими, що цілком логічно, зреагували у виданні Radio Liberty, в українському філіалі якого («Радіо Свобода») і працює Седлецька. У тексті представниця видання Джоанна Левісон запевняє, що таке рішення суду «не відповідає власним зобов’язанням України щодо сприяння та захисту вільної преси, а створює холодну атмосферу для працівників медіа». На думку Левісон, подібні ініціативи викликають тривожні питання щодо реальних намірів тих, хто шукають інформацію.

Прокоментував дії прокуратури і адвокат видання, назвавши рішення «надмірним» та підкресливши, що воно «тисне на роботу журналіста та забезпечує незаконний доступ до джерел їхньої інформації». Юрист повісив на ситуацію ярлик фундаментального порушення, пообіцявши зі свого боку діяти відповідно.

Однак реакція міжнародної спільноти не змусила на себе чекати: як повідомляє економічне видання The Financial, Європейський Союз попередив Україну про грубе порушення свободи преси. На переконання міжнародних експертів, постанова суду може мати незмінний вплив на свободу преси та зусилля, спрямовані на боротьбу з корупцією в Україні.

Натомість британська газета The Independent не обмежилася виключно аналізом рішення суду, пов’язавши ситуацію довкола Седлецької з активним розгортанням корупційних схем в Україні. «Журналістика під загрозою, а корупція продовжує своє домінування в Україні», – наголошується у заголовку до статті.

Розмістивши коментар самої журналістки та поверхнево проаналізувавши ситуацію, британські автори різко переорієнтувалися на корупційні проблеми. «Україна залежить від великомасштабного міжнародного фінансування, яке тримає її на плаву. МВФ стверджує, що, незважаючи на посилену корупцію, яка стримує іноземних інвесторів та блокує економічний ріст щонайменше на 2 % щороку, уряд Порошенка робить недостатньо для того, аби вирішити цю проблему», – констатують у виданні. Ключову роль у боротьбі з корупційними схемами, відповідно до тексту, відіграють саме журналісти, на яких почали тиснути.

Короткий дайджест української кризи

Саме такий матеріал був опублікований на сайті видання The Washington Post. Щоправда, журналісти не полінувалися згадати не лише про сучасні українські проблеми, проаналізувавши натомість період із 1654 року.

В огляді немає особливої аналітики: це радше короткий та поверхневий підбір фактів з історії (чи навіть Вікіпедії), який відомий, напевно, кожному школяреві старших класів. Себто 1917-1922 роки – це період намагань України здобути незалежність і водночас період стійкого конфлікту між різними політичними і військовими силами. А 1991-2014 роки, цілком зрозуміло, є періодом становлення незалежності, коли наша країна мала потенціал стати однією з найбільших успішних країн Європи. Втім, війна та російська агресія намагаються внести свої корективи.

Напад на Олега Михайлика: Одеса стає небезпечною

Україні загрожує маркер далеко не найбільш безпечного місця для громадських активістів. Про це свідчать численні напади на тих, хто вирішив чинити хоча б якийсь опір системі. Сергій Стерненко, Катерина Гандзюк, Віталій Устименко – це лише кілька прізвищ та імен тих, на кого було вчинено замах. Нещодавно до переліку з більш ніж 50 осіб долучився і одеський активіст Олег Михайлик, в якого невідомі стріляли біля самого будинку.

«Протести проти незаконного продажу землі в Україні можуть мати смертельні наслідки» – у цьому впевнені журналісти The Independent. Це й не дивно, адже напередодні замаху Олег був одним із тих, хто брав участь у протесті проти чергової незаконної забудови. Як повідомляється у тексті, Одеса стає по-особливому горезвісною, зокрема і через грандіозні крадіжки державної землі й укорінену політиками та олігархами організовану злочинність.

Згадали журналісти і про оголошення, котре перед протестною акцією за участі Михайлика було помічене у соціальних мережах. Невідомі особи набирали молодиків спортивної зовнішності для того, аби чинити опір активістам. Така «робота» мала принести «співробітникам» 1000 грн. Втім, жодних доказів того, що забудовники мали якийсь стосунок до таких оголошень, не вдалося знайти ані активістам, ані працівникам медіа.

Активістів не налякати

Навіть численні напади на небайдужих громадян не зупиняють їх перед прагненням встановити справедливість у власній країні. З огляду на це активісти з усієї України зібралися на протест у Києві. Детальніше про те, як відбувалася «Ніч на Банковій», можна дізнатися з матеріалу нашого журналіста. Така рішуча акція не могла опинитися поза полем зору медійників інших країн.

Як повідомляють своїм читачам автори видання The Daily Star, напад на антикорупційного активіста Олега Михайлика став фактично останньою краплею. Окрім того, журналісти підкреслюють, що спеціальна група слідчих була направлена до Одеси лише після того, як замах на Михайлика набув широкого резонансу, а його друзі та однодумці масово закликали президента до втручання у ситуацію.

The Daily Star запевняє: випадків, подібних до інциденту в Одесі, на території України відбулося немало. Наприклад, зовсім нещодавно була поранена Катерина Гандзюк, а у 2017-му за межами Києва було виявлене тіло правозахисниці Ноздровської. Власне, це неабияк ілюструє плакати, котрі тримали активісти впродовж акції: «Мовчання вбиває».

Питання автокефалії: вихід із російської тіні та передвиборча кампанія Порошенка

Томос, автокефалія, УПЦ МП, УПЦ КП – знайомий перелік слів, правда ж? Питання автокефалії для української церкви – чи не найголовніша тема місяця як для українських, так і міжнародних засобів масової інформації. Матеріали на цю тему виходять з-під клавіатури закордонних авторів із завидною регулярністю. Так, ще на початку вересня американська компанія Bloomberg оприлюднила колонку одного з авторів із заголовком «Україна може подолати Путіна у церковній боротьбі».

У самому тексті оглядач видання констатує, що поки що Україні не вдається повернути анексовану Росією територію, проте ми маємо шанси позбавити «більшого сусіда» чогось не менш цінного – влади та впливу на українських православних вірян, а отже, і претензій Москви на головну роль у східному християнстві. «Під керівництвом Путіна церква зблизилася з державою більше, ніж у будь-який інший час з моменту революції у 1917 році. І отримання автокефалії українською церквою може нанести потужний удар на претензії російського лідера. Незалежність церкви, імовірно, спонукатиме багатьох священиків до відчуття непотрібності. Вони просто не зможуть залишатися частиною організації, котру український уряд розглядає як п’яту колону Росії», – розмірковує автор.

А ось на сторінках CNA (Католицьке новинне агентство) вже наприкінці місяця зазначається, що підготовка до отримання українською церквою незалежності обумовлює певну напруженість. Зокрема, у тексті пояснюють: план патріарха Варфоломія щодо створення єдиної церкви в Україні на чолі з власним патріархом мотивований бажанням об’єднати 30 млн православних християн. А ось російська церква розглядає це, звісно, як порушення своєї юрисдикції та повноважень.

«Це все відбувається внаслідок боротьби, яку веде Україна ще з моменту анексії Криму Російською Федерацією. Адже, як зазначає єпископ Святослав Шевчук, країна і досі залишається в розпалі “тихої та забутої війни”», – пояснює автор публікації.

«РПЦ висловлює попередження лідеру православ’я» – це вже заголовок матеріалу американської газети The Washington Post. Згідно з текстом, українська церква сотні років була прив’язана до Московського патріархату, ситуація змінилася після анексії Кримського півострова, саме з 2014 року збільшилися заклики до незалежності.

Цікаво, що, згадуючи про роль Петра Порошенка у питанні отримання автокефалії, журналісти додають, що він «працює на переобрання наступного року». Вочевидь, представники закордонних медіа не відкидають варіанту, що тема незалежності української церкви була актуалізована, зокрема, й у зв’язку з майбутніми президентськими виборами. У самому ж матеріалі автори надають слово виключно представникам саме Московського патріархату, які, що цілком очікувано, не втомлюються наголошувати про «сумний передвісник трагічних подій» та «погані наслідки для України».

А ось видання Financial Times у заголовку до своєї публікації наголошує, що «Українська церква виходить із тіні Росії». Втім, у цьому тексті українському президенту знову дісталося, пригадалися навіть рекламні щити, на котрих питання автокефалії є одним із головних повідомлень. «Петро Порошенко наголошує, що незалежність церкви є гарантією духовної незалежності від Москви. Та прийняття цього рішення має й вирішальне значення для збереження нинішнім президентом своєї влади після виборів наступного року», – переконані співробітники Financial Times.

Текст: Дмитро Журавель

Залишити коментар