Вівторок, 20 жовтня

Верховна Рада в першому читанні ухвалила законопроект №5670-д, який має визначати статус української мови як офіційної державної мови та передбачатиме відповідальність за порушення норм закону. Більше про те, як радів український сегмент мережі та як казилися вчорашні регіонали – у традиційних реакціях від Opinion та Степана Кози.

Ухвалення довгоочікуваного законопроекту № 5670-д – це, якщо у двох словах, хвиля радості української мережі, трохи критики від частини нардепів та традиційне «всьо пропало» від адептів «Опозиційного блоку» та екс-регіоналів. Почнемо, звісно, із хвилі радості, бо сьогодні п’ятниця і треба якось цей день проводити правильно. Отож, із привітанням щодо ухвалення парламентом мовного закону в першому читанні звернувся навіть Петро Порошенко. За словами президента, він розраховує, що до другого читання народні обранці підготують збалансований проект, який підтримає конституційний державний статус мови та водночас відповідатиме європейським стандартам. Та щось мені підказує, що за весь той час, поки цей проект розробляли та готували до голосування, його зробили вже максимально збалансованим, нє? Утім, я далеко не експерт.

Не відмовив собі в нагоді долучитися до загальної радості й голова Верховної Ради України Андрій Парубій. Каже, українська мова, так само, як наша армія, прапор, тризуб та гімн, є нашим національним ідентифікатором. А взагалі ж мова – ще й інструмент національної безпеки, а проголосований проект закону є ключовим засобом ментальної деокупації. Саме цим законом, на думку Парубія, ми дамо Україні зброю, яку неможливо знищити. Оце постарався хтось над дописом. Ще б із такою ж завзятістю у другому читанні все пройшло — буде просто чудово.

А нардепка Ганна Гопко і взагалі наголосила, що ухвалення цього законопроекту є серйозним кроком, на який Україна чекає протягом 27 років. Гопко подякувала усім, хто наближав це рішення, а також тим, хто його намагався зірвати, бо ж маски скинуті й тепер добре видно, де і звідки може трапитися підводне каміння. Але ж то нічого, буде час те каміння й збирати, правда ж?

Інший народний обранець, Ігор Луценко, який був серед ініціаторів законопроекту, наголосив, що прийняття документу вдалося навіть попри явний політичний шантаж із боку частини президентських депутатів. Ну, як ви зрозуміли, потрохи від сліпої радості та перемоги перейдемо до традиційної та, навіть необхідної, ложки дьогтю в цьому медовому дні.

Ту ж саму історію про франкцію БПП, яка не відразу спромоглася на голосування, розповів і лідер «Радикальної партії» Олег Ляшко. Але, як ви вже змогли здогадатися, все вирішилося саме завдяки… самому Ляшку. Начебто після того, як він із трибуни звернувся до президента та нагадав про його лозунг із численних бордів, закон нарешті ухвалили. Ну що, вітаю вас, любчики, ми маємо нового борця за українську мову та державність, якому вистачає лише одного виступу задля того, аби взяти й переконати парламентарів у доцільності голосування. Щоправда, магічна сила навряд чи буде поширюватися на регіоналів. Темна магія, you know.

Про те саме розповів і політолог Михайло Басараб. Щоправда, більш масштабно, мовляв, це був великий провал технологів чинного президента – Гриніва й Лесюка. Задум, вочевидь, полягав у тому, щоб ухвалити суто декларативний закон про мови (а не мову), написаний Лесюком. Але, якщо вірити цьому сценарцію Басараба, щось зрештою пішло не так. Чому? Політолог каже, що жоден томос для православних не компенсує для галичан ворожого ставлення до закону про державну мову. Отут і здобули. Побачимо, як новий серіал українського виробництва розвивався далі.

А тепер трошки менш офіційного й партійного, а більш прекрасного та людяного. Ось, письменниця Олена Захарченко написала про закиди зі стрічки формату «до собак все одно всі завжди говоритимуть російськими командами». Так ось, авторка допису в дитинстві взагалі думала, що собачі команди бувають тільки польськими, бо так казали всі сусіди. Так що, котики, альтернатива завжди є, головне, аби песик слухався.

Водночас журналіст Олег Медведєв розповів, що сьогодні радіостанції перевиконують встановлені законом квоти на україномовні пісні — мова посіла належне їй місце в державній службі, а сам престиж української виріс серед носіїв різної мови. Саме так автор допис бачить політику підтримки української мови за роки президенства Петра Порошенка. Як каже Медведєв, один із його американських знайомих експертів назвав таку українізацію «лагідною». Та й факти, каже журналіст, річ уперта, і вони спростовують усі ті звинувачення в нібито небажанні підтримувати мову, котрі лунали в Раді від низки осіб, «відомих лише тим, що язик у них без кісток».

Один із ініціаторів та співавторів законопроекту Роман Матис наголосив, що далі на проект закону ще очікує друге читання, але шмат величезної роботи вже за плечима. Матис подякував всім причетним: активістам та нардепам, які підтримували ініціативу. Без них цього б не сталося.

Сергій Оснач, член Експертної комісії з питань розповсюдження та демонстрування фільмів при Держкіно, активіст Громадянського руху «Відсіч», у свою чергу пророкує боротьбу за остаточне ухвалення закону. На його думку, вона не буде легкою. Але ж половина справи вже зроблена, тому тримаймо кулачки та віримо в поступовість та логіку дій наших парламентарів.

До слова, про подальшу боротьбу за ухвалення законопроекту в другому читанні. Нардепка Ірина Подоляк попросила подавати через депутатів Верховної Ради поправки та пропозиції щодо другого читання, які мають стосуватися конкретних статей та розділів. На все це є два тижні, себто 14 днів — у годинах, хвилинах та секундах перерахувати вам допоможе калькулятор. Так ось, подавати ці пропозиції, на чийсь превеликий жаль, потрібно не через Фейсбук, а згрупувавши через професійні середовища. Варто також розуміти, що пропозиції можуть бути кардинально протилежними, але головне, аби вони відповідали нормам Конституції та міжнародним зобов’язанням України.

Про перемогу-переможеньку написала й журналістка Наталя Усатенко, зазначивши, що маніпуляції про утиски та нібито «ущємлєнія» російськомовних громадян є лише маніпуляціями. Розповідає вона це як людина, для котрої російська мова була першою, утім жодних проблем тоді авторка допису не відчувала. А загалом, у приватному житті кожен із нас може спілкуватися хоч ельфійською, але в публічній сфері послуг та у всесвіті чиновнико-депутато-високопосадовців перевага, на переконання Усатенко, має бути в державної. Все просто, я до двох додати ще два, ну що, впораємося, котики?

Законопроект про мову напередодні голосування підтримала і в. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун, розповівши, як вона сама навчилася… розмовляти російською мовою. І знаєте, як? А ніяк, уявіть собі. Для української діаспори в Америці цілком нормальним є з дитинства розмовляти українською всюди. Більше того, Супрун наголошує: якби Україна не була окупована більшовиками, ми б зараз не розуміли російської так само, як поляки чи німці.

Натомість журналіст Мілан Лєліч наголосив, що навіть якби Рада ухвалила найбільш досконалий та продуманий проект, він не зможе змінити реальну мовну ситуацію ані на наступний день, ані через тиждень. Усе це працює трохи інакше: значно повільніше.

А тепер до тих, кому законопроект не сподобався. Мовознавиця, громадська та політична діячка Ірина Фаріон назвала його… «маніфестацією колаборантства та малоросійства», та таким, що консервує московсько-український гібридизм. Отакі справи.

Але ж не Фаріон єдиною. Ось і пан Олександр Вілкул, відомий … опоблоківець, заспівав свою традиційну пісню про мовні концтабори, штрафи за неможливість говорити мовою, якою мама співала колискову та все таке інше. Читати треба обережно, звісно, а потім добряче вимити ручки, бо чорт його знає, що там у колисковій Вілкула було.

Ну і як же без пана Євгена Мураєва. Та сама пісня про цирк, варварство та тоталітарну дудку центральної влади. Ех, пане Євгене, що ж ви так оце все. Потяги ж до Росії все ще ходять — ви все ще можете залізти в якийсь товарняк та дістатися місця, де вашу мову ніхто не утискатиме, а влада буде демократичною та цивілізованою. У добру путь! На цьому, любчики, мушу завершувати свій огляд. Радійте правильно, мисліть тверезо та зберігайте свій інформаційний простір у «немураєвському» доступі. Будьте чемними, побачимося!

Збирав реакції та запрошував у друзі до себе у Фейсбук Степан Коза

Залишити коментар