Вівторок, 11 грудня

Тиждень, що минає, видався неабияким тестом основ демократії: дипломатична боротьба Києва та Будапешта, «мильна опера» навколо Скрипалів (і тут російський слід веде до України) та новий мовний закон, який може змінити Україну назавжди. Більш детально – у традиційному дайджесті Opinion

Для візуального супроводу було обрано роботи з виставки «Демократія», що проходить у PinchukArtCentre. Вона створена за участі двох десятків митців та відштовхується від подвійного запитання: «Чи ми маємо переосмислити демократію? Як скорегувати чи адаптувати цю систему, аби вона вижила перед викликами, що стоять перед нею сьогодні?» або «Чи потрібна нам нова модель?» Виставка не пропонує прямолінійного погляду на всі ці запитання, як і цей тижневий дайджест, а радше комплексні рамки з думок, ризиків та мрій.

 «Я хочу президента», Зо Леонард, 1992

Тиждень у призмі: розбираємо ключові події через роботи виставки "Демократія" в Києві

Верховна Рада ухвалила в першому читанні 4-го жовтня доопрацьований законопроект про мову в Україні. Згідно документа, спроби запровадження в Україні офіційної багатомовності (пам’ятаєте, як російську хотіли зробити другою державною) провокують мовний розкол країни й не можуть бути прийняті.

Публічне приниження чи зневажання української мови прирівнюють до наруги над державними символами України, та карають за законом. Це три роки позбавлення волі. Кожен громадянин України має володіти українською, як і той, хто претендує на наше громадянство (привіт, пане Табачник та Азаров).

Якщо організатор зустрічі хоче провести її іншою мовою, має забезпечити переклад державною. Якщо під час зустрічі хтось розмовляє не українською, організатор зобов’язаний забезпечити синхронний або послідовний переклад державною мовою, якщо цього вимагає хоча б один учасник події. Окрім того, усі серіали, фільми, театральні вистави та навіть квитки до них мають бути українською. Це вже не лагідна, а тотальна українізація. Та, яку необхідно було розпочати ще в 1991 році. Та, яка дійсно захищатиме й розвиватиме культуру України. Та, якою можна пишатися. Звісно ж, якщо наші депутати не зіпсують закон у другому читанні.

«Непорушна річка», Олафур Еліассон, 2016

Тиждень у призмі: розбираємо ключові події через роботи виставки "Демократія" в Києві

Перемога здобувається у боротьбі. Принаймні, дипломатичній. Чи як казав класик Франко: «Лупайте сю скалу». Сенат США нарешті визнав Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. Резолюція також засуджує систематичні порушення прав людини, у тому числі права на самовизначення та свободу слова, вчинені радянським урядом проти українського народу. На це українському МЗС знадобилося два роки.

Але ця перемога – не привід розслаблятися, адже не на горизонті, а в нашому будинку нова загроза – угорська. У закарпатському місті Берегове консул Угорщини роздавала усім паспорти та ще й просила приховувати це. Однак у ХХІ столітті правду не сховаєш – відео потрапило на YouTube та здійняло неабияку бурю невдоволень. Зрештою консула оголосили персоною нон-грата та дали 72 години, аби покинути Україну назавжди. Причина – порушення наших законів та посягання на суверенітет. І що зробила Угорщина? Вибачилася? Ні. Зробила вигляд, наче нічого не було? Знову ні. Будапешт відкликав українського консула у відповідь та вплинув, аби нашого міністра оборони Степана Полторака не запросили на саміт військових міністрів НАТО. Здається, не тільки в північного сусіда грають імперські амбіції. Вибачте, пане Орбан, але час Австро-Угорської імперії давно минув. Та й армія у вас – лише 10 тисяч вояків – стільки, як в одній нашій 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. До речі, гасло у них «Воля або Смерть!» Тож не зазіхайте на Закарпаття, а краще сідайте за стіл перемовин. Ми ж цивілізовані європейці, чи не так?

«Аве Марія», Мауріціо Кателан, 2007

Тиждень у призмі: розбираємо ключові події через роботи виставки "Демократія" в Києві

Нерухомість на 200 мільйонів, російські паспорти та 200 смертей. Гадаєте йдеться про якогось мафіозі? Ні. Це керівник економічної контррозвідки СБУ Сергій Семочко. Другий розвідник у країні.

«Підсумуємо. Три будинки в Козині – дуже грубо, це близько восьми мільйонів доларів. Land crusier на “непробивних” номерах і недешеві польоти на гелікоптері. А тепер найважливіше запитання: звідки це все взялося? Чи є хоч якесь зрозуміле джерело таких статків?», — питають журналісти в програмі «Наші гроші з Денисом Бігусом».

Зазначається, що автори розслідування проаналізували доходи Семочка та його родини за останні вісім років і не знайшли жодного реалістичного легального джерела.

Журналісти перевірили дані та заявляють, що родина заступника головного розвідника України має російське громадянство. НАБУ розпочало розслідування, та чи має це сенс? У мера Одеси Труханова в такий же спосіб викрили російське громадянство. Утім, ніякого, бодай морального, покарання він не отримав.

«Стій, збирайся, готуйся», Аллора та Кальсаділья, 2008

Тиждень у призмі: розбираємо ключові події через роботи виставки "Демократія" в Києві

Від одних розвідників – до інших. На жаль, у тексті немає місця для Джеймса Бонда, а лише – для щурів, які нишпорять по смітниках у пошуках їжі.

Підозрюваний в отруєнні екс-шпигуна РФ Сергія Скрипаля та його доньки полковник ГРУ Анатолій Чепіга («Руслан Боширов») очолював операцію з вивезення до Росії екс-президента України Віктора Януковича. Ба більше, саме за цю спецоперацію Чепіга отримав звання «Героя Росії». У МЗС РФ повідомили, що названі імена їм невідомі, й заявили про «інформаційні маніпуляції» з боку Британії.

Прем’єрка Британії Тереза Мей заявила, що росіяни є офіцерами ГРУ – військової розвідки РФ. Британія отримала європейський ордер на арешт росіян.

Нагадаємо колишнього співробітника ГРУ РФ Сергія Скрипаля разом із дочкою отруїли нервовим реагентом епохи «холодної війни» під назвою «Новічок» в британському Солсбері 4 березня 2018 року. Та самого постраждалого не варто вважати янголом. 4 жовтня вийшла книга «Файли Скрипаля» журналіста BBC Марка Урбана. Він спілкувався з таємним агентом. Кульмінацією розмови став діалог:

«Сергій: Проблема з українцями в тому, що вони не здатні керувати. Їм потрібна для цього Росія. Українці просто, як вівця, якій потрібен пастух.

Журналіст: Гм… Сергій… Видається, маю сказати вам, що мій батько був родом із України.

Сергій (непорушно): Це ок. Не турбуйся».

Тож бути «за когось» у цій шпигунській мелодрамі – неможливо. Краще будьте «за Україну» і тоді «все буде Україна».

Текст: Костянтин Руль

Фото: надані PinchukArtCentre, Максим Білоусов

Залишити коментар