Четвер, 22 жовтня

Вони живуть доволі повноцінним та самостійним життям у соціальних мережах, мають власні погляди та переконання, а також стиль, за яким їх впізнають з-поміж інших «колег». Для них не існує якихось рамок чи обмежень, вони з легкістю лишають межі мережі та подорожують нескінченним світом інтернету, а подекуди – і реального життя. Вони – це вигадані персонажі соціальних мереж, які зі звичайних мемів перетворилися на повноцінних особистостей, що збирають тисячі вподобань українців та мають цілі спільноти прихильників.

Зазвичай апартаменти вигаданих українських персонажів розміщуються безпосередньо в соціальних мережах. Вони мають власні сторінки, але без особливих вагань «селяться» на сторінках своїх прихильників. Гусь, Борщик, Кіт Інжир та інші герої українського фейсбуку – це не тільки віддзеркалення їхніх авторів, а іноді й мальовані та жартівливі документи сучасності, які фіксують головні події та пропускають їх крізь призму власного сприйняття.

Гусь – патріарх мережевих героїв

З цим персонажем знайомий чи не кожен користувач фейсбуку. Він не соромиться власного вигляду та своїх звичок і так само не потребує особливих представлень. Гусь – це чи не найголовніший мережевий персонаж, який завдяки своїй популярності та простоті вже давно перебрався у реальне життя та навіть встиг знайти роботу.

Вперше Гусь привітався з українцями на сторінках мережі у жовтні 2016 року, тобто сьогодні він фактично готується до святкування свого другого Дня народження. Втім, за такий короткий термін персонаж встиг стати героєм двох книжок, написаних його авторкою, художницею-ілюстраторкою Надією Кушнір, з’явитися на кредитних картках одного з провідних українських банків, легітимізувати себе у вигляді торговельної марки, підтримати ініціативу UAnimals та навіть працевлаштуватися у київському метрополітені, розповідаючи про правила підземки та звичайну ввічливість упродовж поїздок. Але й це ще не все: наприкінці вересня Гусь вирішив поповнити лави українського шоубізу, презентувавши себе як першого віртуального шоумена в Україні.

Гусь україномовний, але перевагу надає спілкуванню суржиком. І хоча у коментарях неодноразово можна було побачити дорікання щодо чистоти мови улюбленого персонажу, ця суміш декількох мов тільки наближує героя до шанувальників. А ще він іронічний та смішний, не боїться виглядати дивним та за потреби використати трохи матюків, реагує на сучасні тренди та полюбляє трохи пофілософствувати. Гусь може мотивувати до дій і водночас розкаюватись у власних лінощах, висловлювати серйозні думки та відверто глузувати над самим собою. І попри всю свою зірковість і популярність, він здається таким самим Гусем, який якось наснився своїй авторці.

«Гусь просто прийшов у моє життя і ніяк нікуди не піде. Думаю, що люди люблять Гуся, бо йому можна довіряти. Він щирий і чесний. Ти знаєш, що Гусь точно не буде тобою маніпулювати. Крім того, Гусь часто говорить те, що інші бояться сказати, бо “не прийнято“», – розповіла в одному з інтерв’ю Надія Кушнір.

Борщик – він вариться в своїх думках та хоче бути в центрі уваги

«Не Гусем єдиним!» – сказав би хтось та був би абсолютно правим, адже успіхи та популярність «патріарха» аж ніяк не заважають успішному існуванню інших героїв. Один із них і, можливо, один із наймолодших, – Борщик, вигаданий восени минулого року Юлією Вротною. Як розповів нам сам персонаж, спочатку Юлія задумувала його як героя, який розмовляє українською з англійським дубляжем. Це мало б допомогти у жартівливій формі розповісти про Україну та її звичаї іноземцям. Однак подруга авторки Наталі Рантюк порадила відмовитися від перекладу, аби не втрачати духу реплік та фразеологізмів, сконцентрувавшись натомість на ідеї якісного українського онлайн-коміксу. Таким чином, Юлія та Наталі почали разом вигадувати ідеї для картинок.

Однак для тих, кому така історія Борщика здалася занадто тривіальною, є ціла легенда про його появу: «Борщик був посланий українцям з Космосу як невичерпне джерело сили, енергії та натхнення, універсальний лікувальний і профілактично-оздоровлювальний засіб, об’єкт гастрономічного задоволення, основа філософської мудрості, цілої культури та споконвічних традицій споживання. Адже Борщик – це складна висока матерія, страва Богів, справжній предмет культу та обожнювання кожного українця».

В основі спілкування персонажа – звичайний та чорний гумор. Борщик не фільтрує власні жарти, але дуже прискіпливо слідкує за граматикою. На противагу Гусю, авторки хоч і вкладають в уста свого героя «нарвану» та хвацьку мову, однак категорично відмовляються від суржику. Ба більше, навіть готові вчити разом із Борщиком новий правопис. А ще Борщик, здається, закоханий у Сметану та не проти інколи пожартувати над котом, у нього багато друзів та круте почуття гумору.

«Так, я з перцем! Гарячий та палкий 😉. Вмію любити, вмію кипіти від гніву, хе-хе 😉. Часто варюся в своїх думках, адже не хочу бути просто овочем! Хочу бути в центрі уваги – в центрі столу!» – розповідає нам сам герой. Авторки доволі активно вели сторінку Борщика, однак нині взяли невелику паузу. Таке рішення має своє пояснення: вони завжди мріяли про повноцінну паперову книгу для свого персонажа, тому всі сили тепер спрямовані на реалізацію задуманого. Тож поки що Борщик відпочиває, однак не виключено, що зовсім скоро він також покине мережу та оселиться ще й на сторінках друкованого видання.

Кіт Інжир – єдиний в Україні кіт, що прочитав «Улісс» Джойса

Ще одним улюбленцем та неабияким експертом у світі літератури є Інжир, уявний пухнастий кіт журналістки та художниці Олени Павлової. Зі слів самої авторки, кіт виник після закінчення університету, коли вона разом із чоловіком переїздила на нову квартиру. Бажанню завести справжнього кота протиставлялася робота та любов до подорожей, тож мальований кіт став чудовою альтернативою.

Інжир вже має близько 13 тис. прихильників у фейсбуці, але навряд чи збирається зупинятися на цьому. Він неабияк любить книжки, постійно мотивує своїх підписників до читання та хизується власними досягненнями. А ще він дуже любить Україну, вітає всіх зі святами та є своєрідним громадським активістом у світі мережевих персонажів. Інжир агітує шанувати українську мову та реагує на виклики сьогодення, наприклад, підтримуючи Олега Сенцова та інших політичних в’язнів.

«Існує цілий світ кота Інжира, любов до книг – одна з його частин. Наприклад, він зацікавився книгою Валер’яна Підмогильного “Місто“ – його дуже заінтригувало ім’я, адже це валер’янка! Він потягнув її з полиці, почав читати – і зараз це одна з його улюблених книжок. Також “Улісс“ Джеймса Джойса. Я прочитала його, як тільки з’явився український переклад – і Інжир зі мною разом. Він вважає, що найкращі книжечки – це товстенькі, і котики найкращі – товстенькі, тож він не комплексує щодо своєї ваги. У нього є хист до кулінарії: суші – це сира риба та сирі миші, горобинівка – настійка на горобцях, голубці він робить із живих голубів», – поділилася в одному з інтерв’ю авторка кота Олена Павлова.

«Понад усе на світі я люблю книжечки. І пташечок. Веду власний літературний та кулінарний блог, як вчений кіт ходжу не по цепу кругом, а по бібліотеках. Єдиний в Україні кіт, що прочитав “Улісс“ Джойса. Адже товстенькі книжечки – як і котики – найкрутіші. Щоночі, за звичкою з Майдану, співаю гімн України. Вважаю, що українська мова – як мед: солодка, квіткова, корисна для здоровля. А ще мій девіз: у незалежній країні – не залежуйся!» – розповідає про себе сам Інжир.

Собаця – вовк, для якого головним є вчинки

Цей герой є одним із найдоросліших вигаданих мережевих персонажів. У житті своєї авторки Даші Вернової він з’явився у вже доволі далекому 2002 році. Можливо, Вовк Собаця – єдиний із героїв соціальних мереж, хто пам’ятає «Живий журнал» у роки його найбільшої популярності. Саме там персонаж здобув перші схвальні відгуки та перших шанувальників. Тепер же Собаця вільно почувається у фейсбуці та навіть має власну книгу.

«Добрий, розумний, він не бажає жити за первісними законами зграї в лісі, в якому вже давно є місця, де панує технічний прогрес і немає потреби вбивати й розбійничати, а є можливість бути вільним від рабства тваринних інстинктів. Для мого Вовка головне – вчинки, а там хоч як назви», – розповідає авторка в своєму інтерв’ю.

«Вовк Собаця приходить у світ прогресу й свободи і розуміє, що й тут є свої проблеми, але вже на іншому рівні, іншого порядку. Його ім’я – теж привід до роздумів про те, що в цьому світі не все таке однозначне. Мої персонажі живуть у світі “олюднених“ тварин. Тут звірі мають право вибору, свободу, вміють мислити і стали схожими на нас. Інколи ти – шляхетний, розумний, але розгублений вовк у світі, де за зовнішнім благополуччям і прогресом ховаються проблеми й еволюціонують пороки», – ділиться Даша Вернова.

А ще про Собацю знають за кордоном: у видавництві, де вийшла друком книга Даші Вернової, разом з українським накладом вийшли примірники й англійською мовою. Однак, здається, такий успіх ніяк не вплинув на самого героя: він так само дещо скромний та добрий, любить пожартувати та може дати слушну пораду. Також у Собаці є подруга – Білочка, одна з його найближчих друзів. Цілком можливо, що колись і вона матиме свою книжку з оповіданнями для малечі до шести років.

Лисий кот – внутрішній мудак

«Я лисий кот. Я люблю жрать і задовбувать людей», – так коротко, але доволі змістовно сам себе описує наступний персонаж нашого огляду, Лисий кот. Втім, попри таку лаконічність, цей герой має певну особливість: він водночас є і мережевим котом, і реальним. Справжній прототип живе разом із львівською художницею-ілюстраторкою Наталею Гайдою.

Прихильники персонажу не лише знають про існування двох «світів» улюбленого героя, але й час від часу замість мальованих картинок отримують реальні світлини свого улюбленця. Складно сказати, яка з його проекцій користується більшою популярністю, втім, зрозумілим є те, що у Лисого кота все в порядку з іронією, а ось до двоногих (себто людей) він ставиться доволі неоднозначно. Подейкують, якось кіт навіть планував політичну кар’єру.

Оселився в інтернеті Лисий кот внаслідок звичайного жарту, а якщо точніше, спершу з’явилася лише його сторінка. Згодом Наталя Гайда почала публікувати там малюнки свого чотирилапого друга, а жарти та здорова іронія спрацювали краще за будь-якого SMM-ника: у кота почали з’являтися шанувальники. «В основному перевіряю на собі – якщо мені самій смішно, то ок, можна малювати. Лисий кот – це мій внутрішній мудак. Він у всіх є, у мене от такий», – якось розповіла хазяйка реального та авторка вигаданого героя.

Лепетун: мова – ДНК нації

Завдяки цьому герою чимала кількість користувачів дізналася про неочікувані наголоси у звичайних, іноді навіть буденних, словах та особливості українського правопису. Язик-лепетун – це герой, який в інтернет-просторі та у друкованій продукції охороняє та зберігає українську мову, піклується про її носіїв та не втомлюється давати корисні поради.

У квітні Лепетуну виповнилось вже чотири роки. За цей період він встиг отримати власний сайт, п’ять сторінок у соціальних мережах та два застосунки для вдосконалення української на ваших смартфонах. А ще у нього є власна книжка та досвід зйомок у дев’яти серіях мультсеріалу для дітей «Лепетуни». Він не зовсім типовий персонаж соціальних мереж, але він той, хто точно зміг би потоваришувати з Інжиром та якось вплинути на Гуся.

Баба-Жаба: eins, zwei, drei

Баба-Жаба, як і Лисий кот, має свій прототип у реальному житті. Однак якщо кіт – це історія про іронічного та зверхньо налаштованого до людей персонажа, то Баба-Жаба – це зворушлива та до певної міри документальна історія про 88-річну бабусю Євгенію.

Авторка проекту – львівська художниця Софія Філіпчук – в одному з ефірів наголосила: спершу вона й не розраховувала, що проект стане популярним. А починалося все доволі просто: якось авторці запропонували взяти участь у виставці та попросили зробити колажі. Звичайний колаж видався художниці чимось простим та банальним, тому вона вирішила долучити до цього свою бабцю, її світлини та улюблені фрази, зберігши при цьому своєрідність мовлення.

Тоді все стартувало з кількох колажів, а тепер за Бабою-Жабою лише у фейсбуці слідкують близько півтори тисячі людей, не кажучи вже про її популярність поза межами інтернету. Сама пані Євгенія про ідею з колажами дізналася не одразу, її радше поставили перед фактом, коли проект почав ставати популярним. Онучка привозить їй листівки з колажами та показує на ноутбуці сюжети, де розповідають про неї, бабусю Євгенію, котра, піднявши слухівку, завжди відповідає: «Баба-Жаба: eins, zwei, drei».

Текст: Дмитро Журавель

Залишити коментар