Четвер, 22 жовтня

Паніка і страх, страх і паніка… Через те, що замерзнемо, захворіємо, вивернемо всі кишені. Такі тривожні відчуття традиційно бентежать українців напередодні опалювального сезону. Кожний комунальний бій як останній. Тож чи подолаємо прийдешню зиму без втрат?

Уряд: усе гаразд!

Утім, тривога притаманна здебільшого споживачам, дрібним чиновникам, експертам галузі. А ось уряд паніки не сіє. Навпаки, в Кабміні заявляють про майже стовідсоткову готовність до опалювального сезону.

І розпочнеться він, як завжди, 15 жовтня. Утім, місцева влада може оголосити про його початок і раніше, відповідно до погодних умов. Про це 3 жовтня заявив прем’єр-міністр Володимир Гройсман. А на другий день віце-прем’єр-міністр, міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко уточнив: технічна готовність до опалювального сезону становить 99,4 %. За словами урядовця, рішення про підключення тепла – за органами місцевого самоврядування, так само на місцях вирішуватимуть питання теплопостачання на об’єктах інфраструктури.

Уряд не лише зберігає олімпійський спокій, а й намагається відмежуватися від цієї сезонної комунальної мороки. І всі проблеми перекладає на плечі органів місцевої влади. Мовляв, навіщо жалітися «няньці» з Києва, коли в країні децентралізація? Потрібно більше самостійності, ініціативності, підприємливості на місцях. Тільки громадянам, яких можуть кинути посеред зими на поталу морозам, не легше від того, хто саме не зміг їм гарантувати тепло.

Тривогу посилює питання подорожчання газу на 25 %, якого навряд чи вдасться уникнути, не зовсім зрозуміла ситуація із введенням абонплати за тепло, проблеми з підписанням договорів та подачі газу між постачальниками тепла та НАК «Нафтогаз». У проекті Держбюджету на наступний рік на субсидії для оплати ЖКП коштів закладено значно менше, ніж цього року, лише 55,5 млрд грн. І вже традиційне: украй зношений стан тепломереж, якими найближчим часом навряд чи хтось усерйоз опікуватиметься.

Фахівці: не все гаразд!

Погожі жовтневі дні заколисують, однак бабине літо скороминуще. Тож наскільки виправданий оптимізм Кабміну?

«Заповнюється певна форма, розроблена Мінрегіоном ще за царя Гороха, де ставляться галочки про виконані профілактичні роботи, заходи з утеплення і тому подібне – все це, звісно, робиться, – розповів Opinion Олександр Сергієнко, директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста». – Можемо на слово повірити, що така формальна робота виконується. Але є інша реальна проблема – зношеність тепломереж, велика заборгованість населення перед теплокомуненерго, а в тих – перед “Нафтогазом”. А “Нафтогаз” боргів не прощає, нараховує пені та штрафи, заганяючи підприємства теплокомуненерго в борги. І в тих просто немає коштів для якісних профілактичних ремонтів і взагалі для діяльності».

Заборгованість населення за газ понад 16 млрд грн, по теплій та гарячій воді – дещо менше. Комунальники вимушені економити на профілактичних ремонтах і теплоносії, тобто недогрівати батареї. Без вчасних ремонтів падає якість послуг, швидше зношуються основні фонди, зростає кількість поривів на теплотрасах. Олександр Сергієнко запевняє, що, наприклад, «Київенерго» перестав оприлюднювати статистику, що свідчила про щорічне збільшення поривів. Система дедалі занепадає, і її треба рятувати.

«Що вкладається в поняття “готовність до опалювального сезону”? Те, про що говорить уряд, – поточна технічна готовність, і не бачу підстав йому не довіряти, – пояснила Opinion Тетяна Бойко, керівниця житлово-комунальних і енергетичних програм ГМ «Опора». – Але є серйозніші системні проблеми, наприклад, відсутність договору на газопостачання в Києві. Чи можна вважати, що місто готове до опалювального сезону, якщо є питання, чи взагалі буде тепло? Вважаю, Київ не готовий. Інше питання – технічний стан мереж. На дві третини вони застарілі, і як їх не готуй, без капремонту чи заміни за будь-якої серйозної зміни погоди, природних катаклізмів є великий шанс отримати пориви. Не можу сказати, що при такій кількості проблемних мереж (більше 70 %) Україна готова до опалювального сезону».

Газ і вугілля

Ще наприкінці вересня прес-служба «Нафтогазу» повідомила, що в підземні газові сховища країни закачано майже 16 млрд кубометрів блакитного палива. А такої кількості газу, запевняють у компанії, достатньо для проведення опалювального сезону.

«Питання не стільки в обсягах, хоча чим більший резерв, тим спокійніше можна проходити опалювальний сезон, – наголосив Opinion Валентин Землянський, директор енергетичних програм Центру світової економіки та міжнародних відносин НАНУ. – Це не тільки газу стосується, а й вугілля, мазуту. Енергетична система любить значний резерв, бо може статися будь-який форс-мажор: погодний, технічний, політичний. Але тут стикнулися два підходи: технічний, котрий вимагає більшого резерву, і бізнесовий, тобто менше закупити газу, менше витрачати коштів на його зберігання у сховищах. І наші зухвалі реформатори підходять із бізнесової точки зору, а не технічної».

Із запасами вугілля справи більш кепські, ніж із газом. За словами Валентина Землянського, не дуже сприятлива ситуація з антрацитом склалася після блокади Донбасу в 2016 році. Раніше Україна була частиною світового ринку вугілля як постачальник, а після 2014 року стала імпортером.

«І в цьому випадку ті обсяги газу, які ми закуповували в інших країнах, заміщуються обсягами російського антрациту, тому що Росія – найбільший його видобувач у світі, – продовжив пан Землянський. – Із маркою Г, наскільки знаю, ситуація більш-менш нормальна. Проблема в тому, що починає занепадати вугільна галузь, та її частина, що залишилася на підконтрольних територіях, мається на увазі Львівсько-Волинський вугільний басейн. Держава не передбачає достатньо коштів, і не зрозуміло, що буде далі, тому що свого часу розроблявся план реструктуризації, за яким частину підприємств мали закривати, частину – продавати. Нині про цей план ніхто вже не згадує. Дотування з Дербюджету вистачило до квітня цього року. На наступний рік подивимося, скільки закладуть на це грошей».

Абонплата за тепло

Навряд чи порадує споживачів питання розрахунків за отримане тепло, адже доведеться мати справу з двома тарифами – оплатою за використання Гкал тепла та абонплатою. Звідки взялася абонплата? Фахівці зазначають, її нараховуватимуть, виходячи із затрат, які нестимуть оператори для підтримання тепломереж у належному стані. То нарешті труби відремонтують, і більше їх проривати не буде?

«Із наявних матеріалів можна зробити висновок, що йдеться до повернення практики 2001 року, коли були платежі умовно постійні впродовж року й умовно змінні впродовж опалювального сезону. Це просто поділ тарифу на дві частини, – пояснив Opinion Геннадій Рябцев, директор спеціальних проектів НТЦ «Псіхея». – А для того щоб підтримувати всю систему в належному стані, цього недостатньо».

Отже, труби й надалі прориватиме, і вплинути на це споживач не зможе. Орган місцевого самоврядування самостійно, коли забажає, запроваджуватиме тарифи і методики з абонплати, розроблені НКРЕП. Методики недосконалі, їх допрацьовують. Тобто робиться не те, чого вимагають від України західні партнери. Замість того щоб тепло поставляла одна компанія, а за станом мереж слідкувала інша, не пов’язана з першою, у нас обидві ці функції покладені на одну структуру, не зацікавлену в латанні труб. Але вихід із ситуації є, хоч і непростий.

«Домогосподарствам треба об’єднуватися, замовляти енергоаудит і здійснювати заходи з термомодернізації, тобто утеплення, – порадив Геннадій Рябцев. – Не варто вимагати від Кабміну знизити тарифи, а слід встановлювати нові котли у підвалах, котельнях чи на горищах, ізолювати внутрішньо будинкові мережі, замінювати їх на ефективніші. Усе визначається бажанням. У нас громадяни звикли до того, що все вирішує уряд, платить їм субсидії. Але уряд не буде цим займатися, а все робитиме для того, щоб дезертирувати із цієї сфери соціальної відповідальності. Вона не приносить прибутків, а несе лише збитки і знижує рейтинг урядовців як політиків».

Борги тиснуть

«Борги населення зростатимуть, про це свідчить статистика останніх трьох років, – вважає Олександр Сергієнко. – У 2015 році підняли ціну на газ, і тут же почали зростати борги, причому з року в рік. Левова частка заборгованості населення по газу і теплу – центральне опалення плюс гаряча вода. На початку цього року вона сягнула десь 43-44 млрд грн. Улітку, як правило, населення її погашає».

Наскільки саме зростуть борги населення, порахувати непросто. Хоча б через те, що не відома точна кількість домогосподарств у країні. Це пов’язано з відсутністю перепису населення, останній відбувся ще в 2001 році.

«Якщо тарифи буде підвищено, то почне зростати рівень неплатежів споживачів, – повідомив Валентин Землянський. – Але, головне, це потягне за собою ланцюгову реакцію, бо люди почнуть приховувати білу зарплатню. Якщо хтось заробляє 10 тис. грн, то при підвищених тарифах краще буде брати мінімалку, все інше – у конверті, щоб отримувати субсидію. А на наступний рік субсидій буде на 16 млрд менше. І люди просто перестануть платити. Ще й незрозуміла ситуація із ціною на газ. Треба було її встановити ще 1 липня. Міненергетики повинно було сказати, якою буде ціна. Цього так і не зробили».

«Не бачу особливої проблеми з неплатежами, у нас всі платять вчасно, крім держави, яка не відшкодовує пільги і субсидії, невчасно розраховується за бюджетні установи, – запевнила Тетяна Бойко. – Доволі добра система субсидій покриває найбільш незахищені верстви населення. І, можливо, за підвищення ціни на газ ця ситуація трішки зміниться, але не думаю, що будуть суттєві несплати. Десь у межах 5-7 %».

А ось Альона Бабак, заступниця голови Комітету ВР з питань будівництва, містобудування і ЖКГ, наголосила Opinion, що борги населення зростатимуть колосально. Адже в разі підвищення ціни на газ люди мають відчути позитивні зміни, чого не відбувається.

«Наприклад, якби уряд дав хоча б по 2 млрд грн на кожну область і сказав, що ці кошти йдуть як співфінансування на утеплення будинків, – розповіла пані Бабак. – Щоб суму, яка йде на субсидії, направити в один рік на термомодернізацію. Але так, щоб це можна було зробити влітку, а не в кінці року. Скажімо, 54 млрд грн в один рік на утеплення будинків, але саме на умовах співфінансування – щось дають люди, щось місцеве самоврядування, щось держава. І тоді люди зрозуміють, що входимо в опалювальний сезон із теплими будинками. Тобто відчуваємо комфорт лише в будинках. Не бачимо, що відбувається на вулиці, бо поміняти в один день там все неможливо. Це тривалі процеси».

Як подолаємо зиму?

Opinion поцікавився у відомих українців: «Яких проблем ви остерігаєтеся в прийдешньому опалювальному сезоні?»

Вікторія Стах, літераторка (Київ):

«Нам у Києві не страшно нічого: тільки б електрика була. Якщо навіть батареї центрального опалення ледь теплі, то завжди можна поставити електрообігрівачі. Моїм батькам-пенсіонерам, що переїхали жити в село і хату опалюють газовими котлами, значно тяжче – доводиться спати в теплих светрах, економлячи на опаленні. Бо там ціни справді захмарні, надто для пенсіонерів».

Остап Дроздов, журналіст, письменник (Львів):

«У мене автономне опалення в помешканні, тому я залежу лише від погоди. Хотів – увімкнув, хотів – вимкнув. Я дуже ощадливий. Зазвичай у мене вдома температура біля 18 градусів. Часто буваю за кордоном і привчив себе до того, що люди вкрай економно ставляться до опалення, ніхто там не палить, щоб узимку ходити в футболці. Усюди дуже свіжо. Котел я вмикаю десь у середині жовтня, не раніше, і то на мінімум. Із цінами на газ інакше не можна. Співчуваю людям із центральним опаленням. Я б його ліквідував повністю по всій країні».

Марія Ларченко, журналістка (Кропивницький):

«У цьому опалювальному сезоні остерігаємося того, що і щосезону в Україні – двох основних проблем. Перша – непомірні, неадекватні, невмотивовані ціни на тепло, які для простого українця ніби зашморг на шиї. А друга – якість надання цього тепла за ці скажені гроші. Чомусь для наших комунальників холоди настають “зовсім зненацька” – труби, котли, батареї починають рихтувати не навесні чи влітку, а в холоди і заморозки. Минулого року в багатьох школах, садочках і закладах медицини мали +9+12 у середині листопада. Дай Боже, цього року щось зміниться».

Євген Положій, письменник (Суми):

«Проблема буде одна – чергове підвищення цін на газ. Начебто і потрібно піднімати ціну до ринкової, але фокус у тому, що решта товарів і послуг в Україні вже або мають ринкову ціну, або наближаються до неї, або навіть перевищують. Тож подорожчання газу спричинить непропорційне зростання цін у більшості секторів економіки. Збалансування цін, враховуючи олігархічну структуру української економіки, і буде найгострішим питанням двох-трьох найближчих років».

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар