Четвер, 29 жовтня

Екологи попереджали про небезпеку радянських складів боєприпасів ще 15 років тому.

Що стало причиною вибухів біля Ічні, у третьому за величиною українському сховищі боєприпасів (в/ч А-1479)? Через що сталася катастрофа, яка змусила покинути свої домівки 12 тис. осіб? Основних версій зараз дві: недбалість та диверсія. Аналіз історії подібних катастроф свідчить: і недбалість, і недосконала охоронна система таких складів – спадщина радянської армії. Як не боляче це визнавати, наше військо все ще залишається «совковим» – за технічною оснащеністю, стандартами, свідомістю генералітету.

Під знаком червоної зірки

Фейєрверки на складах – аж ніяк не сучасна українська особливість. У СРСР вони траплялися регулярно. 13 травня 1984 року потужно бабахнуло на головній військово-морській базі Північного флоту СРСР у Сєвєpомоpську (Мурманська область, Росія). Загинули сотні солдатів. Знищено багато ракет SS-12 (балістична, здатна нести ядерний заряд), СА-1 і СА-3 (зенітні). Пожежа тривала п’ять днів.

Приблизно у ті ж роки сталися потужні вибухи на військових складах аеродрому в Білоpусі неподалік Бобpуйська та на радянській військовій базі в Східній Німеччині поблизу Швеpина.

Після розвалу СРСР, у ніч на 9 квітня 1992 року, за 10 км від Єpевана (Вірменія) запалали військові склади колишньої радянської армії. Горіло добу. Поpанено трьох осіб. Вибухнули п’ять із дев’яти розташованих тут майданчиків. Збитки становили понад 1 млpд рублів.

14 травня 1992 року у Владивостоці (Росія) сталася пожежа на складі, де зберігалося 1,5 тис. вагонів боєпpипасів. Гоpіло дві доби. Евакуювали 100 тис. містян. Вогонь повністю знищив дев’ять підземних сховищ і сім відкритих майданчиків.

«Зелений світ» попереджає…

Українська екологічна асоціація «Зелений світ» ще у 1993-1994 роках заявляла про небезпеку успадкованих від СРСР складів боєприпасів. Екологи тоді нарахували в Україні понад 100 таких сховищ. За даними «зелених», території об’єктів та кількість боєприпасів у них необґрунтовано збільшували, інколи вдвічі або втричі. А межі складів наближали до населених пунктів. Наприклад, обсяг боєприпасів на складі біля Шпиченців (Деражнянський р-н Хмельниччини) збільшився в 2,3 pази, а відстань до села зменшилася втричі. Гайсинське (Вінничина) сховище було розраховане на зберігання 800-1100 вагонів боєприпасів. Однак на початку 1990-х обсяг запасів збільшили в 1,8 pаза. Від складу до найближчого населеного пункту – всього 1,7 км.

Чому так відбувалося? Радянські очільники обрали саме Україну для розміщення боєприпасів, вивезених військами СРСР із Центральної та Східної Європи. Хоча наші склади були не в змозі безпечно вмістити такі обсяги, нікого з радянського керівництва це не цікавило. Втім, як виявилося згодом, і нового українського теж.

Де вибухне наступного разу?

Фото: dsns.gov.ua

«А в атвєт – тішина…»

Застереження експертів «ЗС» не були почуті. І перша значна катастрофа сталася вже через 10 років після виходу доповіді екологістів.

10 жовтня 2003 року на складах боєприпасів 52-ї механізованої бригади ЗСУ в Артемівську Донецької області спалахнула пожежа. Причина – необережне поводження з газозварювальним апаратом. Згоріло 10 із 17 складів, вибухнуло майже 3 тис. тонн снарядів. Пошкоджено 66 багатоповерхівок і 120 приватних осель, 5 шкіл і 3 лікарні. Двоє поранених.

Далі вибухи ставалися із сумною регулярністю.

Новобогданівка, Запорізька область, 2004-2007 роки

Тутешні склади горіли чотири рази.

Найбільша пожежа сталася у 2004-му. Майже 90 тис. тонн боєприпасів вибухали впродовж кількох днів, радіус ураження досягав 40 км. Поїзди на Крим йшли в обхід, затримувалися на добу й більше. П’ятеро осіб загинуло, 81 було травмовано. Сума збитків – 3,7 млрд грн. Причина пожежі – куріння біля арсеналу.

Звільнили начальника Генштабу ЗСУ Олександра Затинайка та головнокомандувача Сухопутних військ Петра Шуляка.

Не допомогло…

2005-й. Пожежа через спеку. Поранено пятьох.

2006-й. Вибух на складі, пожежа. Поранено чотирьох.

2007-й Вибух під час планової ліквідації боєприпасів. Двоє загинули, одного поранено. За службову недбалість на шість років ув’язнили начальника Новобогданівської в/ч і рядового.

Цвітоха, Хмельниччина, 2005 рік

Пожежа на арсеналі. Поранено дев’ять осіб. Склад умисне підпалив офіцер цієї ж частини.

Лозова, Харківщина, 2008 рік

27 серпня загорівся склад, де зберігалося 95 тис. тонн снарядів. Боєприпаси рвалися до 11 вересня. Поранено одну людину. Ув’язнили командира частини і його заступника.

Кривий Ріг, 2014 рік

20 березня загорілися військові склади з танками, повністю заправленими паливом і з повними боєкомплектами. Згоріли два Т-64.

«Це вже діагноз…»

Усі наступні катастрофи сталися вже після того, як стало остаточно зрозуміло, що Росія веде проти нас війну. Здавалося б, треба нарешті навести належний порядок та створити надійну охорону складів, але…

Сватове, Луганщина, 2015 рік

29 жовтня спалахнули склади, де зберігалося майже 3,5 тис. тонн снарядів. Загинули четверо осіб, пошкоджено 59 багатоповерхових і 581 приватний будинок. Версії: недбалість і теракт.

Новоянисоль, Донеччина, 2017 рік

25 вересня. Пожежа, вибухи. Причиною назвали підпал сухої трави.

Калинівка, Вінничина, 2017 рік

26 вересня розпочалися вибухи на складі, який зберігав 188 тис. тонн боєприпасів, зокрема ракети систем залпового вогню «Смерч», «Ураган» і «Град». Двоє осіб отримали травми.

Балаклія, Харківщина, 2018 рік

23 березня. Пожежа на найбільшому складі боєприпасів в Україні. Вибухи тривали кілька днів поспіль. Пошкоджено 265 будівель. Сума збитків – понад 200 млн грн. Внаслідок детонації боєприпасів були жертви та постраждалі.

І тепер – Ічня, Чернігівщина, 2018 рік

9 жовтня. Арсенал в/ч А-1479. Вибухи, пожежа, евакуація населення.

Де вибухне наступного разу?

Фото: dsns.gov.ua

За даними видання «Новое Время», цей арсенал був одним із восьми найбільших у СРСР, а тепер є третім у країні. Десятки тонн артснарядів, вибухових речовин, мін тощо. Станом на 2010 рік 70 % з них були непридатні до використання та підлягали утилізації.

Пожежі в Новобогданівці напоумили чиновників прийняти в 2010 році рішення про утилізацію ічнянських боєприпасів. Однак цього так і не зробили, а в 2016 році дану директиву Міністерства оборони… було скасовано.

За деякими оцінками, арсенал перевантажений на 30 %, через що ящики зі снарядами зберігалися на кількох десятках відкритих майданчиків. Знайома історія?

Народний депутат Дмитро Тимчук відвідав склад під Ічнею рік тому, якраз після Калинівки. І виявив там купу суттєвих недоліків, які стосувалися технічного облаштування території, умов зберігання боєприпасів, удосконалення системи охорони. Ліквідувати недоліки було можна лише за втручання та допомоги Міноборони та Генштабу, яким Тимчук і направив депутатський запит. Відповіді МО і ГШ були написані «під кальку» та мали цілком «заспокійливий» характер: усе знаємо, усе робиться. Як бачимо, не все…

«Впевнений, що за умови не “паперового“, а реального усунення недоліків та вирішення проблем арсеналу, нинішніх подій можна було б уникнути. – пише Тимчук. – …Сватове, Новоянисоль, Балаклія, Калинівка, зараз Ічня – це вже діагноз. І з цим потрібно щось робити. Негайно та кардинальними засобами».

Не можу не погодитись.

Довідка:

За даними «Зеленого світу» станом на 1993 рік, тільки на території колишнього Пpикаpпатського військового окpугу були розташовані два великі «центpальні» склади (обсяг зберігання – до 1400 вагонів), три середні «окpужні» (до 600 вагонів) і майже 20 «військових» (до 50 вагонів).

Великі сховища були у містечку Деpажня Хмельницької області та біля міста Гайсин Вінницької області. Седні – у Славуті Хмельницької, Любомлі Волинської областей і в Ужгоpоді. Малі склади – у Хмельницькому (два), Кам’янці-Подільському, Могилеві-Подільському, Ізяславлі, Володимиpі-Волинському, Hовогpаді-Волинському, Овpучі, Беpдичеві, Івано-Фpанківську, Мукачевому, Луцьку, Теpнополі, Самбоpі, Явоpові, Кpеменці, Чеpнівцях, смт Дзигівка Вінницької області.

Якщо ви живете у цих містах чи містечках – вам варто поцікавитися, чи існують ще склади та в якому вони стані.

Текст: Олекса Листопад

Залишити коментар