Четвер, 16 липня

Зі святом чи С празднічком?!

«С празднічком…», — так починалося чергове рекламне повідомлення в моєму телефоні. Загалом я отримала їх більше десятка. І всі, як один, торочили, що терміново треба привітати «с празднічком» дорого/коханого/милого та ще ряд епітетів чоловіка; і всі незмінно торочили про «мужской дєнь». Спочатку я ще трішки дивувалася, адже вже скільки років говорять про те, що Покрова Пресвятої Богородиці, День захисника Вітчизни – це не статеве свято.

Отак виходить, що із року в рік срачі йдуть про одне й те саме, а українським бізнес-імперіям і досі невтямки. Певний час я «розважалася», шукаючи їхні сторінки в соцмережах і детально роз’яснюючи, що це за свято та для кого. Але ця справа даремна. Бізнес по-українськи – це не про визнання й виправлення помилок. Бізнес по-українськи – це забанити, закрити можливість писати відгуки, видалити неугодні коментарі, а якщо їх забагато — то всі підчистити та взагалі закрити можливість коментувати. І тоді там утворюється свій клуб рожевих поні й метаболічних веселок: «Дєвочкі, а ви какой кремчік сваім мужчінам в офіс купілі?», «А можно заказік для учєніков 7 класа сдєлать?» Найдибільніша реклама в смс, яка мені трапилася, — «Подарі своєму мужчінє ідєальниє ручкі», і до неї фото з наманікюреними пальчиками довкола привідкритого рота.

І все ж це від того, що ми роками й десятиліттями жили в гендерно полярному суспільстві. Усі оці «чоловічі розмови», «жіночі справи», а з того і свята «мужской дєнь» і «молчі женщіна, твой дєнь 8 марта». Тут я б залюбки згадала, що в цей час десь у світі жінки змінювали науку на рівні з чоловіками, рухали прогрес… але кому я те скажу? Адже хто здатен це зрозуміти, той, певно, як і я, великими очима дивиться на всі ці рекламки та повідомлення й не може зрозуміти про що то і для кого. А хто не може зрозуміти, для того, хоч лусни, але найвищим надбанням лишаться ідєальниє ручкі для своєго мужчіни.

Проте, дивували люди, нормальні адекватні люди, які обурювалися, чого це не прийнято нині 14 жовтня вітати всіх підряд офісних «мальчіков» зі святом. Вони і справді не можуть зрозуміти, чому це свято не про всіх підряд офісних хлопчиків, що це свято про тих, хто став на захист країни як воїн, волонтер, доброволець. Я усвідомлюю, що серед офісних хлопчиків можуть бути й волонтери, і добровольці, і колишні військові. І от це свято для них, а не для всіх, хто має первинні статеві ознаки чоловіка. До того ж, дорогі мої друзі, недрузі, читачі й ті, які випадково заскочили, усвідомте, будь ласка, що на захист країни на рівні з чоловіками стала сила-силенна жінок. І це свято теж про них і для них. Тому мисліть ширше, аналітичніше, глибше.

Інша справа батьківські чатики. О, там із року в рік одна й та ж заруба – поздравіть мальчіков. І якщо вчителька чи вихователька при тямі та трішки вміє мислити, то вона, певно, сама батькам пояснить, що це не 23 лютого перенесли, що це не свято за статевою ознакою – це День захисника, а серед захисників і хлопці, і дівчата. І це не авансове свято, це не про те, що «коли виростеш, станеш мужчиною», це свято по факту.

У минулому році одна знайома вчителька зробила мудро: вона напередодні покликала в клас одного батька — ветерана. Хорошого чоловіка з почуттям гумору. Він із собою взяв посестру, яка з 2014 року пішла на війну як парамедик, і з невеличкими перервами працює там і зараз. І от вони прийшли — довго гралися, говорили, читали з дітьми. І лише тоді батькам дійшло про що те свято. А, головне, діти — вони відверто дивувалися, коли їм говорили «с празднічком».

Часто адептів привітання за статевими ознаками обурюють, тому що от у дівчаток є 8 березня, а у хлопчиків немає. І тоді дуже важко пояснити, що 8 березня — це теж не зовсім про стать. Це теж не свято дівчаток. Це день боротьби жінок за рівноправ’я. А ці маленькі кицюні в бантиках – вони ще не встигли усвідомити своєї нерівності в суспільстві, і не про них той «женскій дєнь».

Це можна пояснювати та розповідати без кінця й без краю. І все одно заплутана логіка гендерних свят братиме своє. І щоби вже коротко й точно розставити всі крапки над «і», то варто запам’ятати, що 14 жовтня – це День захисників Вітчизни (чоловіків і жінок). Маєте поряд добровольців, військових, волонтерів – привітайте. Можете обійтися без звичних шкарпеток/пінки/крему, а просто щиро подякувати. Для них розуміння того, що це все недарма, набагато цінніше.

Хочете привітати тата – дочекайтеся Дня батька, їх у році аж два: третя неділя червня й вересня.

Не можете жити без свята за статевою ознакою – привітайте хлопців із Міжнародним днем чоловіків, 19 листопада.

І про 8 березня заодно. День матері – друга неділя травня, а Міжнародний день дівчаток відзначають, за проголошенням ООН, — 11 жовтня.

Тільки я вас дуже прошу, навіть у ці дні, перш ніж бігти за шкарпетками, квітами й рештою подарунків, хоча б поцікавтеся історією свята, його символізмом, і обтяжте себе хоч на хвилиночку працею – пояснити дитині про що й для чого цей день.

А в честь Покрови Пресвятої Богородиці, в честь Дня захисника Вітчизни я вітаю всіх, незалежно від гендерних ознак, хто став на захист нашої країни. Я радію, усвідомлюючи, що живу поряд із такими людьми. Я вдячна кожному з вас за те, що можу зараз дивитися в синє небо крізь золоте листя та не боятися за своє життя в цьому мирному місті. Я дякую вам, що це місто лишилося мирним, що ми тут як і раніше можемо сперечатися, обійматися, сміятися і плакати, але в мирі… Я дякую вам за кожну золоту осінь і за кожен спокійний день. Тільки вашою жертвою, вашою працею ми сьогодні вільні!

#ЗАВДЯКИВАМ

Татуся Бо

1 комментарий

Залишити коментар