Вівторок, 20 листопада

Олег Тягнибок, лідер ВО «Свобода», заявив, що не має намірів балотуватися у президенти на найближчих виборах. Натомість лідер організації запропонував підтримати кандидатуру Руслана Кошулинського. Однак остаточне ім’я єдиного кандидата від усіх націоналістичних сил планують оголосити 1 січня. Більше про продовження політичних змін – у реакціях від Opinion

Допис, у якому Олег Тягнибок додатково повідомив про своє рішення, розпочався із розлогого вступу про те, що місія сучасного покоління полягає у тому, аби завершити перемогою свою боротьбу та не посоромити слави героїв. А ось питання того, чи матимуть націоналісти спільного кандидата на президентських виборах Тягнибок назвав таким, на яке ціла нація очікує відповіді. Скромненько так, нічого не скажеш.

Так ось, Тягнибок наполягає на тому, що інтереси нації та держави мають бути вищими за будь-які амбіції. Саме тому голова «Свободи» не висуватиме свою кандидатуру. Однак підходящий кандидат все ж є – Руслан Кошулинський, який, за словами Тягнибока, має досвід керівництва державою в критичний для країни момент. Автор допису закликав всіх побратимів-націоналістів підтримати цю кандидатуру.

Блогерка Роза Туманова, яка раніше також була членкинею «Свободи», зауважила, що у цьому випадку переміг здоровий глузд, адже «сунути» у вибори знову Тягнибока, який значно втратив довіру, означало б наперед і з тріском програти. Ба більше, Туманова наголошує, що партії слід було б змінити і самого Тягнибока як керівника, а не просто сліпо слідувати всім його рішенням. У підсумку блогерка привітала «Свободу» з достойним кандидатом, додавши, що партії слід також навчитись офіційно визнавати свої промахи та необачні кроки. Тоді хвилю охочих долучитися до об’єднання довелось би навіть стримувати.

Але далеко не всі блогери та лідери українського сегменту фейсбуку вирішили присвятити такій новині дописи на багато літер. Ось, наприклад, політичний експерт Олексій Мінаков просто відзначив, що Олег Тягнибок вирішив піти… проти тренду. Ну, а що? Поки Садові та «Демальянси» об’єднуються в нові сили, треба ж якось змінити фокус уваги. Ось вам, будь ласка, завжди йшов на вибори, а тут хіба що проголосувати збігаю.

А ось блогер та політолог Леонід Швець не пожалкував для націоналіста і власного сарказму. Каже, відмова Тягнибока йти на вибори – це ціла національна трагедія, треба приспускати прапори. Ну, що ж тут поробиш. Отак справжні катаклізми та проблеми і залишаються непоміченими, а що ви думали?

Натомість політолог Петро Олещук підкреслив, що рішення висунути Кошулинського все ж є правильним з точки зору «гри в довгу». Адже цей кандидат є для націоналістичного електорату безумовним авторитетом, що дозволить консолідувати виборців. Крім того, інші націоналістичні сили тепер навряд чи висуватимуть когось на вибори, бо в порівнянні це виглядатиме доволі дріб’язково. Але є і проблеми. Політолог наголошує, що пізнаваність Кошулинського є суттєво нижчою за Тягнибока, про котрого за всі роки, мабуть, чули вже всі. Але це вже питання до власне передвиборчої кампанії, якої ще треба дочекатись.

Про правильність вибору «Свободи» написав і письменник та військовик Борис Гуменюк. Він розповів, як колись Кошулинський здував його, подавшись на фронт у чині сержанта, хоча й міг після депутатства приміряти на себе штани з генеральськими лампасами. Таким чином, на думку Гуменюка, об’єднавшись, українці зможуть вивести нового кандидата у другий тур президентських перегонів. Ну, тут хоч з амбіціями, але вже трохи більш приземленими, аніж у першому дописі Тягнибока.

Підтримав Кошулинського й активіст «Свободи» Олександр Аронець, розповівши про досвід Руслана у минулих виборах мера Львова. Тоді він за доволі короткий проміжок часу зміг набрати чималу підтримку виборців та потрапити у другий тур. Як і в дописі Гуменюка, Аронець впевнений, що новий кандидат матиме всі шанси на прохід у другий тур.

Інший «свободівець» Андрій Кондратьєв спробував узагальнити тези тих, хто встиг виступити проти нового кандидата у президенти від «Свободи». За його словами, противникам Кошулинського або не подобається прізвище, або вік, або наявність чи відсутність інформації про коріння. У підсумку ж автор зазначає, що жодних претензій від «здорових людей» він так і не побачив. Я б тут трохи пофілософствував про те, що не варто мислити лише у масштабах своєї стрічки новин, але ж то таке, правда?

А блогер та економіст Борис Кушнірук вважає, що висування Кошулинського на президентські вибори вже нікого не дивує. Адже очевидно, що Тягнибок на цих виборах може набрати ще менше, ніж на попередніх. Це не дозволить партії виступати в ролі головного осередку націоналістів. Тому й було прийнято таке рішення. А ось проблема, на думку автора тексту, полягає у тому, що навіть націоналістично налаштовані виборці втомилися від постаті Тягнибока. Та в будь-якому разі погані результати президентських виборів можна буде списати власне на Кошулинського. У такому разі це ще й трохи «погасить» його можливі амбіції очолити партію.

Збирав реакції та сльози Тягнибока Степан Коза

2 комментария

  1. «Большинство ученых в США, Украине, Канаде или Германии соласны с тем, что радикально идеология ОУН в большой степени опиралась на две составляющие: первая — идея этнически чистой Украины и вторая — движущая мотивационная сила антироссийских, антипольских и антиеврейских убеждений» (Павло-Роберт Магочій, Йоханан Петровський-Штерн. Евреї та Українці. Тисячоліття співіснування. – Ужгород: Видавництво Валерія Падяка. – 2016 – С. 80). «Анализируя идеологическую позицию и военные операции украинских националистов, Тимоти Снайдер отмечает, что «ОУН-Бандера… — националистическая организация, которая стояла во главе этой партизанской армии, давно постановила лишить Украину национальных меньшинств» (Криваві землі: Європа поміж Гітлером та Сталіним. Пер. з англ.. М.Клімчука та П.Грицака – Київ: Грані-Т.2011. – с. 339.) Тарас Курило, который тщательно изучал украинский националистическую прессу, недвусмысленно указывает на грубый антисемитский уклон ОУН, который, по его утверждению, был в сердцевине идеологии этой организации. По его словам, это является «неопровержимым доказательством того, что организованные ОУН милицейские подразделения привлекались к еврейским погромам и расправам еще до того, как нацисты расформировали их в августе 1941 года» (Taras Rurylo. “Tre Jewish Question” in Ukreinian Nationalist Discourse”. In Yohanan Petrovsky-Stern and Antony Polonsky, eds., POLIN, vol. 26, Jews and Ukrainians (2014). p. 234). Об этом же говорил президент Израиля Реувен Ривлин в Верховной Раде Украины, во время речи о трагедии в Бабьем Яре. Он заявил: «Многие пособники преступления были украинцами. И среди них особо выделялись бойцы ОУН, которые издевались над евреями, убивали их и во многих случаях выдавали немцам. Верно и то, что было более 2,5 тысяч праведников народов мира — те считанные искры, которые ярко горели в период темных сумерек человечества. Однако большинство молчало».

  2. Pingback: Передвиборча рокіровка: замість Тягнибока від «Свободи» балотуватиметься Руслан Кошулинський — up.org.ua

Залишити коментар