Субота, 24 жовтня

Днями Спілка українських підприємців та Офіс ефективного регулювання презентували рейтинг Regional Doing Business 2018 – місцевий аналог Doing Business від Світового банку, розроблений за аналогічною методологією. У фокусі дослідження шість напрямів взаємодії підприємців із владою: створення підприємства, сплата місцевих податків, одержання дозволів на будівництво, оформлення земельної ділянки під об’єкт нерухомості, приєднання до електромережі та якість електронних сервісів. Максимальний бал, який могли отримати регіони в ході дослідження – 600. 

І у порівнянні з максимальним балом, реальні результати виявилися дуже скромними: на першому місці опинилася Вінницька область, набравши лише 334 бали, із незначним відривом від неї Франківщина та Житомирщина, які набрали 332 та 313 балів, відповідно. Засновники рейтингу вказують, що порівняно з минулорічними показниками прогрес очевидний і частина областей дослухалася до рекомендацій експертів, зокрема: на Житомирщині стало простіше створити нове підприємство, Чернігівщина полегшила умови відведення земельних ділянок, Харківщина спростила вимоги до сплати та адміністрування місцевих податків. Але попри позитивну динаміку зміни в бізнес-середовищі відбуваються надзвичайно повільно, а вирішення частини питань взагалі зупинилося.

Зокрема, дві загальноукраїнські проблеми упродовж року так і не вирішилися — складність підключення до електромереж та проблема пайової участі, яка містить величезну корупційну складову й буквально відлякує інвестиції порядних компаній. За рік показники цих пунктів навіть погіршилися. Відповідно, позитиви є точковими, і влада готова змінювати правила гри лише там, де це не зачіпає інтереси певних чиновників чи пов’язаного з ними бізнесу.

Укладачі рейтингу, аби продовжити діалог із владою тепер вже на центральному рівні, організували обговорення якісного регулювання бізнесу, запросивши на захід представників Міністерства економічного розвитку, Комітету з питань податкової та митної політики, Державної регуляторної служби, Офісу підтримки реформ та представників реального сектору.

Попри гучні декларації урядовців та депутатів про спрощення умов роботи, стимулювання розвитку та відкритість до пропозицій, бізнес не помічає, що умови ведення діяльності в Україні стали простіше. Зміни, що регулярно вносяться до законодавства, яке регулює роботу реального сектору, або не призводять до полегшення умов діяльності, або погіршують ситуацію. У результаті на п’ятому році реформ розчарування компаній від їх відсутності змінилося очікуванням, що змін не буде взагалі. Для економіки, яка впродовж кризи скоротилася на 20 %, і з того моменту зростає на мізерні 3 % щороку – це дуже тривожний сигнал, адже тільки реальний сектор насправді може забезпечити стійке зростання ВВП, ріст доходів населення та стабільні бюджетні надходження.

У рейтингу просування реформ іМоРе, від VoxUkraine, компонента «бізнес-середовище» стабільно в топі за кількістю прийнятих законодавчих змін, але якщо говорити про їх імплементацію, то динаміка вже на така вражаюча. Кількість змін, що передбачали спрощення ведення бізнесу, за останні роки збільшилася в кілька разів, але податкове адміністрування простіше не стало, як і регулювання.

Відповідно до останньої щорічної оцінки ділового клімату USAID, основними перепонами для розвитку бізнесу є: високі ставки податків, складне адміністрування, часті зміни економічного законодавства, високий регуляторний тиск та корупція. Відзначаючи, що загалом бізнес-клімат у країні покращується, підприємці вказують, що рівень довіри бізнесу до державної політики залишається низьким, особливо коли йдеться про малі та середні підприємства. 58 % таких компаній вважають державу перешкодою для ведення бізнесу чи навіть «ворогом» бізнесу. Із збільшенням розміру підприємств зменшується частка тих, хто вважають державу ворогом, і збільшується частка тих, хто вважає державу перешкодою або обмеженням для бізнесу. А от відсоток тих, хто сприймає її як партнера, попри усі успіхи дерегуляції, ледь дотягує до 14 %.

Законопроекти, покликані стимулювати розвиток бізнесу, реєструються в парламенті щотижня. Частина з них приймається депутатами, але реальний сектор все одно зростає дуже повільно. Одна з основних проблем — навіть після прийняття необхідних норм, їх просто не виконують або затягують старт виконання на роки. Податкове законодавство часто не трактується однозначно — деякі фіскальні норми можна читати як завгодно, виконуючи чи не виконуючи, в залежності від обставин. Інструкції з адміністрування діяльності та вимоги контролюючих органів теж можуть трактуватися душе широко, створюючи проблеми для бізнесу буквально під час кожної перевірки.

За даними офісу бізнес-омбудсмена, за два квартали цього року кількість скарг від бізнесу на зловживання державних органів у порівнянні з минулим роком зросла на 73 %. При цьому, 62 % скарг стосувалися саме порушення прав бізнесу під час податкових перевірок. Дві третини скаржників – малий та середній бізнес. Власне, ті компанії, які мають потенціал до зростання та держава повинна підтримувати заради прискорення темпів зростання ВВП.

Підприємці обурені, що їх переважно турбують дрібні галузеві питання, на які, як правило, ніхто навіть уваги не звертає, бо у високих кабінетах думають про глобальні речі. Зрештою, у цьому й полягає проблема неуспіху дерегуляції в Україні.

Звичайний електронний документообіг суттєво спростить життя не лише бізнесу, а й контролюючим органам, оскільки пришвидшує усі перевірки, дозволяючи дистанційно проводити більшість із них. Більше того, електронний документообіг – це прозорість не лише для ведення бізнесу, а й роботи самих контролерів, яка суттєво знижує корупційні ризики в багатьох сферах бізнесу. Але реформа розтягнулася на роки, й навіть не наближається до завершення.

Уже зараз усі засоби для подальшого просування цієї реформи є — кожен підприємець має електронні ключі, Державна фіскальна служба (ДФСУ) акумулює в себе на серверах масу відомостей про діяльність компаній. Окрім того, служба постійно працює над вдосконаленням різноманітних систем оцінки ризиків у діяльності компаній, а розробники програмного забезпечення завжди готові запропонувати державі та бізнесу готові рішення для впровадження будь-якої ідеї. І на цьому ринку дуже висока конкуренція. Насправді, єдина причина, того, що перехід до електронного документообігу йде так повільно — відсутність розуміння державою потреб бізнесу.

Здебільшого у високих кабінетах немає чіткого розуміння, які саме зміни можуть спростити роботу компаній. Там більше опікуються питаннями податкових надходжень до державного бюджету. Зокрема, підприємці, діяльність яких підпадає під акцизи, обурюються тим, що ставки акцизів індексуються Мінфіном без обговорення. До того ж, сам відсоток індексації не завжди зрозумілий, а формули непрозорі. Часто компанії сприймають це не інакше як банальне бажання зібрати до Державної казни більше податків та зборів. При цьому уряд взагалі не зважає на те, що збільшення податкового навантаження призводить до зменшення обігових коштів компаній. І, в решті-решт, до зниження виробництва та, власне, обсягів податкових платежів у майбутньому.

Також підприємці, що працюють легально та сплачують податки, незадоволені абсолютно неконкурентними умовами роботи в державі. На ринку, особливо роздрібному, працює чимало підприємців, які навіть фіскальні чеки не видають, відповідно жодних податків взагалі не сплачують. Чому фіскальна служба роками не помічає ці компанії, а уряд ігнорує цю проблему? Інакше як корупційними змовами пояснити це не можна.

Таке ставлення влади до бізнесу обурює реальний сектор, бо фактично ті, хто регулярно сплачує податки, змушені працювати в неконкурентних умовах порівняно з тими компаніями, які взагалі нічого не платять. Та як тільки державі потрібні кошти, вона зазирає в кишені легального бізнесу, навіть не намагаючись знайти вільні кошти в тіньовій економіці держави. При цьому, працюючи легально, підприємці обтяжені значними застарілими нормами ведення роботи: як наприклад, бухгалтерські книги, які вже рік намагаються скасувати, а віз і нині там.

Відсутність діалогу між владою – основна причина іншої проблеми, яка турбує бізнес: «законодавчого спаму» в Україні. Кількість змін, які вносяться парламентом до вітчизняного законодавства, очевидно надмірна. Не завжди ці зміни необхідні та корисні, але бізнес має у своїй роботі враховувати їх, постійно змінюючи моделі роботи, принципи ведення документації, форми подання звітності тощо. Більше того, нерідко під час імплементації законодавства ЄС, норми союзу просто копіюються без урахування українських реалій. У результаті закони, що не виконуються, бо виконати їх просто не можна – множаться. Це суттєво погіршує планування роботи на перспективу, і часто підприємці не стільки хочуть змін, скільки чекають, що їх не буде.

Яскравий приклад – невизначеність щодо чергової податкової реформи, яка мала б відбутися з нового року. Відповідно до податкового законодавства, будь-які зміни, що стосуються податкової системи, мають упроваджуватися за шість місяців до початку нового бюджетного року, аби підприємці мали час на адаптацію до нових умов роботи. Роками ця вимога не виконується. Цього року ситуація вкотре повторюється — за три місяці до початку нового бюджетного року ситуація зі заміною податку на прибуток податком на виведений капітал лишається невизначеною.

За останніми даними, Мінфін пропонує МВФ абсолютно нейтральний варіант податкової реформи, із точки зору впливу на бюджет. Утім фонд все ще вважає зміну податкової політики несвоєчасною та необґрунтованою. Навіть знайшовши компенсатори для можливих бюджетних втрат обсягом 35-48 млрд грн, Мінфін не може досягти порозуміння з фондом. Зрозуміти кредитора останньої інстанції можна – наступного року країна має виплатити значні кошти зовнішнім кредиторам, пережити вибори, формування нового уряду, парламенту. Усі ці фактори є ризиками. Додавати до них черговий, у вигляді нового податку МВФ, просто не хоче. Та навіть якщо Мінфін зможе вмовити МВФ на заміну одного податку на інший, для бізнесу нині це буде радше виклик, а не перемога. Адже за той час, що лишається до нового року, фіскальна служба не встигне до кінця опанувати адміністрацію нового податку, а самі підприємці не зможуть освоїти нову вимогу до податкової звітності. Тож помилок, штрафів і пені уникнути не зможе більшість компаній. Це лише один із численних прикладів того, як держава систематично ігнорує інтереси реального сектору.

Насправді, за таких умов очікувати на підвищення податкової культури компаній та утримання платіжної дисципліни дуже важко. В основі стосунків між державою та бізнесом мають бути довіра та повага. Без цих складових підприємці переконані в тому, що держава їх розглядає лише як джерело грошових надходжень. Так чи інакше, але вони будуть шукати шляхи оптимізації податкового навантаження й виводити кошти з країни, замість того, щоби реінвестувати їх у розвиток свого бізнесу. А держава, переконана, що її вкотре хочуть надурити, тож буде й надалі гальмувати дерегуляційну реформу, аби утримати контроль над реальним сектором. На жаль, чиновники цього не розуміють, укотре дорікаючи, що тіньовий сектор української економіки знов зріс до 40 % і це потребує посилення контролю, запровадження нових вимог діяльності до гравців різних ринків та чергових змін до законодавства, які б передбачили нові запобіжники, а відтак чергові перепони для розвитку.

Текст: Валентина Ющенко

Залишити коментар