Субота, 4 квітня

Може, ви, звісно, чули про цей феєричний успіх нардепів, але для тих, хто все пропустив, розповідаємо. Верховна Рада розглянула подання Генпрокуратури про зняття недоторканності з «опоблоківця» Олександра Вілкула та… провалила голосування. «За» свої голоси віддали лише 137 нардепів. Більше про гнів у мережі – у реакціях від Opinion.

Ну що, почнемо, звісно, з радості самого Вілкула, аби потім до його сторінки вже не повертатися. Так ось, одразу після результатів голосування він написав, що всі стали свідками «фарсу, влаштованого політиканами з Генпрокуратури». Вже цікаво, правда ж? Каже, його адвокати знайшли у діях ГПУ ознаки семи складів кримінальних правопорушень. Дивно, звісно, що у самого Вілкула нічого не знайшли. Але то таке. Так ось, наприкінці звернення все ще «недоторканний» пообіцяв продовжити політичну боротьбу з цим режимом та корупційним терором, який вони (мабуть, представники цього ж режиму) розгорнули. Ех, Олександре-Олександре, ви ж ще на потяг можете встигнути, навіть не в плацкарт…

А ось ініціатор подання про зняття недоторканності з Вілкула, генпрокурор Юрій Луценко, назвав результати голосування днем ганьби Верховної Ради. За його словами, це засвідчило, що показувати в декларації 155 млн, підписувати розпорядження, що несе 5 млн збитків державному бюджету, та наказ про вивід двох цехів стратегічного об’єкту з держвласності – можна. Отаке, закон драми збережений, он вам радість, ось вам гнів. Тепер давайте перейдемо до інших реакцій.

Політичний експерт Олексій Мінаков назвав результати голосування подарунком для самого Вілкула. Чому? А бо ця ситуація може додати героїчності до його образу як опозиціонера, якого утискає влада, і створить додатковий піар довкола його особи. Ба більше, експерт додав, що міг би подумати, що влада номінує «опоблоківця» на участь у президентських виборах, але свої корективи трохи вносить Бойко зі своїм піаром. Тож хто саме балотуватиметься від «Опозиційного блоку» – поки що невідомо. А може, посваряться і взагалі на вибори не підуть? Чи так не буває?

Втім, ідею про те, що Вілкула могли обрати кандидатом від «Опоблоку» з’явилась і у блогера та активіста Назара Приходька. Мовляв, у такий спосіб Верховна Рада зробила з нього «мученика» та «опозиціонера».

А ось нардеп та колишній журналіст Мустафа Найєм нагадав, що всі ті депутати, котрі не голосували за зняття недоторканності з пана Вілкула, вже 15 років рвуть на собі сорочки, вимагаючи скасувати інституцію депутатської недоторканності взагалі. Та, може, воно й так, просто бояться з Вілкула починати. Всіляке ж буває.

Натомість народна депутатка Ганна Гопко переконана, що провал голосування є свідченням ганебних закулісних домовленостей, коли одна рука вносить подання про зняття недоторканності, а інша (чи інші) чомусь не тисне на кнопку «за». Важливо, що й питання, власне, було не про затримання Вілкула (йому вже гикається, мабуть), а просто про можливість проводити слідчі дії. Отак більшість постмайданних фракцій свідомо зіграли в піддавки.

До слова, про тих, не голосував. Хтось промовчав, а хтось спробував виправдатись. Наприклад, нардеп Ігор Мосійчук розповів, що мав справи дещо важливіші за присутність на голосуванні, бо був у Шевченківському райсуді Києва і спробував визволити з-за ґрат ветерана війни Віктора Камінського («Жака»), який під час боїв за Іловайськ врятував життя декільком сотням українських воїнів. Пізніше Мосійчук написав, що «Жака» таки звільнили.

До слова, про Мосійчука – військовик і громадський діяч Станіслав Краснов нагадав, що свого часу з нардепа недоторканність зняли. Навіть при тому, що доказів провини не було, а справи ГПУ були шиті не просто білими нитками. Скоріше, навіть не шитими. Краснов підкреслює, що не каже за персональну винуватість чи невинуватість Вілкула, а просто натякає на показовість, коли за одного нардепа проголосували, а за іншого щось якось ніяк.

А тепер беремо нашу уявну камеру та направляємо її на народного депутата Володимира Парасюка. Каже, якщо не можемо знайти суддівського молотка для Вілкула, то дерево з міцною гіллякою вже давно на нього чекає. Навіть дає гарантію, що дочекається. Ну, Парасюк – хлопець такий, як не дерево, то може й із кулаками полізти чи навіть ногами помахати. Справжній ідеал політика, одним словом.

Блогер Роман Шрайк просто нагадав, що Верховна Рада – це не суд присяжних, адже в залі ступінь провини не визначається, а просто дається дозвіл вважати нардепа звичайною людиною. А там вже нехай суд вирішує, є склад злочину чи немає. Так ось, Шрайк наголошує, коли стається таке, що народні обранці виступають за скасування недоторканності в принципі, а потім відмовляються віддати голос у випадку з якимось умовним Вілкулом, знайте: перед вами лицеміри.

Нардеп Віктор Чумак зізнався, що йому абсолютно не дивно дивитися, як Вілкулу інкримінують справу семирічної давнини, яка не має жодної судової перспективи. Похоронені «вишки Бойка», розслідування по Майдану, справа Новінського, Добкіна, Довгого тощо. Чумак підкреслює: це все імітація реформ, діяльності та відповідальності. «Симулякр», – сказав би хтось розумний, але я просто промовчу.

«У такий скрутний і визначний історичний для України час такі дії народних обранців, навіть коли когось обирали за гречку, несуть загрозу національній безпеці», – наголошує автор та волонтер Мирослав Гай, додатково запитуючи, чи не буде зала Верховної Ради напівпустою, якщо раптом РФ почне розвивати повномасштабне вторгнення. Загалом, справедливий такий діалог. От тільки полайкали та порепостили його, на жаль, не нардепи.

Волонтер Родіон Шовкошитний наголосив, що, на його думку, Вілкул не просто заслуговує на притягнення до кримінальної відповідальності, але й на фізичну та болючу смерть, на яку заробив уже давно. За словами автора допису, якщо скласти умовний рейтинг наявних… назвімо це ворогами, то все ще недоторканний «опоблоківець» буде в лідерах цього переліку.

Сергій Іванов, блогер та журналіст, назвав такі результати голосування нардепів логічним наслідком ситуації, коли політичний генпрокурор вносить подання, дбаючи, передусім, про власну політичну кар’єру та не переймаючись долею власне кримінальних проваджень, а депутати обачливо не голосують. Ну, бо реально оцінюють імовірність того, що дуже скоро наступний такий політичний генпрокурор може прийти по них. І, звісно, не з порожніми руками, а з таким самим процесуальним мотлохом. Правосуддя, в якому ніхто не зацікавлений, – підсумок, як на мене, доволі промовистий. Ще й Вілкул там радіє, зібрався боротися з кимось. Дякуємо, що відвідали наш цирк. Щиро сподіваємося, що наступних показів у нашій програмі не буде.

Збирав реакції та вірив, що Вілкул не з’явиться на нових білбордах, Степан Коза

Залишити коментар