Вівторок, 20 листопада

Народний депутат чотирьох скликань, екс-віце-прем’єр-міністр України, польовий командир Майдану 2004 року, Надзвичайний і Повноважний посол України в Білорусі, перемовник у Мінському процесі – Роман Безсмертний, розповідаючи про принципову різницю між нами й агресивними сусідом,  схематично відтворював усі процеси олівцем на аркуші. Його картина світу почала формуватися ще в дитинстві дідом Дем’яном, і вже потім — при вивченні світової історії в школі, університеті й написанні дисертації. Справжній інтелектуал і надзвичайно інтелігентний політик, який «втомився підносити патрони тим, хто не вміє стріляти» і тому має намір взяти участь у президентських перегонах, поділився з Opinion секретом результативності свого життя, пояснив, як наука про минуле допомагає передбачити майбутнє та неможливість появи в Росії нових лідерів, розказав чому не важлива доля Путіна й Лукашенка, про справжню цінність Томосу й дві частини українського суспільства. 

Про секрет успішності та дитячі мрії

Розумієте, мене з дитинства батько вчив, що за алфавітним порядком спочатку йде наш рідний Мотижин, а потім уже Москва. От я і запам’ятав це з дитинства. Секрет успіху – не тільки в амбіціях. Мене з дитинства навчили пахати. Я не вмію працювати на півсили. Якщо ти працюєш, то обов’язково повинен показати результат. Тому в навчанні докладав максимальні зусилля, у праці — максимальні зусилля. Ось у цьому й секрет результативності життя.

Незважаючи на те, що Мотижин — це звичайне село, і виріс я у звичайній радянській сім’ї (мама все життя пропрацювала в лікарні, батько в колгоспі), але родинний код, ставлення до праці й відповідне виховання – ось головні передумови успіху.

Перша моя дитяча мрія – стати льотчиком. Тривалий час у дитинстві мені снилися польоти в космос. Пам’ятаю, що лякався цього. Одного разу прокинувся зранку, наді мною стоїть бабуся, мамина мама, і дмухає на мене. Вона була людиною дуже віруючою, була церковним старостою, зналася на багатьох речах. Із того часу польоти перестали снитися. Невдовзі минула й ця мрія стати льотчиком. Натомість почали з’явитися дуже прагматичні мрії, але то було набагато пізніше.

Батько мріяв, щоб я став військовим. Він дуже хотів, щоби після сьомого класу я вступив до Суворовського училища. Я був проти. Зібрав документи та здав їх на історичний факультет.

Батьки довго про це не знали. Аж до того часу, коли поштар приніс повідомлення про те, що я вступив на історичний факультет (ми якраз копали картоплю); і якби не цей поштар, то вони й не дізналися б. Батько був дуже мовчазний. Він мовчки ображався на мене, але завжди казав, що це мій вибір і я за нього відповідаю.

Про те, чому саме історія

Якщо взяти шкільні журнали з четвертого класу до десятого, там у кожнісінькій клітинці з історії стоїть оцінка «п’ять» (на той час була п’ятибальна система). І лише в одній – «четвірка». Я дуже добре пам’ятаю цей невивчений урок: тема була «Паризька комуна». Я знав історію, але не так, як треба було до уроку підготуватися, тому й отримав четвірку.

Взагалі з дитинства дуже любив читати. Хлопець завжди читає про що? Про війну! А це історія. Тому я її знав. Читав, починаючи з Рафаелло Джованьйолі «Спартак» і закінчуючи партизанськими книгами Олександра Сабурова, Сидора Ковпака. Про середньовічні повстання, про стародавні віки… Читав художню літературу. Ну а що таке художня література? Це переказ відповідних історичний подій. Тому історія далася дуже легко. А перші мої учителі історії ще й грали у футбол, яким я марив із дитинства. Тому історія і футбол поєдналися.

Ще в інституті помітили, що я дуже часто використовую історичні паралелі щодо розуміння ситуації й пояснення. І якщо вважати, що історія розвивається по спіралі, то все вже колись було, тільки відбувається в іншому емоційному стані. Тому дуже легко розглядати нинішні події на прикладі аналогій. А якщо ти добре розумієш перебіг подій, то це взагалі дуже полегшує аналіз ситуації.

Роман Безсмертний: «Нинішня точка найвищої напруги – це Азов»

Про інакшість Росії

Війна була абсолютно передбачуваною… Ви розумієте, із перших днів мого перебування в українській політиці я влився в політичне середовище таких людей, як Михайло Горінь, Левко Лук’яненко, Ігор Юхновський, Леон Горохівський, В’ячеслав Чорновіл. Дехто з них по 20-25 років відсидів у таборах. Я розумів, хто їх туди запроторив, тому для мене тема вододілу існувала завжди.

Я знаю, що таке Київська Русь і що таке Заліська Русь. Чув дві історії ще з дитинства: у школі мені розказували одну історію, а вдома, дід Дем’ян, який пройшов через Другу світову, – іншу. Я завжди жив, розуміючи ці дві історії. При цьому дід казав: «Ти навіть не подумай розказувати те, що я тобі кажу. Ти маєш знати, але не треба про це говорити».

Із 1996 року, відколи почав працювати з Кучмою, бачив: на Банковій прекрасно розуміли, що рано чи пізно нам не уникнути протистояння. Який воно матиме характер, було незрозуміло. Але те, що це станеться, було очевидним…

Згадую, й навіть сьогодні можу сказати про це: перед від’їздом у Мінськ (лютий 2010 року, Роман Безсмертний був призначений Надзвичайним і Повноважним послом України в Білорусі – прим. ред.) я зустрічаюсь із президентом Януковичем. Він мені каже: «Ти розумієш, головне сьогодні для нас – це кордон з Росією і кордон із Білоруссю. Якщо ми його не побудуємо, то буде біда». Тобто, якщо вже Янукович це розумів, то що казати про інших…

Ще одна річ, яку треба розуміти: у нас нині вже не два поля битви, а три: є Крим, є Донбас, а є ще й Азов. Ми чомусь говоримо весь час про Донбас, але нинішня точка найвищої напруги – це Азов.

Роман Безсмертний: «Нинішня точка найвищої напруги – це Азов»

Про Білорусь

На сьогодні Білорусь повністю керована Москвою, а точніше Кремлем.

Насправді, якби вам пощастило (чи не пощастило) прожити 24 години в Білорусі, і при цьому працювало б їхнє радіо чи телевізор, то ввечері ви почували б себе хворою людиною. Інформація в білорусів повністю заповнена російськими джерелами. Причому альтернативи цьому немає. Той, хто має там супутникове телебачення, періодично може дивитися якісь українські канали. Тому для нас різниці – Росія, Білорусь – ніякої немає. Ми повинні це розуміти. Ніхто не буде запитувати в Лукашенка: використовувати території чи не використовувати. Сьогодні на території Білорусі дві військові бази: стратегічна й тактична авіація, які після навчання наповнені живою силою. Москва весь час тисне, щоби присутність живої сили збільшувалася. Для чого? Не треба пояснювати.

Якщо подивитися на українсько-білоруський кордон, то тут не багато не мало – тисяча кілометрів. З усіх пунктів пропуску тільки два врегульовані, а решта – це ходи туди-сюди, ці кілометри не контролюються. Білорусь – це не тільки проблема України, це проблема з точки зору безпеки всієї Європи. І не скористатися цим Кремль не може; він буде увесь час використовувати цю потенційну загрозу.

Роман Безсмертний: «Нинішня точка найвищої напруги – це Азов»

Про Лукашенка й Путіна

Доля Лукашенка як лідера може припинитися в будь-який момент — це залежить від його поведінки; його доля повністю в руках Путіна. А що стосується Путіна, то в принципі жодної різниці між Юрієм Долгоруким, Іваном Грозним, Петром Першим, Сталіним, Брежнєвим, Путіним не існує. Чому? Бо це лінія цивілізаційного розлому.

Рух цивілізації відбувається із Заходу на Схід, а народорозселення — із Сходу на Захід. Періодично раз на певний час вони зустрічаються. Варвари зустрілися на лінії Римської держави.

Ми проходимо чергову лінію, яку я б назвав IT-лінією конфлікту. Це Римленд, а це Хартленд, тому прізвища в Росії не мають жодного значення. Нинішню Росію я іменую словами Рейгана «Імперія Зла». Яку вона форму обирає та хто її лідер – не має значення.

Про можливих нових лідерів Росії

Чи можуть молоді люди, які виїхали вчитися з Росії на Захід, повернутися та щось змінити в цій державі? На жаль, мало хто з них повертається назад у Росію після навчання за кордоном. А якщо повертаються, то тільки ті, хто не може себе почувати комфортно в західному світі. І найважливіше: їхній вплив сьогодні, завтра й в перспективі на російську політику мінімальний. І він буде таким, тому що природа самої Росії, Радянського Союзу, Російської імперії полягає у продукуванні агресії. І тому навіть їхній потенціал буде використовуватись у негативному плані.

Сахаров – геніальна людина, але як використано його досягнення, його відкриття? Як використано досягнення, відкриття генія Корольова? Для світу – це люди, які зробили колосальний крок уперед. Але якщо весь світ використовує це в позитивному руслі, то як це використовувалося Російською імперією, Радянським Союзом, нинішньою Російською Федерацією? Ми живемо із сусідом, який завжди дивиться на нас як на потенційну жертву. Він може бути голий, босий, голодний, але ми для нього завжди жертва.

Про вступ у НАТО

Це питання внутрішньої спроможності: як членство в ЄС, так і членство в НАТО. Я б сказав так: вступ у НАТО і в ЄС на сьогодні на 90 % відсотків залежить від соціальної, економічної, гуманітарної, політичної сфери та лише на 10 % залежить від безпеки. Тому нам треба ці завдання виконати, і тоді нас будуть просити туди.

Нам потрібні не просто правила гри, нам треба їх вивчити та вміло застосовувати. Якщо не можемо їх інтерпретувати на український лад, значить, треба вивчити й виконати.

Роман Безсмертний: «Нинішня точка найвищої напруги – це Азов»

Про Томос і поділ майна між церквами

Томос робить Україну центром православного християнства. Ось що таке Томос насправді. Якщо ви подивитеся на карту, то навіть географічно з неї видно, що ставши центром православного християнства, ця територія і її віряни урівноважують вплив у Європі католицького християнства та православного. І відкривають шлях до єднання християнства. Тому це не тільки питання України. Це питання християнства в принципі.

На технічному рівні питання об’єднання церков вирішене декілька років тому. Я спілкувався з ієрархами, які дуже чітко дають зрозуміти, що все врегульовано. Не буду про це говорити, розкривати схему, бо це не моя компетенція. Але на технічному рівні це питання давним-давно вирішено для них, бо вони між собою спілкувалися й розуміли, як це зробити. Тому питання поділу майна абсолютно надумане. Звісно, зовсім по-іншому воно виглядатиме, якщо ми дозволимо Росії вносити сюди розкол.

Тож нині наше завдання таке: протиставити спецагентам у рясах роботу спецслужб України. Там, де насправді не монахи, а десантура чи спецвійська, повірте, це не є таємницею для українських спецслужб. Я вам нагадаю лише один факт: по окремих священнослужителях МП на сьогодні існує від двох до чотирьох кримінальних справ. Уже давним-давно треба було давати хід цим справам.

Роман Безсмертний: «Нинішня точка найвищої напруги – це Азов»

Про готовність українців до демократії

Я б поділив українське суспільство мінімум на дві частини. Перша – ті, що жили з демократичними переконаннями, які народилися в незалежній Україні, які окрім демократії та свободи ні про що не мріють. І друга – це українське населення, яке вражене, інфіковане тоталітарними, радянськими інфекціями. Це та частина, яка не уявляє себе без патріархальщини.

Співвідношення на сьогодні виглядає 30 % на 70 %. Тому будь-який керівник, який приходить до влади, має прийняти це як факт. Зараз не даю оцінки ні одним, ні іншим. Треба зберігати в політиці те, що дає відповідь й інфікованій частині, бо іноді ці люди виглядають як безпорадні. І в той же час давати свободу новим людям, бо це локомотив — вони нас тягнуть уперед, вони нас розвивають.

Я живу ідеалами свободи. Я роблю те, що вважаю за необхідне.

Про сприяння освіти розвитку демократії

Вчительство – це насправді найбільш консервативне середовище, тому тут є проблема, дуже велика проблема. Сучасна класно-урочна система освіти й система виховання на європейському континенті, по суті, сформована за українським прикладом. Так трапилося, що й Ушинський, і Сухомлинський тут визначальні.

Але серед українців лише приблизно третина тих, хто закінчує педагогічні виші, — від природи педагоги, і в основному — це жінки. Решта — це люди, які мучаться педагогічною обтяжливістю. Радянська система поламала методики, про які я кажу. Ця освіта стала обтяжливою для студента, тому педагога, учителя в нас не виховують, не навчають. Звідси: народився учителем — учителем став. Якщо не народився, то в Україні немає системи, яка тебе вивчить на учителя, — от де проблема. Тому є люди, які мають диплом учителя, але яких я ні за які гроші не пускав би до дітей.

Наступне, де ми провалилися, — це ціннісні орієнтири. Коли розвалився Радянський Союз, ми відкинули 10 заповідей будівника комунізму, але й забули 10 заповідей Христа. У результаті пішло обвальне руйнування ціннісного набору. Це породило те, що у процесі виховання ми забули, що, окрім школи, є ще сім’я й вулиця. Тому сьогодні, коли ви дивитеся на 30-літню людину, у ній ви бачите домінування або школи, або сім’ї, або вулиці. Ми забулися про те, що саме ми несемо відповідальність перед суспільством, перед державою за те, які в нас діти. І за батьків, які старіють, також несемо відповідальність ми. А як це можна відновити? Тільки через християнські цінності.

Роман Безсмертний: «Нинішня точка найвищої напруги – це Азов»

Розмовляла Світлана Бондар

Фото: Олександр Косарєв

Залишити коментар