Понеділок, 26 жовтня

Президентська виборча гонка розпочнеться під новорічну ялинку, 31 грудня, але деякі політики давно відірвалися від старту і мчать у фінішному напрямку, заповнюючи простір білбордами, заявами, зустрічами. Та це не означає, що хтось із них прийде першим, бо вибори до ВР восени 2019-го можуть перекреслити ці потуги. Ходи на політичній шахівниці мають бути вкрай виваженими.

В очікуванні

Соціологічні дані оновлюються; кандидатів багато; вони тасуються, мов карти в колоді; розрив між ними несуттєвий, і називати явних фаворитів, а то й переможця – справа невдячна. Однак, важливо не тільки зорієнтуватися, хто з претендентів на булаву має найбільші шанси перемогти, а і як саме відбуватимуться прийдешні виборчі кампанії. Які технології минулого шлейфом потягнуться в 2019 рік, а які навпаки відпадуть, мов хвіст ящірки, із втратою значимості? Який уплив на хід виборів матиме Росія? Яка роль технічних кандидатів, адже окремі з них вже не задовольняються крихітками відсотків, а затесалися до п’ятірки фаворитів?

Фахівці не бажають порівнювати минулу президентську виборчу кампанію з прийдешньою. Тоді, у 2014 році, після втечі Віктора Януковича, позапланові вибори проводилися в умовах початку війни на Сході й недавньої анексії Криму. Терміново потрібен був президент, який об’єднає суспільство, і в перемозі Петра Порошенка мало хто сумнівався. Що ж тепер?

«По-перше, вибори відбуватимуться в умовах неоголошеної війни Росії проти України, — нагадав Opinion Леонтій Шипілов, член ЦВК. — Попередні позачергові президентські та парламентські в 2014 році теж відбувалися в умовах збройної агресії РФ та окупації частини української території. Нині ворог діє хитріше й на перспективу, використовуючи весь арсенал засобів гібридної війни».

Приміром, недавно в Інтернеті розганяли фейк, що начебто голова ЦВК призначила радниками Сергія Ківалова й Михайла Охендовського – колишніх одіозних очільників Комісії. Мета – дискредитація ЦВК ще на старті її діяльності.

«По-друге, очікується високий рівень змагальності та активності кандидатів і партій як на президентських, так і парламентських виборах, – продовжив пан Шипілов. – Маємо провести вибори відповідно до загальновизнаних демократичних стандартів та процедур. Забезпечити це в умовах країни, що воює, – ключове наше завдання».

Хто стартував?

Вибори планові, тому достатньо часу підготуватися, агітувати, об’єднуватися з однодумцями чи й «топити» конкурентів. Власне, виборчі кампанії в Україні не припиняються, хіба що тимчасово затухають. Й окремі кандидати вже активно орють електоральне поле.

«Першою розпочала Юлія Тимошенко – влітку ініціативами взяла лідерство, – розповів Opinion Олексій Голобуцький, політтехнолог. — Із кожним місяцем їй буде все важче, бо підтягуються інші кандидати. У Порошенка, мабуть, оголосять про початок пізніше, але кожен його крок, скажімо, Томос, сприйматиметься як частина виборчої кампанії. Гриценко не може визначитися з політичними партнерами, і присутність Вакарчука в соцопитуваннях – його електоральна ніша. А проросійські претенденти мають вирішити, чи буде в них єдиний кандидат».

Мало хто вірить у перемогу проросійського кандидата, навіть якщо адепти Кремля в Україні домовляться й висунуть одного претендента.

«Якщо Крим й окуповані території не будуть брати участі у виборах, то шансів у них на перемогу небагато, – заявив Opinion нардеп Роман Семенуха. – Думаю, їхня мета консолідувати людей, які досі їм вірять, для мобілізації на парламентські вибори».

Довідка

Результати всеукраїнського соцдослідження рейтингів потенційних кандидатів у президенти від Центру досліджень та комунікацій «Active Group» у жовтні 2018 року засвідчили перше місце Юлії Тимошенко з 11,7 % голосів виборців. Друга позиція в Анатолія Гриценка 9,5 %, третя у Петра Порошенка 8,5 %. У Володимира Зеленського 6,6 %, Олега Ляшка 5,3 %, Святослава Вакарчука 3,7 %, Євгена Мураєва 3 %, Андрія Садового 2,8 %, Вадима Рабіновича 2,6 %, Юрія Бойка 2,5 %. Майже 20 % респондентів не визначилася, а більше 13 % не бажають голосувати. (Дослідження тривало з 5-7 жовтня в рамках проекту «Національний омнібус». Опитано 2 253 респондентів. Похибка при довірчій імовірності 0,95 не перевищує 2,1 %).

У численних опитуваннях претенденти розташовані дуже щільно. Але слід дочекатися реєстрації всіх кандидатів, і тоді вже орієнтуватися на соцдослідження.

«У мене є інформація, трохи інсайдерська, що в Зеленського нібито створено штаб, і він піде на вибори, – повідомив Олексій Голобуцький. – І це трохи змішує карти, бо в другому турі Зеленський присутній. Як для технічного кандидата занадто великий відсоток дає йому соціологія. З іншого боку, чи готовий Коломойський витрачатися?»

Отже, реєстрація потенційних кандидатів у ЦВК і передвиборча агітація, що завершиться опівночі останньої п’ятниці перед виборами глави держави, які відбудуться 31 березня 2019 року, розпочнуться в останній день цього року. До 9 лютого наступного року оголосять остаточний список претендентів. Результати першого туру планується оголосити 10 квітня. Якщо жоден із кандидатів не отримає 50 % + 1 голос, то буде другий тур. Його підсумки стануть відомі до 1 травня. І вже до 3 червня 2019-го новообраний президент має вступити на посаду.

Адмінресурс

Його величність адмінресурс у наших реаліях традиційно на чільному місці, хоча не завжди допомагав чинній владі виграти вибори чи утриматися біля керма. Достатньо згадати Майдани. На переконання експертів, адмінресурс втрачає свою всесильність.

«Із кожними виборами роль адмінресурсу істотно зменшується, – наголосив Opinion Андрій Магера, екс-заступник голови ЦВК. – Коли в 2004 році прийшов у ЦВК, то він бував подекуди сильний, особливо при проміжних виборах депутатів до парламенту. Нині найбільша небезпека підкуп виборців збоку окремих кандидатів і штабів. Не сказав би, що можливість адмінресурсу дорівнює нулю, але він надзвичайно низький вплив має на перебіг виборчого процесу. Очевидно, можливостей більше в органів місцевого самоврядування, ніж у державної влади. Вони мають більший вплив на позицію жителів громади, ніж президент, прем’єр-міністр чи міністр внутрішніх справ».

А ось народні обранці, опоненти нинішньої влади, переконані в зворотному – адмінресурс уже в дії та на прийдешніх виборах його використають на всі 100 %.

«Уже застосований, – запевнив Роман Семенуха. – Кажу як член центрального штабу «Самопомочі». Ми замовили близько тисячі бордів по Україні, і в Харківській області нам не надали жодної площини. Також спостерігаємо спробу за рахунок адмінресурсу силовиків вплинути на розподіл медіа напередодні виборів. Очевидно, обласні й районні адміністрації виконуватимуть роль відповідних структурних штабів чинного президента. Зверніть увагу на проект Держбюджету-2019, у якому обсязі планують їх профінансувати. Це свідчить про те, що адмінресурс працюватиме на одного кандидата, як і колись».

«Обов’язково буде застосовано, – заявив Opinion нардеп Ігор Мосійчук, член фракції РПЛ. – На жаль, будь-яка українська влада схильна використовувати адмінресурс. Якою саме мірою, складно сказати. Але точно можу стверджувати: кандидатів у президенти буде так багато, що контроль на дільницях буде тотальний, і адмінресурс може допомогти, виключно переконуючи або підкупляючи когось».

Не розділяє думок колег із парламенту нардепка Ольга Бєлькова з фракції партії БПП. «Говорять, що адмінресурс – зустрічі президента з певним колом людей, – розповіла вона Opinion. – Можна двояко дивитися на це. Це ж не насильно когось примусили прийти на зустріч. І в чинного президента є зобов’язання цих зустрічей. Такі речі можна розглядати як адмінресурс, але вони не примусового характеру. Пов’язаного ж із примусом і залякуванням, мені здається, не буде».

Парламентські жорсткіші

Активно порушується питання зміни виборчого законодавства. 16 жовтня під будівлею ВР відбувся пікет із вимогою ухвалити проголосований майже рік тому в першому читанні «Проект Виборчого кодексу України», № 3112-1, що передбачає вибори до парламенту за пропорційною системою з відкритими регіональними списками.

«Очевидно, вибори президента пройдуть за старим законодавством, – вважає Андрій Магера. – Це чи не найкращий закон із трьох наявних, хоча й до Закону «Про вибори президента України» чимало претензій. Щодо парламентських, то важко сказати, бо до дня голосування залишається трохи більше року – виборчий процес почнеться влітку. Можуть бути різні ситуації. І якщо закон про парламентські вибори ухвалили б за місяць-два до початку виборчого процесу, то співчував би в цій ситуації членам ЦВК і членам окружних та дільничних виборчих комісій».

«Питання ухвалення Виборчого кодексу не вирішується актом ЦВК, це право законодавця, – пояснив Леонтій Шипілов. – А питання ЦВК, щоби вся вертикаль виборчих комісій, до дільничних включно, розуміла та вміла застосовувати нові правила виборчих перегонів. І не лише комісії, а й виборці, і спостерігачі, і кандидати, і політичні партії. Тому чим швидше буде вирішене питання виборчих правил, тим швидше та якісніше зможемо підготувати всіх учасників виборчого процесу».

Президентську виборчу кампанію слід розглядати в контексті парламентської. Як два акти однієї вистави боротьби за владу. Конфігурація влади стане зрозумілою лише восени наступного року, після перегонів до ВР (голосування 27 жовтня). Кампанія, що передуватиме їм, запевняють фахівців, буде значно жорсткіша за президентську. І рецидиви минулих перегонів, зокрема використання так званих тітушок, можуть бути застосовані сповна.

За словами Олексія Голобуцького, ще не встигнуть відсвяткувати перемогу на президентських виборах, як треба буде братися за парламентські, і розумні люди вже працюють на мажоритарних округах. І хто б не став президентом, уже на другий день почнеться його дискредитація. Новий парламент буде більш строкатим – олігархам невигідний президент із потужною підтримкою у ВР.

Деякі ж виборчі підходи відійдуть у минуле. «Час застосування сучасних технологій, та висновки багатьох міжнародних місій показали ефективність роботи Державного реєстру виборців, – зазначив Леонтій Шипілов. – Тому феномени багаторазового включення одних і тих самих осіб до списків виборців, голосування “мертвих душ” відійшли в минуле».

Втручання РФ 

Годі сподіватися, що Росія залишить нас у спокої. Рука Москви не оминула жодну виборчу кампанію в Україні. Під час зустрічі з членами нового складу ЦВК президент Порошенко заявив, що РФ планує активно втручатися у виборчу кампанію. Він розраховує на ефективну роботу ЦВК.

Леонтій Шипілов нагадав про спроби впливу РФ на виборах у США і Франції, втручання в електоральні симпатії виборців, створення фейкових новин, спотворення реальних даних. Не можна забувати й ситуації 2004 року з альтернативним сервером, чи 2014-го, коли російські ЗМІ брехали, показуючи скриншот сайту ЦВК, де зі значним відривом нібито перемагав Дмитро Ярош.

«Уявімо, що сайт ЦВК тривалий час буде зламаний, і це створить хибне уявлення про перемогу якогось кандидата, що не відповідатиме реальному волевиявленню. Або з альтернативного сервера в режимі реального часу подаватиметься інша інформація, – продовжив пан Шипілов. – Так можна видати за дійсне будь-що. Метою таких дій буде провокування акцій громадянської непокори з вигідними для Росії наслідками. Для попередження потрібна спільна взаємодія ЦВК, СБУ, органів держспецзв’язку. Із цією метою 10 жовтня ЦВК ухвалила постанову на підтримку законопроекту № 8496 щодо витрат на кібербезпеку. Маємо бути в бойовій готовності».

РФ вже дестабілізує ситуації в Україні, дискредитує владу, намагається розхитати ситуацію. Ольга Курносова, російська політемігрантка, не унеможливлює, що вибухи на армійських складах в Ічні – диверсія. Кремль активно вкладатиме фінансові та інформаційні ресурси у вигідних йому кандидатів, не обов’язково своїх агентів. Пані Курносова не виключає ескалації військового конфлікту на Донбасі, терактів.

«Повністю не допустити такий сценарій не вийде, тому що в Кремля значно більше ресурсів, ніж в українського уряду, – наголосила Opinion пані Ольга. – Єдине, що можна зробити – мінімізувати цей вплив. Консолідувати зусилля всіх, хто підтримує незалежну Українську державу. Очікується достатньо гостра політична боротьба, але необхідно ухвалити своєрідний пакт про ненапад. У жодному випадку не можна допомагати Кремлю розхитувати ситуацію».

«Найкращий варіант для Росії – не перемога якогось кандидата, гіпотетично проросійського, а повний зрив виборів, занурення України в хаос й анархію, щоби на весь світ сказати: подивіться, українці бездержавна нація», – вважає Ігор Мосійчук.

Чи така вже влада четверта?

Чи готові ЗМІ об’єктивно висвітлюватиме підготовку до виборів та їхнє проведення?

«У нас збереглася олігархічна система володіння ЗМІ, й не стало більше незалежних, – розповіла Opinion Наталя Лігачова, голова ГО «Детектор медіа». – З іншого боку, у нас вже є Суспільне мовлення, і хоча телебачення поки що демонструє падіння рейтингу; радіо суттєво виросло – надає збалансовану інформацію та якісні інформаційні продукти».

Пані Лігачова сумнівається, що заборонять політичну рекламу. Буде дуже багато джинси, а балансу думок та неупередженості дотриматися не вдасться.

«Єдине, буде так званий зовнішній плюралізм. Тобто у кожного власника є свої інтереси й немає політичного способу, навіть у влади, тиснути на всіх, – переконана Наталя Лігачова. – Все одно низка телеканалів просуватимуть інтереси “Опоблоку”, низка – Порошенка, низка – Тимошенко, низка — партії “За життя”. Внутрішній плюралізм на кожному телеканалі, якщо q буде, то фальшивий. Важливим моментом у цій виборчій кампанії буде, очевидно, публічна присутність Віктора Медведчука».

Вибори президента розвиватимуться за неочікуваним сценарієм. Власне, деякі несподівані речі вже сталися: «Самопоміч» Андрія Садового об’єдналася з «ДемАльянсом» Василя Гацька, що послабить позиції Анатолія Гриценка («Політичні експерименти, або Як «Самопоміч» та «Демальянс» об’єдналися перед виборами»), а ВО «Свобода» висунуло на посаду президента не багаторічного лідера Олега Тягнибока, а екс-віце-спікера парламенту та воїна АТО Руслана Кошулинського («Передвиборча рокіровка: замість Тягнибока від «Свободи» балотуватиметься Руслан Кошулинський»). Далі буде цікавіше.

 Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар