Понеділок, 23 листопада

Фільм Сергія Лозниці «Донбас», який минулого тижня вийшов у прокат, вже встиг зробити собі ім’я на світовій кіноарені, об’їздити міжнародні кінофестивалі та навіть бути висунутим на здобуття премії «Оскар». А ще стрічка встигла стати однією з топ-тем, які обговорює вітчизняна блогосфера. Що саме пишуть про «Донбас» Лозниці, та наскільки (не)одностайно сприймають картину українці – у традиційному огляді реакцій від Opinion.

«Іти чи не іти?» – це питання щодо фільму «Донбас» міг би собі неодноразово поставити кожен. І той, хто все ж зважився та пішов, і той, у кого роздуми ще тривають. Журналістка Алла Хаятова впевнена: якщо «Позивний “Бандерас“» – про те, як ми воюємо, то стрічка Лозниці – про те, чому та з ким. Авторка спершу радить… не йти на фільм. Бо це боляче та страшно. І навіть не до сліз, а до судом у щелепах. Ця картина не має героя та героїв, у ній відсутня чітка сюжетна лінія. Фільм брудний і без «гепіенду». І все ж, каже Хаятова, це круто. Коли враження від фільму ти можеш вмістити в одне слово «приголомшливо» та водночас не можеш вмістити нікуди.

Чи варто йти? Алла Хаятова каже, що йти треба. Але не задля того щоб потім казати, що бачили це велике кіно ще до світових нагород, а щоби розуміти. Зокрема, те, що мистецтво не має бути приємним. Але водночас мистецтво дарує радість, коли доторкаєшся. Ні, там немає відповіді, що нам робити з Донбасом. Там нові питання про це. І поставлені вони, за словами журналістки, дуже круто.

Актор Роман Ясіновський, котрий зіграв «Гіда» у «Кіборгах», переконаний, що це кіно, яке чіпляє кожну жилку, кіно, де плачеш та смієшся. Кіно про Донбас, яке має побачити кожен.

Вразила та здивувала стрічка «Донбас» і народного депутата Миколу Княжицького. За його словами, це найсильніший фільм Сергія Лозниці, а погляди режисера нагадали нардепу погляди лауреатки Нобелівської премії Світлани Алєксієвич. Вони обидва, на думку Княжицького, ненавидять радянську дійсність, залишаючись її частинкою. Обидва є людьми надзвичайно талановитими та суперечливими. А ось подивитися фільм депутат радить, бо це блискуча, глибока та тонка робота.

Мирослав Гай, актор і волонтер, розповів, що може порівняти свої відчуття та враження після перегляду фільму хіба що з останньою картиною Германа-старшого. Це «калейдоскоп людського л#йна під мікроскопом, тотальна перемога зла». Автор допису в підсумку зазначає, що кіно варте уваги. А також радить подивитися його громадянам Естонії, Латвії, Чорногорії та Білорусі, бо, імовірно, щось подібне незабаром може бути й у них.

Громадський активіст Дем’ян Ганул натомість наголосив, що цю стрічку має побачити кожен, оскільки вона чудово передає стан речей у так званих «недореспубліках». Тут є все: і регулярні військові РФ, і авторський склад «апалчєнія», і побут сепаратистів, і віджим бізнесу разом зі знущанням над українськими військовими та обстріли «своїх». Поєднання сміху та гнів зі сльозами на очах.

Олексій Годзенко, журналіст, написав, що кіно знято жахливо. Надзвичайно затягнуті плани по декілька хвилин, набір перезнятих відомих відео перших років війни. А гіперболізація у фільмі, на погляд журналіста, може зрівнятися з російськими фільмами про «злобнен дойчен фашіст». Ба більше, Годзенко вважає, що відправляти цей фільм на «Оскар» – приблизно таке ж рішення, як делегувати «Гринджоли» на Євробачення 2005 року.

З тезою про затягнуті плани, вочевидь, не погодилась би журналістка Тетяна Доцяк. Адже за її словами, це дуже круте кіно, де немає жодної затягнутої сцени, нічого перебільшеного чи недограного. Такого Донбасу в кожного з нас десятки в друзях-знайомих.

А ось блогерка Олена Добровольська назвала декілька причин, з яких все ж варто піти та подивитися «Донбас». По-перше, це український продукт, який треба підтримувати. По-друге, це продукт, який неймовірно «бомбить» країну-агресора. А по-третє, якщо вам здається, що життя – відстій, ви маєте чудову можливість побачити, як виглядає справжній, непідробний, концентрований та хрестоматійний відстій. І коли ввімкнеться світло на титрах, ви дякуватиме Богу та українській армії, що ви не там, по той бік екрану.

До слова, про «запоребрик» Добровольська була права. Адже на сторінці посольства Росії в Австралії вже встигли у характерній формі «розкритикувати» картину. Кажуть, що це ангажоване, політизоване, направлене на розпалювання міжнаціональної ворожнечі кіно. Кіно, яке начебто спекулює на національній трагедії. Одним словом, після такої «рецензії» з боку Москви переглянути фільм точно варто. Як там кажуть, «добрі чоботи, треба брати»?

Фільм «аптечного розливу» – так охарактеризувала «Донбас» Лозниці письменниця та журналістка Ірен Роздобудько. Як це? Це коли вивірена кожна краплина, нічого не передозовано, все в міру і все – суперпрофесійно за всіма параметрами: структура, діалоги, робота з акторами, зацикленість початку з фіналом. У підсумку письменниця додала, що так, дійсно, стрічка гідна того, аби її висували на «Оскар».

Співачка, телеведуча та художниця Анжеліка Рудницька зізналася, що перегляд залишив по собі неприємне відчуття, і йдеться не про фільм. А про те, що всередині можуть бути такі відчуття: під час гібридної війни і відчуття якісь гібридні.

А журналіст Святослав Хоменко переконаний, що щось краще могло б вийти, якби… з цим фільмом ще попрацювали рік-півтора. Але багато чого в цьому питанні залежить від цілі. Якщо завданням було розповісти Заходу про те, який на Донбасі «чорноюморний мордор», аби тамтешній пересічний глядач визначився, за кого вболівати, то, можливо, це й воно. Інша річ, каже журналіст, не факт, що пересічний глядач західніше Польщі матиме шанс цей фільм подивитися.

Журналістка Юлія П’ятецька констатувала, що режисер фільму Сергій Лозниця нещадний та намертво заколотив всі щілини, в які міг би потрапити хоча б один промінь надії. У реальності все складніше, більш неоднозначно та багатовимірно. А в «Донбасі» все однозначно, лінійно та безнадійно. А де в цьому фільмі люди? По-перше, Лозниця не з тих, хто може втішати. По-друге, люди у бомбосховищі. А по-третє, люди як люди, звичайні. Квартирне питання тільки зіпсувало їх. «Синок, давно чекаєш?» Фільм, власне про це. Прочитайте повний відгук на скріншоті, спойлерів там немає.

Збирав реакції та збирався о 19:00 до кінотеатру Степан Коза

Залишити коментар