Неділя, 22 вересня

В Одесі в кінці вересня відбулася вже друга міжнародна конференція з видобутку нафти й газу в Чорному морі. Йдеться про Odesa Offshore Conference 2018, яка зібрала цього року більше 150 учасників, що представляли ключові державні та приватні нафтогазовидобувні компанії, міжнародні організації, сервісні й консалтингові компанії.

Для фахівців конференція була дуже важливою, бо для початку робіт на шельфі необхідна потужна підготовча робота, наявність відповідних інвестицій та компетенцій, які, у свою чергу, штовхають українські компанії до пошуку іноземних партнерів, які мають відповідний досвід роботи та/або бажання розділити ризики та приєднатися до пулу операторів відповідних морських ділянок у межах української території. У результаті двох днів обговорення можна стверджувати, що Україна як політично, економічно, так і технічно, за умови участі іноземних підрядників, готова розпочати кампанію з освоєння морських родовищ нафти й газу – ключових ресурсів української енергетичної безпеки.

Україна на низькому старті видобутку вуглеводнів у Чорному Морі

До анексії Криму Росією Україна щорічно видобувала 2 млрд куб. м природного газу на шельфі Чорного моря. Нині, втративши цю територію, держава позбулась як об’ємів газу, що так потрібні промисловості, так і матеріальної бази, а саме майна державного підприємства «Чорноморнафтогаз», яке було «націоналізоване» державою-агресором.

Однак, Україна, маючи велику кількість спеціалістів для відновлення морського видобутку та, головне, амбітний план із самозабезпечення вуглеводнями, що обумовлює політичну підтримку й готовність інвестувати, упритул наблизилася до початку підготовчих робіт з освоєння морських нафтогазових ділянок на шельфі Чорного Моря.

Для України це є принциповим, бо з реалізацією цього амбітного проекту можна в рази зміцнити національну безпеку та знизити ризики енергетичного шантажу з боку північного сусіда. Головним гравцем на цій арені стане державна компанія «Нафтогаз України» через найбільшу видобувну компанію АТ «Укргазвидобування», що входить до її складу.

Зокрема, директор із питань геології «Укргазвидобування» Мирон Фірман оцінює ресурси природного газу, які залягають на шельфі Чорного моря, враховуючи акваторію навколо анексованого Криму, у розмірі 2 трлн куб. м. За його словами, «Укргазвидобування» планує здійснювати розвідку та видобуток на п’яти ділянках, які знаходяться в акваторії Чорного моря, що підконтрольна Україні. Ці ділянки можуть містити близько 300 млрд куб. м ресурсів газу. На реалізацію плану розробки цих родовищ в Одесі планується створення окремих підрозділів для кращої організації робіт на шельфі. Але, за словами Фірмана, це можна зробити тільки після того, як будуть отримані ліцензії на дослідне вивчення та, у подальшому, на промислову розробку цих родовищ.

Із боку держави, голова Держгеонадр (Державної служби геології та надр України – прим. ред.) Олег Кирилюк, який також виступав на конференції, заявив, що планується в жовтні-листопаді 2018 року виставити на аукціон дві ділянки на шельфі Чорного моря, які мають ресурси природного газу. За словами голови держслужби, загалом є 16 ділянок, у двох із яких отримано погодження від Мінприроди (Міністерство екології та природних ресурсів – прим. ред.), і є готовність виставити їх на аукціон. Також, щодо 14 ділянок уряд має прийняти рішення: чи виставляти їх за механізмом угод про розподіл продукції, чи надавати згоду на виставлення їх на аукціон. Зокрема він додав, що дві згадані ділянки розташовані в акваторії Чорного моря, яка не є анексованою та контролюється Україною.

За інформацією Держгеонадр, на аукціон будуть виставлені наступні ділянки: «Прадніпровська» (площа 556,21 кв. км, запаси газу категорії С1 — 1051,11 млн куб. м, початкова ціна продажу 69,999 млн грн, вартість геологічної інформації 421, 921 млн грн); «Алібейська» (площа 530, 58 кв. км, запаси газу категорії С1 — 1002,68 млн куб. м, початкова ціна продажу 66,774 млн грн, вартість геологічної інформації 476,697 млн грн).

Остаточно ще невідомо, чи буде «Укргазвидобування» приймати участь у цьому аукціоні, бо першочергово компанія планувала видобуток на п’ять цільових шельфових площах, а саме: «Медуза», «Крабова», «Зміїна», «Созановського» та «Криловська». Усі вони розташовані на схід від Татарбунарського району Одеської області та на північний схід від острова Зміїного (детальніше в матеріалі «Чи стане Одеса новим центром газовидобутку України?»).

Нагадаємо, що останній раз, коли заявки на ці площі були направлені Держгеонадр на погодження до Одеської обласної ради, остання відмовила у відповідному акті. За минулий рік цю норму прибрали — саме Держгеонадр ініціювала, а Кабінет Міністрів підтримав та вніс зміни до урядової постанови № 615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», згідно з якими був виключений пункт про необхідність надрокористувачу отримувати згоду обласних рад для видобутку природного газу на морському шельфі. Тому нині немає необхідності узгодження питань видобутку вуглеводнів на морі місцевого рівня, що, безумовно, прискорює процес початку операцій.

Україна на низькому старті видобутку вуглеводнів у Чорному Морі

Румунський візит

«Укргазвидобування» хоч і є єдиною українською компанією в Україні, яка готова до видобутку на морі, але в регіональному вимірі вона точно не одна. Зокрема, на конференції була присутня велика делегація видобувної компанії Black Sea Oil & Gas SRL (BSOG – прим. ред.), що веде розробку морських родовищ на шельфі Румунії. Судячи із розміру делегації та її активності, це не був просто візит через ввічливість, а, із великою вірогідністю, спроба більш точно ознайомитися з пропозиціями Держгеонадр щодо аукціонів на розробку українських морських площ.

Відомо, що нині в Румунії йде дуже непростий процес ухвалення нового законодавства у сфері регулювання видобутку вуглеводнів на морі, що призводить до конфліктів між інвесторами й румунським парламентом. Тому шанси на те, що частина з міжнародних інвесторів, серед яких: OMV, Exxon Mobil, BSOG, придивляються до українських пропозицій, є досить високими.

Хоча, враховуючи румунській досвід, із виступу віце-президента та виконавчого директора Black Sea Oil & Gas Марка Бікома, стало ясно, що, якщо Україна хоче розвивати видобуток газу на шельфі, наша країна повинна поставити чіткі цілі, поважати іноземні інвестиції (з огляду на румунській скандал – прим. ред.) та спростити юридичні процедури для отримання дозволів та укладання контрактів на видобуток вуглеводнів.

Нагадаємо, що сусідня Румунія, свого часу акцентувавши увагу на активному розвитку геологорозвідки та видобутку природного газу на шельфі Чорного моря, змогла значно наростити видобуток газу та стати його експортером. Більше того, нині державна компанія «Укртрансгаз» звернулася з пропозицію до румунського оператора ГТС компанії Transgaz щодо збільшення пропускної здатності експортних газопроводів із метою отримання газу з морських родовищ Румунії в інтересах українських споживачів.

Чи буде підримка?

Як вже було зазначено, видобуток нафти й газу в Чорному морі є складним і дорогим процесом. Ба більше, вимагає потужної технічної та фінансової підтримки із залученням міжнародних партнерів.

На конференції прозвучав дуже важливий позитивний сигнал. Так, головний банкір ЄБРР (Європейський банк реконструкції та розвитку – прим. ред.) у сегменті «Розробка надр» Ульмас Мусалієв повідомив, що банк готовий інвестувати в проекти з розробки українського шельфу, але якщо знайде гідних партнерів. Представник ЄБРР зазначив, що банк підтримував ряд подібних проектів в Азербайджані, Румунії та інших країнах. Зокрема, компанія увійшла в акціонерний капітал вже згаданої Black Sea Oil & Gas.

Важливість потенційної участі ЄБРР важко переоцінити, бо банк є гарантом прозорості операцій, що унеможливлює потенційні скандали, як наприклад ситуація із так званими сумнозвісними «вишками Бойка».

З іншого боку, розуміючи готовність України до інвестицій, було відчутне пожвавлення іноземних підрядників, що мають відповідну технічну компетенцію. Зокрема, азербайджанська компанія SOCAR AQS розглядає Україну як перспективний регіон для ведення своєї діяльності з буріння свердловин для видобутку нафти й газу, зокрема й на шельфі Чорного моря. За словами заступника генерального директора з розвитку SOCAR AQS Орхана Вагабова, на сьогодні SOCAR AQS має шість бурових платформ в Азербайджані, які працюють на шельфі Каспійського моря. А також ще одну бурову, яка працює в Бангладеші. До 2020 року компанія планує збільшити кількість до 12 бурових платформ, і не виключає, що частина з них може працювати й в Україні.

Серед інших компаній, які повідомили про готовність допомагати в реалізації плану з видобутку вуглеводнів на морі, були: міжнародна інжинірингова компанія CNGS Group, консалтингова DNV GL, що має досвід реалізації проектів у Чорному морі, американська Solar Turbines, що має як відповідне обладнання, так і досвід роботи на офшорних нафтогазових об’єктах тощо.

А що з Кримом?

На сьогодні, враховуючи присутність російських окупаційних військ на території АР Крим, не можна говорити про відновлення робіт на родовищах, що знаходяться на шельфі півострова. Більше того, країна агресор продовжує незаконні дії на анексованій території.

Так, Російська Федерація для забезпечення потреби анексованого Криму в природному газі (споживання близько 2 млрд куб. м) збудувала газопровід через Керченську протоку з Краснодарського краю, та продовжує експлуатувати Одеське газове родовище (видобуток близько 1 млрд куб. м), яке знаходиться в українській економічній зоні. За словами голови АТ «Чорноморнафтогазу» Світлани Нєжнової, яка виступала на конференції, за час анексії Криму Росія, порушуючи норми міжнародного права, пробурила на Одеському родовищі сім нових свердловин.

Україна на низькому старті видобутку вуглеводнів у Чорному Морі

Варто відзначити, що АТ «Чорноморнафтогаз» очікує в першому кварталі 2019 року отримати рішення Міжнародного трибуналу при Постійній палаті Третейського суду в Гаазі (Нідерланди) щодо визнання Росію відповідальною за анексію Криму та тією стороною, яка має сплатити збитки українському державному підприємству. Причому збитки постійно ростуть, бо Росія продовжує здійснювати видобуток вуглеводнів із українських родовищ.

За словами голови Світлани Нєжнової, сума позовних вимог становить $ 5 млрд, і також слід врахувати $ 2 млрд пені та штрафів, розмір яких постійно зростає.

Україна, як мінімум, до виборів має політичну волю до розробки нафтогазових шельфових площ. Також має розуміння економічних і технічних викликів складності цього проекту. Хоча, з іншого боку, є підрядники, які мають відповідну компетенцію та є підтримка міжнародних фінансових інституцій, зокрема ЄБРР.

Чи швидко Україна зможе реалізувати цей проект? Ні, безумовно. Пройде років п’ять перш ніж Україна отримає стабільні поставки газу, і, звичайно, це непростий процес. Будуть виникати й технічні, логістичні, регуляторні складнощі, що потрібно буде оперативно вирішувати. Однак, ніхто й не казав, що буде просто.

Як запропонував головний геолог «Укргазвидобування» Мирон Фірман, давайте помріємо, що будуть отримані перші ліцензії та за рік замовлені перші сейсмічні дослідження запасів нафти й газу на українських родовищах. А далі — рух за планом: буріння, ще буріння, будівництво газопроводів і вперед до споживачів.

Мрія може стати реальністю з моменту перших отриманих ліцензій, але питання часу їх видачі є також важливим. Бо чим довше державні органи будуть затягувати з їх видачею, тим більше коштів у перспективі 5-10 років Україна витратить на імпорт газу, що є, як мінімум, нераціональним з огляду на й без того невеликий бюджет нашої країни.

Текст і фото: Володимир Дольник

Залишити коментар