Вівторок, 20 листопада

Нещодавно російський президент Володимир Путін підписав указ про запровадження «спеціальних економічних заходів» проти України через… «недружні дії» з нашого боку. Поки що точно невідомо, про які саме заходи йдеться  це питання має вирішити уряд РФ. Opinion дізнався, чому Кремль зненацька вирішив пограти в санкції, що сталось із «братським» та «добрим» сусідом, чому це відбувається саме зараз, як має реагувати Україна та куди можуть вдарити з Москви.

Для чого Росія зважилася на санкції проти України та чому саме зараз?

Олексій Голобуцький, політтехнолог, у коментарі для Opinion пояснив, що, вочевидь, у Москві зрозуміли: гра в добру та «братську» Росію й паралельно залежну від Заходу Україну вже не має сенсу, а тому внутрішньому російському споживачеві вирішили продемонструвати рішучу політику. Утім, експерт додає: хоча санкції й не можуть бути чимось гіршим, аніж окупація територій, Кремль може «гратися» ними, дестабілізуючи ситуацію в Україні напередодні виборів.

«Росії потрібні якісь заходи, аби показати внутрішньому споживачу якусь рішучу політику. Ці чотири року вони не вводили санкції, тому що, мені здається, усі ці переконання про те, що в Україні більшість людей любить Росію та тільки “групка націоналістів“ захопила владу, нарешті змінюються на реальність. Я думаю, соціологія переконує Росію в тому, що вони просто не розраховують на перемогу в Україні чисто проросійських сил. Із тим, що Росія така добра, нічого не вводить, “ми ж брати“, а Україна – погана, вона прислужує Заходу, діє відповідно до його наказів, вводить санкції – насправді все вирішено, що в цю гру вже нема сенсу грати. Але які санкції можуть бути від держави, яка в нас захопила частину території? Ну що ще гірше може бути?

Та є ще такий момент: із цими санкціями можна буде “грати“. Наприклад, вони ж кажуть, що санкції будуть проти якихось посадовців чи політиків. Тому будуть виникати дуже конкретні питання в самій Україні: чому на одних людей є санкції, а на інших немає. Почнеться знову гра в “руку Кремля“. Усе це, звичайно, робиться для, окрім внутрішнього споживача, свого власного, ще й для хаотизації українського політичного процесу напередодні виборів», – запевнив Олексій Голобуцький.

Олег Бєлоколос, дипломат, експерт із питань зовнішньої та безпекової політики «Майдану закордонних справ», також погодився, що рішення Кремля є, перш за все, адресованим до внутрішнього споживача з метою свідчення покарання «недружньої» України.

«Очевидно, що такий крок Кремля слід розглядати насамперед у внутрішньо російському політичному контексті, як наочне свідчення покарання України за начебто недружні дії щодо Росії. Адже, не секрет, що у кривому дзеркалі російської пропаганди Революція Гідності подається не як народне повстання проти кримінальної диктатури Януковича, а як підступні дії Заходу, спрямовані проти Росії, та як підрив її політичного та економічного впливу на пострадянському просторі.

Також, не є великим секретом, що саме під час режиму Януковича для російського капіталу в Україні були створені найбільш комфортні умови: нашу державу мали надійно посадити на російську “газову голку“; українську зовнішню торгівлю міцно прив’язати до російського ринку; фінанси зв’язати кабальними кредитами; російський рубль зробити однією з основних резервних валют Національного банку України; атомну та іншу високотехнологічну промисловість поставити під контроль державних російських компаній – і в довгостроковому результаті назавжди закріпити нашу державу на орбіті російського впливу в якості постійного сателіту.

Усі ці далекосяжні плани Москви зруйнувала Революція Гідності та наступний супротив українців агресії Росії на Сході України. Однак, і сьогодні російські впливи в нашій державі залишаються доволі відчутним», – коментує експерт.

Водночас, розмірковуючи над причиною зволікання введення санкцій, дипломат припускає, що Москва тривалий час сподівалася на реалізацію так званих “мінських домовленостей“, які б поширили вірус “руського міра“. Тепер же Кремль намагатиметься зробити все, аби не допустити зближення України ані з ЄС, ані з НАТО та погіршити соціально-економічну ситуацію напередодні виборів.

«Очевидно, він сподівався на реалізацію свого сценарію так званих “мінських домовленостей“, згідно з яким у слабкий, хоча й більш-менш об’єднаний український організм, був би запущений небезпечний, а можливо й смертельний, вірус руського міра.

Нині Кремль явно не хоче допустити зближення України ані з НАТО, ані з Європейським Союзом, і в реальності прагне нав’язати нашій державі де-факто статус обмеженого суверенітету, що часом приховується під різними обгортками, на кшталт якогось “нейтрального статусу“.

Безсумнівно, у планах Москви суттєве погіршення соціально-економічної ситуації в нашій державі напередодні виборів, що за сценаріями Кремля мають повернути до влади в Україні проросійські сили. Саме на це, вочевидь, і спрямований згаданий вище указ», – вважає Олег Бєлоколос.

Експерт із питань міжнародної політики Українського інституту майбутнього Ілія Куса впевнений, що головний інтерес Москви полягає в тому, аби розсварити основних політичних гравців та підірвати довіру суспільства до українських політиків. А те, що санкції запроваджуються саме зараз, пояснюється доволі просто: незабаром вибори.

«На мій погляд, санкції Росії більше про політику, а не економіку. Кремль вирішив запровадити санкції зараз, оскільки наближаються вибори. Головна ціль санкцій – внести розбрат в українське суспільство. Когось внесуть у санкційний список, а когось – ні. І це спровокує палкі дискусії про те, чому одні є в списку, а інших немає. У цьому й полягає інтерес Москви: розсварити основних політичних гравців і підірвати довіру суспільства до українських політиків, яка й так є низькою. До того ж, імовірні економічні санкції в купі з блокадою Азовського моря можуть боляче вдарити по Україні напередодні опалювального сезону та взимку. Але навряд чи РФ запроваджуватиме санкції проти тих секторів взаємної торгівлі, які для неї є ключовими (уран, вугілля, нафтопродукти)», – ідеться в коментарі для Opinion.

Росія зважилася на ідеологічний та політичний, а не економічний крок. Таке переконання висловив політичний експерт Василь Мокан, погоджуючись, що реакція Москви є запізнілою. Однак, за словами фахівця, важливо, що у Кремлі вперше заговорили про персональні, а не секторальні санкції. Логічно, що до цього переліку потраплять представники уряду, оточення президента тощо. Та водночас у списку можуть опинитися й опозиційні політики.

«Із точки зору політики “дзеркальних кроків“ реакція РФ на санкції України є явно запізнілою — Кремль мовчав більше чотирьох місяців. Однак, тема контрсанкцій актуалізована оточенням Путіна не випадково. По-перше, такий крок чітко лягає в ідеологічну обробку громадян Росії по нагнітанню істерії навколо процесів, які відбуваються в Україні (Томос, наближення виборів, коаліція із Заходом). Тобто, це ще один аспект російської пропаганди та створення образу України разом із Заходом як “колективного ворога“.

По-друге, тема санкцій має політтехнологічну мету – уперше в Кремлі заговорили про персональні, а не секторальні санкції, спрямовані проти конкретних осіб. Логіка підказує, що до санкційного списку РФ потенційно можуть потрапити представники української влади (оточення президента, представники уряду, народні депутати, фізичні та юридичні особи, прямо чи опосередковано пов’язані із владою).

З електоральної точки зору, для українського політика бути в санкційному списку Кремля – почесно, тому не виключено, що в списку можуть опинитися й окремі опозиційні політики. Проте, тут головна причина потрапляння до списку – відкрита або прихована торгівля з РФ. Саме по цьому й битимуть із Москви, у першу чергу інформаційно. Головна мета – вплинути на виборчий процес і максимально дискредитувати нинішню владу. Загалом для української економіки майбутні російські санкції не несуть катастрофічних наслідків. Якби Москва хотіла реально обмежити експорт з України (який, до речі, за останні роки впав більше, ніж в чотири рази), то пішла б давно апробованим шляхом торгівельних обмежень. Сприймаю санкційну реакцію Кремля як емоційно-ідеологічну й політичну, але аж ніяк не економічний крок», – підкреслив Мокан.

Натомість експерт із конституційного права Богдан Бондаренко вбачає у можливій меті санкцій спосіб стабілізації рейтингу російського президента, який останнім часом знижується. Зважаючи на це, за словами спікера, і продовжується розвиток теми зовнішнього ворога.

«Зовнішня політика завжди є продовженням внутрішньої, навіть якщо причинно-наслідковий зв’язок не одразу зрозумілий чи він багаторівневий. У цьому випадку все просто – рейтинг Путіна у проміжку останнього півріччя має падіння, є певні проблеми на регіональному рівні та рівні федерацій, тому продовжується розвиток теми зовнішнього ворога. У цю логіку вкладається заява Думи про терористичну Україну», – поділився Бондаренко.

Чого слід очікувати від санкцій Кремля?

Наталя Беліцер, експертка Інституту демократії імені Пилипа Орлика, вважає, що одним із головних питань є, куди саме вдарять російські санкції. Адже вони можуть фокусуватися лише на українському експорті, або ж вплинуть і на російський експорт в Україні. Саме тому економічний вплив санкцій слід розглядати окремо за цими двома напрямками.

«В очікуванні російських санкцій дуже важливим є питання, чи вдарять вони переважно, або виключно, по українському експорту, чи стосуватимуться також, і якою мірою, російського імпорту в Україну (за словами Медведєва, підготовлено вже кілька версій постанов уряду РФ про введення санкцій). Хоча порівняно з 2013 роком товарообіг між Україною та Росією впав у рази, протягом останніх двох років відбувається його зростання. Зокрема, у січні – серпні 2018 року Україна експортувала в Росію товарів на 2 448 млрд дол., натомість імпортувала на 5 094 млрд.

Тож негативний вплив на економіку країни в цілому й фінансове становище певних фірм і бізнесових структур слід буде розглядати окремо за цими двома напрямами. У зв’язку з цим вважаю, що українські експортери мали б ще в 2014 році почати докладати величезних зусиль для пошуку інших ринків збуту своєї продукції, тоді б їхні збитки виявилися значно меншими. Якщо ж тепер не буде інакшого виходу, ніж переорієнтація на інших торгівельних партнерів, то, за великим рахунком, у перспективі це буде тільки на користь і їм самим, й Україні в цілому.

Інша справа із залежністю України від імпорту з Росії певних матеріалів, без яких поки що не можна обійтися. Йдеться, насамперед, про постачання палива для атомних електростанцій (у перспективі буде замінено на поставки зі США), а також не доведена до кінця справа імпорту вугілля, бензину (який поки що потрапляє через Білорусь) тощо. Але найголовнішим для України є питання транзиту російського газу в Європу, що є джерелом дуже суттєвого поповнення державного бюджету, та яке опинилося під загрозою у зв’язку з будуванням «Північного потоку-2» і «Турецького потоку». Оскільки наприкінці 2019 року закінчується термін десятирічної угоди між Нафтогазом і Газпромом, завершення будівництва цих двох газопроводів може призвести не тільки до суттєвого обмеження, а й до фактичного припинення транзиту. (Відомо, що на тристоронніх переговорах між ЄС, Україною та Росією у вересні 2018 року представники російської сторони відмовилися надати гарантії транзиту газу по території України після 2019 року). І саме це було б найболючішим ударом по економіці й фінансовому становищі України. Хоча поки що ані в президентському указі, ані у виступах російських високопосадовців ця тема не педалюється. Україні треба бути готовою й до такого негативного сценарію, при тому докладаючи максимальних зусиль для продовження транзиту та консолідуючись із союзниками, які протистоять такому розвитку подій, – прокоментувала для Opinion Наталя Беліцер.

У свою чергу Костянтин Денисов, кандидат економічних наук та член ВО «СВОБОДА», вважає, що під санкції Росії можуть потрапити хімічна промисловість, металургія та машинобудування. Що стосується послуг, тут, на думку експерта, у першу чергу мова може йти про транспортні послуги, зокрема транзитні трубопроводи.

«Рішення РФ про запровадження “спеціальних економічних заходів“ саме зараз пояснюється бажанням тиснути на Україну до та під час виборів-2019. Рішення є суто політичним і вкладається в загальну логіку гібридної війни. За останні 10 років Росія вела проти України низку торгівельних війн: м’ясну, молочну, кондитерську, трубну, добривну, проти залізничних вагонів, блокувала вантажні потяги тощо. Окремо слід згадати перманентні “газові“ війни.

Якраз хімічна промисловість, металургія та машинобудування сьогодні можуть потрапити під санкції РФ. У 2017 році на них припадало 77,7 % вітчизняного товарного експорту до Росії; за вісім місяців 2018 року. цей показник становив 77,8 %. Що стосується послуг, то тут 92-94 % припадає на експорт транспортних послуг, а насамперед транзитних трубопроводів.

Торгівельні обмеження проти них миттєво позначаться на економічній ситуації в Україні, особливо в регіонах, підприємці яких надто залежать від російського ринку. Достатньо згадати “маніфестації“ на окремих заводах у Запорізькій області під гаслом “відновити торгівлю з Росією“, керовані окремими народними депутатами», – поділився Костянтин Денисов.

Якими мають бути кроки України?

За словами Олега Бєлокоса, у першу чергу Україні слід забезпечити неможливість впливу на майбутні вибори з боку Росії, а також нарешті згорнути торгівлю з країною-агресором, переорієнтувавшись на інші країни світу.

«Насамперед, слід рішучо обмежити російські впливи в нашій державі та не допустити втручання Кремля в майбутні вибори. Водночас, слід згорнути торгівлю з Росією та максимально прискорити переорієнтацію економічних зв’язків на інші регіони світу. Взагалі, серйозний український бізнес мав би вже давно зрозуміти, що путінська – Росія партнер украй непередбачуваний, і вести з нею ділові відносини сьогодні навряд чи слід», – зазначив дипломат.

Головне – не піддаватися шантажу з боку Росії. На цьому наголошує Наталя Беліцер, додаючи, що Україні натомість слід якомога швидше розглянути законопроект про синхронне введення відповідних обмежень разом із США та Великобританією, а також підготовлений пакет санкцій проти компаній-будівників так званого «Кримського» мосту.

«Безсумнівно, ні в якому разі не можна піддаватися погрозам і шантажу – цього разу у вигляді президентського указу й майбутніх санкцій. Фактично, вони не є чимось особливо новим або несподіваним; згадаймо, зокрема, численні торгівельні війни ще за часів президентства Віктора Януковича, тобто задовго до Революції гідності, яка стала поворотним пунктом у стосунках Україна-Росія. Із конкретних практичних відповідей із боку України відмітимо можливість швидкого розгляду та ухвалення вже зареєстрованого у Верховній Раді законопроекту, який зобов’язує вводити відповідні обмеження синхронно зі США та Великобританією, а також підготовлений пакет санкцій проти тих російських компаній, які брали участь у будівництві Кримського (Керченського) мосту», – наголошує експертка Інституту демократії імені Пилипа Орлика.

Микола Мельник, політичний експерт та генеральний директор Аналітичної групи «Левіафан» натомість вважає, що відповідь України має водночас віддзеркалювати дії Кремля (себто, введення аналогічних санкцій) та паралельно переорієнтовувати економіку та експорт на інші ринки.

«Відповідь має бути як симетрична (введення дзеркальних санкцій), так й асиметрична (стимулювання українських підприємств переорієнтовувати експорт на не російські ринки), також життєво важливо розбудовувати нафто та газовидобувну галузь. Адже енергозалежність від Росії є поки найбільш слабким місцем української економіки», – ідеться в коментарі.

А ось політтехнолог Олексій Голобуцький не вбачає особливої користі від «дзеркальних» санкції, оскільки наша держава, на відміну від РФ, не зможе грати на внутрішніх російських інтересах.

«Це гібридна війна. Наш внутрішній споживач не залежить від таких дій, як російський. Користі буде небагато, бо що ми можемо зробити? Заборонити 20-30 людям мати бізнес в Україні? Вони й так його не мають. Викинути останніх росіян з України, які ще щось тут мають? Чесно кажучи, особливої користі від цього також не бачу. Українська держава не потребує такого пропагандистського кроку, як російська. І грати на внутрішніх російських інтересах теж не вийде. Це вони можуть грати на наших протиріччях», – констатував експерт.

Залишити коментар