Неділя, 18 листопада

А тепер трохи до музики та ще більше до політики. Керівництво Харківського юридичного університету раптово скасувало раніше узгоджену зустріч Святослава Вакарчука з представниками юридичної спільноти міста. Темою заходу мала бути нещодавня стаття співака про верховенство права та судову реформу. Одним словом, про зустріч із Вакарчуком тепер знають у рази більше людей. А ось як на це відреагували в мережі – у реакціях від Opinion

На фан-сторінці Святослава Вакарчука додали його відеозвернення. За його словами, відмова звучала так: «У силу об’єктивних причин не можемо надати вам приміщення». Співак переконаний, що це нагадує часи, коли всі питання вирішувалися «зверху». Утім, лідер «Океан Ельзи» не залишився без локації для виступу: її доволі швидко змінили, а сам Святослав наголосив, що зустріч відбудеться «за будь-якої політичної погоди». Хех, правда, думаю, тепер доведеться дещо збільшити кількість місць, бо хайп у мережі свою справу вже зробив. Що там з хайпом? Давайте подивимося разом.

Почнемо з допису політичного експерта Олексія Мінакова. За його словами, те, що сталось із виступом Вакарчука – реальний світ української політики. І це тільки початок перегород, адже вийти сухим з води не вийде. Утім, на думку експерта, уся ця кампанія з дискредитації співака з імовірними політичними амбіціями грає тільки йому на користь, адже створюється образ позасистемного борця, якого дуже бояться, а він «не здається без бою». Але поки що Святослав Вакарчук тактовно витримує паузу, даючи таким чином можливість іншим «пободатися» між собою серед бруду та компромату.

Цікаво, що доволі швидко на всі ці події відреагував Андрій Садовий, мер Львова, який не так давно заявив про намір брати участь у президентських виборах. «Совпадєніє»? Буду філософом, і скажу, що все покаже час. А тим часом Садовий називає владу «совковою» та «васальною», котра підставляє своїх «босів» навіть там, де б їм, можливо, і не хотілося. Оце риторика, пане Андрію, одразу видно, що впевненості – хоч відбавляй.

До слова, про «Самопоміч». Член фракції, нардеп Роман Семенуха також написав щодо ситуації з Вакарчуком доволі розлогий допис. На його переконання, у Харкові давно встановлена тотальна цензура на більшості провідних медіа; спецслужби займаються переслідуванням активістів і нелояльного бізнесу, а громадський сектор розпорошений. А, власне, відмова Вакарчуку є досить серйозною подією. «Держава сильно хвора, і хвороба, на жаль, прогресує», – розмірковує лікар… тобто депутат Семенуха. То що там, «Самопоміч» поспішає на допомогу, чи як?

Але й на цьому коментарі від політичної сили Садового не закінчилися. Олена Горошко, депутатка харківської міськради від партії «Самопоміч», зазначила, що категорично проти, коли взагалі кому-небудь забороняють виступати: артистам, політикам, громадським діячам. Мовляв, право вибору в людини має бути завжди. Ось сиджу й думаю: розігнати трошки зради чи ні? Ось ці «будь-які артисти», це з-за поребрику теж? Але то таке. Цікавіше те, що «Самопоміч» так активно почала вставати на захист фронтмена «Океан Ельзи».

Народний депутат та екс-журналіст Мустафа Найєм у свою чергу нагадав, що Вакарчука запрошував Гарвард та Стенфорд, а ось ректор Харківського національного університету… відмовив. Без пояснень, просто розірвавши договір «у силу об’єктивних причин». Нардеп наголошує: у цьому вся наша реальність, коли роки імітації прогресу просто були змарнованими. Рішення ректора – яскравий індикатор маразму, котрий все ще панує в головах.

Блогер, волонтер та громадський активіст Назар Приходько погодився, що вся ця ситуація є ганебною, навіть при дуже контроверсійному ставленні до співака як політика. Адже це типова «совкова» практика, керована не стільки особистою неприязню, скільки політичною доцільністю та кулуарними домовленостями. Та з іншого боку, на що міг розраховувати Вакарчук на батьківщині Кернеса? Навряд чи широких обіймів чи гарячого чаю. Приходько підкреслює, що потрібно розуміти реалії сумного українського політичного сьогодення, бо Україна поділена на зони впливу, і саме через це ніхто не сидить: ні за що й ніколи протягом майже п’яти років із часів початку Євромайдану.

Народна депутатка Світлана Заліщук була більш лаконічною, лише додавши, що складно було придумати кращу рекламу для лекції Вакарчука. Єдине, що ще можна було б порадити цим «геніям» – відключення світла й кидання димової шашки в зал. Це так, якщо креативний менеджер раптом зламається та перестане працювати.

А ось політтехнолог Олег Медведєв був вражений радше вчинком самого навчального закладу, ніж проблемою виступу Святослава Вакарчука.

Натомість адвокат Олег Леонтьєв вважає, що людина, яка хоче бути президентом, повинна працювати в режимі постійного стресу 24 години 7 днів на тиждень. Для цього потрібно бути борцем. «Не пустили в Академію – йди виступати на вокзал». Ага, ще й до наступного міста з лекцією швидко можна зібратися.

Журналіст Михайло Ткач трохи перефразував причину відмови з «у силу об’єктивних причин» на «силу тяжіння Банкової». До слова, ця «сила тяжіння» діє на будь-яку посаду, яка залежить від Банкової. Ба більше, журналіст (жартома чи ні) навіть вивів формулу, за якою цю «силу» можна точно підрахувати. Потрібно лише два множники: «маса» (вага, посада, заробіток), що вимірюється у гривнях, та «прискорення вільного падіння» з посади. Останнє можна виміряти у дзвінках, поділених на гривні.

Ну і, ясна річ, для когось випадок із Вакарчуком – доволі непогана можливість трохи попіарити себе. Ось і народний депутат Віктор Чумак цим скористався, розповівши, що йому також відмовляли в Харкові, Одесі та Миколаєві. Утім, для ЗМІ це не було такою аж новиною. Ех, пане Вікторе, може, перед цим треба було кілька альбомів випустити, чи хоча б стадіон зібрати? По секрету додам, що нижче в дописі Чумак ще спробував трохи попіарити свої виступи, але я так якоюсь необрежно все це обрізав, що нічого не влізло.

А під кінець, аби трохи розбавити напругу, ось вам допис колишнього регіонала та нинішнього депутата від «Опозиційного блоку» Михайла Добкіна. Чесно кажучи, навіть не знаю, як його адекватно та змістовно взагалі можна перекласти. Одним словом, пане Михайле, текст знову якось не так написаний. Але то не страшно, ми вже звикли, та грошей так ніхто й не дасть.

Збирав реакції та браслетики з концертів Вакарчука Степан Коза

Залишити коментар