Неділя, 18 листопада

Канада. Вперше

Частина ІІ

– Щось тобі дуже добре живеться, – сказала я сину після першого семестру його навчання в університеті. – У тебе є гроші, є де жити, є на чому їздити, ще й котлетки в холодильнику. А діти в гуртожитку готують собі самі, та взагалі все вирішують самостійно.

То ти хочеш, щоби я переїхав у гуртожиток? – запитав він.

Так, але в іншу країну.

Кожного разу обіцяю собі бути обережнішою зі словами. Бо вже не вперше відбувається так, як я сказала. І цього разу також хтось там нагорі вирішив, що про гуртожиток та іншу країну я не жартома сказала, а серйозно. На той момент жодних планів або надмірних бажань із цього приводу не було, але вже через два роки після цієї фрази син поїхав навчатися до Канади.

Канада. Вперше

«Що, отак просто – взяв і поїхав навчатися? Як ти взагалі на це наважилася: відпустити його світ за очі?» – запитаєте ви. «Звісно, не просто», – відповім я. В усьому «винна» чудова сусідка Світлана з будинку на Лук’янівці, де ми винаймали квартиру багато років. За рік до того, як син мав іти до школи, вона сказала мені: «Олено, ви вже думаєте про перший клас? У школі, де навчається моя донька, наступного року першачків бере вчителька, яка дуже підходить вашому хлопчику». Так ми обрали школу. Не за «крутизною» чи через те, що там найкращі у світі вчителі, а тому що вчителька дуже підходила моєму «круть-верть» сину.

Але виявилося, що крім спокійної, урівноваженої та досвідченої вчительки початкових класів, сину дісталася школа з поглибленим вивченням англійської мови. Звичайна середня школа. Не ліцей, не гімназія, не платна, не приватна. Але англійська. Де кожного дня, без перебільшення, усі роки навчання, день у день директор вранці вітається з усіма учнями англійською, та взагалі розмовляє з дітьми тільки англійською; де в розкладі іноземна мова кожного дня, а іноді і двічі на день. Саме зі школи все й почалось. 11 років англійської школи та постійні репетитори (іноді два одночасно) призвели до того, що мій син завжди знав: «Усі вчать іноземні мови. Не можна не знати англійської. Це ж як зуби чистити вранці  усі так роблять».

Канада. Вперше

Влітку, після другого курсу університетського навчання в Україні, він поїхав працювати за студентською програмою Work and Travel до Америки. Я сказала йому в той момент, що головне завдання під час перебування в Америці – не заробляння грошей (хоча й це було б непогано, бо це й досвід, і його кишенькові кошти після повернення в Україну майже на цілий рік), а можливість подивитися на людей та їхній спосіб життя на іншому континенті. Після повернення син вперше сказав мені, що хоче поїхати навчатися за кордон. І швидко, без додаткових занять і витрат, самостійно склав іспит IELTS, сертифікат із якого в першу чергу потрібен для подання документів до коледжу або університету в будь-якій англомовній країні.

Чому Канада? Скажу чесно: тому що Канада – країна іммігрантів, і законодавство дуже лояльне до тих, хто хоче спробувати попрацювати в ній після навчання. Також мені сподобалося те, що не обов’язково закінчувати бакалаврат або магістратуру, щоб отримати роботу. Навчання в канадських коледжах побудовано таким чином, що ти можеш здобути освіту й за рік, і за два, і за три  і це буде диплом, за яким ти завжди зможеш знайти роботу за спеціальністю.

Канада. Вперше

Як ми обирали місто, де б син вчився? Це смішно, але не чекайте від мене виваженого аналізу в якому місті Канади жити легше, дешевше, цікавіше або ще щось. Просто після Києва важко їхати навчатися до маленького містечка. Тому ми подивилися у Вікіпедії найбільші міста Канади, і виявилося, що це Торонто та Ванкувер. Ванкувер далеко на заході, і треба ще весь континент перелетіти, щоби до нього дістатися. А Торонто – східна частина Канади, близько до Нью-Йорка – місто великих можливостей, а прямий переліт із Києва триває близько 10 годин. У Крим їхати довше. Так було обране Торонто!

Ми разом із сином передивилися сайти різних коледжів, де дуже детально описано всі спеціальності, предмети, програми та бюджети. Основні документи нам допомогла зібрати агенція, яка має контакти з канадськими коледжами вже багато років. Потрібні були документи з українського вишу: довідка про навчання в Україні, оцінки з залікової книжки університету, атестат, і мотиваційний лист-есе, у якому син пояснював, чому коледж має прийняти його. А від батьків фінансові гарантії того, що ми маємо гроші на навчання та проживання, різноманітні довідки про наявність житла та іншого майна в Україні, довідки з роботи. Тобто всілякі гарантії, що дитина дійсно їде навчатися й не збирається бути нелегальним мігрантом.

Канада. Вперше

Навчання в канадських коледжах починається три рази на рік: у вересні, січні та травні. Тобто, якщо ви пропустили можливість подання документів і ваша дитина не почала навчання у вересні, не треба чекати цілий рік. Це дуже зручно, бо ви можете не навчатися, наприклад, два роки з канікулами влітку. Якщо маєте натхнення й бажання, то зможете закінчити навчання за півтора роки, якщо влітку будете не байдикувати, а навчатися на наступному семестрі. Я згадала своє університетське життя й дуже пожалкувала, що в нас такого не було та поки й немає. Бо я б точно не витрачала час на канікули, а спробувала закінчити інститут за 2,5-3 роки.

Канада. Вперше

Семестр у канадському коледжі триває чотири місяці. Півтора місяця навчання, здаєте пройдений матеріал, пишете групові проектні роботи, захищаєте їх, складаєте іспити або заліки, йдете на тиждень канікул, знову півтора місяця навчання.

Цікаво, що коли ви приходите на свій предмет згідно розкладу (наприклад, у вас математика), то на занятті можуть бути студенти з інших спеціальностей, яким також потрібен цей предмет для отримання диплому. Тобто група не дорівнює тому, що в ній усі навчаються за тією ж спеціальністю, що й ви. У вас на занятті може бути хто завгодно – і хіміки, і фізики, і програмісти, і менеджери. Якщо їм потрібна математика – вони з вами. Тільки у вас може бути різна кількість годин, або необхідність навчатися різну кількість семестрів.

Канада. Вперше

Незважаючи на досить високий бал за сертифікатом IELTS, у коледжі син, як міжнародний студент, перед початком навчання склав внутрішній іспит з англійської. Якщо б він отримав невисокі бали, то йому було б потрібно додатково вивчати рік мову, щоби він міг добре розуміти інші предмети. А це означає додаткову оплату та більшу вартість навчання.

Коли я подивилася на оцінки сина за перший семестр навчання, я здивувалася, обережно зраділа, похвалила його та вирішила, що це випадковість. Коли побачила бали за другий семестр, сказала:

Або ти надто розумний, або в Канаді дуже легко навчатися. Як так може бути? Тим більше ти ж навчаєшся англійською.

Канада. Вперше

Насправді, йому дійсно було легко навчатися, тому що він зрозумів систему. Нічого зайвого на заняттях не було: що вивчили, те і склали на іспиті. Якщо вчишся, проблем немає. Якщо пропускаєш, не здаєш вчасно роботи та проекти, то так, із часом стає все важче наздогнати і зрозуміти, що робити далі.

А тепер найважливіше для кожної мами. Побут. Де він буде жити? Що їсти? Він уміє сам прати та прасувати одяг? А якщо захворіє? Як він без друзів і звичного оточення? Ці запитання були для мене, мабуть, важливішими за оцінки, спеціальність і програму навчання. Бо це про життя, особистість і психологічний комфорт.

Канада. Вперше

У гуртожитку син так і не пожив, бо в перший рік арендував кімнату в квартирі багатоповерхівки з хазяйкою, другий – винаймав кімнату в будинку біля коледжу разом із друзями, які з’явились у нього за перший рік навчання. Але якщо вашій дитині ще немає 19 років, то вона обов’язково має жити у студентському гуртожитку. Після – може винаймати те житло, яке хоче. Фінансово – це майже однакова сума. Але є важлива річ! У гуртожитку немає кухні, готувати самостійно не можна. Дитина харчується в їдальні. До речі, про харчування. Коли я зайшла до будівлі коледжу, то кількість місць, де можна поїсти, мене вразила. Тільки McDonald’s не було, хоча Starbucks та інші відомі фастфудові бренди – є.

Канада. Вперше

Якщо батьки дуже хвилюються за дитину, то завжди можна винайняти за певні кошти спеціальну людину, яка буде вашими очима в коледжі: ходити до викладачів і контролювати, чи все гаразд із навчанням, заглядати в кімнату гуртожитку й перевіряти, чи дитина поїла та чи в шапці вона, купувати ліки або допомагати у вирішенні інших побутових питань. Головний спокій – це, по-перше, страхувальна програма, яка покриває у випадках проблем зі здоров’ям майже всі негаразди, і, по-друге, розуміння, що Канада – країна правил і законів, виконання яких є обов’язковим для всіх – від прем’єр-міністра до студента.

Коли я прилетіла до сина в гості й ми пішли вдвох до кампусу, де він навчався, мене вразило що будівля відкрита цілодобово. Студенти приходять туди коли завгодно, повсюди стоять комп’ютери, і є вільний доступ до інтернету. Відкрито майже все. Заходь, навчайся, відпочивай, за потреби можеш сходити в душ або до спортивної зали: тренуйся, грай у теніс або сквош, займайся на тренажерах, їж. Я подивилася на все це та сказала, що можна було й не винаймати житло, бо тут і так можна жити!

Канада. Вперше

 А ти хочеш ще навчатися? – запитала я сина одразу після отримання канадського диплому.

Так, але трохи пізніше, – відповів він. – Бо я вже вчусь майже 16 років, може пора попрацювати?

P.S: Вчити сина іноземним мовам (у бекграунді в нього ще є розмовна німецька й початкова французька) – то було моє найправильніше рішення з усього того, що я зробила для нього. Недостатньо наполегливе й не дуже старанне вивчення англійської мови мною – найхибніше рішення з усіх, що я колись приймала. Бо зараз він вільна людина, а я – поки що не дуже. Просто чим більше мов знає людина, тим вона вільніша. І тоді свобода – це не пусте слово зі словника, а справжній спосіб життя.

Олена Богатиренко

Залишити коментар