Неділя, 18 листопада

Дива не сталося, і з 1 листопада ціна на газ для населення зросте майже на чверть. Подорожчання компослуг вдарить по кишенях українців у той час, коли вони будуть заклопотані приємнішими речами – підготовкою до свята. Платіжки з підвищеними тарифами споживачі отримають перед Новим роком. Утім, їм не звикати – таке не вперше. Чергове ж підвищення ціни на блакитне паливо не забариться.

Шляху назад немає

Тут би перевести подих, бо все-таки зростання ціни на газ на 23,5 %, або до 8 550 грн за 1 тис. кубометрів, загрожує неабиякими втратами для сімейних бюджетів. Звісно, не для тих, хто й надалі отримуватиме субсидії. Щоправда, таких, попри обнадійливі обіцянки прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, стане менше. Хоча, враховуючи стан справ, субсидіантів мало б, навпаки, побільшати, що теж недобре, бо свідчитиме про тотальне зубожіння населення.

Після урядової постанови, що засвідчила невідворотність подорожчання «золотого» енергоносія, президент і прем’єр звернулися до споживачів із заспокійливими заявами. Очільник уряду, зокрема, нагадав про величезні борги держави, котрі треба повертати, і те, що зобов’язання з вирівнювання ціни на газ було ще в 2008 році. Заодно Володимир Гройсман полякав, що через невирішене питання може бути розірвана співпраця з МВФ, а це призведе до дефолту в країні.

Фактично упускається важливий момент: нова ціна – це ще не той, встановлений МВФ, високий поріг. Адже, як запевнив прем’єр, спочатку йшлося про подорожчання на 60 %, але вдалося знайти компроміс. Чимало ж фахівців наголошують: ми до кінця так і не подолали цей шлях, і ціна на газ для населення ще зростатиме. Загалом, це не секрет Полішинеля, хоч влада цю тему намагається не педалювати. Навіщо взайве дратувати народ напередодні президентських і парламентських виборів?

Отже, газ подорожчав, але не на всі дражливі питання українці отримали чіткі відповіді. Спробуємо це зробити.

Чи ринкова ціна насправді?

Вищі посадові особи твердять: кінцева мета – ринкова ціна на газ, а подорожчання тільки наближає до неї. І ціни цієї вимагає МВФ, інакше нашій хирлявій економіці, яка, за запевненнями урядовців, росте-росте, але чомусь насправді не підростає, не бачити кредитів від Фонду. Та чи справді мова про ринкову ціну?

«Встановлена ціна не є ринковою, бо в нас немає ринку як такого, – зазначив Opinion Олексій Кучеренко, екс-міністр з питань ЖКГ. – Більше того, вона не є економічно обґрунтованою. Це просто додатковий податок, яким обклали споживача газу і тепла. Він піде в бюджет на обслуговування боргів. Це очевидні речі. Вони (влада – прим. авт.) вже самі заплуталися. Ні про ринкові, ні про економічні питання не йдеться, це політичний напрям. Бюджет тріщить, і в такий спосіб його намагаються наповнити. Це нічим не відрізняється від акцизів на горілку, бензин, пальне».

«Це політична ціна, за яку повинні відповідати люди, які її призначили. Це політичне рішення уряду Гройсмана і президента Порошенка, – підтвердив Opinion нардеп Олексій Рябчин, голова підкомітету з питань енергозбереження та енергоефективності Комітету ВР з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки. – Не виключаю, що чинна влада могла підписати будь-які умови з МВФ щодо подальшого зростання ціни на газ. Для чого їм це потрібно? Тому що інших джерел наповнення бюджету та виплати кредитів МВФ вони не можуть знайти. Не можуть запустити економіку, перекрити корупцію на митниці, у податковій сфері, газовидобутку. Єдине, що можуть, – висмоктувати гроші пилососом з людей. Усе, що вони робитимуть далі, – їхня політична відповідальність».

Тривають розмови, хто більше винний: президент чи прем’єр? На горіхи дістається зазвичай Володимиру Гройсману. Мовляв, президент призначив очільника уряду громовідводом, і той збирає весь негатив на себе, оскільки на посаду глави держави все одно не балотуватиметься. Проте, валити все на керівника Кабміну несправедливо, бо ж питання складне і має давню історію.

«Гройсман практично виконує взяті зобов’язання від імені держави Україна підписаного в березні 2015 року меморандуму, – запевнив Opinion Олег Устенко, виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера. – А підписували його президент Порошенко, прем’єр-міністр Яценюк, міністр фінансів Яресько і голова НБУ Гонтарева. Спочатку підписали, що тарифи на газ не будуть збільшені, а відповідатимуть імпортному паритету, тобто міжнародній ціні. Допускаю, що тоді прем’єр Яценюк і не думав, що ціна на світових ринках піде вгору».

Наскільки зросте комуналка?

За кілька днів після появи урядової постанови міністр соціальної політики Андрій Рева визнав, що відбудеться перерахунок комунальних платежів на тепло і гарячу воду. За його словами, з 1 грудня вони можуть зрости на 16 %. Чи дійсно це так, чи міністр, можливо, не ризикує озвучити більші цифри?

Олександр Харченко, гендиректор Центру дослідження енергетики, назвав Opinion схожі розрахунки: «На людей, які живуть у багатоквартирних будинках, впливатиме єдиний чинник – ціна на тепло. А вона, по-перше, зміниться десь за два місяці, тому що в національного регулятора є певна процедура зміни тарифів відповідно до тарифів на газ. По-друге, ціна газу в ціні тепла не стовідсоткова – близько 65-70 %. І якщо ціна на газ зросла на 23,5 %, то тепло подорожчає десь на 15-18 %. Люди, які отримують субсидії, про це навіть не дізнаються, тому їм взагалі нічого турбуватися».

Єдиним порятунком від високих тарифів залишаться саме субсидії. Більше жодних компенсаторів влада не передбачає. Тому платити за тепло тим, кому не пощастить із державною підтримкою, доведеться по повній. За розрахунками Олександра Сергієнка, директора аналітико-дослідницького центру «Інститут міста», заплатимо більше, ніж запевняє міністр Рева.

«У платіжках на тепло 85 % тарифу складає саме вартість газу, а з подорожчанням, думаю, ця частка зросте до 90 %, – наголосив Opinion пан Олександр. – Це означає, що зі зростанням ціни на газ на 23,5 % вийде не менше 20 % підвищення тарифів на опалення і гарячу воду. Якщо додати зростання по інших послугах, де “сидить” газ, себто електрика, то зросте й тариф на холодну воду, каналізацію тощо. Отже, підвищення сумарного платежу за ЖКП – мінімум 25 %».

Оскільки компенсаторів не передбачено, то могли б виручити лічильники в багатоквартирних будинках. Колись уже ухвалювалося рішення про обов’язковість встановлення таких приладів обліку. Але віз досі не зрушив з місця, до того ж виконання відповідної програми потребуватиме тривалого часу.

Чи вистачить усім субсидій?

Кілька тижнів тому Opinion детально описав стан із житловими субсидіями. Попри суттєве зростання ціни на газ, у проекті Держбюджету на наступний рік на субсидії заклали всього 55,5 млрд грн, значно менше, ніж цьогоріч – 71 млрд грн. І державної допомоги всім, хто її потребуватиме, навряд чи вистачить. Обіцянки ж прем’єра, ймовірно, реалізувати не вдасться, тим паче, що для потенційних субсидіантів застосують нові обмеження і посилені вимоги.

«Я завалений зверненнями від людей, які розлучаються для того, щоб отримати субсидії, судяться з державою, бо їм не дають допомогу – вимагають ще “бумажку” і ще, а потім не доплачують субсидії, – розповів Олексій Рябчин. – Те, що нині робиться, – хаос. За чотири роки можна було зробити нормальну процедуру верифікації, щоб субсидії отримували ті, хто їх дійсно заслуговують. Але коли на субсидії претендує 70 % населення, то легше вже визначити тих, хто не має їх отримувати».

Тема субсидій гостра не тільки через катастрофічну нестачу коштів, а й тому, що нерідко державну допомогу отримують ті, хто на неї не має жодного права.

«Коли бачу на сайтах оголошень “здам трикімнатну квартиру на Хрещатику, субсидія оформлена”, то розумію: ці люди грубо ошукують державу, – запевнив Олександр Харченко. – Вони мають від цієї квартири такий зиск, що жодної субсидії отримувати не повинні, адже можуть спокійно платити будь-яку ціну. Але намагаються ошукати платників податків і тих, що чесно платять за компослуги. Я проти того, щоб хтось за мій рахунок вирішував власні проблеми. Я на 100 % за позицію прем’єр-міністра і Мінфіну, що субсидію мають отримувати ті люди, які її дійсно потребують».

Коли наступне підвищення?

Володимир Гройсман пообіцяв, що ціна на газ в нинішньому опалювальному сезоні вже не зростатиме. Це втішає, але ж менш ніж за півроку сезон закінчиться.

«Це було початкове збільшення – на 23,5 %, тому що, відповідно до підписаних у березні 2015 року документів, вихід на імпортний паритет означає повне вирівнювання з міжнародною ціною, – пояснив Олег Устенко. – Це значить, що Гройсман повинен буде виконувати зобов’язання, взяті на себе державою Україна, і продовжувати збільшення ціни на газ. Тарифи мають зрости в 1,6 рази. Тобто це було одне зі збільшень, а далі – ще низка».

Олександр Харченко зазначив, що уряд взяв на себе зобов’язання не підвищити ціну на газ, а перейти до ринкової до 2020 року. А оскільки йдеться саме про ринок, то експерт не виключає, що з часом ціну доведеться ще й опускати.

«Процес поступовий: нині перший крок, другий – у 2019 році, третій – на початку 2020-го, – наголосив пан Харченко. – Цілком можливо, що ціну доведеться знижувати. Якби, наприклад, нині ціна на газ на світовому ринку була така, як влітку 2016-го (а вона виросла відчутно), то жодного подорожчання не сталося б узагалі. Але ринок є ринок – ціни то зростають, то падають».

Якщо наступне подорожчання газу заплановане на 2019 рік, то як його пов’язати з виборами? Адже президентські і парламентські перегони відбудуться навесні та восени відповідно, а влада, як відомо, під час виборчих кампаній уникає непопулярних рішень.

«Після проведення президентських виборів – закінчення опалювального сезону, які майже збігаються в часі, – спрогнозував Олександр Сергієнко. – Або можуть у кінці квітня підняти тарифи, і тоді люди не дуже це відчують. Їм (владі – прим. авт.) треба гроші. Нікуди дітися, дірка в бюджеті майже 100 млрд, і потрібні запозичення».

Що приховують в урядових коридорах?

І поки аналітики прогнозували вартість газу в найближчі рік-два, Кабмін підняв штору з планами, але одразу ж і опустив її. 25 жовтня на урядовому сайті з’явився проект постанови про умови та ціну постачань газу населенню і підприємствам ТКЕ з 1 листопада 2018 року по 1 травня 2020-го. Документ був доступний усього кілька хвилин, а потім щез із сайту. Однак «Українські новини» зберегли копію постанови, затверджену на позачерговому засіданні уряду 19 жовтня.

Отже, за постановою, ціна газу з 1 листопада 2018 року на рівні 8 550 грн за 1 тис. кубів, що й було озвучено. А з 1 травня 2019-го вона має зрости до 10 000 грн, з 1 січня 2020-го – до 12 000 грн.

Раптово зниклий урядовий документ народний депутат Олексій Рябчин на своїй сторінці у Фейсбуці назвав «подарунком» людям: «Це міна і для нової влади, яка після провалу забезпечення гідного економічного зростання також буде потребувати співпраці з кредиторами».

До речі, як складатимуться відносини України з МВФ у найближчі роки?

«По новій програмі stand-by (SBA) питання ще не вирішено – відкриється вона чи ні, – вважає Олег Устенко. – Це станеться не лише після зростання тарифів на газ, а й після ухвалення нового Держбюджету. Причому він має бути підписаний главою держави. Чому так? Тому що за роки співпраці ми часто обманювали МВФ, і вони не хочуть, щоб їх ще раз обманули. Ідеться про нову програму на нетривалий період (14 місяців, на 3,9 млрд доларів), котра може допомогти Україні пережити складний період».

Чи можливий мораторій?

Подорожчання ціни на газ для населення б’є по рейтингах провладних кандидатів, зате на руку їхнім політичним опонентам та опозиційним політикам. Шквал критики не затихає котрий день. Крім незадоволення, окремі достойники обіцяють виправити ситуацію в разі їхнього обрання на найвищі державні посади.

Так, голова партії ВО «Батьківщина» Юлія Тимошенко переконана, що ВР має встановити мораторій на підвищення цін на газ для населення. А вартість вітчизняного блакитного палива, враховуючи собівартість видобутку, ренту, транспортні витрати, податки, має бути щонайбільше 80-90 доларів за 1 тис. кубометрів. Тобто приблизно втричі менше, ніж нині встановлена.

«Єдиний спосіб знизити вартість газу – підняти вартість газу вітчизняного виробництва, – наголосив Олександр Сергієнко. – Тоді можна урівняти ціни для промисловості та населення, і це була насправді головна вимога МВФ. Не імпортний паритет (це вже придумали наші доморощені експерти), а ліквідація ось цього перехресного субсидіювання. Думаю, за такої умови МВФ погодився б зі зниженням тарифу, але для цього треба український газ. Його ж нині не видобувають і до 2020-го його точно не буде, а коли буде – складно сказати. Тому всі розмови про зменшення вартості газу – популізм».

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар