Неділя, 18 листопада

Ну що, думали-балакали, сіли і… тішимося, що можемо сприймати все це адекватно. Росія таки ввела санкції проти України, і поширюються вони на 322 фізичних та 68 юридичних осіб. Серед них нардепи, підприємці, судді, чиновники Адміністрації президента, та навіть один політичний консультант. А ось як коментують це самі «підсанкційні» українці – у реакціях від Opinion.

Ну що, санкції – річ весела, особливо, коли це робить країна-агресор, але давайте все ж розбиратися: хто цим пишається, кого це дивує, а для кого потрапити в санкційний список – черговий привід трохи попіаритися.

Так ось, перша заступниця голови Верховної Ради Ірина Геращенко зізналася, що їй не цікаві ці списки. Однак наголосила, що їй приємно знаходитися в одному списку з пристойними (у більшості випадків) людьми. Водночас, ключовою задачею для себе Геращенко вбачає в тому, щоби робити все, аби українські та світові санкції проти РФ посилювалися. Ба більше, ті політики, які не потрапили до переліку, мали б замислитися: а що ж вони роблять у нашій політиці.

А ось щодо переліку «підсанкційних» підприємств, про які насправді згадують набагато менше, Геращенко зазначила, що Росія вже давно веде підлі економічні війни проти України, і розпочалося це ще за часів президентства Кучми, а загострилося, коли у кріслі керманича країни був Ющенко. Це війна, наголошує Геращенко, гібридна, серйозною складовою якої є і економічний тиск. Загалом же, авторка допису назвала ці списки «списком Порошенка».

Утім, загалом реакція «підсанкційних» була чимось схожою, й навіть позитивною. Наприклад, нардеп Володимир Ар’єв коротко наголосив, що такі дії Росії нагадують ігри за прицнипом «сам дурак». Впадають у маразм  і нічого дивного. Тим більше, що сам депутат є нев’їзним до РФ ще з 2008 року. Отак.

Зовсім не проти був опинитися в переліку «підсанкційних» і міністр інфраструктури Володимир Омелян. Навіть зізнається, що був би засмученим, якби не потрапив до цього переліку. Чому? А бо українцю бути другом Московії – ганебно. А так Кремль сам визнав й Омеляна, і багатьох його колег, людьми чіткої проукраїнської, прозахідної та просто єдиної нормальної позиції.

Володимир В’ятрович, голова Інституту національної пам’яті, у свою чергу зазначив, що його потрапляння до списку санкцій РФ – це визнання заслуг у війні з російською агресією. А отже, переможемо. Пане Володимире, а хіба хтось сумнівався?

Багато депутатів у списку санкцій – це нормально; дивно, коли там чи не один політтехнолог. Ним виявився Олексій Голобуцький, який зовсім нещодавно коментував для нашого видання таке рішення Кремля. Каже, накрилася тепер поїздка по «Золотому кільцю». Нічого, пане Олексію, зате як вам Москва рейтинги ще більше підняла, правда ж?

Однак, далеко не всі прізвища потрапили туди простим шляхом. На цьому наголошує депутатка Ганна Гопко. На її думку, деяких технологічно включено, аби замаскувати від асоціації з Кремлем, а деяким відправлено месседж. Хм, давайте подумаємо, кого ж хотіли замаскувати? Допоможіть Степану знайти Ю… Ой, що це я.

Ну добре-добре. Я тримав цей скріншот до останнього, але не можу вже терпіти, коли Вона просто бере й ріже без ножа. Раптом що, я про Юлію Тимошенко. Каже, що на Банковій склалася нібито міфологема про неї, як про «кремлівську руку». Ох, пані Юліє, вас як: одразу розчарувати, чи дочекаємося наступного нового курсу? Ну а далі все класично: про нібито працюючий у Росії «Рошен», європейську державу, відповідь Москві й подібне. Шановні піарники та СММ-ники Тимошенко, будь ласка, будьте більш послідовними. Бо неможливо просто так взяти й сісти однією… Кхм, коротше, зробіть собі новий курс на «мінімалках», а то поки що якось більше, ніж фоткою з заправки, не здивували.

А ось голова Верховної Ради Андрій Парубій висловив переконання, що «Путінські» санкції – це свідчення некомпетентності та безсилля кремлівського режиму. У самого ж Парубія ці так звані «санкції» викликають лише сміх, адже, за його ж словами, він ніколи не мав і не має ніякого бізнесу, грошей чи майна на території країни-агресора. У відповідь, на думку голови ВРУ, Україна має посилити власні санкції, як на російський бізнес в Україні, так і на тих, хто, прикидаючись українцями, насправді представляє в Україні російські економічні та політичні інтереси.

Щоправда, тим, кого до списку не додали, теж живеться не так вже й просто. Ось, наприклад, заступник міністра інформаційної політики Дмитро Золотухін пише, що готовий придбати місце в санкційному списку. Ну, ви ж розумієте жартики, правильно? Я на це сподіваюсь.

Звісно, про свою наявність у санкційному списку написав й Олег Ляшко. Знаєте, а насправді це навіть більш популярний «флешмоб», аніж випити кави на заправці. Так ось, лідер «Радикальної партії» каже, із сарказмом, звісно, що просто не знає, як житиме далі після такого кремлівського кроку. Так як-як, пане Олегу, «поплакала, і знов фіалка розцвіла», чи як воно там.

Насправді ж про «успіх» «Радикальної партії» написали вже чи не всі співробітники… «Радикальної партії». Ось і нардеп Сергій Рибалка наголошує, що цілу фракцію просто так у повному складі до санкцій не включають. Розуміють, що скоро «радикали» стануть однією з найбільш потужних політсил вітчизняного парламенту. Ой, а може ще й заодно приймете титул найбільш скромного?

Ага, тут пан Ляшко питався, а де ж Петро Порошенко, що його немає у списку «щасливчиків». Так ось, пане Олегу, спеціально для вас, експертне пояснення від політичної експертки Олесі Яхно-Белковської. Усе насправді доволі просто: це загальносвітова практика президентів не додають до санкційних списків США та ЄС. Проте, у списку Росії тепер є майже вся команда/адміністрація українського президента. Так, циферки: від Порошенка там 52 прізвища, а від Тимошенко – 5. Штірліц ще ніколи не був так близько до свого найбільшого фіаско.

Якщо вже пішли по експертам, то ось вам думка Олексія Мінакова. На його погляд, санкції мають п’ять ключових цілей. Перша, і, вочевидь, головна – кандидат у президенти Юлія Тимошенко. Тепер вона може сказати, що не є «кремлівською зозулею», бо в санкційному списку. Далі йде Віктор Пінчук, який фактично пропонував здати Росії Крим в обмін на мир на Донбасі, керівник «112 каналу», родина екс-регіоналів Гереги та заступник керівника зовнішньої розвідки Сергій Семочко. Ага, той самий майстер та геній жанру інтерв’ю. Так ось, політичний експерт підкреслив, що метою Москви є змішати колоду карт. Бо ті, до кого були серйозні та аргументовані претензії щодо можливих проросійських поглядів, тепер малюються «ворогами Путіна».

Але з цими санкціями буває й ну д-у-у-у-у-уже смішно. Ось маленька плутанина  і ти вже той Євген Карась, що лідер С14, але зовсім не галерист та арт-експерт. Або навпаки. Складно тепер і зрозуміти, що воно взагалі таке.

«Як мертвому припарка», – якось так поставилася до свого потрапляння у вже майже легендарний перелік народна депутатка Ірина Подоляк. Ну бо жодних фінансових чи економічних оборудок у неї там не було й нема. Але ж приємно, пані Ірино, правда ж?

Приблизно так само щодо наявності у переліку свого прізвища написала й нардепка Вікторія Сюмар.

Натомість журналіст Віталій Портніков, котрий також опинився в «Путінському» переліку, назвав список «попередженням убивць». Бо насправді комусь дуже зручно, аби журналіст замовчав. Утім, це ніяк не змусить його зупинити свою роботу.

«Потрапити в санкційний список Кремля – це честь та чергове свідчення того, що ми на правильному шляху, і робимо все так, як треба в боротьбі проти агресії Путіна», – розповів народний депутат Артур Палатний.

Збирав реакції та щасливчиків Степан Коза

Залишити коментар