П'ятниця, 16 листопада

Прізвище активістки стало символом боротьби проти безкарності зловмисників та беззахисності активістів, на яких один за одним були скоєні замахи. Запитання «Хто замовив Катю Гандзюк?» – це про кожного, хто ризикнув кинути виклик системі та згодом став її жертвою. Вчора Катерина померла. Про те, як згадують активістку друзі та знайомі, та хто має нести відповідальність – у реакціях від Opinion.

Про смерть Катерини Гандзюк повідомили на сторінці «Хто замовив Катю Гандзюк?». Причина – не пережила напад сірчаною кислотою, коли на активістку вилили літр цієї речовини. Клінічну причину смерті покаже розтин, однак це не дає відповіді на головне запитання: хто вбив Катю Гандзюк?

Сергій Стерненко, громадський активіст, на котрого було скоєно три замахи, розповів, що весь цей час Катерина терпіла пекельні муки та казала, що навіть на перев’язку її возять під загальним наркозом. Вона невимовно страждала, але усе одно боролася та не збиралася здаватися. Стерненко наголошує, якою б не була офіційна причина смерті – її вбив цей напад. А також бездіяльність поліції та мовчання тих, хто мав можливості та повноваження для покарання замовника.

На думку активіста, кров Каті насамперед – на руках міністра МВС Арсена Авакова, того, чиї підлеглі саботують слідство. Водночас, винні у смерті активістки й усі ми, адже, хоча й робили все, що могли, цього виявилося недостатньо. Бо терпіли терор та дозволяли йому тривати й надалі.

Блогер Антон Ходза натомість спробував пояснити, кого втратила Україна. А втратили ми бійця інформаційного фронту  безкомпромісну, ефективну та патріотичну. Ходза зізнається: він не знає, як далі будемо без Каті, без її ідей, оцінок, енергії та наполегливості. І єдине, що зараз можна зробити – продовжити її боротьбу, ті напрямки, які вона для себе намітила. Але першочергове завдання – це покарання усіх, хто винен в її смерті. Катю неможливо замінити, але можна принаймні продовжити її роботу та зберегти пам’ять про неї.

Прокоментував смерть Гандзюк і Президент України. Петро Порошенко звернувся до правоохоронців з вимогою зробити все можливе, аби вбивці активістки були знайдені, опинилися на лаві підсудних та були покарані. «Ми всі маємо об’єднати зусилля та допомогти правоохоронним органам для того, щоби зло було покаране», – наголосив президент.

А ось генеральний прокурор Юрій Луценко повідомив, що слідство правоохоронних органів скоро буде завершено, встановлені виконавці та організатор постануть перед судом. Окремо Луценко додав, що буде виконано все, що він обіцяв Каті під час візиту до лікарні.

Натомість нардепка Ірина Подоляк доволі прямо натякнула, що міністру внутрішніх справ та генеральному прокурору час подати у відставку за власною ініціативою та зі словами вибачення.

Мустафа Найєм, народний депутат та колишній журналіст, підкреслив: те, що сталося не просто смерть у лікарні, а результат жорстокого нападу, від якого система намагалася відмахнутися. Адже зрештою, те, що планували організатори та виконавці замаху, реалізувалося – Катю Гандзюк вбили. Утім, Найєм впевнений, що вони – лише інструмент у чиїхось руках, і цей хтось зараз очікує, що та як ми будемо робити. Єдине, як можна зупинити цих або цього «когось» – тільки дії та реальна, а не віртуальна, реакціях усіх нас, спільноти та влади. Бо саме від того, як і що ми будемо робити, залежить, чи будуть надалі нас обливати кислотою, різати та стріляти в спину.

Тому нардеп закликав журналістів не писати про смерть, оскільки насправді це вбивство. А також звернувся до правоохоронців, додавши, що треба називати речі своїми іменами та, якщо це не вдається, йти у відставку.

Блогерка та письменниця Зоя Казанжи, реагуючи на трагічну новину, пригадала «одеських дівчат», які з піною біля рота розповідали про «погану й не таку Катю». «Життя та смерть дуже тонкі матерії. Не треба з ними гратися. Особливо, коли людина на межі між…»

Згодом блогерка додала, що нині розмірковує про нашу тотальну незахищенність, про безпорадність перед бідою та ураженість у будь-який момент. А також пригадала, як один колишній оперативник у розмові зізнався, що розкрити насправді можна 90 % злочинів. Потрібне лише бажання керівників та політична воля тих, хто відповідає за силові структури.

Координаторка Медійної ініціативи за прав людей Ольга Решетилова зокрема поставила ряд доволі справедливих та зручних далеко не для кожного запитань. Зокрема, чи справді Каті потрібно було вмерти, аби різку заяву нарешті зробив президент, поліція почала щось перекваліфіковувати, а генпрокурор вирішив, що це його особисте горе? Та чи справді Каті треба вмерти, аби люди, які досі не помічали проблеми нападів на активістів, різко почали писати глибокодумні пости про це?

Нардеп Борислав Береза вважає, що вбивство Каті Гандзюк є продовженням переліку з прізвищ Шеремета та Гонгадзе. Адже, коли не знаходять замовника в першому вбивстві, то виникають наступні. Безкарність породжує рецидив, і якщо суспільно приймає це як норму, то з’являються наступні.

Журналіст та головний редактор інтернет-порталу «Цензор.НЕТ» Юрій Бутусов назвав загибель Гандзюк трагедією, котра стане одним із символів нашого часу. Тепер це не напад це вбивство. Автор допису припускає, що, можливо, варто перенести суд до столиці, оскільки там найкращі умови для охорони на період слідства, найбільш укомплектовані суди та увага громадськості. Суд у Києві може дозволити максимально швидко розслідувати справу.

Про те, що Катя стане символом, написав і журналіст Дмитро Лиховій. Символом простої дівчини, яка боролася проти неправди та не боялася. І яку за це вбили, заплативши гроші виконавцям.

Державна уповноважена Антимонопольного комітету України Агія Загребельска наголосила: якщо вся правоохоронна система держави й після цієї трагедії не спроможеться дати відповідь на запитання: «Хто замовив Катю Гандзюк?», то навряд чи матиме значення, що в цьому винне більше – корупція чи некомпетентність.

Блогер Сергій Марченко переконаний, що насправді більшості користувачів мережі було начхати, коли Катерина Гандзюк була жива та боролася з місцевими «царьками». Людей, котрі реально допомагали їй вести боротьбу, можна перерахувати на пальцях. І смерть активістки та інших людей нічого не змінять, поки ми самі не зможемо змінитися та не почнемо допомагати ще живим героям, замість того, аби оплакувати померлих.

Збирав реакції Степан Коза

Залишити коментар