П'ятниця, 16 листопада

У дитинстві він не надто вірив у Бога, а за нарвану в сусіда траву для корови вперше і востаннє отримав добрячого прочухана від батька. Він не проти дати інтерв’ю російському телеканалу, аби донести правду, а раніше мав усі шанси очолити РПЦ. В миру його звати Михайло Денисенко, але всім нам він знайомий як патріарх Філарет. Про дитинство та життя предстоятеля української церкви, ставлення до Путіна та Росії, духовні цінності Європи та нелюбов до сучасної музики – зі слів самого Філарета у новій рубриці Opinion.

Про дитинство та життя

У дитинстві маленьким хлопчиком до церкви причащатися мене водила бабуся. Але школа наклала на мене свою печать – печать невір’я. Я не виступав проти Бога, але виховувався у дусі радянських школярів.

Якби не війна ця, я не тільки не був би патріархом, а не вірив би в Бога. А війна привела мене до цього. Тому що коли батько загинув на фронті, то я… А я любив його. І у мене виникло питання: він живий, існує чи не існує? Школа навчила мене, що людина померла – перестає існувати. Якщо це правда, що перестає існувати, то значить я люблю те, чого не існує. А можна любити неіснуюче? Не можна. А я люблю. Значить він є. Таким чином я прийшов до віри в Бога. Але це завдяки тому, що батько загинув. А таких мільйони були. І це всіх людей навернуло до Бога. Війна сама по собі – зло. А привела до добрих наслідків.

В селі у нас була корова. І ми повинні були рвати траву для неї. Одного разу я нарвав її у сусідському саду. Коли батько про це дізнався, він мене покарав. Це був єдиний раз, коли мене побив батько за те, що я вчинив неправильно. Я запам’ятав на все своє життя, що чужого не бери, навіть трави.

В юності я дуже багато читав духовної літератури. Після богослужіння збирав дітей і вчив їх. Чим далі, тим більше збиралося дітей. Мені тоді було років 16. У школі дізналися, що я вчу дітей вірі та релігії, і мене виключили. Потім поновили.

Я міг очолити РПЦ, бо, по-перше, був місцеблюстителем, по-друге, мав підтримку з боку Ради у справах релігій, а вона керувалася Президією ЦК. Вони робили ставку на мене, але я пішов на один крок: підписав звернення до Горбачова разом із членам Синоду, щоб усунули голову Ради у справах релігій, бо він порушував церковні канони, а я стояв на позиції їхнього збереження. У той же час альтернативним кандидатом в патріархи від КДБ був Алексій, і він випередив мене.

Процитовано: Патріарх Філарет про прихід до Бога, ЛГБТ, сучасну музику та Путіна-Каїна

Років чотири чи п’ять тому я дізнався, що Путін у колі своїх однодумців визнав, що вони (КДБ) помилились, обравши Алексія, а не Філарета, бо тоді б Україна залишалась би досі у руках Росії. Тобто обставини складалися так, що якби я мав за мету стати патріархом РПЦ, я став би ним. Але коли я став місцеблюстителем, я молив, щоб на мені звершилась воля Божа, не того, чого я хочу, а того, чого хоче Бог.

Якби Бог не давав мені здоров’я і сили, я б стільки не працював, бо у моєму віці вже ніхто не працює. Одні мої побратими вже давно померли, а інші вже на пенсії. За своїм здоров’ям я слідкую: не переїдаю, бо це призводить до хвороб, проходжу обстеження, і коли знаходять хвороби, то я лікуюся. Ось, наприклад, з кардіостимулятором живу вже 15 років.

Я не люблю сучасну музику, яка не має мелодії, гримить. Люблю усіх артистів, які співають українські пісні: ті, що мають мелодію і торкаються людської душі. Тих пісень, які просто збуджують нерви, я не поважаю.

Про церкву та Бога

І серед священиків, і серед єпископів були та є єретики. Були ж серед єпископів у древній Церкві єретики? Були. Були блудники? Були. А зараз щось змінилося? Ні.

Без Божої допомоги в тих умовах, в яких зростала наша Церква, ми не досягли би нічого. І я би не досяг нічого – бо я людина, і як людина обмежений у своїх можливостях.

Ми в політику не втручаємося, але підтримуємо український народ і українську державу. Чому? А тому, що нам не байдуже, яка буде наша паства, бо народ – це наша паства. І нам не байдуже, будуть вони свобідні чи будуть вони у рабстві. Ми хочемо, щоб наша паства була свобідна.

Мені шкода тих людей, які вважають себе православними християнами, але привласнюють владу останнього суду, яка належить лише Богові, бо тільки Він судить про те, хто увійде до раю, а хто – до пекла.

Процитовано: Патріарх Філарет про прихід до Бога, ЛГБТ, сучасну музику та Путіна-Каїна

Про війну

Якщо б українська церква збереглась би нерозділеною, то цієї війни не було би. Чому не було би? Тому що Росії не було б на кого спертися. Є в Україні чиновники, частина населення проросійськи налаштоване. Але це не та сила, яка могла б допомогти Росії заволодіти Україною. А ось церква – це велика сила.

Наша мета – це зростання, збільшення Київського патріархату. І в цьому нам допомагає сам Господь. Яким чином? Допустив війну. А ця війна сприяє зростанню Київського патріархату. Яким чином? Люди бачать, хто захищає українську державу, українську землю: Київський патріархат чи Московський. Захищає Київський, а Московський захищає агресора.

Про Путіна, РПЦ та росіян

Російська церква не є матірною церквою щодо української церкви. А навпаки – українська церква є матірною церквою щодо російської церкви.

Україна не була, не є і не буде частиною Росії. Бо Русь існувала, а Росії не було як держави. А потім, коли виникла держава, але називалася вона Московією, а не Руссю. А Русь – це Україна. Навіть Крим, якщо взяти, то Крим належав Русі.

Путін – людина віруюча. Християнин. Але чи живе він по вірі? Ні, не живе. Я його назвав: «новий Каїн».

З Москвою, звичайно, ми знаємо, який діалог: «Покайтесь і повертайтесь до Москви». Такого нам не треба.

Я б погодився дати інтерв’ю «Першому каналу» російського телебачення. Я б сказав правду. Тільки нехай вони покажуть те, що я казатиму. Те, що я скажу, а я скажу правду. Все одно правда завжди перемагала і переможе.

Є російський народ і є український народ – це два різні народи. І ми бачимо різницю між українським народом і російським. І не треба змішувати грішне з праведним.

Процитовано: Патріарх Філарет про прихід до Бога, ЛГБТ, сучасну музику та Путіна-Каїна

Фото: Радіо Свобода

Про гендер і ЛГБТ

Я б відспівував гея, якщо він хрещений. Тому що він християнин. Грішник, але християнин. Церква молиться за всіх – і за тяжких грішників також, щоб Господь їм простив гріхи.

Ми як Церква проти гендерної політики. Ми проти одностатевих «шлюбів». І ми проти всяких поправок до законів, які тим чи іншим чином вводять у наше законодавство гендерну політику. Ми проти цього, бо це є лукавство. Говорять про право всіх на працю, на недискримінацію, а завтра будуть говорити про одностатеві «шлюби». Тобто ми проти дискримінації людей за будь-якою ознакою, але й проти того, щоб були відкриті двері для закону про одностатеві «шлюби». Чому проти? Тому, що це не тільки зневажання божественних законів, а це спотворення людської природи.

Про Європу

Я як підтримував із самого початку входження України в Європу, так і підтримую. Тому що Україна була, є і буде європейською державою.

Європа втрачає духовні цінності. Тому я в Європі кажу, що ми не тільки хочемо з Європи щось отримати позитивне: технології, демократію, свободу слова і тому подібне. Але ми можемо і Європі дати того, чого вони не мають. А вони не мають духовності. А у нас вона є.

До ворогів

Бажаю своїм опонентам мудрості, щоби відрізняти правду від неправди, добро від зла. Ще бажаю сили волі, щоби обирати правду і твердо відстоювати її.

Текст: Дмитро Журавель

Матеріал був зібраний з-поміж чисельних інтерв’ю, виступів, промов та звернень героя публікації. 

1 комментарий

  1. Лариса Вишинська on

    Мені в житті пощастило двічі брати у святійшого інтерв»ю. Досі пам»ятаю перше з них, коли я — тоді ще зовсім зелена журналістка, відразу після університету — прийшла на цю зустріч. І мене ніхто не обмежив у часі, уважно вислухали всі мої навіть наївні питання і, що найважливіше, він відповів на всі! Шкода, що не маю того інтерв»ю — тоді ще не було інтернет-технологій і матеріали ми не на комп»ютерах набирали, а друкували на машинках… Хоча все частіше хочуеться підняти підшивку «Молодої гвардії»… Пригадую одне зі своїх питань: мовляв, чи вірите ви у віщі сновидіння? Дуже боялася, що він мене висварить за те питання))) А мене здивували! Хай не дослівно, але патріарх Філарет не тільки сказав, що вірить, а й розповів про одне зі своїх сновидінь, яке він ще замолоду розтлумачив як важкий хрест, дарований йому долею, який йому доводиться нести. Але, казав, що буде той шлях, тернистий і важкий, увінчаний успіхом. Мабуть, що так…

Залишити коментар