Понеділок, 19 листопада

Українське слово пройшло складний шлях від заборон й обмежень до державного статусу. На жаль, досі українська мова не посіла належного місця в суспільстві, але не все так сумно. 18 рік поспіль свято рідного слова влаштовують на Українському радіо. Радіодиктант – єднання українців усього світу навколо мови.

«Пишемо разом»

Офіційне гасло цьогорічного Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності, що традиційно проводять у День української писемності та мови (9 листопада), – «Пишемо разом». Щоправда, спочатку захід відбувався у травні, до дня перепоховання Тараса Шевченка. Поки на радіо перевіряли роботи, у школярів починалися канікули. І хоча організатори не орієнтуються виключно на учнів шкіл, усе ж перенесли захід на більш зручний час.

«Кожен диктант по-своєму особливий і пам’ятний, – розповіла Opinion Аліна Акуленко, координаторка акції Радіодиктант національної єдності, ведуча. – Було б несправедливо говорити, що якийсь мені запам’ятався більше, а якийсь менше. У той момент, коли це відбувалося, саме той диктант здавався найкращим, найактуальнішим, найяскравішим. Але якщо бути об’єктивним, то треба відзначити 15-й радіодиктант – того року сталося чимало нововведень. Уперше організували виїзну локацію – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Це було масштабно. Уперше велася трансляція прямоефірної радіопрограми з аудиторії імені М. Максимовича. Уперше відбулася й телетрансляція. Саме того року ми вперше почали приймати диктанти, надіслані на електронну пошту».

У різні роки диктант на радіо писали відомі українці: Ольга Сумська й Вахтанг Кіпіані, Ігор Осташ і Ольга Герасим’юк, Марина Гримич і В’ячеслав Кириленко, Василь Шкляр й Андрій Курков. Щорічно захід втягує у свою орбіту все більше людей. Українці пишуть радіодиктант не лише на рідній землі, а й у Польщі, Португалії, Китаї, Франції, Швеції, Німеччині. Торік роботи надіслали 28 999 учасників; жодної помилки не зробили 123 особи. Насправді пишуть диктанти значно більше людей, та не всі надсилають їх для перевірки.

Цьогоріч основною київською локацією масового написання радіодиктанту вже не вперше стане аудиторія ім. М. Максимовича у Червоному корпусі КНУ імені Тараса Шевченка. Там зберуться відомі українці (письменники, співаки, політики), а також студенти вишу.

Диктант по радіо писатимуть десятки тисяч українців

Фото: Юрій Прияцелюк; photo.yudgyn.com

Про що диктант?

Багато років текст для радіо готує та диктує Олександр Авраменко, доцент Київського університету імені Бориса Грінченка.

«Найбільше запам’ятав диктант про Юрія Кульчицького, який відкрив каву для європейців,  згадав пан Олександр. – Кілька тижнів тому був у Відні, й неподалік залізничного вокзалу побачив скульптуру-пам’ятник нашому земляку. Австрійці вдячні йому за таке відкриття. А щодо диктанту, то для учнів і вчителів країни було дивом, що міністр освіти Табачник (колишній міністр – прим. ред.) писав на камеру диктант. Він припустився однієї помилки: написав “до речі” разом, а треба окремо».

Диктант по радіо писатимуть десятки тисяч українців

Фото: Юрій Прияцелюк; photo.yudgyn.com

Олександр Авраменко повідомив: орієнтовний обсяг диктанту 160-170 слів. А ось тему він тримає в таємниці (така умова), хоча визнає, що текст буде пізнавальний, позитивний і світлий. Читачам Opinion пан Авраменко порадив: «Зверніть увагу на те, що, наприклад, слово “полуничка” може мати різне написання, залежно від значення й контексту: полуничка – рослина, Полуничка – героїня казки, “Полуничка” – назва дитячого садочка… А головне – зважайте на інтонації й паузи, адже вони підкажуть, який розділовий знак, і де поставити його в тексті. Пунктуація буде складною».

«Радіодиктант буде непростим, – підтвердила Аліна Акуленко. – Буде величезна кількість різних розділових знаків, але не буде жодного авторського, тобто такого, доречність уживання якого не можемо підтвердити правописом чи відповідними довідниками. Це буде диктант зі словами, словосполученнями, фразеологізмами, спрямованими на те, щоби збагачувати наш словниковий запас, робити нашу мову красивішою, динамічнішою, різнобарвнішою. Він має бути інформативним, тобто не лише пишемо текст, а й отримуємо думку, над чим варто замислитися. А для когось, можливо, після написання доведеться погортати довідники, погуглити чи “сходити” у Вікіпедію, з’ясувати, що це за явище, подія, людина були в історії нашої країни».

Диктант по радіо писатимуть десятки тисяч українців

Фото: Юрій Прияцелюк; photo.yudgyn.com

Довідка

Диктант транслюватимуть зі студії «UA: Українське радіо» на Хрещатику, 26. Телеверсію наживо забезпечить Суспільне мовлення. Стрім телеверсії – на сторінках Суспільного мовника у Facebook.

Одесити серед найактивніших

Місця для написання диктанту облаштовують у школах, університетах та офісах, чи й просто пишуть у сімейному колі. Взяти участь у мовному флешмобі може кожен охочий будь-де – достатньо мати під рукою аркуш паперу та ручку. Окремі учасники приєднувалися до диктанту практично в екстремальних умовах: коваль писав роботу на горні; таксист – на кермі, поки його не викликали; хлопчина – на пасовищі, почепивши приймач на гілку дерева. Учасники акції діляться своїми історіями в листах.

«Щороку організатори чекають, що учасників буде ще більше, і 2018 рік не є винятком, – наголосила Аліна Акуленко. – І якщо в 2015 чи 2016 роках треба було пояснювати, закликати організовувати локації, то вже в цьому році навчальні заклади, культурні центри, бібліотеки – там, де є можливість сісти за стіл, увімкнути радіоприймач, Інтернет чи будь-який носій, через який транслюють диктант, охоче, без примусу, із власної волі організовують свої локації для проведення радіодиктанту».

Жодного разу не пропустили радіодиктант в Одеському центрі професійно-технічної освіти. Щороку проведення заходу бере на свої плечі Світлана Ладиженська, викладачка української мови та літератури. Із технічною організацією процесу допомагає викладачка фізики Оксана Задорожна.

«За 18 років моєї філологічно-педагогічної діяльності в навчальному закладі відбулися кардинальні зміни: змінювалася назва (ПТУ-18, Професійне училище Одеської державної академії холоду, нині – ОЦПТО), підпорядкування, набір професій, – розповіла Opinion Світлана Володимирівна. – Але незмінною упродовж 18 років залишається традиція писати радіодиктант національної єдності».

Уперше це відбулося в підсобному приміщенні кабінету за участі трьох осіб. У 2000 році до Світлани Ладиженської долучилися викладачка економіки Агнеса Павлова й заступник директора з виховної роботи Ірина Лопушанська (за фахом філологи російської мови).

«А вже з наступного, 2001 року, я почала організовувати до Дня української писемності та мови Тиждень української словесності, один день із якого незмінно планувався радіодиктант, – продовжила Світлана Володимирівна. – Охочих було небагато – десяток-півтора учнів. Поступово наше коло розширювалося. Учнів усе більшало, приходили й майстри виробничого навчання».

2014 року радіодиктант в ОЦПТО став справді масовим. Усі охочі вже не вміщалися в кабінеті української мови, і довелося задіяли ще дві аудиторії. Писали більше ста учасників. 15-й диктант став ще масовішим – майже 200 осіб записували текст за Олександром Авраменком. Велику аудиторію, крім учнів і викладачів, заповнили майстри, бухгалтери, представники адміністрації училища. Особливо порадували першокурсники – вони всі прийшли у вишиванках.

«У минулому році була зворушлива історія, – згадала Світлана Ладиженська. – Перед диктантом я заходила в групи, щоби нагадати, де збираються охочі писати. І тут один другокурсник дістав із-за пазухи великий синьо-жовтий прапор і запитав: чи може і він писати, хоч і переконаний, що напише погано. Звісно, я була схвильована “аж до дна мойого серця”, усе намагалася донести, що ціль не у вишукуванні помилок, а в єднанні шанувальників мови. Хлопчисько був щасливий, і ми теж».

Луганщина любить мову

Співачка, художниця, радниця міністра культури Анжеліка Рудницька торік перебувала на Сході України з мистецькими заходами, і однією з ключових подій стало саме написання радіо­диктанту.

«У найбільшій аудиторії Східноукраїнського національного університету імені В. Даля зібралися найвідоміші люди Луганщини: актори, режисери, громадські діячі, політики, чиновники, були військові, студенти, школярі, а також зірки, які приїхали з концертом у Сєверодонецьк, – зазначила Opinion пані Анжеліка. – І всі вони сиділи поруч за партами. Незалежно від статусу, перетворилися на учнів, які старанно виписували кожне слово. Під час прямого включення ми передали привіт усій Україні від Луганщини, та довго не розходилися, обмінюючись враженнями від тексту. Смішно було, коли відомі письменники підглядали одне в одного, як і що писати. А ми з артистами підглядали в папірець професорки КНУ імені Тараса Шевченка Олени Івановської. Це був веселий і пізнавальний квест».

Диктант по радіо писатимуть десятки тисяч українців

Фото: Юрій Прияцелюк; photo.yudgyn.com

За словами мисткині, цьогоріч команда «Український Схід» знову вирушить на Луганщину, і 9 листопада велика українська родина писатиме там диктант. Загалом, Анжеліка Рудницька брала участь у багатьох радіодиктантах.

«Завжди, коли у мене цей ранок вільний – приєднуюся, – продовжила вона. – А от моя мама – велика шанувальниця радіодиктанту. Не знаю, чи пропускала вона його коли-небудь. Приємно писати диктант у колі друзів і колег у рідному університеті Шевченка – завжди чудова атмосфера в прес-центрі на Хрещатику, 26. Хвилюватися безглуздо, ніхто нікого не контролює. А от рука болить, бо не звикла писати рукою. Та ще й на швидкість. Набираю в гаджетах значно швидше.

Радіодиктант – відчуття єдності, самоперевірка, чудовий спосіб популяризації української мови, зустрічі з друзями й колегами, рідні голоси з радіо, пізнавальні тексти, філологічний квест і просто свято української мови, яку я дуже люблю. Запрошую всіх приєднуватися до нас!»

Отже, головне в радіодиктанті – єднання, а не перевірка грамотності; участь, а не перемога. Тим не менше, які призи отримають ті, хто напише роботу найкраще?

«Традиційно подарунки мають символічний характер – книжки, якісь бібліотечки, книгозбірні, – повідомила Аліна Акуленко. – Українське радіо звернулося до низки видавництв. Надані спонсорами та меценатами подарунки будуть передані переможцям – тим, хто напише диктанти без помилок».

Довідка

Роботи слід надсилати на адресу вул. Хрещатик, 26, Київ – 1, 01001, із позначкою «Радіодиктант» (лист треба відправити 9 або 10 листопада). Або скан чи фото тексту впродовж 24 годин після закінчення акції надіслати ел. поштою на адресу rd@nrcu.gov.ua. Зображення має бути якісним, текст – від руки. Приймаються також тексти, написані шрифтом Брайля. 11 листопада текст радіодиктанту оприлюднять на сайті «UA: Українське радіо», а результати перевірки робіт стануть відомі до середини грудня.

Диктант по радіо пишуть на радіо

Відомі українці розповіли Opinion про написання диктанту на Українському радіо.

Жанна Боднарук, народна артистка України, співачка:

«Сім’єю писали радіодиктанти й раніше. Але вже років вісім-десять нас запрошують на радіо, на Хрещатик, 26, і до університету Шевченка. Уже така традиція, ми – як талісман. Цього року знову запросили до університету, де в Червоному корпусі збирається багато людей: і знаменитості, і студенти… У нас велика компанія: я, чоловік, син, а торік і мама моя була з нами. Щороку цікаві тексти готує Олександр Авраменко. Мені пригадався диктант про червону руту. Радіодиктант відрізняється від шкільних диктантів тим, що, окрім можливості перевірити грамотність, є момент об’єднання навколо мови, якогось особливого відчуття, коли знаєш, що мільйони людей присвятили годину часу, щоби долучитися до цього. В Австралії, Японії й Америці люди пишуть диктант. Переповнюють емоції, але не від хвилювання, а саме від єднання. Щороку все більше людей долучаються до написання радіодиктанту, роблять це щиро – і діти, і пенсіонери… Це круто!»

Кирило Стеценко, заслужений артист України, скрипаль, композитор:

«Минулого року писав уперше. Було приємно бачити в університеті Шевченка багато знайомих і відомих людей, які теж писали радіодиктант. Тема – про музичний фольклор, народну пісню. Це дуже близько до моїх професійних зацікавлень. Хвилювався, бо непевний, що всі правила пунктуації пам’ятав. Але головне почуття – солідарність із організаторами. Адже вони сприяють не лише спільному пережиттю нашої національної єдності через рідну мову, а і творять нашу колективну нормативну та інституційну свідомість господарів, які “панують у своїй сторонці”. Цьогоріч знову піду до університету. Цей рік символічний для мене як голови Київської Просвіти, адже в грудні мине 150 років від заснування Товариства Просвіта, яке увійшло в історію як інституція творення української політичної нації, соціальна платформа для вирощування керівників рідної держави. Радіодиктант національної єдності – підтримання цієї єдності на символічному, політичному та особистісному рівнях».

Леся Тельнюк, заслужена артистка України, учасниця вокального дуету «ТЕЛЬНЮК: Сестри»:

«Брала участь у трьох радіодиктантах національної єдності. Пригадую цікавий диктант про радіо. Тоді всі учасники заходу сиділи за одним столом і з радісними, але водночас тривожними очима дивилися одне на одного та на папір перед собою. Було весело та цікаво. Звичайно, трохи хвилюєшся. Наче знову стаєш дитиною, школярем. Сподіваюся, що й цього року писатиму радіодиктант. Це приємні відчуття, що ти береш участь у важливій та відповідальній справі, яка є необхідною для культурного й духовного формування нації та нас самих».

Богдан Бенюк, народний артист України, актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка:

«Пишу диктант не вперше. Запрошували на радіо, на Хрещатик, 26, а цьогоріч братиму участь в університеті Шевченка. Де б це не відбувалося, немає значення. Важливо приєднатися до акції усім, хто переконаний, що існування нашої держави залежить і від української мови. І коли диктант писатиметься на всій території України, від Сходу до Заходу, це буде великий плюс нам як нації, яка розвивається та шукає себе в європейському співтоваристві. Найбільш хвилюючий момент від того, із яким настроєм приходиш, хто поруч із тобою сидить, як готуються до акції. А я вже можу прийти не тільки з дітьми, а й з онуками-школярами. Так можеш приєднати багато поколінь, а це своєрідний маночок, який вчить. Маємо займатися лікбезом, і моя професія акторська якраз і полягає в тому, аби навчати когось чомусь. Якщо навіть припуститеся помилки в диктанті, то вона запам’ятається на довгі роки, і ви ніколи більше цього не зробите. Але не в цьому справа, а в підготовці, дусі».

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар