Понеділок, 19 листопада

Наша ідеологія

Сказати, що Одеса має традиції – цілком позитивно. Але ось перерахувати ці традиції – досить складно. Складно, переважно, із моральної точки зору. Не всім же подобається шахраюватість, а то й відверта кримінальність. Контрабанда. Спекуляція. Незнищенна жага наживи.

Але ж все це міські традиції.

Принаймні, так дивляться на наше місто «зовнішні люди». Але проблема в тому, що нам подобається ця думка про нас. Ми культивуємо шахраюватість як майже головну якість одесита… Усі гріхи людства ми обрали собі як чесноти. Ну, не всі. Убивство, на щастя – ні. А ось перелюб – безсумнівно, так.

І ще висміювання, який же одесит не розкаже сотню єврейських анекдотів, грубих або агресивних. На жаль, наше місто – перевертень. Наше місто ідеологізоване. І ця ідеологія змушує нас знову й знову наступати на одні й ті ж граблі.

Я думаю, що поступово «одеська ідеологія» повинна змінюватися. І ось кілька тез. Можемо вважати це конспектом.

1. Декриміналізація одеського міфу. Це необхідно робити терміново. Мішка Япончик та Сонька Золота Ручка не можуть бути особами, які символізують наше місто. Місце одеських бандитів  у тюрмах, а тих, хто вже віддав душу (не нам вирішувати кому) – у могилах. Одеса піднялася як місто торгівлі, а криміналітет лише «опускав» її.

2. Демілітаризація одеського міфу. «Одеса – місто-герой». Героями бувають не міста, а люди. Майже всі ті, хто героїчно захищали наше місто, на жаль, уже пішли з життя. Їх пам’ять священна. Але вона не може бути стрижнем, на якому тримається мирне майбутнє Одеси. Інакше обеліски радянських часів будуть вічно тиснути на свідомість мешканців міста орденами Леніна та п’ятикутними зірками. Декомунізація неможлива без демілітаризації.

3. Централізація міста. Я маю на увазі, що Одеса, а не різні емігрантські громади в різних куточках землі є центром уваги. Але не тільки це! У слові «централізація» є слово «центр». Історичний центр Одеси знаходиться в жахливому стані. Нехай місто росте вздовж і впоперек. Нехай ділова й адміністративна частина Одеси працюють у сучасних і чудових (не обов’язково висотних, але й висотних!) будівлях на місці будиночків Молдаванки та Слобідки-Романівки, які швидко руйнуються (їх теж шкода, але занадто вже деградував цей район, занадто «провалена» інфраструктура). Центр Одеси повинен бути відновлений.

4. Імперське минуле міста має зайняти своє міцне положення в історії. Але ми повинні знати, що в Одеси є й інше минуле (ну, хоч турецьке! хоч грецьке!). І головне – у Одеси є майбутнє. І це майбутнє – у складі сучасної України. Це означає, що українська струна в минулому міста (а вона була, і є!) мусить звучати голосніше.

Звісно, я ідеаліст. У тому сенсі, що моя мета досить ідеалістична. Але я реаліст, і навіть песиміст, коли йдеться про шляхи й термін, у якому можливо цієї мети досягнути. Але потрібно рухатися в цьому напрямку. І не мовчати – принаймні тим, хто зі мною згоден.

Борис Херсонський

Залишити коментар