Неділя, 9 грудня

Тиждень, що минає, почався із сумної та трагічної новини – смерті Каті Гандзюк. Вбивство активістки, спізнілі слова співчуття та вибачення, обіцянки покарати винних – всім цим були просякнуті останні сім днів. Про це та новини, які відбувалися на фоні та поза ним, – у традиційному дайджесті від Opinion.

Гриця Ерде – українська дизайнерка та ілюстраторка, сучасна художниця-універсалка. З-поміж усього вона створює й оригінальні та доволі впізнавані колажі, частина з яких прикрашає друковані видання та обкладинки музичних гуртів. Серія робіт «Мертві квіти» – результат осмислення та переживання авторкою подій 2014 року, думки про смерть, державність, ментів, війну, людей, переживання страху й незрозумілості та водночас великий підйом і відчуття перемоги.

Хто вбив Катю Гандзюк?

Прізвище Каті Гандзюк вже давно стало символом. «Список Гандзюк» – це не просто про людей, які постраждали від нападів. Це перелік осіб, які ризикнули усім, аби принаймні спробувати побороти систему, котра натомість намагалась їх знищити. Смерть Каті – це те, у що складно повірити й досі. Зрештою, достатньо подивитися сюжети про прощання з активісткою: церемонія налічувала більше тисячі людей, чимало з яких приїхали з усієї країни.

Переказувати біографію Катерини – неправильно і недоцільно. Там, на прощанні, всім здавалося, що навкруги лише знайомі: бо кожен знав іншого через Катю. Тому найкращі слова про активістку – це слова її друзів, а не стандартизованого часопису життя.

«Читав її в ЖЖ ще з “нульових“. Може, переписувалися, але на загальні теми щодо подорожей чи подібного. Але особливо не слідкував; знав, що вона в Херсоні стала якимось чиновником чи депутатом після Майдану. Одного разу військові знайомі з 73-го морського центру СПП їхали з Очакова в АТО чи навпаки – уже не пригадую. І в них зламалася машина в Херсоні з купою зброї. Попросили допомогти. Я згадав за Катю і написав їй просто у фейсбук. Катя за 20 хвилин все “розрулила”: машину відігнали на СТО ремонтувати, хлопців поселили на якійсь комунальній базі – вони там виставляли ще дозор, щоби зброю вночі не вкрали. Потім ще пару разів із такими проханнями зверталися: ремонтувати техніку військовим десь у тролейбусних депо чи ще десь – Катя “розрулювала”.

Потім, коли була атестація в поліцію, я її рекомендував у комісію по Херсону, бо був головою однієї з київських комісій, але відмовили, бо “Катя матюкалася в Фейсбуці і називала Геращенка жирним чмом” чи щось таке. Це 2016-й, мабуть. Тоді вона десь приїхала в Київ, і ми вже познайомилися. Об’єднували нас однакові цінності, насправді. Катя була чесною та готовою діяти – це дуже заряджало. Двигуном була», – Роман Сініцин, друг Каті, відомий волонтер та блогер. Більше про Катю та те, як згадують її близькі та знайомі, читайте у матеріалі від Opinion.

Все ще Генпрокурор

Епопея з Юрієм Луценком заслуговує, напевно, на статус окремого кейсу: як підняти власний рейтинг протягом дня та відволікти увагу від більш важливих справ та питань. Пояснюємо. Цього тижня генеральний прокурор Юрій Луценко під час виступу у Верховній Раді наголосив, що йде у відставку, аби продемонструвати, що ніхто не чіпляється за владу. Щоправда, на той момент жодної заяви, як того вимагає процедура, написано головним прокурором не було. Втім, це не завадило Парубію поставити на рейтингове голосування питання звільнення Луценка. Результати – втішні та зручні для генпрокурора, його відставку готові підтримати 38 нардепів, а отже, довіра і досі є.

Ясна річ, така показова гра не могла не викликати обурення в мережі. Політичні експерти, блогери та диванні фахівці почали обговорювати, наскільки дієвим є такий піар, чи справді Луценко збирався звільнитися та чому це може бути реальним. Однак суперечки тривали недовго: чи то діючи за власним планом, чи то начитавшись коментарів у фейсбуці, Луценко таки подав необхідну заяву українському президенту.

Колеги-журналісти вже встигли розповісти, що генпрокурор мав доволі жорстку розмову з Петром Порошенком, який негативно поставився до такого рішення. Втім, пообіцяв розглянути заяву, як тільки повернеться з робочої поїздки з-за кордону. Тому поки що Юрій Луценко – все ще генпрокурор. І це навіть незалежно від того, чіпляється він руками за владу чи ні.

Іспанський сором за нардепський вчинок

Знаєте, що таке іспанський сором? Це коли ти приходиш із другом десь посидіти, і коли він вирішує заспівати у караоке кілька улюблених пісень, соромно чомусь стає тобі. Навіть якщо ти вже сидиш під столиком. Або, наприклад, коли народні депутати твоєї країни у день поховання вбитої активістки вирішують влаштувати маскарад безпосередньо у Верховній Раді. Оце найбільший іспанський сором.

Так ось, частина народних обранців, очолювана Олексієм Гончаренком та організована за принципом потрапляння до санкційного списку, написали лист російському президенту. Все б нічого, якби це не було зроблено у стилі відомого листа запорожців турецькому султану. І навіть це б нічого, якби ті нардепи не постарались ще більше та не знайшли б відповідні костюми. А так – ідеальна картинка для російських каналів та чудовий привід пожалкувати, що до виборів ще є час.

У зверненні, прочитаному з трибуни Верховної Ради Гончаренком, все практично повністю відповідало оригіналу, чи не єдина зміна – адаптація листа під нового адресата. Тут, звісно, могли б виникнути питання про те, чи усвідомлювали народні депутати свою трохи не повну відповідність запорожцям, та чому все це необхідно було робити саме того дня, але наша справа проста – спостерігаємо та червоніємо.

«Тіндер», Варченко, студентка

Ви, мабуть, бачили хоча б щось про цей «скандал» у мережі? Спробуємо розповісти у двох словах та уникнути зайвого. В один вечір у мережі раптово виникає допис від студентки Наталі Бурейко, яка просить про допомогу. За її словами, чоловік, з яким вона познайомилася через додаток «тіндер» почав їй погрожувати, телефонувати родичам та близьким, вимагати близькості та навіть надіслав разом із квітами коробку з відрубленими курячими лапами. Чоловіком нібито виявився заступник начальника відділу Департаменту захисту економіки Національної поліції України Олександр Варченко. І це надало ситуації неабиякої пікантності.

Перші жовті ЗМІ швиденько наповнилися заголовками про «секс-скандал із посадовцем МВС», однак у частини користувачів мережі з’явилися цілком реальні підозри: а чому це не може бути фейком? Це питання трохи пустили на гальма після того, як власниця сторінки сфотографувалася з адресою профілю на фейсбуці та додала скріншот, на якому видно, як хтось «радить» дівчині швидше видалити на той час вже вірусний допис.

Після цього дівчина зникає та перестає комунікувати з будь-ким. Про ситуацію вже починають писати більш поважні ЗМІ, мовляв, студентка зникла. Але все виявилось добре: Бурейко опублікувала нові світлини, де вона подає заяву правоохоронним органам. А що Варченко? А посадовець на своїй сторінці пише, що не має жодного стосунку до ситуації, мовляв, це інформаційна атака, а сам він готовий будь-якої миті надати свідчення, аби знайти винних.

Схоже на щасливий кінець? Ну, майже. Після всього дівчина… видаляє всі дописи та пише текст, в якому вибачається за наклеп на пана Варченка, зізнається у своєї неправоті та просить облишити її у спокої: жодних коментарів більше не буде. Щоправда, як доречно зазначив один блогер, у дописі Бурейко не вистачало приписки: «з моїх слів записано правильно, дата, підпис». Бо дуже вже все це нагадує запис якогось дільничного.

І мама молода, й закохана мала

З 8 листопада набув чинності останній, третій, етап запровадження квот на україномовні пісні та передачі на радіо. Відтепер як мінімум 35 % (а це вже відчутно більше третини) пісень мають бути українською. Але й це не все: частка програм державною мовою повинна становити не менше 60 %.

І скільки б не кричали про зраду на першому році квот, скільки б не пророкували закриття радіостанцій та скасування ліцензій, як би старанно не намагалися вбити віру в існування української музики, нічого не вийшло. Квоти не просто працюють, а навіть давно досягли виконання нещодавно запровадженого відсотку. За словами нардепів та співаків, українська музика настільки активно розвивається, що на радіо немає необхідності шукати якусь альтернативу чи точно вираховувати відсоток, встановлений законом. Тому хвилюватися причин немає: фіалка розцвіла навіть без колективних сліз на кухні.

Одні з найсильніших в Європі

За результатами нещодавнього рейтингу видання Business Insider українська армія була визначена однією з найсильніших у Європі. Під час оцінки враховувалися такі фактори як географія, логістика, ресурси, озброєння та техніка, кількість живої сили, розвиненість країни тощо.

Тож за підсумками оцінки видання, військовий бюджет нашої країни на 4,88 млрд доларів, 1,1 млн «живої сили», більше 2000 танків, 240 військових літаків та 25 військово-морських судів «відправили» ВСУ на 10-е місце у рейтингу. Ледве-ледве обігнала у списку нашу країну Греція, котра суттєво поступається у кількості танків та власне військовослужбовців, однак має більший бюджет та більшу кількість винищувачів. А от топ-3 найсильніших армій складається з Росії, Франції та Великої Британії.

Рейтинги – штука така, що не завжди відповідає реальності, бо й особові склади можуть відрізнятися один від одного, і кількість танків – це не завжди якість, та й практика показує, що армія з 10-ї сходинки рейтингу цілком здатна стримувати натиск країни-агресора, котра опинилась у лідерах. Та й не тільки стримувати, а й гідно відповідати. Бо воюють, зрештою, не техніка, а люди. Тож пам’ятаймо, що перший – це не завжди головний.

Текст: Дмитро Журавель

Залишити коментар