Понеділок, 17 грудня

Вона з дитинства мріяла стати відомою та потрапити у телевізор, а до вибору дійсно свого виду спорту встигла спробувати себе в гімнастиці, плаванні та навіть баскетболі. Вона багато і часто читає, не може довго сидіти на одному місці й в одній країні, а головним талісманом вважає іграшкового собаку. Про дитинство та спортивний вибір найкращої тенісистки країни та світу, поразки та перемоги, підготовку до турнірів, вільний час та Україну – зі слів самої Еліни в рубриці «Хто це…» на Opinion.

Про дитинство та вибір тенісу

Батьки дали і мені, і брату грецькі імена. Його звуть Юліан. Як пояснили нам самі батьки, вони хотіли назвати дітей якось по-особливому. У той час, коли народився брат, а потім і я, такі імена були великою рідкістю.

У нас спортивна родина. Батько займався боротьбою, мама – водними видами спорту.

З видом спорту визначилась так: у нас в Одесі наприкінці 90-х почали відкривати тенісні корти. Мама, тато і брат пішли разом, аби спробувати. З часом брат вирішив займатися тенісом професійно. Йому дуже подобалось, що це індивідуальний вид спорту. Приклад брата став для мене показовим: потрібно багато працювати, аби досягнути результатів.

Еліна з татом.

Я з раннього дитинства була орієнтована на спорт. Займалась гімнастикою, баскетболом, бігом, плаванням. Не думаю, що батьки мене якось скеровували. Теніс – це те, що краще виходило. І, відповідно, більше мене мотивувало.

Коли мені було десь чотири, у мене не було бажання грати в теніс заради грошей. Хотілося просто потрапити в телевізор, аби про мене дізнались люди, аби я була відомою.

У мене є талісман – це іграшковий собака. Він зі мною з трьох років і завжди їздить по турнірам. Здається, він не пропустив ще жодного.

Про теніс та спорт загалом

Спорт – це те, що змушує кожного разу перемагати себе, дотримуватись дисципліни. Ті ж самі щоденні пробіжки – вони дуже важливі. Бувають дні, коли не хочеш вставати надто рано чи ліньки робити вправи. Але треба себе перемагати.

Кожний фінал  – це окремий тест, окремий виклик. Кожний титул приносить щось нове, допомагає мені.

Мені байдуже, в який час грати. Я на великих турнірах виступала і вранці, і вдень, і в нічних сесіях. Якщо десь важка адаптація, як в Австралії, то важче, можливо, грати вранці. Професіонали – вони на те і є професіоналами, щоб швидко адаптуватися. Я також намагаюся.

Найбільші контракти у мене з Nike: і рекламний, і взагалі, а також з Wilson, тому що вони світові й там іде більш глобальна картина. В Україні у мене теж контракти з великими брендами – «Моршинською», GEOS – і я рада, що уклала з ними співпрацю.

Про свою підготовку

Найважливіше  – це дисципліна. Потрібно багато працювати, аби покращити свою гру. Я мотивована на результат, який дає постійна робота. В мені це виховали батьки. Але, звісно, є дні, коли я роблю перерву. Але не надовго. Після тривалого відпочинку втрачається фітнес-підготовка та складніше повертатися до форми. Я рідко лежу на дивані та нічого не роблю.

У мене є спеціальний щоденник, куди я записую якісь моменти і потім, коли щось мене хвилює, обговорюю з тренером. А так я записую по кілька пунктів про матч, тому що якщо напишу забагато, то все перемішається в голові. Можу записати аналіз матчу чи аналіз турніру. Чи стануть мої щоденники основою для автобіографії? Не знаю.

Я ставлю тільки найвищі цілі. Наприклад, у дитинстві була впевнена, що взагалі не програю жодного фіналу. Мені просто подобалося виходити на корт та суперничати. Це допомогло набрати форму та вийти на новий рівень.

Я сама роблю макіяж і сама одягаюся завжди перед матчем. Для мене дуже важливо мати добрий вигляд: і форма, і одяг. Потрібно бути завжди на 100 % готовою, тому що камери скрізь знімають і багато фотографів. Мейк-ап у мене легкий, займає хвилин 10 максимум.

Усмішка для мене теж дуже важлива, тому я завжди намагаюся стежити, відвідую стоматолога багато разів на рік. Оскільки я піднімаю багато трофеїв, зуби потрібно тримати в повному порядку.

Про перемоги та поразки

Я дуже люблю перемагати, мотивую себе лише на перше місце. Програші для мене дуже складні. Якщо це трапляється, мені необхідно кілька днів, аби відійти.

Після перемоги я просто кажу собі: «Ось ці два дні можна трохи розслабитись та відсвяткувати». Потім потрібно рухатись далі. Іноді всі ці емоції після перемоги відходять на другий план, тому що довкола відбуваються інші важливі події.

Поразки не впливають на мою впевненість. Я знаю, що у мене є рівень гри, я виступаю добре на великих змаганнях. Я намагаюся працювати якомога краще над цією – не можу її назвати проблемою, але всі сили вкладаю, щоб якнайкраще виступати на цих турнірах.

Коли програю, дуже рідко плачу. Більше злюсь на себе, що я десь щось неправильно зробила чи була не так підготовлена.

Я намагаюся щось знаходити позитивне завжди, і взагалі, день дуже довгий і наповнений безліччю хороших моментів, які ми часто упускаємо. Я так дивлюся на речі та не фокусуюся на негативних емоціях.

Еліна Світоліна

Про Україну

Починаючи з дитячих років, я завжди і скрізь з гордістю представляю свою країну на індивідуальних змаганнях і з величезним бажанням граю за честь і прапор України у матчах Кубка Федерації.

Я люблю Україну і щаслива, коли мої перемоги і досягнення прославляють нашу країну в світі.

У мене є й інші важливі задачі, але популяризація тенісу в Україні та самої України в усьому світі – це теж важливо. Я намагаюсь робити це якомога більше і сподіваюся, що у мене це виходить.

Звичайно ж, я стежу і дуже переживаю за ситуацію в країні, але не завжди у мене є можливість отримувати якісну і достовірну інформацію про події. Багато хто дійсно не розуміє, чому досі на Донбасі відбуваються воєнні дії, які офіційно не називаються воєнними. Мені дуже боляче від того, що на сході України гинуть наші хлопці, а багато хто на цьому роблять собі ім’я і підвищують свої рейтинги.

Мені пропонували грати за інші країни, але я не думаю про подібне. Я завжди хотіла бути в Україні та представляти інтереси своєї країни. Я народилась та вчилась тут, завжди із задоволенням повертаюсь на батьківщину, коли маю вільний час.

Мені дуже подобається Одеса. Це місто мого дитинства. Я дуже люблю туди повертатись.

Про вільний час

Я люблю вивчати мови. Вивчаю французьку, іспанську – все потрохи, тому що не так багато вільного часу. Але оскільки я маю багато друзів та знайомих із різних країн, я можу практикувати, і для мене це дуже цікаво.

Зазвичай я читаю багато. Це пов’язано з тим, що багато часу я проводжу в перельотах. У літаку особливо більше нічим зайнятись. Та й мандрувати я люблю. Теніс – це вид спорту, який забирає багато сил, тому відновлюватись після матчів краще у горизонтальному положенні. Якщо не читаю, то дивлюсь якісь пізнавальні програми. Загалом, намагаюсь відкривати для себе щось нове та займатися саморозвитком.

Коли маю відпустку, люблю пару днів побути вдома, потім поїхати кудись із друзями, відкрити для себе нові міста. У мене нема так багато часу, аби відпочивати на морі. Я взагалі не дуже люблю сидіти на одному місці. Одного разу за тиждень я побувала в чотирьох чи п’яти різних країнах.

Текст: Дмитро Журавель

Матеріал був зібраний з-поміж чисельних інтерв’ю, виступів, промов та звернень героїні публікації. 

Залишити коментар