Понеділок, 17 грудня

Кінець минулого і початок нинішнього століть були відносно спокійними. Звісно, військові конфлікти тривали, але завершення холодної війни давало надію на те, що найкривавіші війни залишилися позаду і мир лише зміцнюватиметься. На жаль, сподівання виявилися оманливими – Росія все більше нагадує ненаситного хижака, і світ мусить реагувати на її агресію. Нещодавно завершилися навчання НАТО, наймасштабніші за останні майже три десятиліття.

Хто, де, коли?

Навчання Trident Juncture-2018 («Єдиний тризуб») тривали практично два тижні, з 25 жовтня до 7 листопада, у Норвегії, Балтійському морі та Північній Атлантиці. У маневрах взяли участь близько 50 тис. військових, до 150 літаків і 60 кораблів. У заході була задіяна 31 країна, дві з яких не є членами Північноатлантичного альянсу, але входять до програми НАТО «Партнерство заради миру» – Швеція і Фінляндія.

«Передусім, навчання були направлені на виконання ст. 5 Вашингтонського договору. Це означає, що напад на одну з країн Альянсу вважається нападом на весь блок, – пояснив Opinion Петро Гаращук, військовий представник, радник-посланник Місії України при НАТО у 2008-2011 роках. – І весь блок застосовуватиме всі свої сили і засоби – політичні, економічні, військові – для збереження і відновлення своєї безпеки».

«НАТО вкотре демонструє міць та спроможність планувати і вести бойові дії в північних широтах як на суходолі, так і на морі, – розповів Opinion Олег Жданов, військовий експерт. – Основна мета – перевірити спроможність різних видів збройних сил із різних країн-членів НАТО організувати взаємодію щодо планування та ведення бойових дій за єдиним задумом. Можна вважати, що мета досягнута».

Учасники навчань досягли своїх цілей – так вважає і керівництво НАТО, назвавши Trident Juncture успішними.

«Навчання продемонстрували підготовленість держав Європи до злагоджених дій у разі військової загрози, показали співпрацю між державами членами Альянсу, – зазначила Ірина Верещук, президентка Міжнародного центру Балтійсько-Чорноморських досліджень. – Вони чи не вперше проведені в такому масштабі з урахуванням гібридності викликів, кібератак і масової дезінформації». “”

З думкою про Росію…

Як запевнив генсек НАТО Єнс Столтенберг, захід не спрямований проти РФ. Він мав оборонний характер та імітував відповідь Альянсу на збройний напад на одного з його членів. За сценарієм, у Норвегію вторгаються війська вигаданої країни Мурінус (з латині – «павук»), і вона ініціює ст. 5 договору НАТО про колективну оборону.

Утім, за обрисами цього Мурінуса вгадується саме РФ. І фахівці переконані: необхідність проведення найпотужніших військових навчань після закінчення холодної війни – реакція на мілітаристські апетити Росії, її агресію в Україні та Сирії. Олег Жданов наголосив, що під умовним противником малися на увазі саме збройні сили РФ, не випадково обрано і кліматичну зону – аналог північного узбережжя Росії. Світ потроху прокидається, позбуваючись ілюзій щодо справжніх цілей Кремля.

«Звісно, такі масштабні навчання, що потребують величезних фінансових вкладень, просто так не відбуваються, – вважає Петро Гаращук. – Вони як відповідь на події, пов’язані з анексією Криму й окупацією Донбасу».

«Важливо, що НАТО якось реагує вже на п’ятий рік російсько-української війни, яка ведеться фактично в центрі Європи, де мільйони біженців, тисячі вбитих, десятки тисяч поранених, – повідомив Opinion Сергій Джердж, голова Громадської ліги «Україна – НАТО». – Північноатлантичний альянс дуже довго планує якісь дії. Спочатку була стурбованість, потім глибше розуміння процесу. Нещодавно НАТО створило центр вивчення і протидії російській пропаганді, хоча вже давно потрібно було зрозуміти цю пропаганду. Власне, навчання є бажанням зокрема показати європейським країнам, які межують із Росією, а Норвегія до таких належить, що НАТО здатне до відповідей на російські загрози».

…і Україну

Навчання були відкритими. Усі країни ОБСЄ, включно з РФ, отримали запрошення відправити на них своїх спостерігачів. На маневрах були присутні й українські офіцери. Чи означає це наближення України до НАТО?

«Якщо українських офіцерів просто допустили подивитися, як на полігоні їздить техніка, стріляють солдати, літають винищувачі – це одне. Якщо ж вони були присутні при плануванні в штабах – це зовсім інший рівень довіри, – розповів Opinion Микола Бєлєсков, заступник директора Інституту світової політики. – Є ще один момент. Це була активна фаза навчань, а далі триватимуть командно-штабні. Розбиратимуться маневри. Якщо до цього допустять наших офіцерів, то це буде плюс, певний досвід».

«Масштабні навчання проходили на суші, морі та в повітрі, і, звичайно, вони певною мірою були відкриті для наших військових, – зазначив Петро Гаращук. – Спостерігачі приїдуть із певними документами, які надасть НАТО, будуть розглядати досвід, отриманий представниками країн Альянсу, військами в ході цих навчань. Звісно, використовуватимуть це при бойовій підготовці, реально застосовуватимуть нашими Збройними силами на Сході країни. Це має величезне значення для України».

Попри всі бажання і зусилля, наша країна ще далека від реальної можливості стати повноправним членом НАТО. Про історію її відносин із найпотужнішим військовим блоком Opinion писав улітку цього року.

«Не думаю, що Україні навчання допоможуть наблизитися до поставленої мети, – запевнила Ірина Верещук. – Але в геополітичному вимірі допоможуть наочно переконатися в потребі швидкої модернізації армії, яка, окрім безсумнівно сильного бойового духу, досі страждає на страшні патології корумпованої системи: скандали зі зловживанням під час проведення тендерів на закупівлю озброєння, сумнозвісні “Молоти”, які продовжують вбивати в суспільства віру в можливості нашого оборонпрому, пожежі на складах, недбалість командирів тощо».

Довідка:

Під час навчань НАТО в Норвегії з’явилася інформація про те, що українська армія на десятому місці в рейтингу Global Firepower за 2018 рік серед найсильніших у Європі. На жаль, найпотужнішою армією у Старому Світі названо російську.

Провокації – їхнє все

Попри запрошення на навчання, росіяни висловили незадоволення. Офіційна представниця МЗС РФ Марія Захарова повідомила, що Росія вживатиме заходи у відповідь для гарантування власної безпеки через посиленням присутності НАТО в Північній Норвегії. Такі безвідповідальні дії, за її словами, дестабілізують військово-політичну ситуацію на Півночі, підривають російсько-норвезькі відносини.

Кремль не обійшовся заявами, росіяни намагалися полоскотати нерви учасникам навчань. На початок листопада РФ запланувала ракетні випробування в міжнародних водах поблизу узбережжя Норвегії. Щоправда, про це росіяни поінформували Альянс. А 2 листопада вже без жодних попереджень російський розвідувальний літак Ту-142 низько пролетів над американським штабним кораблем Mount Whitney.

«Росіянам це не подобається – усе відбувається на близькій до них відстані, – наголосив Микола Бєлєсков. – Інша річ, що росіяни ніяк не можуть зрозуміти – це відповідь на їхню політику. Вважають, що провокації здійснює Альянс, а не вони. І згадані військові демонстрації свідчать, що РФ це не до вподоби. Це логічно. Будь-якій великій державі не подобається, що на її периферії концентрується таке угруповання сил і відпрацьовуються такі сценарії. Єдина проблема: вони не роблять висновки, що треба міняти політику, і тоді не буде всього цього».

Дрібні провокації росіян не налякали учасників навчань. І хоча для Кремля маневри НАТО як кістка поперек горла, сам він проводить такі регулярно, причому ще масштабніші. Так, у вересні цього року росіяни разом із китайцями організували навчання «Схід-2018» у Сибіру та на Далекому Сході. Це були найбільші маневри в історії РФ. За інформацією міністра оборони РФ Сергія Шойгу, учасниками заходу стали 300 тис. військовослужбовців, було залучено більше 1 тис. літаків, гелікоптерів і дронів, до 36 тис. танків, бронетранспортерів та інших транспортних засобів. Щоправда, навіть деякі російські фахівці зазначали, що цифри значно перебільшені. Росія просто залякує світ.

А ось навчання «Захід-2017» на території Білорусі минулого року не були такими масштабними. Тоді росіяни, навпаки, приховали реальну кількість залучених у маневрах військових. Заявили про менш ніж 13 тис. осіб, хоча західні фахівці запевняють – їх там було 60-100 тис. Важлива деталь: РФ, на відміну від НАТО, не прагне до прозорості і відкритості військових навчань, не поспішає запрошувати на них іноземців. До того ж її маневри мають наступальний, а не оборонний характер.

«Російську владу не задовольняє роль РФ у світовій політиці, – пояснив Opinion Іван Заєць, народний депутат України кількох скликань. – Політика глобального реваншизму не дає спокою Кремлю. І Україна потрібна Росії як територія з людським і творчим потенціалом. Тому РФ розв’язала війну проти України як етап до перегляду світового порядку. Її стратегія полягає в тому, щоб зруйнувати міжнародні інститути, а потім сісти за стіл переговорів із західними країнами і почати вибудовувати нову архітектуру безпеки. Дуже поволі Захід зрозумів цю загрозу, але маневри (Trident Juncture – прим. авт.) – відповідь на політику глобального реваншизму Росії».

На порозі війни?

Примара Третьої світової набирає все чіткіших обрисів. Окремі експерти стверджують, що насправді війна вже відбувається, але замаскована в гібридні форми. У наш час це не обов’язково широкий театр воєнних дій із танками, гарматами, літаками, а й економічні та інформаційні чинники.

«Як на мене, Третя світова війна вже триває, – запевнив Сергій Джердж. — Розпочала її Росія в 2014 році проти України як елемент безкарності, яку здійснювала РФ у попередні роки. Зважаючи на її війну проти Грузії в 2008 році, конфлікти, які вона розігрувала, підігрівала, заморожувала в Придністров’ї та інших частинах світу. Світ належно не реагував на ці загрози, недооцінив Росію. Європа вклала мільйони доларів у демократизацію РФ, але це нічого не дало. Переміг жорсткий тоталітарний режим, який загрожує людству. І саме те, що Україна протидіє цій агресії, дозволило міжнародним організаціям і багатьом країнам зрозуміти цю загрозу».

Але це запустило й нову гонку озброєнь. На Заході зрозуміли: Україна, котра зробила величезний внесок у ядерне роззброєння, позбувшись третього у світі арсеналу ядерної зброї, залишилася фактично беззахисною. Тому нині складно переконати держави, що мають ядерну зброю, позбутися її.

«Можливостей для виникнення Третьої світової війни стало більше, – переконаний Микола Бєлєсков. – Із початку цього десятиліття в нас усі заточені на Росію, але Китай теж мілітаризує зовнішню політику, і почав він це робити значно раніше. Щодо Третьої світової, то я б не прив’язувався до навчань Trident Juncture. Як показує практика, інцидент, котрий призводить до ескалації конфлікту, може статися і в іншій частині світу. Його складно передбачити. Можемо дивитися на Норвезьке море, а виникне він у Сирії».

«Думаю, Третя світова війна вестиметься не військовими заходами, – розповів Opinion нардеп Іван Вінник, секретар Комітету ВРУ з питань національної безпеки і оборони. – Після Другої світової всі конфлікти мають гібридні ознаки, і гібридна війна ведеться не тільки військовими методами, а й інформаційними, дипломатичними, економічними».

Не можна скидати з рахунків і ядерну зброю. За словами Петра Гаращука, її накопичено стільки, що шість разів можна знищити все живе на землі. 93 % усього ядерного потенціалу припадає на США і Росію. І лише 7 % – на Китай, Англію та Францію разом узяті.

«Якщо хтось брязкатиме зброєю і розпочне Третю світову, то вона буде останньою в історії людства, – продовжив пан Гаращук. – У 1962 році, за Карибської кризи, стільки ядерної зброї ще не було. Небезпека в тому, що керівникам великих ядерних держав далеко за 60. Скільки їм ще жити залишилося? Треба молодших ставити на керівні посади – досвідчених, чесних, не заплямованих у корупції».

«Є загрози регіональних конфліктів, але відповіддю на них має бути якраз збільшення обороноздатності НАТО, – розповів Іван Заєць. – Ми не повинні стояти осторонь цього процесу. Ми частка Європи, країна, яка шукає свого майбутнього у політиці європейської і євроатлантичної інтеграції».

Приєднання України до НАТО має посилити стабільність на євроатлантичному просторі. Та поки що українцям відведена роль спостерігачів, а не учасників.

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар