Четвер, 13 грудня

Тиждень, що минає, був по-справжньому зимовим. І йдеться не тільки про сніг, який паралізував півкраїни. Окупований Донбас наче відгородився стіною з серіалу «Гра престолів», деякі духівники (переважна більшість) теж, наче на морозі надто довго пробули, – відмовляються йти на діалог, а сусідню Молдову можуть викинути на холод за відсутність активності в реформуванні країни. Докладно про головні події тижня – у традиційному дайджесті від Opinion.

Тиждень у призмі: розбираємо ключові події через картини Лесі Хоменко

Художниця Леся Хоменко – представниця відомої в Києві художньої династії. Її живопис є наративним роздумом на теми пролетарського героя та пострадянського простору, ландшафту й архітектури. Хоменко є співзасновницею та членкинею мистецької групи «Р.Е.П.» та кураторської асоціації «Худрада».

Тиждень у призмі: розбираємо ключові події через картини Лесі Хоменко

На окупованій частині Донецької та Луганської областей 11 листопада відбулися «вибори» ватажків самопроголошених республік. Українська влада закликала людей не голосувати, та, за «офіційними» даними «влади» псевдореспублік, підсумкова явка в «ЛНР» склала 77 %, у «ДНР» – 80,1 %. «Висока явка» – це те, чим хизувалась окупаційна влада. Аби «зацікавити» електорат поблизу дільниць: продавали їжу зі знижками, пропонували 100 російських рублів за волевиявлення, а на пропускних пунктах погрожували арештами. Було б смішно, якби це був комедійний фільм, а не сучасна реальність Донбасу. Небагато позитиву в тому, що наші політики викристовують принаймні половину з політтехнологічних «фішок» сепаратистів.

Опозиційних кандидатів у «ДНР» та «ЛНР» не було. На посаду ватажка «ДНР» претендувало п’ятеро кандидатів: нині виконувач обов’язків глави «ДНР», ставленик Кремля Денис Пушилін та четверо технічних кандидатів. У «ЛНР», так само: там окрім Пасічника, решта «кандидатів» були суто декоративними. Місцевим мешканцям вони невідомі, передвиборчої агітації не вели.

Ці псевдовибори суперечать Мінським домовленостям, за якими місцеві вибори на нині непідконтрольних Україні територіях можливі лише після політичного врегулювання конфлікту, відповідно до українського законодавства та за стандартами ОБСЄ.

Та важливо інше – у такий спосіб сепаратисти намагаються легалізувати себе, як не у всьому світі, то хоча б в Україні. До речі, лідери бойовиків вже запропонували українській владі «співпрацювати». Цікаво, а кого «нова влада Донбасу» підтримає на наступних виборах президента України?

Тиждень у призмі: розбираємо ключові події через картини Лесі Хоменко

Наступного дня після «виборів» в ефірі одного з телеканалів (угадайте якого) з’явився «великий миротворець» Віктор Медведчук. Він заявив, що для того, щоби «повернути Донбас в Україну й Україну на Донбас» необхідні: «політична воля української влади» та «прямий діалог із Донецьком, із Луганськом і з Москвою».

«Якщо не буде сьогодні прямого діалогу з Донецьком і Луганськом української влади чи інших представників, … ніяких домовленостей про повернення цих територій і людей, які живуть на цих територіях, не буде», – сказав він.

За словами Медведчука, він має власний «мирний план», який передбачає для окупованих територій «особливий статус».

«Я бачу цей особливий статус у наданні їм автономії, можливості створити свій уряд, свій парламент; але автономія у складі України», – заявив він.

Тим часом саме Росія є стороною російсько-українського конфлікту, хоча намагається подати свою агресію як «внутрішньоукраїнський конфлікт». У Росії ж прагнуть такого варіанту врегулювання конфлікту, який надав би підтримуваним і керованим Москвою проросійським сепаратистам на окупованій частині Донбасу щонайширшу незалежність від української влади, і при цьому з вирішальним голосом у визначенні внутрішньої та зовнішньої політики України.

Тиждень у призмі: розбираємо ключові події через картини Лесі Хоменко

Гібридна війна сягнула нових висот цього тижня й серед церковників. Критика дій Вселенського патріархату переросла у відкрите протистояння – УПЦ Московського патріархату повністю розірвала духовне спілкування з Костянтинополем, а тотальна більшість архієреїв відмовилися приєднуватися до створення Єдиної української церкви.

У документі, ухваленому на Соборі, який проходив у Києво-Печерській лаврі 13 листопада, – 12 пунктів. Процес надання автокефалії названий «штучним, нав’язаним ззовні, що не відображає внутрішньої церковної необхідності та не призводить до реальної церковної єдності», а навпаки, «поглиблює поділ і посилює конфлікти».

З одного боку можна обуритися, мовляв: внутрішній ворог, та не треба. Це українському «духовному суверенітету» лише на користь: у випадку бойкоту Московського патріарху в Єдиній церкві не буде подвійних агентів та відвертих колаборантів.

Тиждень у призмі: розбираємо ключові події через картини Лесі Хоменко

Але, головне, у розпалі боротьби з усіма ворогами не забути, що ще й працювати необхідно. Бо сусідній Молдові, яка знаходиться у схожому історичному періоді, загрожує припинення безвізу. Європейський парламент ухвалив резолюцію, яка встановлює чітке спрямування політики ЄС щодо Молдови: з одного боку – підкреслюючи, що Кишинів вже втратив (зокрема, макрофінансову допомогу на суму 100 млн дол., а також фінансування програм бюджетної підтримки), а з іншого  – наголошуючи на тому, що він ризикує додатково втратити.

Час, відведений Молдові для того, щоби повернутися на шлях реформ, спливає дуже швидко.

Європейський парламент вказує на парламентські вибори 24 лютого 2019 року як на «сигнальну дату», коли оцінюватиметься майбутнє відносин. Якщо наступного року Молдові вдасться провести вільні й справедливі вибори та реанімувати реформи, то ЄС може розблокувати як фінансування Кишинева, так і політичний діалог.

Серед найбільших проблем – відсутність належного розслідування «крадіжки сторіччя», під час якої з молдовських банків вивели $ 1 млрд, а також відсутність покарання причетних; зміна закону про вибори й перехід на змішану виборчу систему «українського типу», усупереч негативному висновку Венеціанської комісії; визнання недійсними виборів мера Кишинева 5 липня 2018 року за дуже сумнівними підставами; брак незалежності та неупередженості антикорупційних органів і системи судочинства. Докладно про це пише Європейська Правда.

Та у молдовській політичній еліти досі поширена думка, що ЄС – це такий собі «банкомат», який дає гроші за клятву в любові до Європи. Нічого не нагадує. Отож бо. У Брюсселі прагнуть покласти край таким судженням.

Текст: Костянтин Руль

Залишити коментар