Четвер, 13 грудня

Автоматичний контроль на дорогах на тлі чинного законодавства, переконують експерти, навряд чи розв’яже проблему аварійності, натомість слід чекати збільшення кількості судових позовів.

Якщо ще місяць тому в поліції точно не знали, коли запрацює автоматична фіксація порушень на дорогах за допомогою спеціальних приладів, орієнтовно називаючи кінець цього – початок наступного року, то тепер обіцяють менше, ніж через місяць, із 17 грудня. Саме цього дня має набути чинності державний стандарт, у якому прописано вимоги до такої техніки, і яким, фактично, буде дозволено цей процес.

Та чи стане це дієвим запобіжником проти порушень правил, чи не потягне за собою створення нових або відродження старих корупційних схем – сказати складно. Як і відповісти на запитання: чи матимемо суттєве зменшення кількості ДТП. Тож Opinion вирішив поцікавитися в експертів, чи вважають вони такі дії правильними, і що саме треба зробити, щоби навести порядок на дорогах, не знущаючись над законослухняними автомобілістами.

Отже, після численних аварій вчергове взялися за зниження рівня аварійності, закручуючи гайки водіям. Трохи раніше до Верховної Ради було спрямовано пакет так званих «автомобільних законопроектів», якими,  у випадку ухвалення, повинні посилитися каральні заходи щодо автомобілістів-порушників. Зараз, окрім того, що власники автомобілів в очікуванні запуску системи автофіксації порушень, до ВР Кабміном подано ще один законопроект – №  9244, про розподіл грошей, які будуть надходити від штрафів, сплачених водіями в результаті автоматичної фіксації порушень.

Тож, є три важливих запитання, на які дуже б хотілося отримати відповідь. Перше: чи приведуть усі ці заходи до очікуваного результату – зменшення в рази кількості ДТП, передусім зі смертельними наслідками, і економічних втрат від них? Друге: якщо не приведуть, то що треба зробити, щоби таки зменшити смертність на дорогах, а не лише декларувати боротьбу з нею? І зрештою, третє: як діятимуть у поліції, якщо не матимуть прогнозованих надходжень від штрафів (а такі розрахунки є); чи не означатиме це, що «листи щастя» отримуватимуть ні в чому невинні власники автівок?

Як ділитимуть «шкуру невбитого ведмедя»

Проект цього закону, «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо надходження та спрямування адміністративних штрафів за порушення законодавства у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», розроблено в Міністерстві внутрішніх справ та зареєстровано в парламенті під № 9244. Фактично, ним, у випадку його ухвалення ВР, пропонується алгоритм розподілу «шкури ще невбитого ведмедя». Це, на думку фахівців із МВС, має цілком матеріальний вимір: законопроект супроводжується таблицею з розрахунками очікуваних фінансових надходжень у результаті штрафів, які мають сплатити автовласники наступного, а також у 2020-му та 2021-му роках.

У Департаменті фінансово-облікової політики МВС вважають, що в 2019 році система повинна буде виписати 2,54 млрд грн штрафів; у 2020- 2021 роках зібрану суму планують майже подвоїти, тобто по 4,8 млрд грн. Керуючись цими розрахунками, можна дійти висновку, що ухваленням цього законопроекту хочуть узаконити плани на штрафи. Даруйте за мою наївність, а якщо водії переймуться застосовуваними заходами та геть усі їздитимуть за правилами, що тоді робитимуть поліцейські? Або просто не дотягнуть до прогнозованих сум? Усіляко вигадуватимуть механізми для накладання штрафів?! Випадки, коли «листи щастя» приходили тим, чиї автомобілі в день, коли нібито було «зафіксовано» порушення ПДР, навіть із гаража не виїжджали, уже були…

У пояснювальній записці до законопроекту, за підписом міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, сказано, що цей документ розроблено «з метою реалізації завдань і заходів, визначених Державною програмою підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2020 року». Далі конкретизовано: що проект «спрямований на розподіл доходів від адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі», до загального й спеціального фондів держбюджету, аби в поліції була змога реалізувати заходи «із упровадження, розбудови, відновлення та експлуатації системи фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, що сприятиме зменшенню рівня смертності та травматизму на дорогах загального користування, а також зниженню щорічних соціально-економічних втрат держави від ДТП». Що цікаво, на думку чиновників із МВС, цей законопроект «не потребує проведення консультацій із громадськістю», бо він, мовляв, не містить жодних корупційних ризиків.

Фото- та відеофіксація порушень ПДР: автовласників хочуть змусити фінансувати придбання нових радарів«Якщо ж заглибитися в аналіз законопроекту №  9244, яким планується внести зміни в Бюджетний кодекс України саме в питаннях розподілу коштів, отриманих від сплати штрафів за порушення ПДР, зафіксовані в автоматичному режимі, – пояснює у коментарі Opinion юрист Станіслав Шевченко, – то кошти планується розподіляти наступним чином: 50 % надходжень буде спрямовуватися на програму розвитку, утримання й удосконалення автоматизованої системи. Далі, отримані на розвиток кошти будуть розподілені наступним чином: 40 % – для МВС, 60 % – для центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства. Потім від цього центрального органу, після затвердження Кабінетом міністрів, будуть надаватися субвенції місцевим бюджетам саме на розвиток цієї мережі автоматичної фіксації порушень ПДР».

А як у них

«Загалом запровадження системи автоматичної фото- та відеофіксації порушень правил дорожнього руху є прогресивним кроком, – продовжує автоадвокат Станіслав Шевченко. – Зазвичай, усі засоби автоматичної фіксації працюють на фіксування двох типів правопорушень: перевищення дозволеної на певній ділянці дороги швидкості руху й продовження руху на забороняючий сигнал світлофора (червоний і жовтий – прим. ред.). Так, у країнах, де було встановлено такі системи, за інформацією інтернет-мережі, рівень аварійності загалом, та смертності внаслідок порушень ПДР зокрема, справді суттєво зменшився. Йдеться про зменшення на 30-60 % у таких країнах як: Великобританія, Австралія Канада».

На пострадянському просторі, зазначає Станіслав Шевченко, ця система досить успішно впроваджується передусім у країнах Прибалтики, а також у Вірменії й Грузії. «Щоправда, не обійшлося й без корупційних скандалів, – каже експерт. – Так наприклад, у Вірменії таку систему почали впроваджувати ще з 2011 року. Її встановленням, розвитком й обслуговуванням займалася приватна фірма ТОВ «Сек’юріті дрім». Прибутки від стягнення штрафів за порушення ПДР, зафіксовані в автоматичному режимі, також розподілялися між дорожньою поліцією й цією фірмою, причому в цікавому співвідношенні: у 2011 році воно складало 70 / 30, у 2013 році вже 50 / 50, а у 2017 році – 10 / 90 %. Окрім того, за угодами між дорожньою поліцією й ТОВ «Сек’юріті дрім», поліція також була зобов’язана компенсувати всі витрати приватної фірми, понесені нею на обслуговування й розвиток системи автоматичної фіксації. За інформацією правоохоронних органів Вірменії, «Сек’юріті дрім» укладала договори про надання різних послуг, нібито спрямованих на розвиток мережі автоматизованої системи з іншою приватною фірмою, а витрати оплачувала дорожня поліція, хоч керівництво обох фірм це заперечує».

Упровадження системи автофіксації порушень ПДР у нас досі стримувалося не лише через брак потрібних нормативних документів, а й через пошук коштів на її придбання й обладнання. У Києві, де мають намір установити 350 стаціонарних і 50 мобільних комплексів, уже знайшли приватного інвестора, який зацікавився проектом. Тож ми маємо перше товариство з обмеженою відповідальністю – «Безпечні дороги України», яке готове вкладати свої гроші у придбання техніки для автоматичної системи фіксації порушень (АСФП). Ці пристрої, пояснюють у поліції, автоматично фіксуватимуть перевищення швидкості на столичних дорогах, і відправлятимуть дані через захищений канал зв’язку в міський дата-центр МВС / Національної поліції, співробітники якої після первинної обробки інформації встановлюватимуть особу водія й накладатимуть штрафні санкції. Щоправда, як вони її встановлюватимуть, нині не зрозуміло.

За словами директора компанії Дениса Олексюка, обладнання Києва пристроями АСФП, на що орієнтовно знадобиться 23,7 млн дол., проходитиме на умовах державно-приватного партнерства. Кошти приватного інвестора буде використано на встановлення камер й апаратно-програмного комплексу. Натомість, перший заступник голови Київської міської держадміністрації Микола Поворозник зазначає, що з міського бюджету цей проект фінансувати не будуть – усе зробить приватна фірма за свої й залучені нею кошти. Що ж до участі держави в державно-приватному партнерстві, то, виявляється, відшкодування внесених інвестором коштів якраз і здійснюватиметься за рахунок надходжень від штрафів за порушення, які потім фіксуватимуться в автоматичному режимі. Цим же шляхом хочуть піти також у Львові й Одесі.

Чим завдячуємо високому рівню аварійності

Фото- та відеофіксація порушень ПДР: автовласників хочуть змусити фінансувати придбання нових радарівТа щоб розробити справді дієвий механізм боротьби з рівнем аварійності, потрібно чітко визначити її причини. «По-перше, це легкодоступне водійське посвідчення – на четвертій категорії “під ключ” його можна отримати за 400 дол. Тобто, на дороги виїжджають водії, які елементарно не вміють їздити й не знають дорожньої грамоти, – пояснює Opinion Антон Гура, киянин та учасник руху «Пітбуль-полювання». – По-друге, правила дорожнього руху, які насправді написано кров’ю постраждалих, багато учасників банально ігнорують, вважаючи себе дуже вмілими водіями, й переоцінюючи можливості власних автомобілів.

Це доповнюється браком контролю на дорогах, повною байдужістю та непрофесійним підходом до проблеми поліції, слабким покаранням для водіїв, оскільки тих, хто не розуміє сам, можна навчити тільки жорсткими штрафами, як це роблять за кордоном, де можна сплатити 500 дол. за викинутий у вікно недопалок. Скажімо, перший проект у Польщі з автофіксації порушень на дорогах було впроваджено в Познані. Коли я туди потрапив, був здивований, що зовсім немає автопатруля, й кількістю камер на дорогах. Вони були буквально на кожному стовпі: шість, які дивляться в різні боки. І бачив, як поводяться поляки: навіть якщо порожня дорога, машина їде два кілометри до обладнаного знаками розвороту, але водій не порушує, бо знає, що його буде покарано».

Чинник, що передовсім є визначальним як для ДТП загалом, так і для ДТП зі смертельними наслідками, –  це відсутність усвідомлення водієм того, що він є власником джерела підвищеної небезпеки, додає до вже перерахованих причин юрист Андрій Вігірінський. «Якщо ж ідеться про маршрутні перевезення, – пояснює він у коментарі Opinion, – то це може бути експлуатація автомобіля в неналежному технічному стані, нехтування правилами допуску водіїв ТЗ, які здійснюють маршрутні перевезення в межах населених пунктів та між ними, до роботи тощо. Ніхто ж не змушує водіїв перевищувати швидкість, здійснювати небезпечні зміни траєкторії руху, інші маневри. Зазвичай, це відбувається через їхню самовпевненість та сподівання на те, що “знову пронесе”. А коли не “проносить”, то, на жаль, буває запізно навіть винуватих шукати. Тому потрібні превентивні заходи».

Фото- та відеофіксація порушень ПДР: автовласників хочуть змусити фінансувати придбання нових радарівНа думку автоактивіста Антона Гури, таким превентивним заходом якраз і стане автофіксація, яка спроможна впоратися з проблемою, оскільки будуть карати й тих, хто досі уникав покарання за порушення. «А щоби щось там “повирішувати”, доведеться залазити в систему, до якої матиме доступ обмежене коло осіб, – зазначає Антон Гура. – Тобто, при автофіксації сперечатися немає з ким: є порушення  –  ось штраф. Якщо не платиш штраф  – пеня, виконавча служба, арешт авто й заборона на виїзд за кордон. Усе дуже просто  нам не потрібно винаходити щось нове, бо є готова налагоджена схема, яка насправді дуже успішна. Я особисто, перебуваючи за кордоном, кілька разів потрапляв у об’єктив такої камери на дорогах, і, щоб не мати більших проблем, сплачував штраф дуже швидко».

Без достовірної статистики причин аварійності не обійтися

Фото- та відеофіксація порушень ПДР: автовласників хочуть змусити фінансувати придбання нових радарівПроте правозахисник Вадим Володарський, який працює в галузі захисту прав водіїв, вважає, що автофіксація працювати в тому вигляді, який передбачено законодавством нині, не буде. «Через той же принцип відповідальності не того, хто порушував, а власника транспортного засобу, – каже Вадим Володарський, коментуючи проблему Opinion, і посилається на рішення Конституційний суду від 22 грудня 2010 року, яким цей принцип було визнано неконституційним. – Ґрунтуючись на конституційних нормах і цьому рішенні, власники транспортних засобів зможуть оскаржувати такі постанови в судах. І повірте, вони це робитимуть».

Що ж до причин високого рівня аварійності, то, на думку адвоката, щоб боротися з аварійністю, треба чітко усвідомлювати ці самі причини. «А ми маємо задавнену проблему – у нашій країні насправді немає достовірної статистики причин аварійності, – пояснює Вадим Володарський. – Чому? Через жахливе становище у слідстві в справах про ДТП і при оформленні адміністративних порушень патрульними. Кожна справа – із помилками, а це не лише конкретні долі. Річ у тому, що ці справи потрапляють не в той розділ статистики. Скажімо, вискочив на проспект пішохід, і його збиває машина. Зазвичай, винним роблять саме водія, й такі справи опиняються в розділі статистики “ДТП з вини водіїв”, а не пішоходів, хоча аварійну ситуацію створено пішоходом. Окрім того, у таких випадках часто вказують порушення п. 12.1 або 12.3 ПДР, і тоді ця ДТП потрапляє в розділ статистики “ДТП через швидкість”, а звідси – ілюзія, що великий відсоток аварій скоюється водіями через перевищення швидкості».

Тож аби визначити, як боротися з ДТП, потрібно для початку отримати об’єктивну статистику, на підставі якої можна буде розробити дієві заходи боротьби. «Поки ми не матимемо достовірних причин аварійності, про адекватні заходи для боротьби з нею нічого й говорити, – переконаний юрист. – А для цього потрібно спочатку навести порядок у слідстві й у патрульній поліції. Також очевидно, що потрібно замість боротьби зі швидкістю боротися з порушниками пріоритету. В останні роки водії загалом не розуміють, що це таке й навіщо потрібно. А між тим, саме порушення пріоритету та правил маневрування провокує аварійні ситуації, зокрема й ті, що потім списуються на швидкість. І окрема тема – безкарність пішоходів як при звичайних порушеннях, так і визнання їх потерпілими в ДТП, ними ж спровокованими».

Хай там як, але комплекси заходів, які повинні зменшити кількість жахливих аварій, можна і треба впроваджувати вже зараз. «Найнадійніше людину захищають не високі штрафи чи фото- та відеофіксація порушень ПДР, – пояснює Олександр Сергієнко, – а інженерні й технічні рішення, що здатні мінімізувати ризики. Передовсім, це розділення зустрічних смуг відбійниками, огородження й освітлення доріг, чітка розмітка, зрозумілі й зручні покажчики, ті ж самі “лежачі поліцейські”, подушки й ремені безпеки тощо. У цивілізованих країнах на це витрачають величезні кошти з бюджету, а в нас частіше піаряться, безглуздо роздувають штрафи, заробляють на тендерах і наживаються на схемах з евакуацією».

Потрібен реєстр порушень, зафіксованих автоматично

Та й переважна більшість наших водіїв, на думку Андрія Вігірінського, ще не усвідомлює потреби масово дотримуватися правил дорожнього руху, а тому без певного примусу й принципу невідворотності покарання за порушення не обійтися. «Ці речі в Україні, як країні з молодою демократією і високим рівнем корупції, не є безапеляційними, – вважає він. – А вироблена роками правова культура, зокрема, породила стереотип поведінки і мислення, що усе можна “вирішити”. Викорінення цього стереотипу, про змогу уникати відповідальності, можливе тоді, коли буде синергія як технічних засобів безпеки дорожнього руху (штучно створені острівки безпеки й сповільнення швидкості, розумні швидкісні обмеження, належний стан освітлення, розмітки дорожнього покриття тощо), так і мінімізації змоги впливу людського чинника на фіксацію правопорушення й невідворотності покарання. І навіть досягнення цієї синергії не гарантує стовідсотковий результат, а лише мінімізує ризики й знижує кількість смертей на дорогах – до показника, співмірного з показниками інших країн».

Фото- та відеофіксація порушень ПДР: автовласників хочуть змусити фінансувати придбання нових радарівПроте, розвиток й удосконалення автоматизованої системи фіксації порушень ПДР, що якраз і є отим примусом, на думку автоадвоката Станіслава Шевченка, може спровокувати нецільове використання бюджетних коштів, саме у випадку укладання угод із приватними фірмами. Схеми тут відомі: на кшталт «на проектування системи» або «юридичне супроводження» тощо. «У випадку з бюджетними коштами, – зазначає він, – якщо щось, придбане за ці кошти, неможливо порахувати в штуках, то обов’язково матиме місце корупційна складова».

Щоб уникнути такої ситуації, створення, розвиток й обслуговування автоматизованої системи повинно перебувати у власності й управлінні держави, а всі дії із закупівлі обладнання й проектування та розвитку мережі автоматизованої системи повинні проходити під чітким контролем громадськості. «Не можна допускати жодних закупівель без проведення тендерів, – каже Станіслав Шевченко. – Позитивним моментом також буде ведення відкритого реєстру правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі, із зазначенням сум стягнення штрафів. Що ж до дискусії, чи треба попереджати водіїв відповідними дорожніми знаками про наявність встановлених систем автоматичної фіксації порушень ПДР, то, як на мене, цього робити не слід, інакше це призведе не до зменшення аварійності, а до зведення нанівець самої задумки автофіксації, оскільки водії, найімовірніше, будуть уважними й дотримуватимуться правил саме на цій ділянці дороги, нехтуючи ними там, де таких систем не буде».

Отже, з одного боку  більш жорсткі вимоги до водіїв на наших дорогах – процес на перший погляд логічний. З іншого – спроба провести через закон плани на штрафи виглядає, м’яко кажучи, дещо дивною, й змушує припускати повернення схем викачування з автовласників грошей. Із яких, до речі, вже сплачено податки. Натомість, жодних економічно вмотивованих розрахунків, наскільки зменшиться рівень аварійності внаслідок ухвалення цього законопроекту, у супровідних матеріалах побачити не вдалося.

Текст: Лариса Вишинська

Залишити коментар