Середа, 19 грудня

Завтра, 21 листопада, у Дубаї відбудуться вибори голови Інтерполу. Найбільші шанси очолити цю Міжнародну організацію кримінальної поліції має її чинний віце-президент російський генерал-майор Олександр Прокопчук. 

МВС та Нацполіція терміново вирушили в Дубай

Ця новина виглядає шокуючою, бо, як відомо, у Росії поліцію використовують для політичних переслідувань. Де-факто, на території деяких країн пострадянського простору вже діє локальний російський «інтерпол» – російські спецслужби арештовують громадян України в Білорусі. Пригадаємо сумну історію Павла Гриба, якого викрали та ув’язнили в Росії, де звинувачують у тероризмі.

За таких умов членство України в Інтерполі стає просто небезпечним, адже за правилами, які зобов’язані виконувати всі члени цієї організації, ордер Інтерполу (так званий «червоний циркуляр») є обов’язковою умовою для негайної видачі обвинувачених та підозрюваних у злочинах. Не дивно, що Арсен Аваков уже заявив: «Україна розгляне питання щодо призупинення членства в Інтерполі у випадку обрання на посаду президента Інтерполу представника Росії». Речник МВС Артем Шевченко повідомив, що Міністерство відрядило до Дубаю делегацію на чолі з міністром МВС Арсеном Аваковим та головою Нацполіції Сергієм Князєвим. «Там вони намагаються переконати представників усіх 192 країн-членів Інтерполу, що обрання Олександра Прокопчука є гібридною загрозою для всього світу”, – сказав Артем Шевченко.

Чи перетвориться Інтерпол на інструмент політичних переслідувань?

Очільниця ГО «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук порівняла перебування Олександра Прокопчука в Інтерполі з «козлом в огороді», який отримає повний доступ до капусти. Це дуже схоже на визначення чотирьох американських сенаторів: республіканців Марко Рубіо й Роджера Уїкера та демократів Джин Шахін і Кріса Кунса, які порівняли можливе призначення Прокопчука з лисицею, яку хочуть «зробити відповідальною за курник». Сенатори звернулися до президента США Дональда Трампа та Генеральної асамблеї Інтерполу із закликом перешкодити призначенню росіянина.

Причини такої глибокої занепокоєності цілком зрозумілі: за «червоними циркулярами» з Москви в європейських країнах постійно заарештовують опозиціонерів та критиків режиму Путіна. Так, наприклад, американського бізнесмена Білла Браудера, який звинувачує російську владу у розкраданні коштів фонду Hermitage Capital Management, який він очолював, та вбивстві аудитора Сергія Магнітського, намагалися заарештувати через Інтерпол аж шість разів. Останній раз це сталося півроку тому в Іспанії. Так само арештовували російського журналіста Петра Силаєва та антикорупційного активіста з команди Навального Микиту Кулаченкова. Кожного разу заарештованих відпускали через кілька днів, бо визнавали справи проти них політично вмотивованими.

Олександра Матвійчук каже, що у списку, який уклала її організація, уже є 70 українців, яких незаконно заарештувала російська влада. «Деяких людей спеціально обрали на роль жертви заради того, щоби побудувати їх зв’язок із вищим керівництвом України, – вважає вона. – Я маю на увазі так звану “чеченську справу”, за якою в Росії викрали Миколу Карпюка та Станіслава Клиха. В обвинувальному вироку, за яким їх було засуджено на 20 років за нібито тероризм, 282 рази згадується чинний на той момент прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк».

Інший яскравий випадок – мешканець села Комишне Сергій Литвинов, якого схопили в Росії та звинувачували в тому, що він зґвалтував та вбив кілька десятків жінок із метою «геноциду російськомовного населення Донбасу». У справі також зазначено, що робив він це нібито за гроші тогочасного голови Дніпропетровської ОДА Ігоря Коломойського. «Нескладно передбачити, що такого роду випадки будуть траплятися з українськими військовими, волонтерами та іншими громадянами нашої країни, – сказала Олександра Матвійчук. – Саме тому ми протестуємо проти призначення Олександра Прокопчука на посаду голови Інтерполу. Йдеться не саме про цю кандидатуру, а взагалі про всю політичну систему, яка нині домінує в Російській Федерації. Ця система вже не перший раз намагається захопити міжнародні організації, щоб отримати їхні широкі можливості для посилення політичних репресії та розправи над своїми опонентами за кордоном».

Народний депутат України й голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров вважає, що у випадку обрання росіянина головою Інтерполу, ця організація перетвориться на потужний міжнародний інструмент, за допомогою якого Москва буде здійснювати глобальні порушення прав людини у всьому світі. «Це відбувається через потурання світових організацій, – нагадав Рефат Чубаров. – Ще в 2014 році, після захоплення Криму, ОБСЄ заявила, що Росія порушила всі 10 її принципів. Але ніякої відповідної реакції на це так і не було  Росія продовжує бути членом ОБСЄ».

Під керівництвом Гайдріха та Кальтенбруннера

Між іншим, Інтерполом вже керували й більш одіозні персонажі. Спочатку штаб-квартира цієї організації знаходилася у Відні, але в 1938 році, після аншлюсу Австрії нацистською Німеччиною, вона перемістилася до Берліну. І там її аж до 1945 року очолювали провідні націонал-соціалісти й генерали СС: спочатку – Райнхард Гайдріх (1940-1942), потім – Артур Небе (1942-1943), і нарешті – Ернст Кальтенбруннер (1943-1945). Вони практично перетворили Інтерпол на філіал Гестапо. Це призвело до того, що більшість учасників вийшли з Інтерполу. І він перестав існувати до 1946 року, коли штаб-квартиру перенесли до Парижу, а в 1989 році – до Ліону. Нині членами Інтерполу є 190 країн. Україна приєдналася до неї в 1992 році.

Також Інтерпол довго відмовлявся подавати в міжнародний розшук екс-президента України Віктора Януковича. Це вдалося зробити лише 12 січня 2015 року, але через сім місяців його зі списку розшукуваних видалили. Таке відбувається лише тоді, коли переслідування кваліфікують як політичне. Зовсім інше ставлення було до лідера організації «Правий сектор» Дмитра Яроша: його оголосили в розшук за вимогою Росії ще в 2014 році; і він перебував у цьому списку півтора року. Фонд відкритого діалогу повідомляє, що Росія, Азербайджан, Білорусь та Казахстан зловживають Інтерполом для розправи з політичними опонентами. Усього фонд нарахував 44 політично мотивованих випадки: 18 – від правоохоронних органів Росії, 10 – від Казахстану, 5 – від Білорусі. Але цей список постійно доповнюється новими справами.

Прокопчук народився в Україні

Претендент від Росії Олександр Прокопчук народився в Житомирській області, а навчався в Київському державному університеті (нині  Київський національний університет імені Тарса Шевченка – прим. ред.). Він переїхав до Москви ще в 1986 році. Спочатку працював комсомольським функціонером, далі – у освіті, адже мав диплом філолога, а з 1996 року – у податкових і правоохоронних органах: керував службою МВС з економічних і податкових злочинів. У 2006 році Прокопчука призначили заступником начальника російського бюро Інтерполу, а у 2011-му – начальником. У 2016 році він став одним із чотирьох віце-президентів Інтерполу та першим росіянином на цій посаді. Його шанси на обрання дуже високі: настільки, що викликають занепокоєння навіть у Лондоні. Парламентарі Литви вже пообіцяли: у випадку обрання Прокопчука проголосувати за вихід з Інтерполу.

Між іншим, рідний молодший брат Олександра Прокопчука  Ігор Прокопчук. Сьогодні він працює в постійному представництві України при ОБСЄ у Відні, а до цього був послом України в Литві. Міністерство закордонних справ запевняє, що «родинні зв’язки не вплинули на роботу постійного представника України при ОБСЄ Ігоря Прокопчука, та не шкодять національним інтересам України». Заступник Міністра закордонних справ України Сергій Кислиця заявив: «Ситуація з тим, що такий український дипломат як посол Ігор Прокопчук є родичем Олександра Прокопчука, російського міліціонера… Власне, має більше хвилювати російське ФСБ, адже мати такого родича як Ігор Прокопчук – це ще той компромат у російських реаліях, якщо хочете. Для українських реалій – це честь бути колегою, або навіть знайомим, посла Прокопчука».

Текст і фото: Олег Шинаренко

Залишити коментар