Понеділок, 17 грудня

П’ять років тому, 21 листопада 2013 року, відбулося те, що поклало початок новій українській історії. Мирний протест перетворився у справжню боротьбу, протистояння системі та готовність пожертвувати життям заради майбутнього. Що пишуть у мережі з нагоди п’ятої річниці Революції Гідності – у реакціях від Opinion.

Політичний експерт Олексій Мінаков висловив переконання, що День Гідності та Свободи нагадує нам: ми обрали правильний курс країни – на європейські цінності та європейські стандарти. Досить лише згадати Україну 2013 року та подивитися на нашу країну сьогодні – це дві різні країни.

Експерт наголошує: можна жалітися, припустимо, на теми економічних реформ. Але Революція Гідності стала лише початком будівництва європейської України. Це тривалий процес, та головне – не здаватися, вірити та боротися.

А ось Ірина Геращенко, перша заступниця голови Верховної Ради, зазначила, що для неї остаточна перемога буде в той день, коли Україна доєднається до НАТО та ЄС, коли по праву займе роль регіонального лідера Східної Європи.

Блогерка Олена Добровольська зізналася, що за ці роки в пам’яті найбільше закарбувалося те, що пов’язане з жорстким протистоянням – побиття, палаючі шини, церковний набат, розстріли та загиблі. За словами блогерки, у неї жодного разу не виникало питання: «За що стояв Майдан?». Бо, може, для когось це було про тарифи. А для інших – про свободу й вільних людей.

Письменник Борис Херсонський поділився власними міркуваннями щодо того, чи підтримав би він Майдан, якби знав про всі наслідки нашої революції, зокрема анексію Криму та окупацію Донбасу. На думку автора, поставити таке запитання – означає погодитися з головними лозунгами російської пропаганди останніх років.

Саід Ісмагілов, муфтій Духовного управління мусульман України «Умма», переконаний, що п’ять років тому в нас було два шляхи: або ми ціннісно та культурно зближуємось з Європою, або нас силою повертають до «цінностей» радянсько-імперського «русского міра». Саме на цій дилемі й відбулася Революція Гідності.

Мустафа Найєм, народний депутат, цього дня повторно опублікував власний допис 2015 року, у якому наголошує: усе те, що відбувалося з нами тоді є нескінченно дорогим. Кожна хвилина, кожна світлина, кожна пара очей, кожна пара рук, котра підносила бутерброди та чай, загадкова балерина, поранений хлопець під мостом над Інститутською, очі рідних загиблих – усе це назавжди врізалось у пам’ять, і частіше, ніж раз на рік, відкривати цей ящик спогадів доволі складно.

До обговорення річниці Революції Гідності долучився й Петро Порошенко, привітавши українців із Днем Гідності та Свободи.

Літературознавиця Ганна Улюра поділилася в мережі своїми думками щодо Революції та початку війни в українській літературі. Тут, на її думку, Майдан – це насамперед «ніч» із 18 на 21 лютого, і та «ніч» триває, як і триває ця війна.

Письменниця Олена Захарченко натомість ще вчора написала, що на річницю Майдану знову буде як було – замість «давайте згадаємо, як ми перемогли» буде «давайте поплачемо, бо ми варті жалю, і нічого, крім жалю, ми не варті». Авторка підкреслила, що не намагається знецінити сльози та біль, бо й сама достатньо вистраждала та виплакала тоді, але головне – ми тоді таки перемогли.

Директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович у свою чергу побажав українцям не забувати, що сталося п’ять років тому, аби колись цей день став для нас святковим.

Журналістка Тетяна Даниленко написала, що під час Майдану та початку війни наш народ дійсно проявив себе як нація з історією та почуттям гідності. Щоправда, востаннє. Адже, за словами авторки тексту, коли війна загрузла в складних обставинах домовленостей та «договорняків», ми поступово знову стали народом, який від всіх чекає, але сам нічого не винен. Висновок журналістки – на весь «колективний організм» точно чекає смерть. Утім, Даниленко додає: «хотілося б помилятися».

А про те, як згадують Революцію Гідності відомі українці, читайте в спеціальному матеріалі від Opinion.

Збирав реакції Степан Коза

1 комментарий

  1. Майдан повстав проти свавілля влади. Проти того,що багатствами країни розпоряджається купка олігархів-злочинців, проти бідності. Що здобули? Поміняли призвіща злочинців. Тепер корупцію очолив клептократ, по сумісництву голова країни, який постійно бреше всім ,включаючи євросоюз і штати. Постійні виступи, де тільки можливо . включаючи відкриття дитсадочків,- чергове прагнення знову надурити народ, піаром підмінити реальні зміни в країні, яких не відбулося, за малим виключенням Відкрийте холодільник — в ньому реальні здобутки країни. На рахунок європейських цінностей — на жаль вони в холодільник не попали, не вмістилися., Народ прагне до них, бо ототожнює їх з високим рівнем життя та свобод., яки пешоджерелом і основою всього європейського співтовариства, його цінностей.

Залишити коментар