Середа, 19 грудня

П’ять років тому уряд тодішнього прем’єра Миколи Азарова відмовився підписувати угоду про асоціацію з Європейським союзом. Незгодні з цим українці вийшли на вулиці, здавалося б, задля мирного протесту. Протесту, котрий переріс у боротьбу з системою та Революцію Гідності. Opinion поспілкувався з відомими українцями та дізнався, хто для них є героєм Майдану, за що вони цінують Революцію Гідності та що найчастіше згадується через п’ять років.

Річниця Революції Гідності: «Вільні люди обирають вмирати стоячи, аніж жити на колінах»

Андрій Любка, поет, прозаїк, есеїст, колумніст, перекладач

Для мене Революція Гідності, перш за все, – це підтвердження того, що Україна рухається в правильному напрямку, що з року в рік, із покоління в покоління збільшується кількість людей, які готові боротися за свої права й мрії, а значить – бути європейцями.

Через п’ять років у моїй пам’яті найяскравішою «картинкою» з Майдану є моторошна картинка, коли герої, прикриваючись дерев’яними щитами, йдуть уперед, угору

Герой Майдану для мене – це людина, яка через п’ять років не втратила здоровий глузд і не приєдналася до «всепропальщиків», не підтримує популістів і «засланих козачків» Кремля, а готова боротися й відстоювати своє й надалі.

Я ціную Майдан за те, що він змінив історію України, став початок грандіозних змін у Європі. Можливо, це ще й найважливіша подія в нашому житті.

Річниця Революції Гідності: «Вільні люди обирають вмирати стоячи, аніж жити на колінах»

фото: Зураб Джавахадзе

Олена Добровольська, блогерка

Для мене Революція Гідності, перш за все, – це історія про те, що вільні люди обирають вмирати стоячи, аніж жити на колінах. Багато хто так і не зрозумів, що Майдан був не про Європу, а про свободу, самоідентифікацію і пробудження від сну.

Через п’ять років у моїй пам’яті найяскравішою «картинкою» з Майдану є… Їх багато, й усі вони складаються в одну велику картину єднання. Шок, гнів і сум від тіл загиблих, над якими відправляв молитву священик. І українські прапори з плямами крові. Це здавалося неможливим, не вкладалося в голові – у центрі цивілізованого світу, у XXI сторіччі снайпери розстрілюють людей.

Герой Майдану для мене – це кожен, хто долучився; хто не злякався дивитися в очі пітьмі, і не тільки на головній площі країни, а й в містах, де за це також могли проломити голову, спалити авто, зробити інвалідом.

Я ціную Майдан за те, що він розбудив багато людей. За те, що змінив країну, принаймні визначив вектор руху. Хтось каже, що нічого не змінилося, але це не так, хоча на цей супротив піде ще багато років. І питання лише в тому, що в когось у голові Революція Гідності відбулася, а в когось – все так і залишилося як раніше.

Річниця Революції Гідності: «Вільні люди обирають вмирати стоячи, аніж жити на колінах»

фото: Василь Федосенко, Reuters

Роман Безсмертний, політик, співавтор Конституції України

Для мене Революція Гідності, перш за все, – це протест заради змін.

Через п’ять років у моїй пам’яті найяскравішою «картинкою» з Майдану є чорний Майдан Незалежності.

Герой Майдану для мене – це люди.

Я ціную Майдан за стійкість, щирість та гідність.

Річниця Революції Гідності: «Вільні люди обирають вмирати стоячи, аніж жити на колінах»

фото: Валентин Ориженко, Reuters

Лариса Волошинажурналістка, публіцистка та психологиня

Для мене Революція Гідності, перш за все, – це прояв величезної солідарності. Згідно з опитуваннями, більше половини українців або брали безпосередню участь у Майдані, або активно підтримували його грошима, збором їжі та теплих речей, а також наданням протестувальникам іншої допомоги. Таке єднання, яке охопило всю країну, є, на мій погляд, найкращим доказом того, що народ дійсно прагнув зміни системи. Але робив це в мирний спосіб, за допомогою акцій протесту. Показовим також є реакція іншої сторони. Система з самого початку демонструвала готовність до насильства. Тітушки, викрадення, напади на активістів. Чітко окреслилися сторони. Суспільство, яке солідаризувалося й намагається в цивілізований спосіб закликати владу до змін. І влада, яка не збирається домовлятися з народом і вчиняє провокації та насильство.

Через п’ять років у моїй пам’яті найяскравішою «картинкою» з Майдану є ліхтарики, які запалили люди під час концерту Вакарчука. Святослав співав якусь пісню; потім зупинився та сказав, дивлячись у даль, що зараз відбувається якась магія. Я повернулася й побачила тисячі вогників у нічній темряві. Вони були скрізь: від сцени до Інститутської. Здавалося, що це море. Тоді мені стало зрозуміло, що людей не просто багато – їх не вміщує площа. Пізніше сенатор Маккейн опублікував відео цих вогників, зняте ним із вікна готелю. Я потім багато думала, що сотням тисяч і мільйонам українців вдалося поєднатися навколо протесту проти влади, але утворити при цьому цілком мирну спільноту. Замість агресії – солідарність, замість ненависті – радість від знаходження в оточені однодумців. Український Майдан був пронизаний оцією атмосферою – вогники в темряві ночі, які утворюють сяюче море.

Герой Майдану для мене – це сам Майдан. Я багато писала про те, що метафорично Майдан представляє собою колективного героя. Образ, про який писав Джозеф Кембл у книзі «Герой із тисячею облич». Майдан – це явище. Він збирається, коли Україна в небезпеці. Основною ідеєю Майдану є порятунок скривдженого народу. Цілком міфологічний образ. Не кожна акція протесту досягає масштабів Майдану. Потрібно, щоб люди солідаризувалися навколо мрії про зміни. Таким чином сам Майдан стає міфологічним героєм до якого апелюють, якого підтримують або ненавидять, якого чекають і з яким рахуються. Героєм є сам Майдан. А люди – його учасники. Саме тому будь-які спроби назвати себе лідером Майдану, викликають у суспільства відторгнення. Такого «лідера» одразу ж починають звинувачувати в самозванстві.

Я ціную Майдан за те, що він надав Україні шанс на відродження.

Річниця Революції Гідності: «Вільні люди обирають вмирати стоячи, аніж жити на колінах»

фото: Влад Содель

Олег «Мох» Гнатів,  продюсер гурту «Familia Perkalaba» («Перкалаба»), музикант, блогер

Для мене Революція Гідності, перш за все, – це прояснення.

Через п’ять років у моїй пам’яті найяскравішою «картинкою» з Майдану є та ніч…

Герой Майдану для мене – це народ.

Я ціную Майдан за людей.

Річниця Революції Гідності: «Вільні люди обирають вмирати стоячи, аніж жити на колінах»

фото: РИА новости

Зоя Казанжи, журналістка, письменниця, блогерка та консультантка з комунікацій

Для мене Революція Гідності, перш за все, – це усвідомлення сили людей, які відмовилися грати за нав‘язаними правилами та зуміли змінити хід історії.

Через п’ять років у моїй пам’яті найяскравішою «картинкою» з Майдану є голос дзвонів Михайлівської церкви, які почали бити на сполох серед однієї з ночей; перші загиблі, яких відспівував священик на першому поверсі Українського дому; хлопчик Устим Голоднюк і його «небо падає»…

Герой Майдану для мене – це люди, всі. Хто вийшов, хто віз шини, дрова, медикаменти. Хто загинув. Усі ті, хто хотів змін і був готовий пожертвувати собою.

Я ціную Майдан за відчуття свободи, за відчуття гордості за країну. Ми стали іншими. Якісніше іншими.

Річниця Революції Гідності: «Вільні люди обирають вмирати стоячи, аніж жити на колінах»

фото: Михайло Петях

Стас Жирков, режисер, заслужений артист України, художній керівник театру «Золоті ворота»

Для мене Революція Гідності, перш за все, – це прояв сміливості й знаходження нових цінностей. Самоідентифікація мене й людей навколо.

Через п’ять років у моїй пам’яті найяскравішою «картинкою» з Майдану є студенти. Розгін студентів.

Герой Майдану для мене – це абсолютно всі, хто був там, хто там загинув, хто вижив, хто не боявся…

Я ціную Майдан за, як я вже сказав, самоідентифікацію. Я зрозумів, хто я є.

Річниця Революції Гідності: «Вільні люди обирають вмирати стоячи, аніж жити на колінах»

фото: Ніна Бероєва

Лариса Денисенко, письменниця та правозахисниця

Для мене Революція Гідності, перш за все, – це різні люди об’єднані різними цілями, із різними інтересами, котрі повстали проти несправедливості й брехливості. Ніби я дивлюся на це з небесної перспективи – і це виглядає як унікальна планета, живий пульсуючий організм.

Герой Майдану для мене – це кияни й киянки.

Я ціную Майдан за щирість, єдність, жовіальність попри все. Люди проростають крізь брехню. Різні люди з різними правдами проростають крізь брехню

Річниця Революції Гідності: «Вільні люди обирають вмирати стоячи, аніж жити на колінах»

фото: Сергій Моргунов

Наталка Діденко, синоптик

Для мене Революція Гідності, перш за все, – це усвідомлення мільйонів людей, що вони – нація, що вони люди. Кожен окремо, й разом.

Через п’ять років у моїй пам’яті найяскравішою «картинкою» з Майдану є ніч одного з перших серйозних штурмів. Коли з Майдану залунало: «Київ, вставай!», і кияни серед ночі, пішки, через блоковані мости та вулиці, побігли виручати людей. Просто так – встали з теплих ліжок, накинули куртки, хустки, шапки та пішли. Без страху, без «а що мені за це буде», без сумнівів.

Для мене героїв Майдану багато. Це і відомі імена, і звичайні люди, і мої друзі, і навіть люди, із якими я там спілкувалася, але не знаю їхніх імен. Головне, що я знаю – вони завжди будуть основою України. Що вони не зрадять.

Я ціную Майдан за найпрекрасніші й найсильніші емоції та злети духу, які я спостерігала в буденних речах. Коли я чітко й виразно відчула там присутність Бога.

Річниця Революції Гідності: «Вільні люди обирають вмирати стоячи, аніж жити на колінах»

фото: Наталя Кравчук

Олег Вергеліс, театральний критик, мистецький оглядач, публіцист

Для мене Революція Гідності, перш за все, – це усвідомлення,  що історія це «тут і зараз».

Через п’ять років у моїй пам’яті найяскравішою «картинкою» з Майдану є обличчя людей.

Герой Майдану для мене – це український народ.

Я ціную Майдан за те, що він у кожному щось змінив.

Річниця Революції Гідності: «Вільні люди обирають вмирати стоячи, аніж жити на колінах»

фото: Гліб Гаранич, Reuters

Микола Княжицький, голова Комітету з питань культури і духовності, нардеп, журналіст

Для мене революція Гідності, перш за все, – це виборювання реальної Незалежності.

Через п’ять років у моїй пам’яті найяскравішою картинкою з Майдану є порятунок журналістів «Еспресо», яких знімали пожежним краном із палаючого будинку профспілок після того, як вони сховалися від загону снайперів.

Герой Майдану для мене – це оператор Діма Двойченков, який транслював у прямому ефірі усі бої на Грушевського безпосередньо з місця події, якого заарештовувала й не раз била міліція.

Я ціную Майдан за щирість і відчуття братерства між абсолютно незнайомими одне одному українцями.

Річниця Революції Гідності: «Вільні люди обирають вмирати стоячи, аніж жити на колінах»

фото: Гліб Гаранич, Reuters

Залишити коментар