Середа, 19 грудня

Головний виклик для України наступного року – виплата зовнішніх і внутрішніх боргів. Саме на це піде левова частка коштів прийнятого парламентом державного бюджету. Це не надто вплинуло на апетити депутатів, які подали до документу понад 2,5 тис. поправок на загальну суму понад 2 трлн грн, але додало державним обранцям трохи здорового глузду під час їх розгляду. Додатковим стримувальним фактором став МВФ, який має проаналізувати затверджений держбюджет та лише після цього погодити участь України у наступній програмі фонду. Втім, навіть загальна збалансованість прийнятого депутатами документу не дозволяє назвати його «бюджетом розбудови держави», як того хотів прем’єр-міністр. Це бюджет стагнації та переддефолтного стану, ніяк інакше.

Загальний обсяг державного та гарантованого державою боргу наступного року сягне 62 % від ВВП країни. Номінальний ВВП визначений на рівні 3947 млрд грн. Це дає нам зрозуміти, які величезні суми країна заборгувала і має повертати. Загальні виплати за державним боргом наступного року складуть близько 417 млрд грн (57,3 % за внутрішніми зобов’язаннями і 42,7 % – за зовнішніми). Ще понад 145 млрд грн нам знадобиться на обслуговування державного боргу, тобто сплату відсотків за позиками. Близько 89 млрд грн ми повертатимемо внутрішнім кредиторам і ще 56,4 млрд грн – зовнішнім. Власними силами і без запозичень ми не впораємося, тому Мінфін планує наступного року позичити ще 324,5 млрд грн. І це дуже амбітні плани, враховуючи, що цього року план запозичень виконувався дуже мляво, хоча був на 110 млрд грн меншим.

Зрозуміло, що охочих позичати кошти країні, яка стоїть на краю боргової ями, небагато, тому заплатити за ці позики доведеться дорого. За планами уряду середньозважена ставка за внутрішніми борговими інструментами складе 15,7 % річних, а за зовнішніми – близько 9 %. Це означає, що наше боргове навантаження у наступних роках ставатиме ще більшим. Але в Україні традиційно живуть від бюджету до бюджету, плануючи щось у кращому разі в межах поточного року.

Навіть за умови, що МВФ продовжить співпрацю з Україною, ситуація лишатиметься доволі складною. Зокрема через те, що більшість позик (понад 60 %) Мінфін планує залучити не на зовнішньому, а на внутрішньому ринку. Це прямий ризик для гривні, оскільки уряд купуватиме на внутрішньому ринку валюту, штучно створюючи її дефіцит і «опускаючи» курс гривні. У НБУ ресурсів для погашення курсових коливань не буде, що напряму загрожує нам девальвацією та інфляцією. Враховуючи, що прийнятий держбюджет розраховано з урахуванням курсу у 29,4 грн/долар до кінця року та рівнем інфляції у 9,4 %, є реальні ризики невиконання держбюджету та подальшого зубожіння населення.

Зокрема, затверджені держбюджетом соціальні стандарти насправді підвищено лише на рівень поточної інфляції. Прожитковий мінімум складе з 1 січня 2019 року 1853 грн, з 1 липня – 1936 грн, з 1 грудня – 2027 грн. Максимальний розмір допомоги на дітей одиноким матерям підвищується з 1626 грн (для дітей віком до 6 років) до 1779 грн та з 2027 грн (для від 6 до 18 років) до 2218 грн. Розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям збільшуватиметься наступного року на кожну дитину віком від 0 до 13 років на 250 грн, а на кожну дитину віком від 13 до 18 років – на 500 грн. Фактично йдеться не про підвищення, а про «замороження» на поточному рівні з урахуванням інфляції – якщо вона буде більшою, то люди, що отримують державну допомогу, стануть ще біднішими.

Трохи легше буде пенсіонерам: видатки на пенсії, закладені в держбюджеті, перевищують 166 млрд грн, що на 30 млрд грн більше, ніж цього року. І до президентських виборів пенсіонерам обіцяють черговий етап індексації. Щоправда, на такий стрімкий ріст, як минулого року, сподіватися не варто, бо індексація прив’язана до зростання заробітних плат, а тут ми стрімкого росту не спостерігали. Також частина пенсійних видатків піде на продовження перерахунку пенсій «військовим» пенсіонерам. Хай там як, але середні пенсійні виплати в державі все одно залишатимуться низькими, забезпечуючи дійсно гідну старість лише невеличкій частині пенсіонерів.

Видатки на субсидії парламентарі вирішили не збільшувати, залишивши їх на рівні 55 млрд грн, причому 20 млрд грн з них буде спрямовано на монетизацію субсидій наприкінці поточного опалювального періоду. Ця видаткова стаття є найбільш ризикованою, оскільки, за даними Мінсоцполітики, верифікація субсидіантів дозволила державі у поточному році зекономити лише 6 млрд грн, за цих обставин загальна сума видатків складе майже 70 млрд грн. Тож за умови підвищення тарифів і можливого зниження доходу певних верств населення закладених 55 млрд грн може й не вистачити.

Та основні депутатські поправки питань добробуту населення не стосувалися. Парламент вже живе прийдешніми виборами і традиційно розглядає державний бюджет як ресурс для їх фінансування. Додаткові кошти виділялися, зокрема, на будівництво ігрових майданчиків (+200 млн грн), реконструкціїю басейнів (+200 млн грн), розвиток спорту (+90 млн грн), створення та ремонт наявних спортивних комплексів при освітніх закладах (150 млрд грн), проведення змагань серед молоді (+20 млн), оновлення матеріально-технічної бази вищих навчальних закладів (+500 млн грн), підтримку молодіжних організацій (+10 млн грн). Вкотре парламентарі протягнули до держбюджету і так звану «мажоритарну» субвенцію на розвиток регіонів (+4,5 млрд грн), за рахунок якої депутати можуть будувати на своїх мажоритарних округах ті ж таки ігрові майданчики.

Зрозуміло, що ці ініціативи покликані напередодні виборів буквально купити лояльність регіонів до тієї чи іншої політичної сили. Бо насправді у місцевих бюджетів і своїх коштів вистачило б на всі ці заходи. Відповідно до прийнятого держбюджету фінансовий ресурс місцевих громад дозволяє їм і без підтримки депутатів впоратися зі встановленням гойдалок та ремонтом стадіонів, бо має сягнути 573 млрд грн. При цьому власні доходи регіонів складуть 288,5 млрд грн, а трансферти з держбюджету та реверсна дотація місцевим бюджетам – 298 млрд грн. До цього також додали 5,8 млрд грн у Фонд регіонального розвитку та 2 млрд грн субвенції на формування інфраструктури об’єднаних територіальних громад. Дійсно, парламент ніколи так не піклується про регіони, як у рік виборів. Дякуємо МВФ, що апетити народних обранців цього року дуже скромні порівняно з попередніми передвиборчими забаганками.

Медична субвенція складе 56 млрд грн, але парламентарі врахували, що розпочата реформа потребуватиме додаткових коштів, тому в другому читанні передбачили додаткове фінансування за низкою програм. Зокрема, 312 млн грн було додано на діагностику і лікування захворювань із впровадженням експериментальних та нових медичних технологій, ще 300 млн на лікування українців за кордоном і ще 90 млн на надання медичних послуг окремими медичними закладами.

Освітянам не так пощастило, власне освітня субвенція регіонам із держбюджету складе ті ж 71 млрд грн, грошей додали лише на підготовку медичних фахівців. Але залишили за держбюджетом, тобто за Міносвіти як за розпорядником, утримання коледжів, які мали б прийняти на баланс місцеві бюджети.

Більше пощастило МВС, Міноборони та СБУ. Це єдині відомства, видатки яких порівняно з поточним роком відчутно зросли. Депутати на цьому не зупинилися, додавши під час другого читання додатковий мільярд Міністерству оборони, ще 250 млн МВС та 150 млн СБУ. Фінансування решти відомств наступного року залишиться у поточних межах.

Звісно, за відсутності економічного зростання профінансувати будь-які підвищення, не збільшуючи податкового навантаження, неможливо. В решті було підвищено ставки рентної плати за використання лісів, води, радіочастотного ресурсу, на рівень інфляції проіндексовано акцизи на тютюнові вироби, на 300 млн грн збільшено очікування щодо надходжень по ПДВ, на 9 млрд грн – від «газової» ренти (з урахуванням підвищення тарифів) та на 2,9 млрд грн від податку на прибуток підприємств. Ще два додаткових мільярди вирішили взяти з Національного банку. Решту необхідних коштів знайти, за формулюванням бюджетного комітету, «в ході перерозподілу видатків». Цей перерозподіл у більшості випадків передбачає, що видатки за певними статтями держбюджету просто зупиняються на певний бюджетний період. І цілком ймовірно деякі розпорядники будуть здивовані, коли побачать остаточний варіант державного кошторису, до якого не увійшла частина бюджетних програм.

Втім, варто відзначити відповідальність, з якою до бюджетного процесу поставилися Мінфін і бюджетний комітет парламенту. Очевидно, той факт, що від збалансованості держбюджету залежатиме виділення коштів від МВФ, додав їм тверезості та стійкості. Тепер головне, щоб у наступному, скрутному для країни, році депутати не почали вносити у вже прийнятий держбюджет чергові правки, збільшуючи його видаткову частину. На жаль, жодних запобіжників цьому досі не існує.

Текст: Валентина Ющенко

Фото: Іван Печений

Залишити коментар