Середа, 19 грудня

П’ятий рік поспіль Україна несе на собі тягар анексованого РФ Криму і частково окупованого Донбасу. На клубок невирішених проблем намотується складна ситуація на Азовському морі. Росія все більше позиціонує себе єдиним власником водойми «на двох». Нахабство агресора перейшло всі межі 25 листопада – росіяни вже не просто затримували українські судна, а й таранили їх, обстрілювали, поранили нашого моряка.

Кривавий вихідний

У неділю зранку прес-центр Командування ВМС ЗСУ повідомив про те, що російський прикордонний корабель «Дон» протаранив український рейдовий буксир «Яни Капу», котрий здійснював плановий перехід з Одеси до Маріуполя разом із малими броньованими арткатерами «Бердянськ» і «Нікополь». І хоча про це заздалегідь було поінформовано, усупереч Конвенції ООН з морського права та Договору між Україною та РФ про співробітництво у використанні Азовського моря та Керченської протоки, кілька прикордонних кораблів РФ пішли на обурливий крок. «Дон» пошкодив головний двигун нашого корабля, завдав іншої шкоди.

А вже за кілька годин два ударні вертольоти ЗС РФ Ка-52 взяли бойовий курс на наші катери, котрі зазнали агресії з боку російських кораблів. Українські судна чекали проходу Керченською протокою, де нібито сів на мілину корабель з РФ. Складною і напруженою назвав обстановку командувач ВМС ЗСУ Ігор Воронченко, але запевнив, що на наших бронетанкових катерах панує бойова готовність.

Далі відбулося найстрашніше. Після початку руху на вихід корабельної групи ВМС ЗСУ з Керченської протоки російські кораблі та катери переслідували їх, вимагаючи зупинитися під загрозою застосування зброї. Після виходу з 12-мильної зони катери ПС ФСБ РФ відкрили вогонь по наших суднах. Цього разу шкоди зазнав катер «Бердянськ». Він втратив хід, є поранений. Зброя застосовувалася на ураження. Потім надійшла інформація, що росіяни захопили всі три українських кораблі.

В МЗС України запевнили, що вживуть усіх необхідних заходів дипломатичного і міжнародного правового реагування.

Проблему не помічали

Агресор розперезався не на жарт, хоча історія панування Кремля на Азовському морі писалася задовго до цього. Перші тривожні сигнали про те, що росіяни затримують для перевірок у морі судна, котрі прямують до наших портів Маріуполя і Бердянська, надходили ще понад півроку тому. Спочатку офіційна реакція української влади була доволі млявою, все списувалося на панічні настрої журналістів. Однак невдовзі, коли явище стало тенденцією, котру вже не вдається не помічати, бо агресор стає нахабнішим, а вітчизняні порти, портові міста, а разом із ними вся економіка країни, несуть мільйонні збитки, влада визнала питання серйозним.

«Спочатку було відторгнення проблеми, коли представники МЗС і політики говорили, що її роздмухують громадські активісти і журналісти, а там усе спокійно, розповів Opinion Тарас Чмут, голова правління Українського мілітарного центру. Потім визнали проблему і те, що вона дійсно несе загрозу як соціально-економічну для регіону, так і безпекову для країни».

Україна стала заручницею вже згаданого Договору про те, що Азовське море – внутрішня водойма двох країн. Кремль, відчуваючи силу і безкарність, сповна скористався ситуацією. Як протистояти його тиску?

«Є намагання якось діяти, продовжив Тарас Чмут. До кінця року ухвалити рішення сформувати компоненти ВМС. Туди перекидаються додаткові плавзасоби, планується військово-морська база, активізувалися навчання берегової охорони, морської піхоти в регіоні, відпрацьовувалися різноманітні сценарії з відбиття морського десанту. Але всі ці дії не вирішують суть проблеми».

Тягатися воєнною міццю з росіянами ми поки що не можемо, хоча і йдеться про суттєвий стримувальний чинник. А той факт, що українці почали заарештовувати російські судна-порушники, викликає приступи люті в агресора.

Азов сьогодні

«Ситуація в Азовському морі погіршується, – зазначив Opinion Роман Безсмертний, політик, віце-прем’єр-міністр України (2005 рік). – Зважаючи на те, що і Україна, і Росія мають чималі військові сили, будь-яка невелика іскра може призвести до серйозного збройного конфлікту. При цьому питання Азову не фігурує ні в Нормандському, ні в Мінському форматах. Стримує ситуацію із загостренням, але водночас і провокує його, наближення президентської кампанії в Україні. Кремль буде визначати свої подальші дії, виходячи з того, як події в Криму, на Донбасі та в Азовському морі зможуть вплинути на результати цих виборів. Якщо Кремлю буде вигідно нині почати там збройні дії, він піде на це».

Саме прийдешні вибори визначатимуть поведінку агресора на Азовському морі. За гостротою ситуація там на третьому місці після подій Донбасу і Криму.

«Ситуація тільки загострюється, це може призвести до конфлікту, підтвердив Opinion Ігор Романенко, генерал-лейтенант запасу, військовий експерт. – Але не думаю, що до конфлікту рівня війни між Росією й Україною, тому що на поточний час, за експертними оцінками, це не вигідно Путіну. Він вибрав для Росії економніший і ефективніший шлях втручання в наші вибори».

«Ситуація в Азовському морі – на узбережжі, з береговою охороною, формуванням флоту – не краща, ніж на фронті, – повідомив Роман Безсмертний. – Проблема нестачі комунікацій, зброї, плавзасобів для флоту, системи берегової охорони, системи інфраструктури, сервісу. Вже не кажу про підготовку кадрів. Ситуація важка, щоб не сказати, трагічна. Щодо реакції в політичному плані, то вона теж занадто слабка. Робота на міжнародному рівні в питанні Азову провалена. Конфлікт триває вже кілька місяців, а на дипломатичному рівні Україна лише починає поволі росхитуватися».

Беземоційна аналітика

Розуміння того, що насправді відбувається, дає робота керівника моніторингової групи «Майдану закордонних справ» та «Інституту чорноморських стратегічних досліджень», головного редактора BlackSeaNews Андрія Клименка «Економічна війна в Азовському морі. Блокування портів Маріуполя і Бердянська станом на 1 листопада 2018 року». Заслужений економіст АРК, переслідуваний ФСБ РФ за спротив окупації Криму і включений до офіційного списку терористів та екстремістів РФ, за допомогою карт і графіків проаналізував райони і кількість штучних затримань суден щомісяця. Пан Клименко підрахував економічні втрати, визначив тенденції, від яких залежить активність російських «контролерів».

У другій половині вересня та в другій половині жовтня спостерігалися помітні зменшення показників затримання суден. Імовірно, це були наслідки активності України, ЗМІ за кордоном та офіційних заяв і дій США та ЄС. Із перших днів жовтня тенденції відновилися і суттєво посилилися, проте в другій половині місяця знову послабилися. У вересні район затримань суден у морі під час руху змістився на 30 миль (50 км) південніше, ближче до анексованого Криму, через появу в Азовському морі нових артилерійських катерів ВМС України. 1-20, 22-31 жовтня затримань посеред моря не було зовсім (чинник саме кораблів ВМСУ та навчань).

«Маємо три етапи, на яких зупиняють судна, які йдуть до Маріуполя чи Бердянська, – зазначив у наданих Opinion матеріалах Андрій Клименко. – Спочатку вони чекають дозволу на прохід Керченською протокою в Азовське море. Керченська протока – вулиця з одностороннім рухом: якщо з Азовського до Чорного моря йде караван, то всі, кому треба до Азовського, чекають. Етап номер два – затримання в морі. Далі судна беруть вантаж у Бердянську чи Маріуполі та йдуть за призначенням, переважно до країн ЄС. Є “щасливчики”, яких зупиняють для перевірки вдруге, вже по дорозі назад, із вантажем. Нарешті судно з вантажем потрапляє на етап номер три – якірна стоянка в Азовському морі перед отриманням дозволу на прохід Керченською протокою в Чорне море. І знову чекає на дозвіл».

Від першого затримання 17 травня у морі сталося понад 100 затримань. Але зупиняють не всіх через вітри, шторми, тумани, шквали. Скажімо, у серпні зменшення показника обумовила штормова погода. У такі дні невеликі судна прикордонної служби ФСБ РФ не можуть виходити в море, а ось великі вантажні спокійно почуваються за 2-3-бального шторму. Дві третини затримань стосується суден із вантажем на зворотному шляху – так завдається більше шкоди судновласникам. Суми збитків залежать від характеристик плавзасобу – від 5 до 50 тис. доларів на добу.

«Затримання мають також демонстраційний ефект: вони розраховані на деморалізацію як наших військових, так і місцевого населення, а також на доведення до істерики екіпажів суден та їхніх власників», – вважає Андрій Клименко.

Це може використовуватися і для провокування casus belli (привід для війни). І якщо росіяни захочуть створити casus belli – вони це зроблять.

Закупорити море

Імовірне загострення ситуації не приховують і в Росії. Член комітету з оборони і безпеки Ради Федерації РФ Франц Клінцевич заявив: Москва може повністю закрити Азовське море для України. І хоча Клінцевич не надто впливова фігура в кремлівській ієрархії, прислухатися варто. Не виключено, що пропозиція «закрити море» – насправді думка Путіна, наміри якого озвучують глашатаї.

«Росія вже давно намагається це зробити, – переконаний Роман Безсмертний. – І якби не позиція Німеччини, Франції, США, росіяни вже давно пішли б на такий крок. Це перше. Друге – Україна поводиться дуже пасивно в питанні апелювання до міжнародного морського права, звернення до міжнародних інстанцій. Звідси апетити Кремля зростають. Очевидно, він буде намагатися сторгуватися з європейськими лідерами і США, щоб перекрити Азов».

«Росіяни контролюють Керченську протоку і можуть це зробити (закрити море – прим. авт.), запевнив Тарас Чмут. І військовим шляхом ми нічого не вдіємо, але це буде порушенням міжнародного морського права і Договору про спільне користування Азовським морем від 2003 року. Це вже площина юридична і міжнародна. Не думаю, що вони на це підуть, хоча фізично мають для цього можливості».

Не виключає блокування моря росіянами Ігор Романенко, хоча переконаний, що вони не наважуються на це через загрозу отримати нові санкції: «А оскільки після проведення так званих виборів у так званих республіках (ДНР і ЛНР – прим. авт.) зрозуміло всьому світу, що це порушення Мінських угод, то якщо вони і зроблять цей крок, він призведе до нових економічних втрат. Україна буде діяти асиметрично, спільно із союзниками. Є два напрями – воєнний, але не думаю, щоб його нині застосовувала Україна, і більш вірогідний воєнно-дипломатичний. Скоріш за все, постане питання блокування російських портів в Азовському, можливо, в Чорному морях».

Довідка:

Відео у Фейсбуці від мобільної прес-групи ОТУ «Схід» засвідчує зміцнення української військової сили в регіоні. У повідомленні, зокрема, сказано: «Якщо ворожий десант спробує висадитися на березі Азовського моря, він гарантовано отримає “по зубах”. Підрозділи оперативно-тактичного угруповання “Схід” Об’єднаних сил під час напружених навчань продемонстрували, як нищитимуть ворожі десантні кораблі та захищатимуть морське узбережжя».

Надія на міжнародні суди

Нові економічні санкції боляче вдарять по економіці РФ, але навряд чи змусять Кремль відмовитися від намірів продовжити ескалацію конфлікту. Чи не головний шлях розв’язання проблеми все-таки дипломатичний. Важливий чинник – законодавчий. Потрібно не тільки судитися з росіянами щодо конкретних випадків затримань суден, а й змінювати статус Азовського моря, хоча цей процес буде доволі тривалим.

«Розвиток подій останніх днів перетікає в дипломатичну площину, – розповів Opinion нардеп Дмитро Тимчук, член Комітету ВРУ з питань нацбезпеки і оборони. – Є позиція ЄС, США з приводу агресивних дій Росії в Азовському морі. Водночас РФ не просто замовчує це і веде свою політику, яка могла призвести до ситуації із застосуванням зброї з обох боків, вона почала апелювати до того, що, за двосторонніми домовленостями з Україною, це внутрішнє море Росії, забуваючи, що й України теж. Тобто що вони не перевищують повноважень, затримуючи на тривалий час судна, які прямують до українських портів. Нам треба звертатися до міжнародних судових інстанцій».

«Думаю, Київ чинить правильно, тому що немає сенсу відповідати провокаціями на провокації, є міжнародні суди, і в Києва тисяча відсотків імовірності їх виграти, бо Росія порушує всі можливі закони морського і міжнародного права, наголосив Opinion Федір Клименко, головний редактор сайту «Русский монитор». У Києва надзвичайно вигідна позиція, і так чи інакше всі ці питання будуть вирішені на його користь. Це не швидко буде. Процеси, які Путін запустив у 2014 році, швидко не вирішуватимуться».

Довідка:

У МЗС України заявили про підготовку проекту резолюції про мілітаризацію РФ Чорного й Азовського морів. Його мають розглянути в грудні на Генасамблеї ООН. Європарламент засудив дії Росії в Азовському морі й Керченській протоці, зокрема будівництво Керченського мосту. 25 жовтня він ухвалив резолюцію із закликом посилити санкції проти РФ. У листопаді Комітет з питань цивільного виміру та безпеки Парламентської асамблеї НАТО засудив зведення РФ Керченського мосту.

Що ж робити з Договором 2003 року, укладеного після конфлікту на острові Тузла? Денонсувати, призупиняти? Ці тонкощі за правниками. Тоді Україна й Росія домовилися, що Конвенція ООН з морського права не поширюється у важливій своїй частині на Азовське море, бо це внутрішні води. Не варто забувати – спорудженням Керченського мосту РФ сама ж порушила цей договір.

«Ми повинні проінформувати світ про те, що договір від 2003 року щодо Азовського моря не діє, і тому ми, згідно з Конвенцією ООН із морського права, оголошуємо 12-мильну зону українськими територіальними водами та просимо враховувати це, – вважає Андрій Клименко. – Тоді головнокомандувач, президент України, зобов’язаний віддати ЗСУ наказ забезпечити охорону цього кордону. Це складне й велике за обсягом питання, але це треба робити».

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар