Неділя, 9 грудня

Дипломатичні відносини, торгівля між країнами та транспортне сполучення – попри відкриту агресію, війну та окупацію територій все це продовжується і сьогодні. Втім, однозначні на перший погляд кроки приховують за собою більше питань, аніж відповідей. Opinion дізнався, чи варто припиняти відносини з агресором та які шанси на такий сценарій подій.

Дипломатичні відносини – розірвати чи зберігати?

Декларувати не можна приховати: що робити із грошима українських заробітчан?Розривати дипломатичні відносини із країною-агресором чи ні – здається, не таке вже й дискусійне питання, втім, далеко не всі експерти дотримуються одностайної думки. Сергій Цигіпа, політичний експерт, публіцист і майор запасу ЗСУ переконаний, що на такий крок Україна мала зважитися ще у 2014 році, однак зараз українська влада навряд чи піде на розірвання відносин з огляду на низку причин.

«Дипломатичні відносини з Росією можуть бути розірвані в разі оголошення війни. Наразі всі дипломатичні відносини з РФ зведені до мінімуму. Необхідно зауважити, що українські заробітчани (а їхня кількість сягає кількох мільйонів) у Росії мають конституційне право взяти участь у виборчій кампанії та проголосувати за кандидата в президенти 31 березня 2019 року. Зробити це вони зможуть виключно на території посольства України та відповідних консульств у РФ. Тому можна спрогнозувати, що влада України навряд чи піде на розірвання дипломатичних відносин сьогодні. На моє переконання, такий крок Україна мала зробити ще у 2014 році», – пояснив Opinion Цигіпа.

Натомість журналіст і аналітик Олександр Ярощук наголосив, що Україна, напевно, є чи не єдиною країною, котра в подібних умовах (анексія Криму, війна на сході країни, агресія в Азовському морі тощо) досі підтримує дипломатичні відносини з окупантом.

«Україна повинна проводити чітку однозначну політику. Росія є країною-агресором, вона відібрала у нас Крим, здійснила агресію на сході України, зараз посилює присутність в Азовському морі, а згодом може почати сильніше тиснути і в Чорному морі. Тисячі солдат загинули, ще тисячі жертв серед цивільного населення. Росія, хоча я віддаю перевагу терміну “Московія”, тому що саме так має називатися ця територія, поширює про Україну десятки тисяч фейків, постійно прагне знищити українську державність. Питання: про які дипломатичні відносини можна говорити?! Напевно, ми єдині, хто в такій ситуації ще має дипломатичні відносини, інші країни вже давно б перерізали всі комунікації.

Щоб звільнити українських політв’язнів, Україна мала б залучити іноземних посередників, що завжди практикується в таких випадках. Погодьмося, що від Медведчука користі нуль, консули теж вплинути не можуть. Єдине, на що можемо розраховувати, – посередництво, наприклад, Туреччини, Швеції, Швейцарії, ЄС, США, Канади», – поділився з Opinion аналітик.

Лілія Брудницька, експертка центру структурної політології «Вибір», вважає, що нині доцільніше було б не поспішати з розривом дипломатичних відносин, адже вони, зокрема, зобов’язують агресора пам’ятати про норми міжнародного права, а їх розірвання лише розв’яже руки Кремлю.

«У нас нині декілька формальних варіантів розриву дипломатичних відносин із Росією: неподовження так званого “Великого договору”, повідомлення РФ про розрив дипломатичних стосунків (з обґрунтуванням) тощо. У тій ситуації, в якій перебуває Україна, доцільніше було б не робити занадто різких кроків без чіткого уявлення кінцевої мети. Чому? Дипломатичні відносини з РФ усе ж таки зобов’язують агресора дотримуватися норм міжнародного права. Розірвавши їх, причому в односторонньому порядку, Україна поставить себе у складне становище: з одного боку, у Кремля розв’язані руки, з іншого, різнобарвною може бути і реакція Європи, бо ж досі ми були для ЄС чимось на кшталт “щита від крокодила”», – розмірковує Брудницька.

Експертка припустила, що припинення дипломатичних відносин може ускладнити процес визволення політв’язнів. Однак і доцільність збереження цих відносин також викликає низку питань.

«Якщо взяти, наприклад, проблему полонених і політв’язнів, розрив відносин значно ускладнить процес їхнього визволення. Наша омбудсмен навряд чи зможе напряму спілкуватися з російською колегою пані Москальковою. І українські громадяни залишаться сам на сам із російським “кривосуддям”. З іншого боку, і збереження дипвідносин у такому стані, як є, втрачає доцільність, бо вищевказані позитиви девальвують (Сенцов, наприклад). Можливо, потрібно поставити питання про ці відносини у новому форматі чи за новими правилами, сформувати корпус міжнародних гарантів дотримання пунктів нового Великого договору, наприклад. Однак навряд чи в передвиборчий рік доцільно займатися цим», – ідеться у коментарі для Opinion.

А ось політичний консультант Дмитро Франчук запевнив наше видання, що після розриву дипвідносин Україна все одно матиме можливість допомагати політв’язням, котрі незаконно утримуються Росією. Експерт переконаний, що розірвати відносини варто.

«Дипломатичні відносини з РФ мають бути розірвані. Без цього наші заяви про російську агресію втрачають частину своєї ваги. Конвенції ООН дозволяють нам закрити посольство, але зберегти всі консульства на території держави-агресора – У Ростові-на-Дону, Пітері, Новосибірську та Єкатеринбурзі. Віденська конвенція про консульські зносини прямо передбачає таку можливість. Навіть якщо росіяни самі вирішать закрити всі українські консульства – у нас все одно лишиться механізм допомоги співвітчизникам. При відсутності консульств у державі-агресорові можна домовитися з посольством третьої країни, і вона візьме на себе роль нашої дипмісії», – поділився Дмитро Франчук.

Дмитро Сінченко, голова ГО «Асоціація Політичних Наук», підтримав ідею розірвання дипломатичних відносин з агресором, додавши, що насправді жодних кроків проти цього рішення не існує. До того ж, за словами експерта, нічого не зміниться ані для наших політв’язнів, ані для заробітчан, адже консульські відносини можна зберегти.

«Якщо Україна перебуває у стані війни з РФ, і ми про це заявили на весь світ, то розірвання дипломатичних відносин – це перше, що мала би зробити українська влада. Це сигнал для всього світу, що свідчить про серйозність конфлікту і про те, що саме Росія є стороною конфлікту, а тому не може бути “незалежним спостерігачем”, як це сьогодні намагаються подати в Москві. При цьому немає жодного аргументу проти цього кроку. Двостороння дипломатія вже сьогодні не дає жодної користі у відносинах з нашими ворогами. При цьому консульські відносини розривати не обов’язково, тому ані для наших політв’язнів, ані для наших заробітчан нічого принципово не зміниться. Хоча варто відзначити, що наші консули, на жаль, теж не відіграють жодної ролі у долях наших заручників, адже позбавлені будь-якого впливу. Закриття російського посольства дозволить нам ускладнити діяльність російських шпигунів та диверсантів, які сьогодні успішно працюють під прикриттям дипломатичного імунітету», – пояснив Opinion Сінченко.

Справжня європейська армія: наскільки це можливо, та на що очікувати Україні?Головним фактором для України сьогодні є суспільна думка, у цьому переконаний доктор історичних наук і професор історії Bard College зі штату Нью-Йорк (США) Геннадій Шкляревський. На його думку, у разі розірвання дипломатичних відносин Росія зможе розцінити це як агресивний крок та почати цілу кампанію з метою створення образу України-агресора.

«Мені здається, що розривати відносини не варто з огляду на низку причин. Насамперед, це може розв’язати руки російській вояччині та зменшить вплив помірних. Однак головне не це. Зараз триває боротьба за суспільну думку у світі. Росія в цій ситуації є агресором, і світ поступово починає це розуміти. В американській пресі, зокрема і у впливовій (New York Times), з’явилася низка публікацій проти російської агресії в Азовському морі. Президент США заявив, що ці дії поставили під загрозу його заплановану зустріч із Путіним.

Для України зараз найважливішим є саме підтримка суспільної думки. Звісно, на Заході та, зокрема, в США нині складна внутрішня обстановка, що ускладнює різного роду дії на міжнародній арені. Але це триватиме не постійно, і навіть у цьому стані є межа, котру Захід не дозволить переступити. Важливо утримувати підтримку суспільної думки. Якщо розірвати відносини, російська пропаганда одразу ж представить це як агресивний крок України, що дасть можливість почати кампанію, метою котрої буде представлення України в ролі агресора. Це може певною мірою затьмарити розум та послабити підтримку суспільної думки», – пояснив Opinion Шкляревський.

Юрій Шуліпа, директор міжнародної спілки «Інститут національної політики», вважає, що дипвідносини з агресором не несуть для нас жодної користі. Натомість посередником між Україною та Росією можуть виступити Сполучені Штати Америки, посприявши деокупації ОРЛДО та Криму.

«Жодного практичного спрямування для України від цих відносин немає, але є тільки шкода. Україні необхідно розірвати дипломатичні відносини з Росією для того, щоб привести правову базу відповідно до реальної дійсності й підготуватися до захисту своїх інтересів у Гаазькому Міжнародному кримінальному суді. Потім у рамках реалізації Будапештського меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, зокрема через Раду Безпеки ООН, США повинні забезпечити дипломатичне посередництво між Україною – країною жертвою військової агресії – та Росією – країною-агресором, що веде війну проти України.

Таким чином, дипломатичне посередництво США зіграє найважливішу роль не тільки у вирішенні локальних питань на кшталт обміну військовополонених, але і здійснення деокупації тимчасово окупованих територій АР Крим та Донбасу. Будапештський формат переговорів виключить всяких непотрібних і неналежних суб’єктів переговорів – представників російської окупаційної адміністрації з ОРДЛО, Віктора Медведчука тощо», – розповів Шуліпа.

А як щодо торговельних відносин?

Дмитро Сінченко переконаний, що розірвати торговельні зв’язки з окупантом необхідно, ба більше, у майбутньому це може принести користь як економічні безпеці, так і розвитку економіки.

«Будь-який зв’язок із ворожою державою – це небезпека. Кремль використовує будь-які засоби для того, щоб завдати шкоди Україні, тому максимальний розрив торговельних зв’язків у довгостроковій перспективі принесе користь як економічній безпеці держави, так і її економічному розвитку. Ще важливіше для нас – розуміти, що, купуючи товари у ворога, ми підтримуємо його економіку, а отже, самі даємо йому гроші на війну з нами. На жаль, ми досі залежимо від поставок енергоносіїв, мінеральних добрив із РФ. Це відбувається, тому що Україна ще не створила умов, за яких нашим підприємцям буде вигідніше шукати інші ринки», – зазначив голова ГО «Асоціація Політичних Наук».

Декларувати не можна приховати: що робити із грошима українських заробітчан?Україна досі залишається частково залежною від Росії у контексті торговельних відносин, про це повідомив Сергій Цигіпа. На його погляд, наша країна має позбутися цих відносин з агресором, переорієнтувавшись на торгівлю з країнами Європейського Союзу.

«Торговельних відносин із країною-агресором необхідно позбуватися. Якщо Україна вимагає від зарубіжних партнерів введення економічних санкцій до РФ, то й сама має в цьому напрямку надавати приклад. На жаль, мусимо констатувати, що торговельні відносини остаточно не розірвані, і ми маємо достатньо прикладів того, що торговельний баланс в окремих напрямках навіть зростає. Залежними від Росії ми й досі залишаємося, наприклад, у плані придбання збагаченого урану як сировини для АЕС. Переорієнтування на торгівлю з країнами ЄС – це єдина альтернатива російському ринку, зокрема це стосується і ринку праці», – зазначив експерт.

Про енергетичну залежність України від окупанта розповів і Олександр Ярощук. Аналітик переконаний: попри збільшення торгівлі з ЄС та іншими країнами, торговельні відносини з агресором досі тривають, тож серед необхідних кроків – припинення спонсорування Росії.

«Головна проблема в тому, що Україна досі не позбулася енергетичної залежності від Росії. Це основна складова наших торговельних відносин. Хоча торгівля з ЄС та країнами з інших частин світу зростає, торгівля з РФ триває. Причин для цього багато, але однозначно варто зменшувати торгівлю з РФ, передусім імпорт товарів. Ми не можемо спонсорувати агресора», – йдеться в коментарі.

А ось Лілія Брудницька вважає, що це питання є чи не найслабшою ланкою оборони України, адже навіть за умови розриву торговельних відносин існують шанси зростання контрабанди та грошових потоків, котрі знову можуть повернутись «у тінь».

«Я б подивилася на це трохи інакше. Це є найслабша ланка оборони України, оскільки навіть за торгового розриву зросте контрабанда, і ті грошові потоки, які так важко вдалося вивести “з тіні”, знову туди повернуться. Разом із контрабандними товарами невідомо хто і що потрапить до нашої країни і до чого це призведе. Викликає подив, чому наша влада, котра дбає про обороноздатність, не перейнялася цим і досі не розробила бодай плану імпортозаміщення для всіх галузей, частково залежних від російських товарів чи сировини», – пояснила експертка.

Втім, Дмитро Франчук наголосив, що розрив дипломатичних відносин зовсім не означає припинення економічного співробітництва, про що свідчать приклади інших країн.

«Відсутність дипломатичних відносин не припиняє економічне співробітництво. Навіть затяті вороги – США та Іран, які розірвали дипломатичні відносини років 40 тому, мають між собою економічні стосунки. Грузія також розірвала дипломатичні відносини з Росією і принципово відхиляє всі пропозиції останньої щодо їхнього поновлення. Попри все, двостороння торгівля між цими країнами розвивається. Тому всі розмови про те, що розрив дипломатичних відносин неминуче веде до припинення економічної співпраці, є побрехеньками, байдуже, хто б про це не говорив», – запевнив політконсультант.

Можливо, варто обмежити транспортне сполучення?

Декларувати не можна приховати: що робити із грошима українських заробітчан?Про можливе припинення залізничного сполучення з Росією ще у серпні заговорив міністр інфраструктури Володимир Омелян, однак сьогодні пасажирські потяги так само курсують сполученням «Україна-Росія». Зокрема, Сергій Цигіпа розповів, що за підсумками минулого року потяг «Київ-Москва» став найприбутковішим для «Укрзалізниці», принісши понад 150 млн грн.

«Серпневі ініціативи Міністерства інфраструктури щодо докорінного припинення транспортного сполучення з РФ поки що так і зостаються нереалізованими ініціативами. Достатньо згадати, що за підсумками минулого року потяг “Київ-Москва” став найприбутковішим для “Укрзалізниці” та приніс компанії 154 млн грн. У цьому напрямку слід дослухатися до пропозиції міністра МЗС Павла Клімкіна, який запропонував ввести режим в’їзду громадян РФ виключно за біометричними паспортами», – повідомив Сергій Цигіпа.

На думку Дмитра Сінченка, припинення транспортного сполучення є ще одним із важливих кроків, на які досі так і не спромоглася Україна.

«Припинення транспортного сполучення – це теж важливий крок, на який Україна досі не спромоглася. Варто розуміти, що ми не можемо гарантувати безпеку наших громадян на ворожій території, тому перебування там наших громадян недопустиме. Ще більш небажаним є перебування російських підданих на території України, адже немає жодної гарантії, що серед них не буде російських шпигунів та диверсантів. Якщо ми говоримо, що у нас війна, то і дії України мають бути відповідними», – наголошує експерт.

Потреба у транспортному сполученні може відпасти, якщо покращити українську економіку, переконаний Олександр Ярощук. Однак є й інший варіант – посилення кордону та запровадження візового режиму.

«Україні варто обмежити транспортне сполучення. Але одночасно важливо максимально оперативно нарощувати економіку України, і тоді сама потреба в транспортному сполученні може зменшитися. Якщо ж сполучення залишатиметься певний період, варто посилювати кордон та запроваджувати візи», – розмірковує аналітик.

Лілія Брудницька натомість вважає, що пріоритетним у питанні транспортного сполучення є посилення безпекової складової, адже припинення сполучень навряд чи зупинить потрапляння на нашу територію ворогів і провокаторів.

«Як показав досвід перенаправлення транспортного сполучення, обсяги пасажиропотоку в бік тієї ж РФ зазнали змін, але не звелися до нуля. Просто люди обрали інші маршрути, обхідні, дорожчі та незручні. Українські транспортники втрачають пасажирів і прибутки, держбюджет – податки та інші відрахування. Варто було б посилити перевірки на в’їзді для всіх гостей нашої країни, оскільки провокатори та вороги спокійно можуть заїхати, скажімо, з Білорусі чи Угорщини. Тобто посилити безпекову складову на транспортних магістралях – так швидше і результативніше буде досягнуто поставленої мети. Перекривати шляхи та перенаправляти потоки – це радше забавка для хлопчиків на іграшковій залізниці. Але ми є Україна, наші люди – не іграшки, тому треба зважувати всі “за” і “проти”», – наголосила Брудницька.

Текст: Дмитро Журавель

Залишити коментар